Ухвала суду № 33457101, 31.05.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1 інстанції Литвиненко Н.В.

Категорія 57 Суддя-доповідач Попова С.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Песоцької Л.І.,

суддів Ткаченко Т.Б., Попової С.А.,

при секретарі Макаровій О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до ОСОБА_10, третя особа - ОСОБА_11, про визнання дій неправомірними та встановлення фактів, за апеляційною скаргою ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 07 лютого 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

У серпні 2012 року позивачі звернулися до суду з даним позовом. В обґрунтування своїх вимог позивачі посилаються на те, що у 1993 році на державному підприємстві «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» була створена громадська організація, об'єднання громадян - Організація орендарів Маріупольського металургійного комбінату імені Ілліча; Положення про Організацію орендарів ММК ім. Ілліча зареєстровано розпорядженням виконкому Маріупольської міської ради народних депутатів № 765 від 17.05.93 року. Незважаючи на це, позивачі вважають, що Організація орендарів ММК ім. Ілліча не була юридичною особою. Посилаючись на порушення їх майнових прав, як засновників ММК ім. Ілліча, позивачі, неодноразово уточнивши і доповнивши позовні вимоги, в остаточній редакції заяви просили: визнати дії посадової особи ОСОБА_10 під час приватизації державного майна у вигляді Маріупольського металургійного комбінату імені Ілліча неправомірними у частині порушення їх майнових прав як засновників, орендарів, членів трудового колективу, що полягають, в тому числі, у нерозподіленні акцій між засновниками - орендарями-членами трудового колективу; визнання неправомірними дій Зборів Уповноважених організації орендарів ММК ім. Ілліча по оцінці частки майна Організації Орендарів; встановити факт проведення засідання ради орендарів Орендного підприємства ММК ім. Ілліча 30.12.1996р. і факт наявності протоколу № 7 по затвердженню реєстру членів Організації орендарів, величини частки майна в грошовому виразі (номінальній вартості), процентах в майні і акціях ПАТ «ММК ім. Ілліча»; встановити факт того, що позивачі дійсно входять в кількість 27 571 орендарів; встановити факт того, що орендарі Організації орендарів ММК ім. Ілліча мали частку у статутному фонді цієї організації; встановити факт відсутності випуску Державною комісією цінних паперів та фондовому ринку акцій ВАТ «ММК ім. Ілліча»; встановити факт відсутності акціонерів ВАТ «ММК ім. Ілліча» на 30.11.1996р.; встановити факт відсутності засновницьких зборів - власників акцій ВАТ «ММК ім. Ілліча» 30.11.1996 р.; встановити факт відсутності протоколу засновницьких зборів, підписаного його засновниками, але не завіреного нотаріально; встановити факт відсутності протоколу зборів акціонерів про консолідацію акцій ВАТ «ММК ім. Ілліча» нотаріально завіреного від 30.11.1996 р.; встановити факт включення Організації орендарів ММК ім. Ілліча до реєстру Організації орендарів та видачі свідоцтва за реєстраційним номером станом на 17.05.1993р.; встановити факт відсутності видачі свідоцтва юридичної особи Організації орендарів ММК ім. Ілліча, згідно розпорядження Маріупольської міської Ради народних депутатів № 765 від 17.05.1993р.; визнати приватизацію «ММК ім. Ілліча» незаконною, недійсною, такою, що не відбулась; встановити факт місцезнаходження часток, встановити фактичну чисельність орендарів на грудень 1996 року; встановити факт надання привілеїв відповідачеві з 13-16 громадянами-акціонерами ПАТ «ММК ім. Ілліча» і ЗАТ «Ілліч-Сталь» і в порівнянні з цим факт обмеження (дискримінації) прав громадян орендарів по соціальним ознакам в кількості близько 39000 осіб, в тому числі позивачів, при приватизації «ММК ім. Ілліча»; а також встановити інші факти перелічені в уточненнях і доповненнях позовних вимог, що містяться на а.с. 20, 51, 60-61, 76, 77-78, 86, 101-108, 124, 132-134, 157.

Рішенням Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 07 лютого 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до ОСОБА_10, третя особа - ОСОБА_11, про визнання дій неправомірними та встановлення фактів - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_6, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, не вмотивування всіх позовних вимог, просили рішення скасувати.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2 і його та позивачів ОСОБА_9 і ОСОБА_8 представника - ОСОБА_13, які підтримали доводи скарги, пояснення представника відповідача ОСОБА_10 і третьої особи ОСОБА_11 - ОСОБА_14, розглянувши справу відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України у відсутність повідомлених про дату і час розгляду справи позивачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, відповідача ОСОБА_10 і третьої особи ОСОБА_11, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом, Організація орендарів була створена на підставі рішень загальних зборів трудових колективів у структурних підрозділах ММК ім. Ілліча відповідно до статей 6.1, 9.1 Закону України № 2269 від 10 квітня 1992 року «Про оренду майна державних підприємств та організацій». Організація орендарів ММК ім. Ілліча набула статусу юридичної особи, зареєстрована розпорядженням № 765р виконкому Маріупольської міської ради народних депутатів 17 травня 1993 року, була включена до Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України, із якого виключена 29 березня 2011 року.

30 листопада 1996 року зборами уповноважених Організації орендарів, які, відповідно до розділу 5 Положення цієї організації, є вищим органом управління, прийнято рішення про консолідацію (об'єднання) пакету акцій членів організації орендарів, з метою створення умов для ефективного управління майном акціонерної компанії на протязі перехідного періоду приватизації комбінату.

Згідно наказу Фонду державного майна України № 86-АТ від 10.12.1996р., створено відкрите акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча». 19 грудня 1996 року між Фондом державного майна України, як засновником, та Організацією орендарів підписано установчий договір за № АТ-92 про створення Відкритого акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча», відповідно до умов якого товариство виступає правонаступником орендного підприємства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча». Сформовано статутний фонд акціонерного товариства з державною часткою 69% та часткою орендаря 31% (Організації орендарів) на підставі акту оцінки станом на 01.07.1996р. Обов'язки Голови правління Товариства покладено на Голову Ради орендарів ОСОБА_10, затверджено статут.

Позивачі, як члени організації орендарів, мали право на частку у консолідованому пакеті акцій ВАТ ММК ім. Ілліча, який належав Організації орендарів, що поряд із Фондом державного майна України виступила засновником ВАТ ММК ім. Ілліча, але не були засновниками цих підприємств (Організації орендарів і ВАТ ММК ім. Ілліча) .

Встановлено, що ТОВ «Ілліч-Сталь» створено відповідно до установчого договору від 7 травня 1997 року Організацією орендарів ММК ім. Ілліча і фізичною особою ОСОБА_11 Відповідно до розділу 1 Статуту ТОВ «Ілліч-Сталь», учасником товариства є Організація орендарів ММК ім. Ілліча, як юридична особа, і саме вона внесла в статутний фонд свої корпоративні права - акції ВАТ «ММК ім. Ілліча», що складає 99,9999958% статутного капіталу ТОВ «Ілліч-Сталь». ОСОБА_11 вніс в статутний фонд грошові кошти. Ніхто із інших фізичних осіб не вносив вкладу до статутного фонду, а тому не можуть вважатися учасниками товариства.

В межах укладеної угоди № 02 від 25.03.2011р. між Організацією орендарів та ПрАТ «Ілліч-Сталь» останнє добровільно поклало на себе зобов'язання виплатити колишнім членам Організації орендарів за остаточним реєстром колишніх членів цієї Організації, вартість належавших їм часток у колективному дольовому фонді Організації орендарів, які на час ліквідації не розпорядились своєю часткою.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на положення ст.ст. 15. 16 ЦК, 10, 60 ЦПК позивачами не доведено порушення відповідачем їх майнових прав, зазначаючи, що захист цивільного права, яке порушене, не визнане або оспорюється, відбувається у спосіб визначений законом, а не шляхом встановлення тих чи інших фактів, як в даному випадку.

З такими висновками суду не можна не погодитись з огляду на наступне.

За змістом ст. ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні і суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

За змістом ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у способи, що визначені у ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Як правило, особа, право якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Спосіб захисту порушеного права частіше за все визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні правовідносини.

Суд вважав не доведеними позивачами з огляду на положення ст.ст. 10, 60 ЦПК України, обставини порушення їх суб'єктивних прав саме відповідачем і, колегія суддів з цим погоджується, беручи до уваги наявні у справі матеріали, в тому числі заяви позивачів на ім'я голови Організації орендарів - Генерального директора ММК ім. Ілліча ОСОБА_10, а також чинні (не скасовані) локальні акти підприємств: рішення загальних зборів трудового колективу в структурних підрозділах ММК ім. Ілліча, рішення зборів уповноважених Організації орендарів від 30.11.1996р., відомості з реєстрації юридичної особи - Організації орендарів; засновницький договір, учасниками якого не є позивачі, між Фондом держмайна і Організацією орендарів ММК ім. Ілліча, підписаний 19.12.1996р.; чинні судові рішення.

Не підлягають задоволенню вимоги позивачів щодо визнання недійсними доповнень і змін від 15.05.1996р. і 05.12.1996р. в реєстраційні документи Організації орендарів, в тому числі з підстав засвідчення їх копії печаткою іншої особи, як вимоги, що пред'явлені до ОСОБА_10, а не відповідних юридичних осіб, від імені яких учиняв дії відповідач. В цьому вбачається і відсутність необхідності дослідження первісних реєстраційних документів в межах даної справи.

В числі заявлених позивачами вимог вказані такі вимоги, що не ґрунтуються на положеннях цивільного законодавства, як то: встановити факт місцезнаходження часток, встановити фактичний час видачі свідоцтва про реєстрацію Організації орендарів і фактичну приналежність печатки юридичній особі, встановити фактичну чисельність орендарів на грудень 1996 року, встановити факт надання привілеїв відповідачеві з 13-16 громадянами-акціонерами ПАТ «ММК ім. Ілліча» і ЗАТ «Ілліч-Сталь» і в порівнянні з цим факт обмеження (дискримінації) прав громадян орендарів по соціальним ознакам в кількості близько 39000осіб, в тому числі позивачів при приватизації «ММК ім. Ілліча»; встановити факт фальсифікації ліквідаційних дій, факт незаконності підпису ОСОБА_10 в установчих документах; встановити факт заповнення реєстраційної карки відповідачем; встановити факт ліквідації Орендного підприємства ММК ім. Ілліча; встановити перелік документів, що мають знаходитись в реєстраційній справі Організації орендарів, і їх фактичну наявність; встановити факт видачі на руки під розписку орендарям особистих рахунків із вказівкою вартості майна в грошовому виразі, в акціях і частках майна в процентах тощо).

Позиваючись до ОСОБА_10, як до фізичної, а не юридичної особи, від якої він діяв, позивачі просять встановити факти, які частково підтверджені документами, чинними рішеннями, що не оспорені і на що посилаються самі відповідачі (а.с. 246-269).

А між тим, встановлення фактів, що в подальшому здебільшого підлягають реєстрації, можливо при відсутності іншого способу визначити обставину, що створює юридичні наслідки, аніж за судовим рішенням.

Не доведено, як погоджується колегія суддів з вірними висновками суду, що саме ОСОБА_10, допустив порушення прав позивачів, при цьому діючи поза межами повноважень, передбачених адміністративною посадою на підприємстві. Таким чином, за недоведенням порушення прав позивачів з боку відповідача, відсутні підстави для вжиття передбачених законом способів охорони цивільних прав, зокрема: визнання неправомірними дій посадової особи ОСОБА_10 в результаті приватизації підприємства, визнання приватизації ММК ім. Ілліча незаконною, недійсною, такою, що не відбулась, визнання неправомірними дій Зборів Уповноважених Організації орендарів ММК ім. Ілліча по оцінці частки майна Організації Орендарів; визнання положення № 756р від 15.05.1996р. недійсним; визнання недійсними змін і доповнень у Положення «Про Організацію орендарів ММК ім. Ілліча» від 15.05.1996р.; встановити частку кожного з позивачів у підприємстві; визнання неправомірними дій з ліквідації Організації орендарів ММК ім. Ілліча тощо.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в достатньому обсязі встановив обставини справи за заявленими вимогами позивачів, правильно застосував матеріальний закон, вимоги ст.ст. 212-214 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для твердження, що в діях відповідача є ознаки порушення прав позивачів.

Відповідно до ст.ст. 11, 303 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги, щодо нез'ясування яким чином проводилась реєстрація Організації орендарів, не є слушними, бо є встановлені чинними рішеннями обставини, які суд першої інстанції в даному випадку використав, окреслюючи хронологію подій в описовій частині рішення, в тому числі, з питання визначення осіб - засновників ПАТ «ММК ім. Ілліча».

Ці доводи, а також доводи скарги щодо не витребування і не дослідження безпосередньо судом реєстраційної справи Організації орендарів, ухвалення рішення без відомостей у справі про проведення загальних зборів по підрозділах на підприємстві не впливають на правильність висновків суду.

Посилання на ненадання роз'яснень щодо обставин, як відповідач став акціонером - не грунтується на вимогах закону, оскільки компетенція суду полягає у захисті порушеного права відповідачем, що в даному випадку є фізичною особою. А таких даних судовим розглядом, як погоджується колегія суддів, не здобуто.

Адресована до відповідача низка вимог про встановлення фактів, що мають юридичне значення передбачає зобов'язання, в даному випадку, що витікає з трудових обов'язків останнього, учинити від імені підприємства ті чи інші значущі з правової точки зору дії, що укладаються в межі реалізації цивільних прав згідно із ч. 1 ст. 13 ЦК України, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення майнових прав позивачів. Втім, до юридичної особи в цій справі позивачі не позиваються.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду і не є тими обставинами, з якими процесуальний закон пов'язує скасування судового рішення.

Порушень норм процесуального права, які б могли призвести до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

За таких обставин, на підставі ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_6 підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 07 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді Л.І. Песоцька

Т.Б. Ткаченко

С.А. Попова