Рішення № 33457547, 26.02.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1 інстанції Овчиннікова О.С.

Доповідач Сорока Г.П. Категорія 51

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

26 лютого 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого - Ігнатоля Т.Г.,

суддів - Сороки Г.П., Мальцевої Є.Є.,

при секретарі - Макаровій О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Волноваський комбінат хлібопродуктів» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Волноваського районного суду Донецької області від 28 січня 2013 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

08 листопада 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ПАТ «Волноваський комбінат хлібопродуктів», який в подальшому уточнив і в остаточній редакції позову просив визнати незаконним та скасувати наказ №273 від 11.10.2012 року про його звільнення, поновити його на роботі на посаді завідуючого складом ПАТ «Волноваський комбінат хлібопродуктів», стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 8577,92 грн., станом на 25 грудня 2012 року, та моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 10.01.2012 року його було прийнято на роботу на посаду завідуючого складом ПАТ «Волноваський КХП» (далі за текстом - ПАТ) та наказом від 11.10.2012 року № 273 звільнено з займаної посади з 11 жовтня 2012 року на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України - за прогул 14 червня 2012 року. З 31.05.2012 року по 13.06.2012 року він перебував на лікарняному, а 14.06.2012 року вийшов на роботу, але, відчувши погіршення самопочуття, покинув робоче місце і звернувся до лікаря Волноваської ЦРЛ. З 15.06.2012 року по 29.07.2012 року і з 30.07.2012 року по 20.08. 2012 року він перебував на стаціонарному лікуванні З 21.08.2012 року по 14.09.2012 р. та з 15.09.2012 р. по 09.10.2012 року перебував на лікарняному. Довідкою МСЕК від 10.10.2012 року йому було призначена 3-тя група інвалідності з 08.10.2012 року. 11.10.2012 року до роботи його не допустили, з посиланням на те, що його звільнено. Вважає, що він був відсутній на робочому місці 14.06.2012 року з поважних причин, що підтверджується направленням на стаціонарне лікування медичного закладу від 14.06.2012 року та записами в медичній картці, у зв'язку з чим він звернувся до суду з даним позовом.

Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 28 січня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Волноваський комбінат хлібопродуктів» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, позивач ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким його позов задовольнити в повному обсязі. При цьому посилається на необґрунтованість рішення, порушення норм матеріального та процесуального права, не з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, які підтримали доводи скарги та просили її задовольнити в повному обсязі, заперечення представників ПАТ «Волноваський КХП» - Грищенюка Д.І. та ОСОБА_4, які просили апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з таких підстав.

Згідно вимог ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання рішення не тим суддею, який розглянув справу.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що 14.06.2012 року ОСОБА_1 сумарно більше трьох годин був відсутній на роботі без поважних причин. Стосовно поважності відсутності на роботі позивач письмові пояснення відмовився надавати, належні документи щодо поважності причин відсутності на роботі не надав, окрім запису в медичній картці. Враховуючи, що позивачем суду не надано належних документів на підтвердження поважності причин відсутності на роботі 14.06.2012 року, суд дійшов висновку про те, що керівництвом підприємства при звільненні позивача додержано вимоги трудового законодавства, підстав для визнання незаконним та скасування наказу про звільнення позивача та поновлення його на попередній посаді не вбачається, а отже і підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди також.

З такими висновками суду погодитися не можна, оскільки суд дійшов їх з порушенням норм матеріального та процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Вирішуючи спір, суд зазначених вимог закону не врахував, доводи і заперечення сторін неналежним чином не перевірив, неправильно встановив фактичні обставини справи, порушив норми матеріального права, у зв'язку з чим рішення суду підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про скасування наказу про звільнення, поновлення його на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст.40 п.4 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі, у разі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Згідно ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосований тільки один із таких заходів стягнення: 1 )догана; 2) звільнення.

Порушенням трудової дисципліни (дисциплінарним проступком) є протиправне, винне невиконання або неналежне виконання працівником його трудових обов'язків.

Стаття 148 КЗпП України передбачає, що дисциплінарне стягнення застосується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Відповідно до вимог ст.149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмових пояснень. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосоване лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган має враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок і попередню роботу працівника.

Згідно з роз'ясненнями, які містяться у п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (зі змінами і доповненнями) у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясовувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільненнями, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п.3,4,7,8 ст.40 та п.1 ст.41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені ст.ст.147-1,148,149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи не застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок і попередня робота працівника.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 наказом № 9 від 10.01.2012 року прийнятий на посаду завідуючого складом ПАТ «Волноваський КХП», що підтверджується копією трудової книжки останнього ( а.с. 11-12).

Наказом № 273 від 11.10.2012 року ОСОБА_1 звільнений з займаної посади за прогул без поважних причин на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України. З тексту наказу вбачається, що ОСОБА_1 14.06.2012 року був відсутній на роботі на території ПАТ з 08.00 години до 08.20 годин, з 08.35 годин до 10.20 годин, з 11.35 годин до 17.00 годин впродовж робочого дня (а.с. 3).

Згідно з актами комісії підприємства від 11.10.2012 року ОСОБА_1 відмовився від дачі письмових пояснень з приводу відсутності на роботі 14 червня 2012 року з 8-00 годин до 8-20 годин, 8-35 до 10-20 годин та з 11-35 до 17-00 годин. ( а.с. 36,38)

Відповідно до протоколу засідання комісії від 11 жовтня 2012 року по розгляду поважності причин відсутності на робочому місці ОСОБА_1 14 червня 2012 року було вирішено вважати причини відсутності ОСОБА_1 на території ПАТ « Волноваський КХП» впродовж робочого часу - з 8-00 годин до 8-20 годин, 8-35 до 10-20 годин та з 11-35 до 17-00 годин неповажними та рекомендувати керівництву звільнити ОСОБА_1 за п.4ст.40 КЗпП України.( а.с. 39-40).

З записів в медичній картці ОСОБА_1 вбачається, що він звертався до лікаря невропатолога 14.06.2012 року і йому було видано направлення на стаціонарне лікування (а.с. 5-6).

З листка непрацездатності серії АВП № 886204 вбачається, що ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 15 червня 2012 року, з наступних листків непрацездатності вбачається, що позивач перебував на лікарняному до 09 жовтня 2012 року, стати до роботи з 10 жовтня 2012 року (а.с. 7-9).

Відповідно до довідки від лікаря ОСОБА_5 від 05.12.2012 року, ОСОБА_1 14.06.2012 року знаходився на прийомі у лікаря - невропатолога та був спрямований на стаціонарне лікування в неврологічне відділення (а.с. 29).

Відповідно до записів журналу входу - виходу співробітників ПАТ «Волноваський КХП» судом встановлено, що ОСОБА_1 14.06.2012 року прибув на роботу в 08.20 годин , 08.35 годин покинув територію КХП ( а.с. 45-46).

З актів від 14 червня 2012 року та службової записки в.о. головного технолога ПАТ - Андрейченко К.В. також вбачається, що ОСОБА_1 запізнився на роботу на 20 хвилин. 14.06.2012 року, залишав територію підприємства в 08.35 хвилин, був відсутній до 10.20 годин, далі залишив територію підприємства в 11.35 годин. ( а.с. 50-51,62-63).

З табеля обліку використання робочого часу за червень 2012 року вбачається, що ОСОБА_1 за 14.06.2012 року поставлений прогул (а.с. 64).

З пояснень позивача в судовому засіданні апеляційного суду вбачається, що він дійсно 14 червня 2012 року погано себе почував і перед обідом. В 11-35 годин поїхав в лікарню до невропатолога, оскільки має хронічне захворювання з приводу чого періодично проходить лікування. Про те, що на території комбінату є фельдшер йому було відомо, але він займається тільки перевіркою та випуском водіїв на роботу на транспорті. До лікаря попав близько 17 годин. За результатами огляду лікарем йому було виписане направлення на стаціонарне лікування в неврологічне Новотроїцьке відділення Волноваської районної лікарні, куди він і поїхав з ранку 15 червня 2012 року та був госпіталізований.

Зазначені обставини підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем.

Враховуючи обставини справи та вимоги закону, колегія суддів вважає, що звільнення ОСОБА_1 відбулося з порушенням норм трудового законодавства. Факт порушення позивачем трудової дисципліни у вигляді прогулу, на думку колегії суддів, не знайшов свого підтвердження, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 був відсутній на роботі 14 червня 2012 року з поважних причин, оскільки звертався за медичною допомогою в лікарню, після чого був госпіталізований і знаходився на стаціонарному лікуванні.

Відповідно до роз'ясень, які містяться у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України 06.11.1992року №9 (із змінами) «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст.40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбачена цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Чинним законодавством не визначено перелік поважних причин, а тому суд, у кожному випадку поважність причин відсутності працівника на роботі визначає залежно від конкретних обставин справи, що можуть підтверджуватися будь-якими засобами доказування. Не можна вважати прогулом обставини, коли відсутність робітника на роботі була пов 'язана з поважними причинами, в тому числі, з хворобою.

Колегія суддів вважає, що вирішуючи спір, суд першої інстанції необґрунтовано не взяв до уваги доводи позивача та надані ним докази на підтвердження поважності причин відсутності на роботі 14 червня 2012 року.

Посилання відповідача та суду на те, що довідка про відвідування позивачем лікарні не може бути належним доказом поважності причини відсутності на роботі, оскільки єдиним документом, який підтверджує непрацездатність працівника є листок непрацездатності, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки 14 червня 2012 року позивач звернувся за медичною допомогою у зв'язку з поганим самопочуттям і лікарем йому було видано направлення на стаціонарне лікування, після чого його відсутність на роботі була підтверджена листками непрацездатності, що свідчить про поважність причин відсутності позивача на роботі 14 червня 2012 року.

Згідно зі ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що наказ про звільнення ОСОБА_1 з роботи підлягає скасуванню, ОСОБА_1 підлягає поновленню на посаді завідуючого складом ПАТ «Волноваський КХП» з 11 жовтня 2012 року.

Сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню на користь позивача, станом на 25 грудня 2012 року, складає 8 577,92 грв. (заробітна плата за два останніх повних місяці роботи березень - квітень 2012 року становить 3500,00+3263,30=6 763,30; середньоденна заробітна плата становить: 6 763,30:41=164,96 ; з 11 жовтня 2012 року по 25 грудня 2012 року вимушений прогул становить 52 дні; середня заробітна плата за вимушений прогул, яка підлягає стягненню становить 52 х 164,96= 8 577,92 грв.)

Вказана сума заявлена позивачем в остаточній редакції позову від 23 грудня 2012 року ( а.с. 82-83), тому, у відповідності з вимогами ст. 11 ЦПК України, суд не може вийти за межі заявлених позивачем вимог, і стягує з відповідача на його користь 8 577,92 грв.

Відповідно до ст.237-1 КЗп України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Вирішуючи позов про відшкодування моральної шкоди, колегія суддів виходить з того, що незаконне звільнення ОСОБА_1 порушило його життєві зв'язки та завдало моральних страждань, а тому, з урахуванням обсягу та характеру завданої шкоди, принципів розумності і справедливості, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 200 грв. у відшкодування моральної шкоди.

Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

У зв'язку із задоволення позову, відповідно до вимог ст.88 ЦПК України, ст.ст.4,5 Закону України «Про судовий збір» з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір, не сплачений позивачем при подачі позову до суду з вимог майнового характеру в розмірі 229,40 грв., з вимог немайнового характеру у розмірі 114,70 грв., а всього 344,10грн., також недоплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги з вимог майнового та немайнового характеру у розмірі 114грв (114,70+57,30-58), на користь позивача 58 грв.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.ст.307,309,316 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Волноваського районного суду Донецької області від 28 січня 2013 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ Публічного акціонерного товариства «Волноваський комбінат хлібопродуктів» від 11 жовтня 2012 року №273 про звільнення ОСОБА_1, завідувача складом, з роботи по пункту 4 статті 40 КЗпП України у зв'язку з прогулом без поважних причин.

Поновити ОСОБА_1 на посаді завідувача складом Публічного акціонерного товариства «Волноваський комбінат хлібопродуктів» з 11 жовтня 2012 року.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Волноваський комбінат хлібопродуктів» (місцезнаходження: м.Волноваха Донецької області, вулиця 100 років Червоного Хреста, 2, код ЄДРПОУ 00957376, розрахунковий рахунок - 260070301054 в ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» м.Київ, МФО 380054, ІІН 009573705330, номер свідоцтва 200001759) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце реєстрації - АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12 жовтня 2012 року по 25 грудня 2012 року у розмірі 8577 (вісім тисяч п'ятсот сімдесят сім) гривень 92 копійки без врахування податків та інших обов'язкових платежів, які підлягають вирахуванню із заробітної плати роботодавцем, у відшкодування моральної шкоди 200(двісті) гривень 00 копійок, у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 58 (п'ятдесят вісім) гривень.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Волноваський комбінат хлібопродуктів» (місцезнаходження: м.Волноваха Донецької області, вулиця 100 років Червоного Хреста, 2, код ЄДРПОУ 00957376, розрахунковий рахунок - 260070301054 в ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» м.Київ, МФО 380054, ІІН 009573705330, номер свідоцтва 200001759) в дохід держави судовий збір у розмірі 344 (триста сорок чотири) гривень 10 копійок (229,40+114,70) за подачу позову до суду та у розмірі 114 (сто чотирнадцять) гривень 00 копійок (114,70+57,30-58) за подачу апеляційної скарги (на розрахунковий рахунок 31212206780004, код класифікації доходів бюджету 22030001, МФО 834016, банк отримувача ГУДКС України в Донецькій області ЄДРПОУ 380949, отримувач Державний бюджет м.Донецьк Ворошиловський район, код ЄДРПОУ 02891428).

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий : Ігнатоля Т.Г.

Судді : Сорока Г.П.

Мальцева Є.Є.