Рішення № 33455378, 05.08.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1й інстанції Копилова Л.В.

Категорія 27 Доповідач Гаврилова Г.Л.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

05 серпня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді Баркової Л.Л.

суддів Гаврилової Г.Л. Кочегарової Л.М.

при секретарі Макаровій О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Родовід Банк»( далі ПАТ «Родовід Банк») на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 12 червня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А :

В лютому 2013 року позивач ПАТ «Родовід Банк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування заявлених вимог зазначивши, що 20.11. 2006 року між відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк»( правонаступник ПАТ «Родовід Банк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № Д006/АК-239.06.1.

Відповідно до умов кредитного договору Банк взяв на себе зобов'язання надати відповідачу ОСОБА_1 кредит на загальну суму 11362,38 долара США, з процентною ставкою за користування грошовими коштами в розмірі 12,5% річних. Однак всупереч умовам кредитного договору відповідач неодноразово порушував їх, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість, яка станом на 22 січня 2013 року складає 160 257,07 гривень, зокрема: заборгованість за кредитом - 7769,90 доларів США, що станом на 22 січня 2013 року, згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 62 104,81 гривні; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 3 373,09 долара США, що станом на 22 січня 2013 року, згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 26961,11 гривня; пеня за прострочку виконання грошових зобов'язань - 63 554,92 гривні; відповідальність за порушення грошового зобов'язання згідно ст.625 ЦК України становить - 7 636,23 гривень.

В якості забезпечення виконання зобов'язань відповідача ОСОБА_1 перед банком по кредитному договору між банком та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № Д006/АА-239/2.06.1 від 20 листопада 2006 року, відповідно до пункту 1.1 якого відповідачка зобов'язалася солідарно відповідати перед Банком у повному обсязі за своєчасне і повне виконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором.

Просили суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь банку заборгованість за кредитним договором від 20 листопада 2006 року в загальному розмірі 160 257,07 грн. та сплачений судовий збір в розмірі 1602,57 грн.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 12 червня 2013 року позов ПАТ «Родовід Банк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк», заборгованість за кредитним договором від 20 листопада 2006 року № Д006/АА - 239.06.1 в сумі 11 142,99 дол. США, що станом на 22 січня 2013 року згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 89 065 (вісімдесят дев'ять тисяч шістдесят п'ять) гривень 92 копійки та судовий збір в сумі 890 (вісімсот дев'яносто) гривень 65 копійок.

В іншій частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_1 та відповідачки ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача ПАТ «Родовід Банк» просить рішення суду скасувати та постановити нове яким, задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі. В обґрунтування апеляції зазначив, що, оскільки у кредитному договорі кінцевий строк виконання основного зобов'язання визначений 18.11.2011 року, то при пред'явлені позову позивачем трирічний строк позовної давності за основним зобов'язанням не закінчився, тому судом необґрунтовано відмовлено в частині стягнення з відповідачів суми пені передбаченої умовами договору та санкцій, передбачених ст. 625 ЦК України. З цих міркувань вважають, що строк вимог до поручителя не скінчився та суд мав стягнути заборгованість у солідарному порядку з обох відповідачів.

Відповідно до положень ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності відповідачів ОСОБА_1,ОСОБА_2, які належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду справи та надали заяви про слухання справи за їх відсутність.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника позивача ПАТ «Родовід Банк» Ващенко О.Р, яка просила задовольнити апеляційну скаргу, заперечення представника відповідачів ОСОБА_4, який просив скаргу відхилити,рішення суду залишити без змін, дослідивши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 20 листопада 2006 року № Д06/АА-239.06.1 між ВАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_1 укладено договір, за яким відповідачеві були надані кошти за відкритою кредитною лінією на суму 11362,38 доларів США, терміном повернення до 18 листопада 2011 року з розрахунку 12,5% річних.

Відповідно до п. п. 3.1. - 3.3.1 вказаного кредитного договору боржник взяв на себе обов'язок, починаючи з місяця, наступного за звітним, щомісяця до 10 числа кожного календарного місяця, частково погашати заборгованість за кредитом у сумі 189,37 доларів США на рахунок банку шляхом внесення готівкою чи перерахування зі свого поточного рахунку; повернути одержаний кредит згідно з умовами кредитного договору не пізніше 18 листопада 2011 року; сплачувати Банку нараховані проценти за користування кредитом щомісяця до 10 числа кожного календарного місяця, наступного за звітним, а також 18 листопада 2011 року або в день повного дострокового погашення заборгованості за кредитом.

Відповідно до п.3.9 сторони передбачили, що за порушення строків повернення кредиту чи сплати процентів, комісії за користування кредитом зобов'язання відповідач сплачує банку пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної процентної ставки, встановленої п.1.5 цього Договору, від суми простроченої заборгованості.

На підставі п.5.2 кредитного договору в разі недотримання умов позичальником кредитного договору, банк має право вимагати його дострокового припинення, повернення одержаної суми кредиту, сплати нарахованих за ним процентів, а також відшкодування збитків, заподіяних банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником умов кредитного договору.

Факт виконання умов кредитного договору від 20 листопада 2006 року банком перед ОСОБА_1 підтверджується копією квитанції про видачу останньому 11362,38 доларів США.

Згідно наданого розрахунку розмір заборгованості перед позивачем у відповідача ОСОБА_1 станом на 22 січня 2013 року склала 160 257,07 грн., що включає в себе: заборгованість за кредитом - 7 769,90 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 62 104,81 гривень; прострочену заборгованість за нарахованими процентами - 3 373,09 долара США, що згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 26 961,11 гривень; пеню за прострочку виконання грошових зобов'язань - 63 554,92 гривень;відповідальність за порушення грошового зобов'язання згідно ст. 625 ЦК України в розмірі 7 636,23 грн.

Згідно квитанцій про погашення заборгованості по кредиту та розрахунку суми заборгованості наданого банком в період з 20 листопада 2006 року по червень 2008 року відповідачем ОСОБА_1 погашено заборгованість в сумі 3 862,48 доларів США. З липня 2008 року відповідач припинив оплачувати кредит.

Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

За таких обставин, враховуючи , що відповідач ОСОБА_1 зобов'язання щодо повернення кредиту не виконує, суд дійшов вірного висновку про задоволення позову та стягнення з боржника суми заборгованості за кредитом та нарахованим процентам за користування кредитом.

Разом з цим, висновки суду щодо пропуску строку позовної давності до супутній вимог про стягнення пені та 3% річних за порушення ОСОБА_5 грошового зобов'язання згідно ст. 625 ЦК України не ґрунтується на законі.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У зв'язку з невиконанням умов кредитного договору з листопада 2008 року позичальник ОСОБА_1 допустив заборгованість за кредитом і за сплатою процентів.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до п.3.9 сторони передбачили, що за порушення строків повернення кредиту чи сплати процентів, комісії за користування кредитом зобов'язання відповідач сплачує банку пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної процентної ставки, встановленої п.1.5 цього Договору, від суми простроченої заборгованості.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив вимоги щодо стягнення 3% річних від простроченої суми .

Строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції (пеня), - це проміжок часу, протягом якого триває відповідне порушення, за яке ці санкції встановлено законом або договором (триваюче порушення). Щодо позовної давності, то за загальним правилом це - строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу).

Отже,оскільки суд прийшов до висновку, що позивач не пропустив строк для звернення до суду із позовними вимогами щодо стягнення основного боргу та відсотків за користування кредитом, підстав для відмови у стягнення штрафних санкцій та пені у суду не було.

Разом з цим, відповідно до ч.2. ст.258 К України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки( штрафу, пені).

Згідно розрахунку, наданим позивачем, розмір пені за останній рік перед зверненням до суду становить 22 205, 67 гривень.

Отже , судове рішення в частині відмови у задоволені позову про стягнення з ОСОБА_1 пені та штрафних санкцій відповідно до статті 625 ЦК України підлягає скасуванню з ухваленням в даній частині нового рішення про часткове задоволення позову та стягнення з ОСОБА_6 на користь позивача пеню за прострочку виконання грошових зобов'язань за кредитним договором від 20 листопада 2006 року за № Д006/АА-239.06.1 у сумі 22 205 гривень 67 копійок та три відсотки річних за прострочення зобов'язання з своєчасного повернення кредиту та відсотків у розмірі 7636,23 гривень .

Переглядаючи судове рішення в частині відмови у задоволені позову до ОСОБА_2 суд виходив з того, що позивач пропустив строк для пред'явлення до неї як поручителя вимог по зобов'язанням боржника.

Судова колегія погоджується з такими висновками.

Згідно па. 4.1. договору поруки, укладеним між ВАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_6 20.11.2006 року він втрачає чинність після повного погашення Позичальником або Поручителем заборгованості за Кредитним договором. ( а.с. 22)

Разом з цим, відповідно до ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення, і визначається він роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а не посиланням на подію, яка має настати. Вказівкою на подію, яка має неминуче настати, визначається термін - певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ч. 2 ст. 251, ч. 2 ст. 252 ЦК). Таким чином, умова договору поруки про припинення поруки після повного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором не може вважатися встановленим сторонами договору поруки строком припинення поруки.

У зв'язку з цим порука на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Судом встановлено, що строк виконання зобов'язання за кредитним договором встановлений сторонами до 18 листопада 2011 року.( п.1.1)

Судом також встановлено, що з вимогою про повернення кредиту до ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 банк звернувся 25 січня 2013 року , про свідчать листа -вимоги від 25.01.2013 року ( а.с. 9-10)

Отже, позивач пропустив строк для пред'явлення вимог до поручителя, а судове рішення в частині відмови у задоволені позову до ОСОБА_2 відповідає вимогам закону.

Керуючись ст. 303, 307,309 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 12 червня 2013 року в частині відмови у стягненні з ОСОБА_1 пені та штрафних санкцій відповідно до статті 625 ЦК України - скасувати та в цій частині позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» пеню за прострочку виконання грошових зобов'язань за кредитним договором від 20 листопада 2006 року за № Д006/АА-239.06.1 у сумі 22 205 гривень 67 копійок та три відсотки річних за прострочення зобов'язання з своєчасного повернення кредиту та відсотків у розмірі 7636,23 гривень .

В решті судове рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з дня його проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів до касаційної інстанції.

Судді