Рішення № 33459576, 16.07.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1 інстанції Гонтар А.Л.

Доповідач Ткачук С.С.

Категорія 46

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючої: Осипчук О.В.,

суддів: Ткачук С.С., Смєлік С.Г.,

при секретарі Трибраті О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 06 червня 2013 року у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Калінінської районної у місті Донецьку ради, про надання дозволу на оформлення проїзних документів на малолітню доньку до Італії та її виїзд за межі країни, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернула до суду з позовом про надання дозволу на оформлення проїзних документів на малолітню доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, та її виїзд за межі країни до Італії, де мешкає її мати, з метою змінити клімат проживання дитини через її часткові захворювання, т.т для оздоровлення дитини.

Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 06 червня 2013 року позов задоволено частково: надано дозвіл на виїзд малолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, до Італії у супроводі матері ОСОБА_3 на період до 06 червня 2014 року. Дозволено позивачу виготовлення проїзних документів для виїзду за кордон її малолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, без згоди батька ОСОБА_1.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що незгода батька у виїзді дитини за кордон є безпідставною, оскільки в Італії мешкає бабуся дитини. За висновками судової медичної експертизи дитина не страждає стаціонарною стадією хронічного захворювання, але за рекомендаціями лікарів було пропоновано лікування дитини в «умовах адріатичного клімату». Суд прийшов до висновку, що експертиза не є доказом на підтвердження про відсутність потреби виїзду дитини до Італії. Заперечення відповідача, що дитина може залишитись в Італії назавжди, чим будуть порушені права відповідача, взагалі не має ніяких підстав і не доведено суду.

Не погоджуючись з рішення відповідачем принесе апеляційна скарга, де він просить скасувати рішення через порушення норм матеріального та процесуального права і відмовити у позові.

Так, апелянт вказує, що в рішенні суду зазначені обставини, які відсутні у позовній заяві, а саме, позивач не просила надати дозвіл виїзду за кордон до 06 червня 2016 року, а тільки на три роки. Суд вийшов за межі позову. Окрім того, як зазначав відповідач, позивач взагалі до нього про надання згоди на виїзд їх дитини не зверталась. Також, у рішенні суду зазначено, що мати позивача, яка мешкає у Італії має італійське громадянство, але це не відповідає документам справи, бо остання має тільки посвідку на проживання. Представлені документи не мають офіційного апостіля консульства Італії та офіційного перекладу. Помилкові висновки суду і про доходи бабусі, бо таких даний у матеріалах справі немає. Суд не надав належну оцінку доказам і прийшов до хибного висновку, що мати позивача турбується про онуку.

Взагалі суд не врахував відносини між дитиною та батьком, який постійно з нею спілкується, вивозить її на оздоровлення до моря, буває з нею на прогулянках, відвідує дитячий садок. Крім того, дитини у 2013 року йде до школи, але це питання взагалі не досліджено судом у разі виїзду дитини за кордон. Не розглянуто клопотання відповідача про залучення до справи третьою особою, яка відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в України», мала б повноваження органу опіки та піклування на території м. Слов'янська. Посилення у рішення на пояснення в судовому засіданні представника служби по справах дітей Калінінської виконавчої у м. Донецьку ради є безпідставним та неправомірним.

Також зазначає, що представлені позивачем документи вказують, що вона мала запрошення відвідування матері в Італії до 16.09.2012р. Суд не перевіреним, чи мала позивач таке запрошення у 2013 році і може її мати забезпечити їх житлом, медичною допомогою та повернення дитини додому, бо представлені ним документи вказують на факти, коли діти з України зникали на території Італії. Поза увагою суду залишилось питання існування у позивачки візи в'їзду до Італії, а існування у дитини хвороби не було доведено в суді. Залишились не з'ясовані відносини між дитиною та батьком, в той час як відповідач надав документи, які свідчать що він постійно турбується про дитину та спілкується з нею. Рішенням не враховані його права.

В судовому засіданні представник відповідача доводи скарги підтримала і просила задовольнити.

Представник позивача вважає рішення законним та обґрунтованим, пояснив, що зараз позивачем отримані документи на оформлення виїзду до Італії. На цей час позивач переїхала на постійне проживання до Києва, де мешкає разом з дитиною і не заперечила, що батьком дотримується встановлений порядок спілкування з дитиною.

Третя особа - орган опіки та піклування, в особі виконавчого комітету Калінінської районної у місті Донецьку ради, свого представника до суду не направила, але про час розгляду справи була повідомлена належним чином.

Апеляційний суд визнає доводи апеляційної скарги обґрунтованими і такими, що дають підстави для скасування рішення суду першої інстанції із застосування ст. 309 ЦПК України у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.

Так, з матеріалів справи вбачається, що предметом позову є надання за рішенням суду без згоди батька дозволу позивачу на виїзд до Італії разом з малолітньою дитиною, де на цей час проживає її мати, та оформлення проїзних документів на дитину з метою її оздоровлення.

Представлені нею запрошення на виїзд до Італії свідчить про запрошення ОСОБА_5 до Італії позивача з мотивів туризму у період з 15 липня до 15 вересня.

Факт захворювання дитини на хворобу, яка б потребувала оздоровлення на Андріатичного узбережжі в суді доведено не було. Навпаки за висновком судової медичної експертизи ствердження міських лікарів від 14.06.2012р. щодо стаціонарної стадії псоріазу у дитини не є обґрунтованим.

Зроблені висновки суду про недоведеність відповідачем обставин для відмові в наданні дозволу на її виїзду до Італії є хибним і доводи скарги їх спростовують.

Частиною 2 ст.4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» передбачено за відсутністю згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.

Питання оформлення проїзного документа дитини регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1995 року за №231 «Про затвердження Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення», де у п. 18 цих Правил також передбачено оформлення проїзного документу здійснюється на підставі заяви батьків, а у разі, коли батьки не перебувають у шлюбі між собою, - того х них, з ким проживає дитина, справжність підпису яких засвідчено нотаріально. За наявності заперечень одного з батьків документ може бути оформлено на підставі рішення суду.

Відповідно до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язок щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Статтею 150 цього Кодексу визначено обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини.

Аналіз приведених норм матеріального права вказує, що вирішуючи питання надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди батька, який не проживає разом з нею, суд повинен враховувати заперечення батька дитини, з яким дитина не проживає та з'ясовувати обґрунтованість цих заперечень.

Апеляційний суд визнає, що дійсно на час вирішення судом першої інстанції спору, термін дії запрошення представленого позивачем вже скінчився, а інших документів, які б свідчили про бажання матері позивача запросити свою доньку разом з онукою до Італії надано не було.

У документах справи є докази, які з вірогідністю вказують про існування у дитини з батьком близьких взаємних відносин, які батька підтримує, незважаючи на зміну місця проживання дитини до м. Києва.

Враховуючи приведене, апеляційний суд визнає, що позивачем не спростовані заперечення батька, що мати дитини має намір виїхати до Італії не з туристичною поїздкою, а з метою виїзду на постійне проживання за межі країни. Випадків невідкладності та необхідності виїзду дитини на лікування до Італії без згоди другого батька позивачем не доведено.

За таких обставин, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції передчасно прийшов до висновку про можливість виїзду малолітньої дитини до Італії без згоди її батька, який проявив турботу з приводу місця проживання дитини на території іншої держави; матеріальної забезпеченості під час її проживання в Італії; можливості її навчання та оздоровлення.

Ураховуючи приведене апеляційний суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів скарги і відсутність підстав для задоволення позову, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові за недоведеністю мотивів позову, на які посилалась позивач у заяві, та ненадання належних та допустимих доказів відповідно до ст. ст. 10,58,59,60 ЦПК України

Керуючись ст.ст. 307,309,316 ЦПК України, апеляційний суд

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, задовольнити.

Рішення Дружківського міського суду Донецької області від 06 червня 2013 року скасувати.

У задоволені позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Калінінської районної у місті Донецьку ради, про надання дозволу на оформлення проїзних документів на малолітню доньку до Італії та її виїзд за межі країни, відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: