Ухвала суду № 33456601, 17.07.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Категорія 27 Головуючий у 1-ій інстанції Турченко О.В. Суддя - доповідач Ткаченко Т.Б.

У х в а л а

Іменем України

17 червня 2013 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

Головуючого - Баркової Л.Л.,

суддів - Ткаченко Т.Б., Попової С.А.,

при секретарі - Бєльченко Б.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», в особі його представника Шуліка А.В., на ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 7 травня 2013 року ,

В с т а н о в и л а:

В квітні 2013 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі ПАТ КБ «ПриватБанк» або Банк) звернулось з позовом до ОСОБА_2, просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у сумі 80947,98 грн., яка складається з заборгованості за кредитом 5179,90 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом 19806,82 грн., по комісії за користування кредитом 2735,04 грн., пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором 48895,36 грн., штрафів в сумі 500 грн. - фіксована частина та 3830,86 грн. - процентна складова. Судові витрати 809,48 грн. покласти на відповідача.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 7 травня 2013 року закрито провадження у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 7 травня 2013 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитом у розмірі 45235 грн.41 коп., судовий збір 452 грн.35 коп., а всього 45687 грн.76 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодився з ухвалою суду про закриття провадження у справі, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права позивач, в особі його представника, просить ухвалу суду скасувати, як так таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Зокрема зазначає, що мотивувальна частина ухвали від 7 травня 2013 року в частині погашення боржником заборгованості за судовим наказом від 5 листопада 2007 року, не може мати преюдиціальне значення при вирішенні інших справ, в той час, як викладені в ній обставини не відповідають дійсності.

Висновок суду про те, що Боржник сплатив заборгованість в порядку виконання судового наказу від 5.11.2007 року у розмірі 8058,57 грн. і ця заборгованість була розподілена: тіло кредиту 5179,90 грн., відсотки за користування кредитом 1482 грн., комісія 1139,60 грн., пеня 257,07 грн. не відповідає обставинам справи, оскільки за судовим наказом № 2-н-5419/2007 не здійснено виконання, як це встановив суд. Погашення ОСОБА_2 в добровільному порядку 8058,57 грн., що мало місце 11 квітня 2013 року здійснено не на виконання судового наказу, а в рахунок на погашення боргу. Відповідно до п.4.3 Умов договору: кошти, отримані від позичальника для погашення заборгованості по кредиту, насамперед направляються для відшкодування витрат Банку згідно п.3.2.11,3.3.8 Умов, далі -пені згідно розділу 5 цих Умов, далі - простроченої комісії по кредиту, далі - прострочення винагороди, далі - прострочених відсотків по Кредиту, далі - простроченої заборгованості по кредиту.

Закриваючи провадження у справі, суд не звернув уваги, що у даній справі та у справі про видачу судового наказу різні предмет спору, оскільки були різні суми і періоди, за якими вони стягувалися, тому не було підстав для застосування п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України і закриття провадження у справі.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника ПАТ КБ «ПриватБанк» - Шишелової Н.В., яка просила апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду скасувати, заперечення відповідача та його представника - ОСОБА_5, які просили апеляційну скаргу відхилити, ухвалу суду залишити без зміни, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню з таких підстав.

Згідно ст.311 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню по справі, і направлення справи для продовження розгляду справи до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального і процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Дійшовши висновку про закриття провадження у справі про стягнення заборгованості за кредитом, суд виходив з того, що з відповідача раніше за судовим наказом, який набрав законної сили, вже була стягнута заборгованість на суму 8058 грн.57 коп. та відповідач борг погасив.

Але з таким висновком погодитись не можна.

Згідно п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Як вбачається з матеріалів справи 8 квітня 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором № MRT3RX01603071 від 21 листопада 2006 року, в сумі 80947 грн.98 коп., що виникла за період з 21 листопада 2006 року по 13 березня 2013 року, та складається: з заборгованості за кредитом 5179,90 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом 19806,82 грн., по комісії за користування кредитом 2735,04 грн., пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором 48895,36 грн., штрафів в сумі 500 грн. - фіксована частина та 3830,86 грн. - процентна складова (а.с.2 - 3).

Відповідно до копії заяви про видачу судового наказу, Банк звертався до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за зазначеним кредитом у розмірі 8058 грн.57 коп. (а.с.22-23).

Судовим наказом, виданим Жовтневим районним судом міста Маріуполя від 5 листопада 2007 року, з ОСОБА_2 на користь Банку стягнуто заборгованість по договору про надання банківських послуг у розмірі 8058 грн.57 коп., у відшкодування судових витрат 40 грн.29 коп., витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 15 грн. (а.с.24).

Відповідно до квитанцій від 11 квітня 2013 року ОСОБА_2 на рахунок Банку перераховано в рахунок погашення заборгованості 8058 грн.57 коп. та у відшкодування судових витрат 40 грн.29 коп. і 15 грн.(а.с.21).

Відповідно до п.4.3 Умов договору: кошти, отримані від позичальника для погашення заборгованості по кредиту, насамперед направляються для відшкодування витрат Банку згідно п.3.2.11, 3.3.8 Умов, далі - пені згідно розділу 5 цих Умов, далі - простроченої комісії по кредиту, далі - прострочення винагороди, далі - прострочених відсотків по Кредиту, далі - простроченої заборгованості по кредиту.

В п.17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року роз'яснено, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другої статті 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526,599 ЦК.

Враховуючи ті обставини, що при зверненні до суду з заявою про видачу судового наказу, на підставі якої був виданий судовий наказ про стягнення загальної суми заборгованості за кредитом 8058 грн.57 коп., Банк визначав заборгованість станом на 3 жовтня 2007 року, а звертаючись з даним позовом Банк визначив заборгованість станом на 13 березня 2013 року в сумі 80947 грн.98 коп., і ОСОБА_2 у рахунок погашення заборгованості перерахував Банку 8058 грн.57 коп. 11 квітня 2013 року, суд дійшов помилкового, що зазначену суму відповідач здійснив на виконання судового наказу. Як судовий наказ від 5 листопада 2007 року, так і перерахована останнім сума 8058 грн.57 коп. не містить відомостей про стягнення та відповідно перерахування заборгованості за кредитом 5179 грн.90 коп.

Відповідно до розрахунку заборгованості наданого до позовної заяви (а.с.3), заявлені до стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом, по комісії за користування кредитом, пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, розраховані позивачем відповідно до умов договору, в іншому розмірі, ніж визначено Банком в заяві про видачу судового наказу. Тобто позивачем у позові визначений інший предмет спору.

Крім того, в описовій частині ухвали, незважаючи на те, що за судовим наказом стягнута загальна сума заборгованості за кредитом, суд посилається на те, що за судовим наказом стягнута заборгованість за кредитом 5179 грн.90 коп., за відсотками 1482 грн., комісії 1139 грн.60 коп., пені 257 грн.07 коп. При цьому в резолютивній частині не зазначає, що саме в цій частині закрито провадження у справі.

За таких обставин, ухвала суду, як така, що постановлена у порушення норм процесуального права, підлягає скасуванню.

Постановляючи ухвалу про скасування ухвали суду першої інстанції без направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, колегія суддів виходить з того, що судом по справі вже ухвалено рішення, на яке сторонами також подані апеляційні скарги, а підстав для скасування рішення і повернення справи на новий розгляд до суду першої інстанції законом не передбачено.

Керуючись ст.307,311,313, 314 ЦПК України, колегія суддів,

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу суду про закриття провадження у справі задовольнити.

Ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 7 травня 2013 року про закриття провадження у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом скасувати.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий

Судді