Рішення № 33456018, 25.02.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1й інстанції Вайновський А.М.

Категорія 24 Доповідач Гаврилова Г.Л.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

25 лютого 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді Баркової Л.Л.,

суддів Гаврилової Г.Л., Кочегарової Л.М.

при секретарі Шапар О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом Комунального комерційного підприємства «Маріупольтепломережа» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 23 жовтня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А

У лютому 2012 року позивач Комунальне комерційне підприємство «Маріупольтепломережа» (далі ККП «Маріупольтепломережа») звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути з відповідачів заборгованість за користування тепловою енергією в сумі 5479 гривень 06 копійок за період з 01 січня 2009 року по 31 січня 2012 року , яка складається з основного боргу в даній сумі та штрафних санкцій у розмірі 532 гривні . Свої вимоги мотивував тим, що оплату за теплову енергію відповідачі із зазначеного часу не проводять, тому зобов'язані погасити заборгованість та на підставі ст.625 ЦК України сплатити штрафні санкції .

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 23 жовтня 2012 року позов ККП «Маріупольтепломережа» задоволено частково.

Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ККП «Маріупольтепломережа» заборгованість за спожиту теплову енергію за період з 24 лютого 2009 року по 31 січня 2012 року у сумі 5239,87 гривень, з них по 2619 (дві тисячі шістсот дев'ятнадцять) гривень 94 копійок з кожного.

Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ККП «Маріупольтепломережа» інфляційні втрати у сумі 317,60 гривень, 3 % річних від суми заборгованості у сумі 175,56 гривень, витрати з оплати судового збору у сумі 214,60 гривень.

Не погоджуючись з рішенням суду, та, посилаючись в апеляційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права, відповідач ОСОБА_2 просить рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд.

Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, про час та місце судового засідання були повідомлені. Тому, відповідно до вимог ст.305 ЦПК України справу розглянуто у їх відсутності. ( а.с. 150-151)

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_2,- ОСОБА_6, відповідача ОСОБА_4, які просили задовольнити апеляційну скаргу, представника позивача Вінтоняк Д.О., яка просила відхилити апеляційну скаргу та залишити судове рішення без змін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов та стягуючи в рівних частках з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 заборгованість за теплову енергію та штрафні суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі є власниками в рівних частках квартири АДРЕСА_1,яку зобов'язані утримувати, та користуються тепловою енергією. Однак, оплату за користування тепловою енергією не здійснюють, у зв'язку з чим утворилась заборгованість. Тому дійшов до висновку про зобов'язання даних відповідачів погасити заборгованість та сплатити суму штрафних санкцій.

Однак, з таким рішенням суду колегія суддів не може повністю погодитися, оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Як вбачається зі справи, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданим від 12.04.2007 року за реєстровим № 2-1076, ОСОБА_2 є власником 1/2 частки квартири АДРЕСА_2. Інша 1/2 частка на праві власності належить ОСОБА_4 на підставі договору дарування серії ВКМ № 426187, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_8 від 16.08.2008 року за реєстровим № 6385 та зареєстрованим у реєстрі прав власності на нерухоме майно від 19.08.2008 року.

Згідно договору від 01.08.2007 року, укладеного між ККП «Маріпольтепломережа» та ЖКП Азовжилкомплекс м. Маріуполя , позивач надає послуги з постачання теплової енергії до квартири АДРЕСА_1, яка належить відповідачам. Відповідно до п.4.1 вказаного договору населення проводить оплату за теплову енергію ККП «Маріупольтепломережа» . (а.с.27-28).

Відповідно до виписки із особистого рахунку зазначеної квартири, в період з 24 лютого 2009 року по 31 січня 2012 року виникла заборгованість по сплаті послуг з теплопостачання в розмірі у сумі 5239,87 гривень.( а.с.5-6)

Доводи апелянта ОСОБА_2 щодо відсутності між сторонами письмового договору щодо сплати послуг не є підставою для звільнення відповідачів від сплати нарахованих платежів, оскільки останнім не доведено, що позивач відмовив в укладанні такого договору.

Дії останнього щодо не укладення договору, або несвоєчасного чи неякісного надання послуг відповідачем не оскаржувались.

Посилання відповідача ОСОБА_4 на те, що послуги ним не отримувались у зв'язку із не проживанням в квартирі є неспроможними, висновків суду не спростовують, оскільки згідно із ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням зазначеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку щодо доведеності позовних вимог про стягнення заборгованості.

Крім того, судова колегія зауважує, що згідно наданого письмового відгуку на позовну заяву відповідач ОСОБА_2 визнав суму заборгованості станом на січень 2012 року у сумі 5387 гривень та підтвердив свою заборгованість у сумі (5487,0: 2 власника) 2693,50 копійок, тоді як суд стягнув з нього заборгованість у сумі 2619 гривень 94 копійок. ( а.с. 14)

Разом з цим, судова колегія суддів не може погодитись з рішенням суду в частині стягнення з відповідачів штрафних санкцій.

Приймаючи рішення про стягнення суми штрафних санкцій в загальному розмірі 532,00 грн., суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі прострочили виконання грошових зобов'язань, тому повинні сплатити позивачу штрафні санкції.

З матеріалів справи вбачається, що свої вимоги про стягнення штрафних санкцій позивач обґрунтовував вимогами ст.625 ЦК України, відповідно до вимог частини другої якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо вищий розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами договір про надання послуг з теплопостачання не укладався. Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 року, розмір пені за порушення споживачами строків внесення платежів за теплову енергію не передбачена.

З урахуванням наведеного, виходячи з того, що по даній справи виник спір з правовідносин про надання послуг з постачання теплової енергії, вимоги ст.625 ЦК України щодо відповідальності за порушення грошових зобов'язань, не підлягають застосуванню. Тому вимоги ККП «Маріупольтепломережа» про стягнення з відповідачів штрафних санкцій є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Таким чином, рішення суду в частині штрафних санкцій підлягає скасуванню з відмовою у задоволенні даних позовних вимог, а апеляційна скарга ОСОБА_2 відповідно підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 303,307, 309 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І ШИ Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 23 жовтня 2012 року в частині стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 інфляційних втрат та 3% річних від суми заборгованості - скасувати.

У задоволенні позовних вимог Комунального комерційного підприємства «Маріупольтепломережа» до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних від суми заборгованості - відмовити.

В решті судове рішення залишити без змін.

Рішення набирає чинності з дня проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів до касаційної інстанції.

Судді