Рішення № 33456880, 24.04.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Категорія 27 Головуючий у 1-ій інстанції Мельник І.Г.

Суддя - доповідач Ткаченко Т.Б.

Р і ш е н н я

Іменем України

24 квітня 2013 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

Головуючого - Песоцької Л.І.,

суддів - Ткаченко Т.Б., Попової С.А.,

при секретарі - Макарової О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 23 жовтня 2012 року,

Встановила :

У квітні 2012 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі ПАТ КБ «ПриватБанк» або Банк) звернулось з позовом до ОСОБА_2, просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у сумі 64920 грн.47 коп., яка складається з заборгованості за кредитом 9827 грн.17 коп., заборгованості по відсотках за користування кредитом 9508 грн.87 коп., заборгованості по комісії за користування кредитом 616 грн.29 коп., пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором 41638 грн.59 коп., штрафів в сумі 250 грн.(фіксована частина) та 3079 грн.55 коп. (процентна складова). Судові витрати 649 грн.20 коп. покласти на відповідача.

Посилалось на те, що відповідно до умов укладеного між Банком і відповідачем 19 травня 2008 року договору, останній отримав кредит в сумі 10000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% річних на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 16 травня 2013 року.

Відповідно до умов укладеного договору, договір складається з заяви позичальника та умов надання споживчого кредиту фізичним особам, умови якого відповідач не виконав. У зв'язку з чим виникла зазначена заборгованість.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 23 жовтня 2012 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитом в сумі 64920 грн. та у відшкодування судового збору 649,20 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду і посилаючись в апеляційній скарзі на порушення норм матеріального і процесуального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи, відповідач просить рішення скасувати частково, ухвалити нове рішення, яким зменшити суму заборгованості за кредитом.

Зокрема зазначає, що суд дійшов необґрунтованого висновку щодо стягнення з нього суми боргу в розмірі 64920,47 грн., що в 6,5 разів перевищує розмір отриманого кредиту, стягнувши пеню за несвоєчасне виконання зобов'язання за кредитом в розмірі 41638,59 грн., що в 4 рази перевищує розмір отриманого кредиту.

Судом не враховано вимоги ч.3 ст.551 ЦК України, направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника та недопущення заінтересованості кредитора в порушенні зобов'язання боржником.

Не прийнято судом також до уваги, що в укладеному кредитному договорі передбачено подвійну відповідальність за його неналежне виконання, що порушує ст.61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й теж саме правопорушення. Тому в частині подвійної відповідальності даний кредитний договір являється нікчемним та відповідач не може нести юридичну відповідальність ані у вигляді пені, ані у вигляді штрафу.

Крім того, при прийнятті рішення судом не враховано, що на підставі ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки встановлено спеціальний строк позовної давності в один рік.

Відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду справи. Про причини неявки суд не повідомили, з заявою про відкладення розгляду справи до суду не звернулись.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників ОСОБА_2 - ОСОБА_3, ОСОБА_4, які просили апеляційну скаргу задовольнити, рішення скасувати частково та ухвалити нове рішення, яким зменшити розмір пені та відмовити у задоволенні вимог про стягнення штрафу, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду в частині стягнення пені і відшкодування судового збору підлягає зміні, в частині стягнення штрафу скасуванню, з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення, згідно ст. 214 ЦПК України, суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими ґрунтувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (порушення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розділити між сторонами судові витрати та інше.

Зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає.

Задовольняючи частково позовні вимоги Банку, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав умови кредитного договору, тому з нього на користь Банку підлягає стягненню заборгованості за кредитом, за відсотками, за комісією, пеня та відсотковий штраф за виключенням стягнення штрафу у сумі 250 грн. Суд відмовив у задоволенні цієї частині позову оскільки визначення фіксованого штрафу (неустойки), що закріплений у кредитному договорі, не відповідає поняттю неустойки, передбаченому в цивільному законодавстві України, тобто неустойкою не може бути фіксована сума штрафу.

Задовольняючи позов в іншій частині позовних вимог суд погодився з наданим позивачем розрахунком заборгованості.

Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або його зміни є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Але рішення в частині стягнення з відповідача на користь Банку суми пені та штрафу, не відповідає нормам матеріального права.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.627, ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.628, ст.629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені між ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнута згода.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 19 травня 2008 року між закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № МR14NN00000030, відповідно до умов якого останньому надано кредит в сумі 10000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 16 травня 2013 року (а.с.6-7, 11-15).

Відповідно до умов договору відповідач повинний був щомісячно здійснювати погашення заборгованості за кредитом в період з 23 по 28 число кожного місяця, щомісячний платіж становить 330 грн.46 коп.

Відповідач, укладаючи договір, погодився з зазначеними в ньому умовами, оскільки анкета-заява позичальника на отримання споживчого кредиту підписана ним, в тому числі і в графі щодо погодження з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Персональний кредит») (далі Умови) та тарифами Банку, про що виразив свою згоду.

Згідно розрахунку заборгованості наданого позивачем до матеріалів справи станом на 20 лютого 2012 року, сума заборгованості за кредитним договором ОСОБА_2 складає 64920,47 грн., яка складається з заборгованості за кредитом 9827,17 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом 9508,87 грн., заборгованість по комісії 616,29 грн., пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором 41638,59 грн., штрафу (фіксована частина) 250 грн. і процентна складова 3079,55 грн. (а.с.4-5).

Отже, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору у нього станом на 20 лютого 2012 року утворилась заборгованість за кредитом 9827 грн.17 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом 9508 грн.87 коп., заборгованість по комісії за користування кредитом 616 грн.29 коп., пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором 41638 грн.59 коп., штраф (фіксована частина) 250 грн. і процентна складова 3079 грн.55 коп.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитом, за процентами та по комісії відповідач не спростовував. Право на стягнення якої наступило у Банка відповідно до положень ст.ст.1050, 1054 ЦК України.

В пунктах 5.4, 5.5 Умов передбачено, що нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань, передбаченої п.п. 5.1,5.2,5.3 здійснюється протягом 3 років з дня, коли відповідне зобов'язання повинне бути виконане позичальником. Термін позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років.

Відповідно до ст.ст. 256, 259 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної даності укладається в письмовій формі.

Як вбачається з Анкети - заяви про надання кредиту від 19 травня 2008 року, відповідач був ознайомлений та погодився з Умовами надання кредиту та Тарифами банку (а.с.7).

За таких обставин, доводи апеляційної скарги щодо необхідності стягнення нарахованої Банком пені за несвоєчасне погашення кредиту в межах річного строку, передбаченого ст.258 ЦК України є необґрунтованими, оскільки сторони передбачили збільшення цього строку, а саме термін позовної давності по вимогах про стягнення неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років.

Отже колегія суддів дійшла висновку про те, що позивач звернувся до суду з вимогою про захист свого цивільного права в межах погодженої сторонами позовної давності.

Пунктом 5.1 Умов передбачено у випадку несвоєчасного погашення заборгованості по кредиту, сплату позичальником Банку пені у розмірі 0,5% від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожний день прострочки, але не менше 1 гривні (а.с.11-15).

Відповідно до наданого Банком розрахунку, розмір пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором становить 41638 грн.59 коп.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до роз'яснень наданих в п.27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК України, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1065-1 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через не співмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

З пояснень представника відповідача - ОСОБА_3 вбачається, що зазначений кредитний договір відповідач уклав з метою отримання грошових коштів для розвитку її бізнесу, який вона припинила у зв'язку з фінансовою кризою. У відповідача мається двоє неповнолітніх дітей, дружина на час отримання і повернення кредиту знаходилась у відпустці по догляду за дитиною. Вона є пенсіонеркою та отримує пенсію в мінімальному розмірі. А тому причинами припинення повернення кредиту було незадовільне матеріальне становище відповідача та її, як особи, на користь якої отримувався кредит.

Враховуючи ті обставини, що розмір пені значно перевищує суму заборгованості за кредитом і за відсотками, враховуючи матеріальне становище відповідача, а також відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання, положення п.5 ч.3 ст.18 Закону України « Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-ХП, в редакції Закону від 1 грудня 2005 року № 3161-1У, відповідно до яких несправедливими є умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором, колегія суддів вважає можливим зменшити розмір пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором до 10000 грн.

Відповідно до ч.1 ст.546 та ст.549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання ( п.3 ч.1 ст.611 ЦК України).

Тобто пеня і штраф є різновидами неустойки як юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій.

Відповідно до п.5.3 Умов при порушення позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договором більш ніж на 60 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 250 грн. + 5% від суми позову.

Як вбачається з оскаржуваного рішення суду, позичальнику за порушення порядку та строків погашення кредиту і процентів за користування кредитними коштами, нараховані пеня і штраф.

Тобто, за одне й те саме порушення зобов'язання застосована подвійна відповідальність одного виду.

При цьому в ст.61 Конституції України зазначено, що ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

За таких обставин, вимоги Банку щодо стягнення суми штрафу не ґрунтуються на нормах матеріального права. Оскільки дійшовши висновку про стягнення суми пені і штрафу, судом неправильно застосовані норми матеріального права, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині стягнення штрафу 3079 грн.55 коп. (процентна складова)підлягає скасуванню з відмовою позивачу у цій частині позову.

Таким чином, рішення суду першої інстанції не може бути визнано законним і обґрунтованим, а тому на підставі ст.309 ЦПК України воно підлягає зміні в частині нарахування пені і скасуванню в частині стягнення штрафу.

До висновку про часткове задоволення апеляційної скарги колегія суддів надходить у зв'язку з тим, що не повністю погоджується з доводами апеляційної скарги на обґрунтування підстав зміни рішення суду першої інстанції.

При зверненні до суду з позовом позивач поніс витрати по оплаті судового збору 649 грн.20 коп. ( а.с.1)

Відповідно до положень ст.88 ЦПК України, у зв'язку з частковим задоволенням вимог Банку, останньому підлягають відшкодуванню зазначені витрати пропорційно задоволеним вимогам, а саме в сумі 299 грн.52 коп.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 314,316 ЦПК України, колегія суддів,

В и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 23 жовтня 2012 року змінити в частині стягнення пені і судового збору, в частині стягнення штрафу 3079 гривень 55 копійок (процентна складова) скасувати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на розрахунковий рахунок № 29092829003111, МФО № 305299, ЄДРПОУ 14360570 заборгованість за кредитом 9827 гривень 17 копійок, за відсотками за користування кредитом 9508 гривень 87 копійок, по комісії за користування кредитом 616 гривень 29 копійок, пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором 10000 гривень, у відшкодування судового збору 299 гривень 52 копійки.

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення штрафу 3079 гривень 55 копійок (процентна складова) відмовити.

В решті частині рішення залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий : Л.І. Песоцька

Судді : Т.Б.Ткаченко

С.А. Попова