Рішення № 33456491, 31.07.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Категорія 52 Головуючий у 1 інстанції Cараєв І.А.

Доповідач Ткаченко Т.Б.

Рішення

Іменем України

31 липня 2013 року. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

Головуючого - Песоцької Л.І.

Суддів - Ткаченко Т.Б., Сорока Г.П.

При секретарі - Костомановій А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Донецька залізниця» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, спричиненої незаконним звільненням, стягнення суми за апеляційною скаргою Державного підприємства «Донецька залізниця», в особі його представника Сінькова В.Г., на рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 14 травня 2013 року,

В с т а н о в и л а:

В січні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом до Державного підприємства «Донецька залізниця» (далі - ДП «Донецька залізниця»), уточнив свої вимоги в ході розгляду справи, просив визнати наказ ДП «Донецька залізниця» за № 1120/ОС від 5 грудня 2012 року про припинення трудового договору (контракту) з ним незаконним та скасувати, поновити його на роботі на посаді провідника пасажирського вагону по контракту в резерв провідників 2 групи, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу 14443 грн.35 коп., відшкодувати моральну шкоду 5000 грн., стягнути утриману суму за брак за провіз двох безбілетних пасажирів у сумі 3398 грн.87 коп. Судові витрати покласти на відповідача.

Посилався на те, що з 19 липня 2011 року був переведений провідником пасажирського вагону по контракту в резерв провідників 2 групи в ДП «Донецька залізниця» Вагонне депо Маріуполь, в той же день з ним укладено контракт № 247.

20 листопада 2012 року під час перевірки поїзду № 77 сполученням «Москва - Маріуполь» під керівництвом начальника поїзду ОСОБА_3 на ділянці Москва - Тула робітниками Московського регіонального відділення Центру внутрішнього контролю і аудиту було виявлено в вагоні № 9/21955, який він обслуговував як провідник, двох безбілетних пасажирів, які проїздили від ст.Москва до ст.Орел.

5 грудня 2012 року відповідачем видано наказ № 1120/ОС про його звільнення на підставі п.8 ст.36 КЗпП України за порушення абзацу «а» п.18 розділу 6 контракту № 247 від 19 липня 2011 року.

Вважає, що його звільнення проведене у порушення ст.2 КЗпП України, оскільки відповідачем було порушено його право на працю, в провозі безбілетного пасажира немає його вини, так як він відповідно до Інструкції провідника пасажирського вагону № ЦЛ-0038 підпорядкований начальнику поїзду, а посадку безбілетного пасажира до вагону, який він обслуговував, здійснила другий провідник цього вагону ОСОБА_4 за розпорядженням начальника поїзду ОСОБА_3 Останній роз'яснив, що оформить проїзні документи цим пасажирам та надасть їх. ОСОБА_4 виконала розпорядження начальника поїзду, але під час перевірки вияснилось, що останній не здійснив оформлення проїзду пасажира.

Посилався також на те, що ревізори провели перевірку з грубим порушенням «Угоди про економічну відповідальність за провіз безбілетних пасажирів і не передачу для реалізації місць в пасажирських поїздах сполученням між державами - учасниками Співдружества» (далі - Угода), оскільки перевірка почалась одразу після відправлення поїзду, без присутності начальника поїзду, акт оформлений у іншому вагоні, у відсутності позивача.

Звільнення проведено у порушення ст.66 КЗпП України, так як під час перевірки він не працював, відповідно до графіку, у нього був час відпочинку, а працювала інший провідник.

Крім того звільнення проведено без згоди профспілкового комітету.

Незаконним звільненням йому заподіяна моральна шкода, оскільки порушено його право на працю, він був вимушений знаходити засоби для організації свого життя.

Звільнення є незаконним, а тому і незаконно утримано за брак суму 3398 грн.87 коп. за провіз двох безбілетних пасажирів.

Рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 14 травня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково.

Визнано незаконним звільнення ОСОБА_1, відмінено наказ ДП «Донецька залізниця» Вагонного депо Маріуполь про його звільнення за № 1120/ОС від 5 грудня 2012 року та поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді провідника пасажирського вагону в резерв провідників 2 групи за контрактом у ДП «Донецька залізниця» Вагонного депо Маріуполь.

Стягнуто з ДП «Донецька залізниця» Вагонного депо Маріуполь на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 16702 грн.82 коп., утримання за брак у розмірі 3398 грн.87 коп., у відшкодування моральної шкоди в розмірі 1000 грн. та у дохід держави судовий збір 229 грн.40 коп.

Рішення суду в частині поновлення на роботі та виплати одного середньомісячного заробітку в розмірі 132,91 грн. допущено до негайного виконання.

Не погоджуючись з рішенням суду і посилаючись в апеляційній скарзі на не повне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, відповідач ДП «Донецька залізниця», в особі його представника Сінькова В.Г., просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову, судові витрати покласти на позивача.

Зокрема зазначає в апеляційній скарзі, що суд, задовольняючи вимоги позивача про поновлення на роботі, послався на те, що у відношенні позивача складався Акт про порушення не у відповідності з «Угодою про економічну відповідальність за перевезення безквиткових пасажирів та не передачу для реалізації місць у пасажирських поїздах сполучення між державами - учасниками Співдружності» та «Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України», але не зазначив в рішенні за порушення яких саме положень Угоди складався акт

Не знайшли свого підтвердження і ті доводи, що перевірка проводилась одразу після відправлення, оскільки відправлення поїзду № 77/78 сполученням «Москва - Маріуполь». Згідно до розкладу руху відправлення поїзду проводиться о 16-25 годин, а перевірка проходила о 18-30 годин, про що є запис у акті.

Не враховано судом, що перевірка проводилась у присутності позивача, про що свідчить його підпис у акті. В поясненнях до акту позивач також не зазначав, що перевірка проведена з порушеннями.

Акт перевірки ревізії не є предметом позову, та не оскаржувався позивачем.

Помилковим є висновок суду, що провідником можлива посадка безквіткових пасажирів з дозволу начальника поїзду, оскільки у п.7.21 «Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України» зазначено, що у виняткових випадках посадка пасажирів, для подальшого оформлення проїзду, дозволяється тільки у штабний вагон. Крім того згідно телеграфної вказівки начальника «Донецької залізниці» заборонено посадку безквіткових пасажирів з подальшим оформленням проїзних документів. Позивач, як провідник, проходив обов'язковий інструктаж перед рейсом, і ці факти йому були відомі.

Помилковим є і висновок, що посадку безквіткового пасажиру здійснив начальник поїзду ОСОБА_3, так як відповідно до пояснень останнього наданих на ім'я начальника вагонного депо Маріуполь ОСОБА_6, вбачається, що ним були допущені у штабний вагон № 12 п'ять безквіткових пасажирів (які і були згодом виявлені ревізією), а у вагоні № 9, який обслуговував ОСОБА_1, ревізією було виявлено два безквитковий пасажирів.

Судом не дано жодної оцінки тому факту, що позивачем власноруч написана заява на ім'я начальника Вагонного депо Маріуполь, в якій він просить стягувати з нього суму економічної відповідальності за провіз безквіткових пасажирів.

Не відповідає законодавству і висновок суду, що позивача звільнено без отримання згоди профспілкового органу.

Незаконним і необґрунтованим є висновок про те, що перевезення одного безквіткового пасажира не є порушенням умов контракту, оскільки за кожного безквіткового пасажира, залізна дорога несе відповідальність відповідно до Угоди.

Позивач не навів доказів моральних страждань, тому не зрозуміло з яких міркувань виходив суд задовольняючи позов в цій частині.

При прийнятті позову було порушено підсудність, оскільки Вагонне депо Маріуполь є структурним підрозділом та не є юридичною особою, та не може бути стороною у справі, а позивачка також не мешкає в Приморському районі м.Маріуполя.

Відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності позивача, який належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи. З заявою про відкладення розгляду справи до суду не звернувся.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника відповідача - Сінькова В.Г., який просив задовольнити апеляційну скаргу, рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені позовних вимог у повному обсязі, заперечення представника позивача - ОСОБА_7, який просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими ґрунтувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні данні (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що з 19 липня 2011 року позивач працював у ДП «Донецька залізниця» Вагонне депо Маріуполь провідником пасажирських вагонів в резерві провідників 2 групи за контрактом. В цей же день з ним, як з провідником, був укладений контракт за № 247.

20 листопада 2012 року при перевірці поїзду № 77 сполученням «Москва - Маріуполь» під керівництвом начальника поїзду (пасажирського) ОСОБА_3 на ділянці Москва - Тула працівниками Московського регіонального відділення Центру внутрішнього контролю та аудиту було виявлено у вагоні № 9/21955, який обслуговував позивач - перевезення двох безквиткових пасажирів, що проїжджали від ст. Москва до ст.Орел.

На підставі наказу № 1120/ОС від 5 грудня 2012 року позивач був звільнений за перевезення двох безквиткових пасажирів, у відповідності з абзацом «а» пункту 18 розділу 6 контракту № 4247 від 19 липня 2011 року.

Акт № 031111 від 20 листопада 2012 року у відношенні ОСОБА_1 був складений з порушенням діючої Угоди про економічну відповідальність за перевезення безквиткових пасажирів та не передачу для реалізації місць у пасажирських поїздах сполучення між державами - учасниками Співдружності» та «Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України», затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 27 грудня 2006 року № 1196, тому як перевірка проводилась, менш ніж через годину з моменту відправлення поїзду, у відсутності начальника поїзда, у відсутності провідника ОСОБА_1 та в іншому вагоні поїзда, обставини появи безквиткового пасажира у вагоні в акті не викладені, пояснення від безквиткового пасажира не відібрані. Під час проведення перевірки та складання акту у ОСОБА_1 був час відпочинку.

Згідно п.18-а контракту № 247 від 19.07.2011 року, укладеного Вагонним депо Маріуполь з позивачем, додатковою підставою для розірвання трудового контракту є встановлення факту перевезення безквиткових пасажирів.

Відповідно до пояснень свідка ОСОБА_4, яка була присутньою при проведенні 20.11.2012 року перевірки поїзду ревізорами, допуск безквиткового пасажира у вагон № 9/21955 здійснив начальник поїзду ОСОБА_3

Задовольняючи позовні вимоги в частині відміни наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд виходив з того, що права ОСОБА_1 порушені відповідачем і підлягають захисту. Згідно п.18 - а контракту № 247 від 19 липня 2011 року, укладеного Вагонним депо Маріуполь з позивачем додатковою підставою для розірвання трудового контракту є встановлення факту перевезення безквиткових пасажирів. Тобто звільнення позивача могло відбутися лише за наявності дій позивача пов'язаних з перевезенням безквиткових пасажирів, а допуск безквиткових пасажирів у вагон, який він обслуговував як провідник, здійснював начальник поїзда ОСОБА_3, а не позивач.

Адміністрація депо повинна була отримати згоду профспілкового органу для звільнення позивача, що нею не було зроблено у порушення вимог ст. 252 КЗпП України.

У зв'язку з тим, що позивач перевезення двох безквиткових пасажирів не здійснював, а відповідач не надав суду доказів, які б підтверджували обґрунтованість утримання з позивача сум за брак, суд дійшов висновку щодо необґрунтованого утримання з останнього суми за брак у розмірі 3398 грн.87 коп. та без правових підстав.

Вирішуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд дійшов висновку, що у зв'язку з незаконним звільненням позивача, йому завдана моральна шкода у вигляді переживань і страждань, тому як порушені його трудові права передбачені ст.2 КЗпП України. З урахуванням конкретних обставин справи, характеру дій відповідача, наведених позивачем обґрунтувань, суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 1000 грн.

Проте погодитись із висновком суду не можна.

Згідно ч.3 ст.21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому термін його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці, умови розірвання договору, у тому числі достроково, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Виходячи з особливостей зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладанні контракту самим установлювати їхні права, обов'язки та відповідальність, зокрема, як передбачену нормами КЗпП України, так і підвищену відповідальність керівника та додаткові підстави розірвання трудового договору.

На контракту форму трудового договору не поширюється положення ст.9 КЗпП України про те, що умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно із законодавством України про працю, є недійсними.

Згідно п.8 ст.36 КЗпП України підставою для припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом.

Пунктом 18-а контракту № 247 від 19 липня 2011 року, укладеного між ДП «Донецька залізниця» та ОСОБА_1, передбачено, що підставою дострокового припинення контракту є встановлення факту перевезення безквиткових пасажирів або надлишкової ручної поклажі (а.с.15 - 19).

Відповідно до роз'яснень, наданих в п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року №9, передбачено, що вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.8 ст.36 КЗпП, суди повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір при наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання.

З Акту А 031111 від 20 листопада 2012 року вбачається , що робітниками Московського відділення центру внутрішнього контролю і аудиту відповідно до припису № 091983 було проведено перевірку поїзду № 77 сполученням «Москва - Маріуполь» на дільниці Москва - Тула, час відправлення якого згідно розкладу руху поїзду 16 годин 25 хвилин, під час якої в вагоні № 9/21955, який обслуговував провідник ОСОБА_1 виявлено провіз 2-х безквиткових пасажирів. Ревізія почалась о 18 годині 30 хвилин, проведена в присутності начальника поїзду ОСОБА_3 та провідника ОСОБА_1 Час закінчення ревізії о 19 годин. Зазначений Акт підписаний начальником поїзду та відповідачем без зауважень (а.с.101-102).

Відповідно до розкладу руху пасажирських поїздів, поїзд № 48 відправляється від станції Москва о 16 годин 25 хвилин (а.с.94).

Позивач не заперечував, що в його вагоні були виявлені два безквиткових пасажирів, тому доводи його представника щодо не зазначення в акті про прізвища безквиткових пасажирів, не є підставою вважати, що він є неналежним доказом.

Правилами перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 1196 від 27.12.2006 року та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 04.04.2007 року за № 310/13577 (далі Правила) в виключних випадках, з дозволу начальника поїзду дозволяється посадка пасажирів до поїзду, якщо вони не встигли придбати проїзні документи у касі. При цьому посадка дозволяється тільки у штабний вагон з наступним оформленням проїзду протягом однієї години з часу відправлення поїзду з пункту формування.

Отже, висновок суду, що перевірка проведена у порушення Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, а саме, що перевірка проводилась у відсутності начальника поїзду та позивача і менш ніж через 1 годину з моменту відправлення поїзду, спростовується матеріалами справи та є не обґрунтованим.

Вищезазначеними Правилами, які відповідно до п.1.2 застосовуються при перевезенні пасажирів тільки у внутрішньому сполученні (у межах України), врегульовано оформлення проїзду протягом години з часу відправлення поїзду, осіб, які не встигли придбати проїзний документ, посадка яких, у виключних випадках здійснюється у штабний вагон. Порядок проведення ревізій (перевірок), крім того, за межами внутрішнього сполучення, вказаними Правилами не врегульовано.

Таким чином, факт незаконного провезення безквиткових пасажирів у вагоні, який обслуговував позивач під час проведення перевірки, знайшов своє підтвердження.

Відповідно до п.3.9.5 «Інструкції провіднику пасажирських вагонів № ЦЛ-0038», затвердженої наказом Міністра транспорту України - Генеральним директором Укрзалізниці № 234-Ц від 1 вересня 2003 року на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1997 року № 252 «Про порядок обслуговування громадян залізничним транспортом», на шляху прямування, у пункті формування та обороту провідникам забороняється допускати у вагон сторонніх осіб, у тому числі безквиткових пасажирів та осіб з надлишковою ручною поклажею.

Позивач, у порушення своїх посадових обов'язків, допустив у вагон осіб, які не мали права на проїзд, оскільки у них були відсутні проїзні документи, а з його доводами щодо посадки безквиткових пасажирів начальником поїзду, а він виконав вказівку керівника, погодитися не можна, оскільки не підтверджується належними і допустимими доказами та спростовується матеріалами справи.

Відповідно до пояснень начальника поїзду ОСОБА_3 на ім'я начальника Вагонного депо Маріуполь від 21 листопада 2012 року, він на ст.Москва здійснив посадку у вагон № 12 (штабний вагон) 5 чоловік без проїзних документів, які в подальшому і були виявлені ревізією. Даних про те, що він здійснив посадку пасажирів і у вагон, який обслуговував позивач, зазначене пояснення не містить (а.с.67).

Крім того, зазначене пояснення містить також відомості щодо ознайомлення провідників з порядком посадки пасажирів без проїзних документів.

Пояснення представника позивача в апеляційному суді, що начальник поїзду завірив ОСОБА_1 відносно того, що два пасажири, який останній привів у вагон позивача мають проїзні документи, і що він їх надасть пізніше, спростовуються поясненнями позивача на ім'я начальника Вагонного депо Маріуполь від 21 листопада 2012 року, з яких вбачається, що ОСОБА_1 було відомо про те, що ці пасажири не мали проїзних документів, але він їх розмістив на місця 53 і 26. Зазначених пасажирів виявили ревізори під час перевірки. (а.с.100).

Тобто, ОСОБА_1 в своїми поясненнями власноручно підтвердив факт провозу безквиткових пасажирів.

Не відповідають дійсності та спростовуються вищезазначеними матеріалами справи і заперечення на апеляційну скаргу представника позивача відносно того, що ОСОБА_1 під час перевірки був відпочиваючим провідником, оскільки ОСОБА_1 не заперечував, що розміщав у вагоні двох безквиткових пасажирів, яких йому привів начальник поїзду ОСОБА_3, саме він. Пояснив також ті обставини, що другий провідник вагону, ОСОБА_4, являється його дружиною, останній після відправлення поїзду стало зле, і вони змінили графік чергувань, так як ОСОБА_4 пішла відпочивати.

Неспроможними є і доводи позивача та його представника щодо відсутності вини ОСОБА_1 в перевезенні безквиткових пасажирів, оскільки їх привів, а тому фактично і перевозив начальник поїзду ОСОБА_3, оскільки з пояснень останнього вбачається, що він на станції Москва на прохання робітників міліції посадив у вагон 12 (штабний) п'ять чоловік без проїзних документів до станції Орел.

З виписки з рейсового журналу вбачається, що на сторінки 221 ревізорами зроблено запис, що відповідно до припису № 091982 Московського відділення Центру ФПК -контроль РВКР 3 проведено ревізію поїзду № 77 , сполученням Москва - Маріуполь на ділянці Москва - Тула. Ревізією встановлено, що у вагоні 12/16625 складений акт ЛУ 4 № 034326 на п'ять безквиткових пасажирів; у вагоні 9/21955 складений ЛУ 4 № 031111 на двох безквиткових пасажирів (а.с.99).

Посилання позивача на те, що він взяв у свій вагон безквиткових пасажирів за розпорядженням начальника поїзду ОСОБА_3 не скасовує його вини, оскільки згідно п.п. 3.9,3.9.5 Інструкції на шляху прямування, у пунктах формування та обороту провідникам забороняється допускати у вагон сторонній осіб, у тому числі безквиткових пасажирів та осіб, з надлишковою ручною поклажею і, відповідно, вчинення такого порушення є підставою для розірвання укладеного контракту.

Той факт, що мається саме провина ОСОБА_1 у провезенні безквиткових пасажирів, підтверджується його особистою заявою на ім'я начальника вагонного депо Маріуполь від 21 листопада 2012 року, в якій він просить утримати суму економічної відповідальності за провіз безквиткових пасажирів (а.с.93).

Доказів того, що позивач написав зазначену заяву під примусом матеріали справи не містять.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції також помилково виходив з того, що звільнення позивача відбулося у порушення ст.252 КЗпП України без отримання згоди профспілкового органу.

Згідно ч.1 ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5,7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Відповідно до ч.3 ст.252 КЗпП України звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, його керівників, профспілкового представника, крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки.

Таким чином, пославшись в рішеннях на те, що на звільнення ОСОБА_1 не отримана згода профспілкової організації, суд не врахував, що положення ст.43 КЗпП України, за нормами якої необхідно отримати попередню згоду виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, застосовуються при розірванні трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5,7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, а контракт із ОСОБА_1 припинено з інших підстав.

Не надано доказів і того, що позивач був обраний до складу виборних профспілкових органів, а тому висновок суду щодо його звільнення відбулося і у порушення ст.252 КЗпП України є помилковим.

Крім того, відповідно до пп..4.1, 4.2, 5.1 багатосторонньої Угоди про економічну відповідальність за перевезення безквиткових пасажирів, надлишкової ручної поклажі, неоформленого вантажобагажу в поїздах, міждержавного залізничного сполучення» від 1 липня 2012 року, яка підписана адміністраціями залізниць, у тому числі і від адміністрації залізничного транспорту України за провіз кожного безквиткового пасажира адміністрація залізниці формування поїзду несе відповідальність перед адміністрацією залізниці слідування поїзду, контролюючими органами якої виявлений факт порушення. Розмір відповідальності складає 200 швейцарських франків за провіз одного безквиткового пасажира.

При виявлені порушення, за яке цією Угодою визначена економічна відповідальність, контролюючі особи складають акт на бланку Правил контролю (форма ЛУ- 4).

Залізниця, на території якої виявлено порушення, направляє один екземпляр акту в підрозділ пасажирських перевезень відповідальної за порушення залізнодорожньої адміністрації, на підставі яких проводиться взаєморозрахунок.

Відповідно до переліку актів складених центром внутрішнього контролю і аудиту Московського регіонального відділення на робітників проїзних бригад і обслуговування персоналу вагонів-ресторанів і вантажних вагонів поїзду формування Донецької залізниці, які допустили провіз безквиткових пасажирів, надлишкової ручної поклажі, неоформленого багажу і вантажобагажу в листопаді 2012 року, за провіз позивачкою двох безквиткових пасажирів відповідачу виставлено розмір економічної відповідальності 400 швейцарських франків (а.с.89 - 90).

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що звільнення позивача проведено відповідачем у відповідності з діючими нормами трудового законодавства, п. 18 «а» Контракту, оскільки підставою для припинення контракту є лише встановлення факту перевезення безквиткових пасажирів. 21 листопада 2012 року позивач був повідомлений про те, що за порушення ним п.18 «а» контракту № 247 від 19 липня 2011 року, він буде звільнений 05 грудня 2012 року.

Тому підстав для визнання наказу про припинення з ним трудового договору незаконним і його скасування, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не вбачається. Враховуючи відсутність порушення зі сторони роботодавця трудових прав позивача, не вбачається підстав і для задоволення його позову в частині відшкодування моральної шкоди.

З урахуванням зазначеного та вимог закону, колегія суддів вважає, що рішення суду, як таке що не відповідає вимогам ст.ст.10, 60, 214-215 ЦПК України, ст. 21, 36, 43, 237-1 КЗпП України, підлягає скасуванню в повному обсязі.

Ухвалюючи нове рішення, колегія суддів, виходячи з того, що доказів законності та обґрунтованості позовних вимог позивачем ОСОБА_1 не надано, вважає необхідним у задоволенні його позовів до Державного підприємства «Донецька залізниця» про визнання наказу про припинення з ним трудового договору незаконним і його скасування, поновлення на роботі на посаді провідника пасажирського вагону в резерв провідників 2 групи по контракту ДП «Донецька залізниця» ПВД Маріуполь, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та стягнення суми утриманої за брак, відмовити.

Керуючись ст.ст.307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

В и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Донецька залізниця», в особі його представника Сінькова В.Г., задовольнити.

Рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 14 травня 2013 року скасувати.

У задоволенні позовів ОСОБА_1 до державного підприємства «Донецька залізниця» про визнання наказу про припинення трудового договору незаконним і його скасування, поновлення на роботі на посаді провідника пасажирського вагону в резерв провідників 2 групи по контракту державного підприємства «Донецька залізниця» Пасажирське вагонне депо Маріуполь, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення суми за брак, відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Л.І.Песоцька

Судді Т.Б.Ткаченко

Г.П.Сорока