Ухвала суду № 33457911, 23.07.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1 інстанції Ікорська Є.С.

Доповідач Сорока Г.П. Категорія 30

УХВАЛА

І м е н е м У к р а ї н и

23 липня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого - Ігнатоля Т.Г.,

суддів - Сороки Г.П., Мальцевої Є.Є.,

при секретарі - Шапар О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО», про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 18 червня 2013 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

11 квітня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, який в подальшому уточнив та в остаточній редакції позову просив стягнути з відповідача на його користь суму завданої матеріальної шкоди за пошкодження автотранспортного засобу в розмірі 29169 грн., суму франшизи у розмірі 1000 грн., суму завданої моральної шкоди у розмірі 6000 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 28.01.2013 року з вини відповідача відбулася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої був технічно пошкоджений належний йому на праві власності автомобіль «Mersedes-Benz», державний номерний знак НОМЕР_1, в результаті чого йому завдана матеріальна і моральна шкода. Цивільна відповідальність ОСОБА_2 була застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» (далі СК «ВУСО»), яке визнало вказану дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком та виплатило позивачу страхове відшкодування в розмірі 49 000 грн. Оскільки відповідно до звіту №35/1 від 12.02.2013 року про оцінку вартості матеріальної шкоди, спричиненої власнику колісного транспортного засобу, вартість матеріальної шкоди склала 76 679,06 грн., крім того він поніс витрати на оплату оцінки пошкодженого автомобіля в сумі 600 грн., витрати на евакуацію транспортного засобу в сумі 890 грн., і страховою компанією відшкодування проведено за вирахуванням франшизи, то відповідач повинен йому відшкодувати різницю між страховою виплатою та завданою шкодою.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 18 червня 2013 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 29169 грн. 06 коп., в рахунок відшкодування моральної шкоди 2 000 грн., судовий збір в розмірі 406 грн. 39 коп. Решту позовних вимог залишено без задоволення.

Не погодившись із судовим рішенням, представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду із-за необґрунтованості. При цьому посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права.

Представник СК «ВУСО» в судове засідання не зявився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується факсимільним повідомленням, про причини неявки суду не повідомив, заяву про відкладення розгляду справи не подав,тому, відповідно до вимог ст.305 ЦПК України, з урахуванням думки учасників процесу, колегія суддів дійшла до висновку про можливість розгляду справи у його відсутності.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3, які доводи апеляційної скарги підтримали, просили апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, заперечення позивача ОСОБА_1, який просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без зміни, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Статтею 22 ЦК України встановлено, що збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частині залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода завдана майну фізичної особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно вимог ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст.29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно з ч.2,3 п.16 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення статті 1194 ЦК. питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого статтею 33 Закону № 1961-IV обов'язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках Моторному (транспортному) страховому бюро України, далі - МТСБУ). Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування. Наявність такої згоди у вигляді відповідної заяви цієї особи та виконання нею передбаченого статтею 33 Закону № 1961-IV обов'язку з'ясовується судом першої інстанції, у зв'язку з чим до участі у справі може бути залучений страховик. При відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 28.01.2013 року, керуючи автомобілем Honda Civic, державний номерний знак НОМЕР_2, рухаючись по вул. К.Лібкнехта в районі перехрестя з вул. Кленовою в м.Маріуполі, ОСОБА_2 не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не вибрав безпечну швидкість ружу та не впоравшись з керуванням на слизькій дорозі, виїхав на смугу зустрічного руху та скоїв зіткнення з автомобілем Mersedes-Benz, державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4 Дані обставини встановлені постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 11.02.2013 року, якою ОСОБА_2 притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП та на нього накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу (а.с.8).

Внаслідок ДТП був технічно пошкоджений автомобіль Mersedes-Benz, державний номерний знак НОМЕР_1, належний на праві приватної власності ОСОБА_1 (а.с.7). Вартість матеріальної шкоди, спричиненої позивачу внаслідок пошкодження даного автомобіля, згідно зі звітом №35/1 про оцінку ушкодження колісного транспортного засобу, від 12.02.2013 року, складеного оцінщиком ОСОБА_5, становить 76 679,06 грн. (а.с.30-33). Витрати позивача на оцінку пошкодженого транспортного засобу становлять 600 грн. (а.с.11), витрати на евакуацію пошкодженого автомобіля становлять 890грн. (а.с.10).

Згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/1326339 цивільна відповідальність ОСОБА_2 застрахована в СК «ВУСО» з 28.11.2012 року по 27.11.2013 рік.

Згідно платіжного доручення №4997 від 30.04.2013 року СК «ВУСО» сплачено на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 49 000 грн. (а.с.70).

З урахуванням наведеного, виходячи з того, що відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів на спростування висновків спеціаліста стосовно розміру матеріальної шкоди, вина відповідача по справі ОСОБА_2 у пошкодженні транспортного засобу позивача є доведеною, та враховуючи те, що СК «ВУСО» здійснило виплату ОСОБА_1 в межах ліміту відповідальності страховика, суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідач як винна особа повинен відшкодувати позивачу матеріальну шкоду у розмірі 29169,06грн. як різницю між завданою оціненою шкодою і страховим відшкодуванням з урахуванням витрат на оплату складання звіту по оцінці шкоди та витрат на евакуацію пошкодженого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 23 ч.2 п.п.1-3 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, в душевних стражданнях, які фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна.

Згідно із ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з роз'ясненнями, даними у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року, із змінами внесеними постановою № 5 від 25 травня 2001 року. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, порушення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди мають враховуватись вимоги розумності та справедливості.

Вирішуючи позов про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини відповідача було пошкоджено майно позивача, що спричинило йому душевні страждання, тому дійшов до висновку, що така шкода завдана позивачу. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції з урахуванням роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року, із змінами внесеними постановою № 5 від 25.05.2001 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", виходив з характеру моральних страждань позивача, порушення його ритму життя, його душевних хвилювань, та дійшов до висновку, що таке відшкодування відповідає в грошовому вираженні 2000грн. і цю суму стягнув з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди.

У зв'язку із частковим задоволенням позову, виходячи з положень ст.88 ЦПК України суд також стягнув з відповідача на користь позивача у відшкодування судових витрат суму судового збору в розмірі 291,69 грн. пропорційно задоволеним вимогам за вимоги щодо стягнення матеріальної шкоди та 114,70грн. за вимоги про відшкодування моральної шкоди.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитись, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги представника відповідача, які підтримав відповідач, про те, що суд неправильно прийняв доказом звіт оцінщика про розмір матеріальної шкоди, тому що спеціаліст ОСОБА_5 не попереджався про кримінальну відповідальність за ст.ст.384,385 КК України, огляд транспортного засобу було здійснено без участі відповідача та його представника, колегія суддів вважає безпідставними.

Як вбачається зі справи, огляд та оцінка пошкодженого транспортного засобу проведена відповідно до вимог ст.ст.33,34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в присутності представника СК «ВУСО». За своїм змістом звіт спеціаліста відповідає положенням Методики товарознавчої експертизи і оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Мінюсту України та ФДМ від 24.11.2003 року (а.с.30-57). Звіт складено спеціалістом ОСОБА_5, який є суб'єктом оціночної діяльності, зареєстрований у державному реєстрі оцінщиків, має відповідну кваліфікацію, а також є аварійним комісаром (а.с.59). Позивач в судовому засіданні стверджував, що він повідомляв відповідача про необхідність прибути для участі в проведенні огляду пошкодженого транспортного засобу, але відповідач не побажав приймати участь, відмовився з ним спілкуватися. Відповідач дані ствердження не спростував. Даний звіт оцінщика прийнятий страховою компанією без будь-яких заперечень. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції звіт оцінщика про вартість матеріальної шкоди, завданої володільцю колісного транспортного засобу №35/1 від 12.02.2013 року правильно прийнято доказом, оскільки відповідно до вимог ст.ст.57-59,64 ЦПК України звіт оцінщика є належним та допустимим письмовим доказом.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції неправильно залишив без уваги рахунок-фактуру фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 №15/13 від 17.06.2013 року щодо вартості запасних частин та матеріалів (а.с.83-87) на спростування правильності висновку оцінщика ОСОБА_5 щодо розміру матеріальної шкоди, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки у даному рахунку-фактурі не зазначено на вид якого транспортного засобу вказана вартість запасних частин та матеріалів, чи сертифіковані дані запасні частини та матеріали. Відповідач та його представник в судовому засіданні апеляційного суду пояснили, що ОСОБА_6 зазначив у рахунку середні запасні частини і матеріали та середню ціну на них на момент видачі рахунку-фактури. Таким чином, вказаний рахунок-фактура не може бути належним і допустимим доказом.

Ніяких конкретних обставин щодо невідповідності звіту оцінщика фактичним даним та вимогам закону відповідач та його представник не навели та не заявляли клопотання про проведення судової авто товарознавчої експертизи, незважаючи на те, що залишки пошкодженого автомобіля були в наявності. Ніким не заявлено такого клопотання і в апеляційному суді.

Таким чином, з урахуванням того, що звіт оцінщика є належним і допустимим доказом на підтвердження розміру заподіяної позивачу матеріальної шкоди у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної події, яка відбулася з вини відповідача, того, що розмір матеріальної шкоди в сумі 76679,06грн. визначено оцінщиком з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов до висновку, що відповідач повинен відшкодувати позивачу різницю між розміром шкоди та сумою страхового відшкодування.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції неправильно включив у розмір шкоди понесені позивачем витрати на оплату проведення звіту оцінки матеріальної шкоди у розмірі 600грн. та витрати на евакуацію пошкодженого транспортного засобу в розмірі 890грн., що визначений оцінщиком розмір матеріальної шкоди не є реальними збитками, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки відповідно до вимог ст.22 ЦК України матеріальними збитками є витрати, яких особа понесла у зв'язку з пошкодженням чи знищенням її майна, а також витрати, які особа понесла або повинна понести для відновлення порушеного права (реальні збитки). Як вбачається зі справи, позивач поніс витрати на оплату проведення оцінки пошкодженого транспортного засобу, його евакуацію та повинен понести витрати для відновлення пошкодженого транспортного засобу в розмірі 76679,06грн. з урахуванням коефіцієнту зносу автомобіля. Тому, ці витрати є реальними збитками позивача.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд залишив без уваги, що позивач не надав ніяких доказів на підтвердження завдання йому моральної шкоди, колегія суддів також вважає безпідставними. Як вбачається зі справи, з вини відповідача було пошкоджено належний позивачу автомобіль на значну суму, у зв'язку з чим позивач був позбавлений можливості використовувати автомобіль за призначенням, це потягло душевні страждання, порушило уклад його життя та потребувало від нього прийняття додаткових зусиль для організації свого життя, чим позивачу завдана моральна шкода. Дані обставини відповідачем та його представником не спростовані. Тому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 2000грн.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи та є безумовними для скасування чи зміни рішення суду, у справі не встановлено.

Ніяких нових обставин, які б не були предметом дослідження в суді першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків суду, не наведено та нових доказів не надано.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони не випливають з обставин справи, ніякими належними, допустимими та переконливими доказами не підтверджені, не ґрунтуються на вимогах закону, не мають правового значення для справи та не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

З огляду на наведене, переглядаючи справу відповідно до вимог ст.303 ЦПК України в межах заявлених в суді першої інстанції позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, які відповідно до вимог ст.ст.10,60 ЦПК України зобов'язані довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, колегія суддів не вбачає апеляційних підстав для скасування чи зміни рішення суду, тому рішення суду підлягає залишенню без зміни, у зв'язку з чим апеляційна скарга представника відповідача підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст.307,308,313,314 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 18 червня 2013 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий : Ігнатоля Т.Г.

Судді : Сорока Г.П.

Мальцева Є.Є.