Ухвала суду № 33456247, 22.05.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1-ій інстанції Ковтуненко В.О.

Категорія 27 Суддя-доповідач Ткаченко Т.Б.

У х в а л а

І м е н е м У к р а ї н и

22 травня 2013 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

Головуючого - Песоцької Л.І.,

Суддів - Ткаченко Т.Б., Попової С.А.,

При секретарі - Бєльченко Б.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 лютого 2013 року,

В с т а н о в и л а :

У грудні 2012 року Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» ( далі ПАТ КБ «Надра» або Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 21 лютого 2007 року в сумі 34102,63 доларів США, яка утворилася станом на 19 березня 2012 року, а також відшкодувати судові витрати по оплаті судового збору.

Посилалось на те, що 21 лютого 2007 року між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 201/2007/840/10-КА/5, відповідно до якого відповідач отримав кредит в сумі 14623,76 доларів США на строк до 21.02.2014 року зі сплатою 13,99 % річних за користування кредитними коштами.

У відповідності з п.п. 3.4.2, 3.4.3 кредитного договору відповідач повертає Кредит та сплачує відсотки Банку шляхом сплати суми мінімально необхідного платежу, розмір якого складає 273 доларів США, щомісячно до 15 числа поточного місяця.

У порушення умов договору ОСОБА_3 зобов'язання за кредитним договором своєчасно не виконані, передбачені кредитним договором терміни погашення кредиту та відсотків порушені. У зв'язку з чим станом на 19 березня 2012 року її заборгованість перед Банком становить 34 105,63 доларів США ( 272 333,46 грн.), яка складається з заборгованості за кредитом 10 210,63 доларів США, в еквіваленті становить 81531,88 грн.; заборгованості за нарахованими відсотками 3 207,69 доларів США (25613,40 грн.), пені за прострочену сплату кредиту 12 034,28 доларів США ( 96 093,76 грн.); пені за прострочену сплату нарахованих відсотків 8 653,03 доларів США (69094,42 грн.)

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 лютого 2013 року позов ПАТ КБ «Надра» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Надра» суму заборгованості за кредитним договором № 201/2007/840/10-КА/5 від 21 лютого 2007 року, яка утворилася станом на 19 березня 2012 року у сумі 20 111,91 доларів США, що еквівалентно 160593,60 грн., яка складається з заборгованості за кредитом 10 210,63 доларів США, заборгованості за нарахованими відсотками 3207,69 доларів США, пені за прострочену сплату кредиту 3 934,41 доларів США, пені за прострочену сплату нарахованих відсотків у сумі 2759,18 доларів США та у відшкодування судового збору 2723,33 грн.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

З рішенням суду не згодна відповідачка, просить скасувати рішення суду в частині стягнення пені і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову про стягнення пені, посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, посилаючись на положення ч. 2 ст.343 ГК України, ст.3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» зазначає, що за прострочку платежу платник сплачує пеню, розмір якої встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня. Оскільки за період 2011 - 2012 року облікова ставка НБУ складала 7,5% річних, розмір пені за прострочку сплати кредиту не перевищує 765,80 доларів США, а пеня за прострочену сплату процентів складає 260,63 доларів США.

Зазначає, що пеню можливо б було нарахувати тільки за 6 місяців, оскільки її представником було заявлено клопотання про застосування строку позовної давності, а відповідно до п.3.4.3 кредитного договору передбачено, що позичальник щомісячно вносить мінімальний платіж до 15 числа поточного місяця. Оскільки нею останній платіж був здійснений 15 січня 2010 року, початок перебігу строку починається з 16.02.2010 року. Але Банк з невідомих причин почав нараховувати пеню тільки через рік, а саме з 19 березня 2011 року, а саме з пропуском строку позовної давності 1 рік.

Відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності відповідачки, яка належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду справи. З заявою про відкладення розгляду справи до суду не звернулась.

Заслухавши суддю - доповідача, заперечення проти апеляційної скарги представника позивача - Чижову А.О., яка просила апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права і не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст.ст.526, 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що між відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_3, як позивальником, 21 лютого 2007 року був укладений кредитний договір № 201/2007/840/10-КА/5, згідно якого ОСОБА_3 отримала 14623,76 доларів США для придбання транспортного засобу марки Ford Fiesta Comfort, з щомісячною виплатою платежу 273 долари США та кінцевим терміном повернення кредиту до 21.02.2014 року.

Згідно п.1.3.1 договору позичальник повинен сплачувати відсотки за користування кредитом у розмірі 13,99% річних.

Згідно п.4.3.9 договору позичальник у випадку порушення виконання зобов'язань, зобов'язаний сплатити Банку штрафні санкції визначені у п.п.5.1 -5.3 цього договору.

Відповідно до наданого розрахунку ОСОБА_3 має заборгованість перед ПАТ КБ «Надра» за кредитним договором № 201/2007/840/10-КА/5 від 21 лютого 2007 року, яка утворилася станом на 19 березня 2012 року у сумі 34105,63 доларів США, що еквівалентно 272333,46 гривень, яка складається з заборгованості за кредитом у сумі 10210,63 доларів США, заборгованості за нарахованими відсотками у сумі 3207,69 доларів США, пені за прострочену сплату кредиту у сумі 12034,28 доларів США, пені за прострочену сплату нарахованих відсотків у сумі 8653,03 доларів США.

Враховував ті обставини, що відповідачкою та її представником визнана наявність заборгованість за кредитом у сумі 10210,63 доларів США та заборгованість за нарахованими відсотками у сумі 3207,63 доларів США, яка виникла через порушення ОСОБА_3 умов договору, суд дійшов висновку про стягнення зазначеної заборгованості на користь банківської установи.

Виходячи з того, що позивач звернувся з даним позовом до суду 10.12.2012 року, враховуючи положення п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, суд дійшов висновку, що початком строку стягнення пені є 15.12.2011 року. А тому платежі, строк сплати яких настав до 15 грудня 2011 року знаходяться поза межами строку позовної давності і пеня на них не нараховується. За таких обставин суд дійшов висновку про стягнення пені, нарахованої позивачем на 15.03.2012 року, в сумі 3934,41 доларів США за прострочену оплату кредиту та 2759,18 доларів США пені за прострочену оплату відсотків за кредитом.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися, оскільки він відповідає обставинам справи, наданим доказам і нормам матеріального права.

Відповідно до положень ч.2 ст.1050, ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов*язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Відповідачка та її представник в суді першої інстанції погодились з розміром заборгованості ОСОБА_3 за кредитом 10210,63 доларів США та відсотками за користування кредитом 3207,69 доларів США, рішення суду в частині стягнення цих сум відповідачкою не оскаржується.

Відповідно до ч.1 ст.628, ст.629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені між ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнута згода.

Умовами укладеного між сторонами кредитного договору № 201/2007/840/10-КА/5 ІD 549381 від 21 лютого 2007 року ( далі - Кредитний договір), а саме п.5.2 передбачено, що у разі прострочення Позичальником строку сплати мінімально необхідного платежу по погашенню визначеного у п.3.4.3 цього Договору, а також у випадку прострочення строку дострокового виконання зобов'язань позичальника щодо повернення Кредиту, сплаті всіх нарахованих відсотків та можливих санкцій у строк, визначений у п.4.2.3 цього Договору, позичальник сплачує Банку пеню в розмірі 1 відсоток від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення (а.с.4-5).

З пояснень представника відповідачки в суді першої інстанції, про що відповідачка навела в апеляційній скарзі, та розрахунку заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором, останній платіж за кредитом нею зроблений 15 січня 2010 року (а.с.6-7).

Таким чином, оскільки відповідачка порушила умови Кредитного договору, з січня 2010 року повністю перестала їх виконувати та повертати кредит, у Банка виникло право звернутися до суду з вимогами до ОСОБА_3 до закінчення строку дії договору, та вимагати повернення відповідачкою отриманих кредитних коштів, нарахованих відсотків за користування кредитом та пені, розмір якої встановлено в договорі 1 відсоток від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги щодо встановлення розміру пені на рівні подвійної облікової ставки НБУ, яка становила в період виникнення заборгованості за кредитом, являються неспроможними, оскільки не відповідають умовам укладеного між сторонами Кредитного договору та нормам діючого цивільного законодавства, якими регулюються виникненні між сторонами відносини з надання та отримання кредиту.

Посилання відповідачки в апеляційній скарзі на положення ст.343 ГК України та Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» являється помилковим, оскільки ОСОБА_3 отримала кредит як фізична особа з цільовим використанням - придбання автомобіля.

Відповідно до положень ст.1 ГК України, цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Відповідно до преамбули до Закону України 22 листопада 1996 року № 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи, організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Не можна погодитися і з доводами апеляційної скарги, що обчислення річного строку нарахування пені необхідно починати з наступного місяця після останнього платежу за кредитом, який вона здійснила 15 січня 2010 року, і який на думку відповідачки сплинув.

Відповідно до умов Кредитного договору, відповідачці надавався кредит на строк 84 місяця, а саме по 21 лютого 2014 року.

Оскільки кредитні правовідносини між сторонами не припинилася, дія кредитного договору не закінчена, доводи апеляційної скарги щодо пропуску позивачем строку звернення з вимогою про стягнення пені, являються необґрунтованими.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

Ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Л.І.Песоцька

Судді Т.Б.Ткаченко

С.А.Попова