Ухвала суду № 33457017, 27.08.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

6

Головуючий першої інстанції Букрєй С.П.

Категорія 32 Доповідач Зайцева С.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2013 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

Головуючого: Маширо О.П.

Суддів: Баркова В.М., Зайцевої С.А.

при секретарі Риндіній Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційні скарги Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «МОТОР - ГАРАНТ», ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 18 червня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_6 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «МОТОР - ГАРАНТ», третя особа ОСОБА_8 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 18 червня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_6 - задоволено частково : стягнуто з ТДВ «Страхова компанія «МОТОР - ГАРАНТ» на відшкодування матеріальної шкоди: на користь ОСОБА_6 за рахунок компенсації витрат на купівлю лікарських препаратів - 1152, 80 грн.; на користь ОСОБА_4 за рахунок компенсації витрат на купівлю лікарських препаратів та лікування - 17 877, 91 грн.; за рахунок відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_6 - по 2550грн. кожному. Решту позовних вимог залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ТДВ «Страхова компанія «Мотор - Гарант» просить рішення суду в частині стягнення з ТДВ «Страхова компанія «Мотор - Гарант» на користь ОСОБА_4 матеріальної шкоди у розмірі 17877,91 грн. на компенсацію вартості лікарських засобів та лікування - скасувати через порушення судом норм матеріального та процесуального права .

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2 просить рішення суду змінити. Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 до ТОВ «Страхова компанія «Мотор - Гарант» про стягнення 51 000 грн. у відповідності з обов'язковим лімітом відповідальності за страховим полісом. В решті позовних вимог ОСОБА_2 рішення залишити без змін.

В апеляційних скаргах ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове, яким задовольнити цивільні позови ОСОБА_5,ОСОБА_4,ОСОБА_6,ОСОБА_7 в повному обсязі з тих підстав,що судом першої інстанції неповно з*ясовано обставини,що мають значення для справи,висновки суду не відповідають обставинам справи та судом порушено вимоги матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні апеляційного суду представник ТДВ « Страхова компанія «Мотор - Гарант»,що діє за довіреністю Захарченко В.Ф. підтримав доводи апеляційної скарги,просив апеляційні скарги представників позивачів ОСОБА_1,ОСОБА_3 відхилити.

У судовому засіданні ОСОБА_1,яка діє в інтересах ОСОБА_2 підтримала доводи апеляційної скарги.

У судовому засіданні ОСОБА_3, ., яка діє в інтересах ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтримала доводи апеляційної скарги,просила апеляційну скаргу ТДВ « Страхова компанія « Мотор-Гарант» відхилити.

Позивачі та третя особа ОСОБА_8 належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи . Відповідно ч.2.ст.305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб,які беруть участь у справі,належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи,не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарг, апеляційний суд вважає, що скарги задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим,ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень,підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

На думку апеляційного суду оскаржуване судове рішення відповідає вимогам процесуального і матеріального закону ,тому підстав для його скасування немає.

Ухвалюючи рішення ,суд першої інстанції всебічно,повно і об*єктивно дослідив надані сторонами докази,правильно встановив фактичні обставини справи та зробив правильні висновки про те,що позовні вимоги позивачів підлягають частковому задоволенню.

У рішенні наведені відповідні мотиви,з яких він його ухвалив. Ці мотиви не суперечать закону та не спростовуються доводами скарг.

Суд першої інстанції встановив, що вина ОСОБА_8 у скоєнні 12 грудня 2012 року злочину, передбаченого ст. 286 ч. 3 КК України та наслідки цього злочину, підтверджуються вироком Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 25 січня 2012 року. 28 серпні 2012 року апеляційний суд Донецької області скасував вирок суду в частині задоволення цивільних позовів потерпілих до страхової компанії та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи 14 жовтня 2009 року укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової, відповідальності за шкоду, - заподіяну здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу (далі договір), між ОСОБА_8 та ТДВ «Страхова компанія «МОТОР - ГАРАНТ», на забезпечений транспортний засіб марки «ЗАЗ - DAEWOO Т 13110», номерний знак «НОМЕР_1» терміном на один рік .

Як встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 біля 09.10 години на дільниці 705 км + 500 м автошляху «Київ -Харків - Довжанське» в Артемівському районі Донецької області водій ОСОБА_8, керуючи автомобілем марки «ЗАЗ - DAEWOO Т 13110», номерний знак «НОМЕР_1», порушивши вимоги п.п. 1.5, 2.3 «б», 10.1, 11.1, 11.2, 11.3, 12.1, 14.2 «в» Правил дорожнього руху України, скоїв зіткнення з автомобілем марки «ЗАЗ 110307» номерний знак «НОМЕР_2 під керуванням гр-на ОСОБА_10, в результаті чого водію автомобіля «ЗАЗ 110307» номерний знак «НОМЕР_2 ОСОБА_10, пасажиру автомобіля «ЗАЗ 110307» номерний знак «НОМЕР_2 ОСОБА_11 та пасажиру автомобіля марки «ЗАЗ - DAEWOO Т 13110», номерний знак «НОМЕР_1» ОСОБА_12 були спричинені тілесні ушкодження, від яких наступила їх смерть, пасажирам автомобіля «ЗАЗ 110307» номерний знак «НОМЕР_2 ОСОБА_7, ОСОБА_4 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, пасажиру автомобіля марки «ЗАЗ - DAEWOO Т 13110», номерний знак «НОМЕР_1» ОСОБА_6 були спричинені тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Питання порядку та розміру страхових відшкодувань у разі настання дорожньо-транспортної пригоди регулюються Законами України « Про страхування « від 07 березня 1996 року та « Про обов*язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів « від 01 липня 2004 року із змінами та доповненнями.

Таким чином суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що до спірних правовідносин належить застосовувати положення Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01 липня 2004 року № 1961-IV.

Задовольняючи частково позовні вимоги позивачів суд першої інстанції виходив з того,що відповідно до умов договору та ст. 9 Закону України « Про обов*язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів « (далі по тексту Закон), в редакції станом на 12.12.2009 року, розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 51000 грн. на одного потерпілого, за шкоду, заподіяну майну становить 25000 грн. на одного потерпілого і обов'язок відшкодування відповідної шкоди покладено на страховика (ст. 22 Закону).

Позивачі заявили позов про відшкодування шкоди заподіяної життю та здоров'ю у розмірі: ОСОБА_2 - 51 000 грн.; ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_6 - по 100 000 грн.

Відповідально до ч. ч. 3 і 4 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяг із них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

ОСОБА_2 та її представником не надано суду належних доказів щодо підтвердження понесених позивачкою витрат, передбачених ст.ст. 23-27 Закону.

Крім того, згідно п.27.1.ст.27 Закону ,право на отримання відшкодування за шкоду,пов*язану із смертю потерпілого ,мають особи,які знаходилися на утриманні потерпілого ,та особи,які взяли на себе витрати з поховання. До осіб,які знаходяться на утриманні потерпілого ,відносяться :-діти - до досягнення ними повноліття ; - непрацездатні вдова (вдовець),непрацездатні батьки-до відновлення ними працездатності,а також працездатна вдова,якщо у сім*ї є діти віком до восьми років;-інші члени сім*ї,які знаходяться на утриманні потерпілого. Позивач ОСОБА_2 не відноситься до жодної з цих категорій,суду не надала жодного підтверджуючого документа про понесені витрати на поховання потерпілої,а тому підстав для відшкодування шкоди не вбачається. Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 неспроможні.

З досліджених матеріалів справи вбачається,що іншими позивачами заявлено розмір відшкодування 100 000 грн., який взагалі не передбачено умовами договору, відповідно до яких відшкодування шкоди заподіяної життю та здоров'ю передбачено у розмірі 51 000 грн.

Відповідно до ст. 9.4 Закону страхові виплати за договором обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладання договору та зазначені в договорі страхування.

Крім того в цій частині позовні вимоги суд залишив без задоволення у зв*язку з тим, що потерпілими, крім ОСОБА_2, одночасно заявлені інші позовні вимоги, які стосуються відшкодування шкоди заподіяної життю та здоров'ю.

Позивачем ОСОБА_5 заявлені вимоги про стягнення на його користь страхової суми витрат на поховання батька у сумі 10 000 грн., які, залишені без задоволення за відсутності належних доказів понесених витрат.

Згідно вимог ст. 27.5 Закону витрати на поховання мають бути обґрунтовані та відшкодовуються при наданні документів, які підтверджують такі витрати.

Позовні вимоги ОСОБА_5 в частині виплати страхової суми за знищений транспортний засіб у сумі 22389 грн. суд першої інстанції також залишив без задоволення ,оскільки вимоги не підтверджені належними доказами. Крім того,позивач не довів ,що пошкоджений у ДТП транспортний засіб загиблого батька перейшов у його власність ( ст.ст. 29, 30 Закону ).

Позовні вимоги ОСОБА_5 в частині стягнення страхової суми за шкоду, заподіяну майну у сумі 50 000 грн. не підлягають задоволенню, оскільки вони дублюють вимоги про стягнення страхової суми за знищений транспортний засіб.

Позовні вимоги ОСОБА_5 в частині стягнення страхової суми по відшкодуванню втраченого ним заробітку у сумі 11403 грн. не підлягають задоволенню, оскільки такі обов'язки відповідача не встановлені умовами договору і Законом, а вимоги ст. 24 Закону не стосуються позивача.

Крім того, суд прийняв до уваги, що на стадії розгляду кримінальної справи прийнято рішення по аналогічним позовним вимогам про стягнення з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5 за рахунок відшкодування матеріальної шкоди 40 035 грн., що підтверджується вироком суду від 25.01.2012 року.

Висновки суду першої інстанції у вказаній частині є обґрунтованими і такими,що відповідають матеріалам справи та вимогам закону. Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_3 неспроможні.

Як встановлено судом першої інстанції , на стадії розгляду кримінальної справи були задоволені позовні вимоги ОСОБА_4 за рахунок ОСОБА_8 в частині відшкодування матеріальної шкоди у сумі 83 907,95 грн., а саме за витрати на ліки - 59 912, 45 грн.; на сторонню допомогу - 5 701,50грн., на додатковий постійний догляд - 11 403 грн., за втрату заробітку - 6891 грн., що підтверджується вироком суду від 25 січня 2012 року та позовною заявою ( т.2 кр. справи а.с.159 - 161).

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_4 в частині відшкодування витрат,пов*язаних з придбанням лікарських препаратів на суму 17877,91 грн., суд виходив з того,що , після вироку суду ОСОБА_4 збільшила позовні вимоги в частині витрат, які пов'язані з її лікуванням на суму 77 790, 36 грн. Попередні вимоги по витратам на ліки по кримінальній справі ОСОБА_4 заявляла станом на лютий 2011 року. Збільшивши позов в цій частині на 17877, 91 гривень, позивачка пред'явила докази витрат, не включених у попередній перелік, за період перебування її у лікарні з 01.02.2011 року по 10.03.2011 року.

Згідно ст.24.1 Закону у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, які пов'язані з лікуванням та купівлею лікарських препаратів.

Доводи апеляційної скарги ТДВ ««Страхова компанія «Мотор - Гарант» про підтвердження витрат на лікування ОСОБА_4 лише на суму 4260,75 грн. спростовуються матеріалами справи, чеками та квитанціями дослідженими у судовому засіданні .

Судом першої інстанції надано правильну оцінку товарним чекам , які містять в собі дані про вид, кількість препаратів, їх вартість. Дати та місця придбання препаратів за період з 01.02.2011 року по 10.03.2011 року, аптеки міста Києва , співпадають з періодом і місцем лікування , лікарня м. Києва (т 2 а.с.103 -116), як слідує із наведених доказів , суд правильно визнав їх належними та допустимими на підтвердження позову ОСОБА_4 у вказаній частині. Апеляційний суд не вбачає підстав ставити під сумнів цей висновок суду .

Крім того , судом встановлено, що на стадії розгляду кримінальної справи були задоволені позовні вимоги і ОСОБА_7 за рахунок ОСОБА_8 в частині відшкодування матеріальної шкоди у сумі 36 752, 52 грн., а саме за витрати на ліки - 6344, 54 гривень; на сторонню допомогу - 6642, 50 гривень; на додатковий медичний догляд - 13285грн.; на переїзд з лікарні - 2706,48 грн.; за втрату заробітку - 7779грн., що підтверджується вироком суду від 25 січня 2012 року та позовною заявою (т.2 кр. справи а.с.180-181). Таким чином ,суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову у вказаній сумі за зазначену матеріальну шкоду ,яка повторному стягненню з відповідача не підлягає.

Вироком суду від 25 січня 2012 року з винного у скоєнні ДТП ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 були задоволені позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди у зв'язку з лікуванням позивачки у сумі 8445,68 грн.( т.2 кр. справи а.с. 266-268). До суду першої інстанції ОСОБА_6 надала квитанції та чеки на підтвердження витрат на лікування на суму 9598,48 грн. за період перебування її у лікарні з 26.09.2011 року по 18.10.2011 року; з 23.01.2012 року по 16.02.2012 року; з 22.03.2012 року по 16.04.2012 року. Різниця між підтвердженими витратами та сумою,стягнутою вироком суду з винної особи складає 1152,80 грн.,яку суд обґрунтовано стягнув з відповідача.

Згідно ст. 24.1 Закону у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, які пов'язані з лікуванням та купівлею лікарських препаратів.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у вказаній частині ,суд обґрунтовано зазначив,що ОСОБА_6 та її представником не надано суду належних доказів щодо підтвердження понесених позивачкою витрат, передбачених ст.ст. 23, 25 Закону.

Останні просили стягнути страхову суму за втрачений заробіток у розмірі 36 140грн., обґрунтовуючи свої вимоги посиланням на розмір мінімальної заробітної плати та надавши докази про доходи позивачки після ДТП.

Разом з тим, судом встановлено, що ОСОБА_6 станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 працювала на Сніжнянському машинобудівному заводі «Мотор Січ» звідки її було звільнено 19.06.2012 року (т.2 а.с. 40-43, 49).

Відповідно до ст. 25 Закону у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи для працюючої особи - не отримана середня заробітна плата, обчислена відповідно до норм законодавства України про працю.

Представником позивача надані довідки про доходи ОСОБА_6 за період з часу ДТП, в тому числі з 01.12.2009 року по 19.06.2012 року.

Разом з тим позивачем та її представником не надано суду доказів про середню заробітну плату позивачки за останній рік її роботи до ДТП, що є необхідним доказом для вирішення розміру відшкодування та передбачено вимогами ст.ст. 1195, 1197 ЦК України. Тому судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволені позову у вказаній частині.

Підстав для відшкодування інших сум не вбачається, як не підтверджених документально та стягнення яких не передбачено законом. Доводи апеляційних скарг ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 неспроможні.

Відповідно ст. 22.3 Закону потерпілому відшкодовується страховиком також моральна шкода, передбачена п .п. 1, 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України, але не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у п. 9.3 ст. 9 цього Закону, яка пов'язана із смертю потерпілого у результаті дорожньо-транспортної пригоди, що передбачає ст. 23 Закону, а також пов'язана з ушкодженням здоров'я.

Відповідно до умов договору та п.9.3 ст. 9 Закону, на час укладання договору страхування, розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих становить 51000 грн.

Таким чином страхова сума по відшкодуванню моральної шкоди складає (51000грн. х 5 % : 100% =) 2550 грн.

Розрахунок 5% від ліміту відповідальності за шкоду життю та здоров*ю,який на момент скоєння ДТП становив 51000грн., є правомірним.

Доводи апеляційної скарги представника позивачів ОСОБА_3 щодо виплати 100000 грн. за шкоду,заподіяну здоров*ю потерпілої,не ґрунтуються на законі ,оскільки п.9.3.ст.9 Закону у редакції,яка діяла на час укладення договору страхування,ліміт відповідальності страховика за шкоду,заподіяну життю та здоров*ю потерпілих складав 51000грн.,а не 100000 грн.,як зазначає апелянт.

Пункт 1 ч.2 ст. 23 ЦК України встановлює право особи на відшкодування моральної шкоди, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Пункт 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України передбачає відшкодування моральної шкоди при наявності душевних страждань, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Суд вважав, що вказані обставини і наслідки у повній мірі підтверджені вироком суду, матеріалами кримінальної та цивільної справ відносно позивачів ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_6, позивачів ОСОБА_2, яка є матір'ю загиблої ОСОБА_12 (т.2 а.с. 264-266) та ОСОБА_5, який є сином загиблого ОСОБА_10, що одночасно передбачено і ч.2 ст. 1168 ЦК України.

Таким чином суд обґрунтовано , з урахуванням ступені фізичного болю та страждань, яких позивачі ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_6 зазнали у зв'язку з каліцтвом і іншим ушкодженням здоров'я, ступеню душевних страждань, яких позивачі ОСОБА_2 і ОСОБА_5 зазнали у зв'язку з протиправною поведінкою щодо їх близьких родичів, стягнув з відповідача за рахунок відшкодування моральної шкоди 2550 грн.кожному.

Відмовляючи у задоволенні вимог позивачів ОСОБА_5,ОСОБА_7,ОСОБА_6 в частині стягнення з відповідача як страховика, за рахунок компенсації витрат на правову допомогу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того,що вказані вимоги не ґрунтуються на законі.

Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, правильно оцінив докази, що надані сторонами, та дав їм належну правову оцінку. Підстави для переоцінювання наявних в матеріалах справи доказів відсутні.

Доводи апеляційних скарг є непереконливими, були предметом дослідження суду першої інстанції , не спростовують висновків суду і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення. Нові докази не досліджувались апеляційним судом.

Рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційний суд на підставі ст.308 ЦПК України відхиляє апеляційні скарги і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 315 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «МОТОР - ГАРАНТ»- відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2 - відхилити.

Апеляційні скарги ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_4, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - відхилити.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 18 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цією ухвалою.

Головуючий :

Судді :