Ухвала суду № 33459529, 11.06.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Категорія 27 Головуючий у 1 інстанції Панас Н.Л.

Доповідач Маширо О.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2013 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого Маширо О.П.

суддів Баркова В.М., Зайцевої С.А.

при секретарі Риндіній Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу по апеляції ОСОБА_1, представника ОСОБА_2, на рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 05 квітня 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу,

у с т а н о в и в :

До апеляційного суду звернувся представник відповідача з апеляційною скаргою на рішення суду, яким були задоволені позовні вимоги банку: суд стягнув з відповідача на користь банку заборгованість за кредитним договором у сумі 67 437, 52 доларів США, а також судовий збір у сумі 3 219 грн.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивач 18 липня 2008 року уклав з банком кредитний договір, за яким отримав кредитні кошти у сумі 64 000 долари США під 14,5% річних.

Оскільки позичальник неналежним чином виконував свої обов»язки за договором, утворилась заборгованість розміром 57 761, 64 доларів США по сумі кредиту та 9 675, 88 доларів США по процентах на загальну суму 67 437, 52 доларів США, яку суд і стягнув з позичальника на користь кредитора.

Суд не прийняв до уваги доводи відповідача про те, що банк нібито не мав права видавати кредит в іноземній валюті, оскільки ліцензія та дозвіл на проведення валютних операцій була видана банку у встановленому законом порядку.

Суд першої інстанції, ухвалюючи своє рішення, також послався на рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 01 березня 2012 року, яке набрало законної сили, про відмову позичальнику ОСОБА_2 у задоволенні його вимог про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними.

В апеляційній скарзі представник відповідача просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги банку частково, а саме: зобов»язати кредитора перерахувати виданий кредит у національній валюті по курсу станом на день укладання кредитного договору - 18 липня 2008 року; зобов»язати кредитора перерахувати заборгованість у гривні з урахуванням сплачених коштів протягом 2008-2011 років у доларах США; стягнути з ОСОБА_2 на користь банку заборгованість у національній валюті з урахуванням зміни виду валюти за кредитним договором за курсом станом на день укладання договору та враховуючи сплачені кошти в іноземній валюті в рахунок погашення суми боргу за кредитним договором.

Апелянт вважає, що рішення суду є незаконним, таким, що ухвалене з порушенням вимог матеріального і процесуального права.

Зокрема, суд першої інстанції не прийняв до уваги, що позичальник позбавлений можливості впливати на зміст договору, що є обмеженням свободи договору.

Крім того, банк був зобов»язаний попередити позичальника про можливі валютні ризики при укладанні кредитного договору в іноземній валюті, що не було зроблене кредитором.

Суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги доводи відповідача про те, що банк не мав відповідної ліцензії та дозволу на проведення операцій з іноземною валютою, тому не мав права використовувати іноземну валюту як засіб платежу, оскільки позичальник проводив оплату за кредитним договором саме в іноземній валюті.

Крім того, умови кредитного договору є несправедливими, бо у 2008 році сталась світова криза, внаслідок чого різко знецінилась національна валюта та зріс курс долара, тому ОСОБА_2 не може належним чином виконувати свої обов»язки за договором, укладеним в іноземній валюті.

Відповідач ОСОБА_2 до апеляційного суду не з»явився. Його представник ОСОБА_3 надала заяву, у якій просила відкласти розгляд справи, оскільки вона зайнята у розгляді іншої справи.

Однак апеляційну скаргу подавала інший представник відповідача - ОСОБА_1, яка представляє інтереси ОСОБА_2 за довіреністю. Крім того, тією ж довіреністю ОСОБА_2 уповноважив ще одна особу - ОСОБА_4 представляти його інтереси у судах. Ця довіреність не скасована (а.с.193).

Таким чином, інтереси відповідача ОСОБА_2 у суді за довіреностями мають право представляти три особи, при цьому, відомостей про те, що усі троє представників, а також безпосередньо відповідач з поважних причин не можуть приймати участь у судовому засіданні, до апеляційного суду не надходило.

Відповідач ОСОБА_2 та його представники про час та місце розгляду справи були повідомлені поштою та за електронними адресами, вказаними в апеляції (а.с.217, 218, 219).

У відповідності до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача та його представників.

Заслухавши пояснення представника банку, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, рішення суду залишити без змін, з таких підстав.

У відповідності до вимог ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим у відповідності до вимог процесуального судочинства на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На думку апеляційного суду оскаржуване судове рішення відповідає вимогам процесуального і матеріального закону, тому підстав для його скасування немає.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції всебічно, повно і об"єктивно дослідив надані сторонами докази, правильно встановив фактичні обставини справи та зробив правильні правові висновки про те, що вимоги банку є підставними та обґрунтованими.

У рішенні наведені відповідні мотиви, з яких суд його ухвалив. Ці мотиви не суперечать закону та не спростовуються доводами скарги.

З матеріалів справи вбачається, що 18 липня 2008 року відповідач ОСОБА_2 та ЗАТ «Донгорбанк» уклали кредитний договір, за яким позичальник отримав кредит у сумі 64 000 долари США під 14,5% річних строком на 20 років з терміном повернення 10 липня 2028 року (а.с.15-18, 19-22), а також кілька додаткових угод (а.с.23-31, 32-48).

Оскільки позичальник неналежним чином виконував свої обов»язки за кредитним договором, утворилась заборгованість як по сплаті основної суми кредиту, так і по сплаті відсотків, яку і стягнув суд першої інстанції.

Апеляційний суд не може прийняти доводи апелянта про те, що банк на час видачі кредиту в іноземній валюті не мав відповідного дозволу на проведення таких операцій, оскільки саме закритому акціонерному товариству «Донгорбанк» Національним банком України була видана банківська ліцензія № 85 та дозвіл № 85-2 на право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» (а.с.156, 157-159).

У подальшому була проведена реорганізація ЗАТ «Донгорбанк» у ПАТ «Донгорбанк», правонаступником якого стало публічне акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк» (а.с.70-72).

Вказане товариство також має банківську ліцензію № 8 та дозвіл № 8-2 на право здійснення валютних операцій (а.с.63, 64-66).

За таких обставин апеляційний суд не може прийняти доводи апеляційної скарги про те, що банківська установа, яка видала йому кредитні кошти, не мала права на проведення валютних операцій.

Крім того, усі ті підстави, на які посилається відповідач у своїх запереченнях та в апеляційній скарзі, а саме: відсутність у банку права на здійснення валютних операцій; незаконна видача кредитних коштів в іноземній валюті, а не у національній валюті України; наслідки фінансової кризи, які є форс-мажорними обставинами тощо, вже були предметом розгляду у суді першої інстанції за позовом ОСОБА_2 до банку про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними.

Рішенням Пролетарського районного суду м. Донецька від 01 березня 2012 року, яке набрало законної сили, у позові ОСОБА_2 було відмовлено (а.с.176-177).

Усі інші доводи апеляційної скарги також були предметом дослідження у суді, на правильність висновків суду вони не впливають, тому апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити як безпідставну, рішення суду як таке, що відповідає вимогам закону, залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, представника ОСОБА_2, відхилити.

Рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 05 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: