Рішення № 33455192, 27.08.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1 інстанції Копилова Л.В.

Категорія 20 Доповідач Баркова Л.Л.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Баркової Л.Л.

Гаврилової Г.Л., Попової С.А.

при секретарі : Макаровій О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу недійсним

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду від 10 липня 2013 року

в с т а н о в и л а :

У квітні 2013 року позивач звернувся до суду з даним позовом. Зазначав, що відповідач є його племінником, постійно проживає в с.Петриківка Дніпропетровської області, де проживає і його сестра,з якою він підтримував стосунки та гостював у зимові місяці за відсутністю опалення у власному будинку, що розташований в АДРЕСА_1. Оскільки власними силами він зробити ремонт у будинку був не в змозі, останні зобов'язались провести опалення будинку, зробити ремонт та надавати йому матеріальну допомогу, а він в свою чергу погодився укласти з відповідачем договір довічного утримання, або скласти заповіт. При укладенні і підписанні 24 червня 2009 року договору купівлі-продажу, грошей від відповідача він не отримував і вважав, що власником будинку залишиться до смерті, але уважно прочитавши його вдома, зрозумів, що позбавив себе житла. Просив відповідача розірвати цей договір, але той відмовив.

Після уточнення позовних вимог просив поновити строк позовної давності, який він пропустив у зв'язку із хворобою та ампутацією ноги і визнати недійсним договір купівлі продажу, який було укладено внаслідок помилки.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду від 10 липня 2013 року поновлено ОСОБА_3 строк позовної давності для звернення до суду із позовом до ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним. В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

У відповідності до вимог ч.2 ст.305 та ч.2 ст.197 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу без участі сторін, які належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду справи та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису. Від позивача і відповідача надійшли письмові заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

У відповідності із ч.1 статті 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до положень ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності, тощо) , які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню для цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Вирішуючи справу та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено в чому полягала його помилка, яку саме істотну умову він сприймав неправильно, і яким чином неправильне сприйняття вплинуло на його волевиявлення при укладенні договору купівлі-продажу.

Проте, погодитися з таким висновком суду не можна, оскільки він не відповідає встановленим у справі обставинам та зазначеним положенням закону.

Згідно з положеннями статті 655 ЦК України, за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно(товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із положеннями ст.657 ЦК України (в редакції, що діяла на час укладення договору), договір купівлі продажу житлового будинку (квартири) укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

За приписами ст.229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

З роз'яснень, викладених у пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 року вбачається, що правочин, вчинений під впливом помилки, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилялася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Як вбачається із матеріалів справи, і не заперечується сторонами, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 перебувають у родинних стосунках. ОСОБА_3 є одинокою особою,1944 року народження, інвалідом другої групи, пов»язаної з ампутацією лівої ноги. ( а.с. 7, 10)

24 червня 2009 року ОСОБА_3 на підставі договору купівлі продажу, посвідченого за Р.№1435 приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_5 продав належний йому на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 09.06.2008 року житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1. Сума продажу за договором становить 32582 гривні (а.с.6,58)

Позивач не заперечує, що договір було посвідчено за його участю і він власноручно його підписав, але грошей від відповідача не отримував, ключі від будинку ОСОБА_4 не передавав, залишився проживати у будинку, з реєстрації не знімався.

При укладенні договору вважав, що ОСОБА_4 має за ним доглядати, надавати йому матеріальну допомогу, підтримувати будинок в належному стані, проводити ремонт та опалення у будинку, а після його смерті стане власником будинку.

Заперечуючи проти позову, відповідач в письмових поясненнях, направлених до суду поштою, визнавав, що причиною укладання оспорюваного договору було скрутне матеріальне становище позивача, який не міг самостійно сплачувати комунальні платежі та утримувати будинок у належному стані, збирався проживати в ньому все своє життя, а він зі своєю матір'ю погодився допомагати йому матеріально, сплачувати комунальні послуги, на зимовий період забирати до себе. Не заперечував також, що включно до 2012 року вони виконували з матір'ю свої обіцянки, витрачали особисті кошти на матеріальне забезпечення та лікування позивача. Останній до цього часу проживає в будинку, іншого житла не має. (а.с.16,19)

За таких обставин, колегія суддів вважає встановленим, що при укладенні договору купівлі продажу позивач помилявся щодо юридичної природи правочину, який вчиняв, наділяв його характеристиками, які притаманні іншому договору, а саме договіру довічного утримання (догляду) , в якому на відміну від договору купівлі- продажу момент передачі права власності наступає після смерті відчужувача майна .

Таким чином, висновки суду щодо недоведеності позивачем у чому полягала його помилка під час укладення договору купівлі продажу, є неправильними, оскільки помилка позивача щодо правових наслідків договору, є обставиною, що має істотне значення і підставою для визнання правочину недійсним.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що право власності на спірний будинок покупець ОСОБА_4 в Реєстрі прав власності на нерухоме майно на час розгляду справи не зареєстрував, про що свідчить інформаційна довідка з Державного реєстру на а.с.38-39. Після укладення договору залишився проживати за постійним місцем свого проживання в смт.Петриківка, Дніпропетровської області, а позивач - у спірному будинку.

Висновки суду про те, що позивач писав заяву до БТІ про видачу йому довідки - характеристики та заяву у нотаріуса про те, що земельна ділянка, на якій розташований його будинок, не приватизована, не є належними доказами його волевиявлення на укладення договору купівлі продажу.

Більш того, факт звернення до БТІ з письмовою заявою про видачу довідки-характеристики для купівлі продажу, що на а.с.86, позивач заперечує.

Ці доводи позивача, який за своїм матеріальним станом не в змозі оплатити судово-почеркознавчу експертизу, відповідачем не спростовані.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що гроші за укладеним правочином він не отримував від ОСОБА_4

Останній у свою чергу у письмових запереченнях стверджує, що за домовленістю сторін, гроші, які він сплатив позивачу, повинні були витрачені ОСОБА_3 у повному обсязі на газифікацію будинку.( а.с.17)

Така домовленість при укладенні договору відчуження майна не притаманна договору купівлі продажу і підтверджує доводи позивача щодо укладення договору купівлі продажу внаслідок помилки.

З урахуванням встановлених обставин справи та положень закону, колегія суддів вважає помилковим висновки суду щодо безпідставності і недоведеності заявленого позову в частині визнання недійсним договору купівлі продажу, оскільки при укладенні його позивач внаслідок похилого віку, непрацездатності, потреби у матеріальній і фізичній допомозі при укладенні договору купівлі продажу помилявся і неправильно сприймав зміст і суть договору, вважаючи його договором довічного утримання.

Саме помилка позивача щодо природи договору, його правових наслідків, є обставиною, що має істотне значення і підставою для визнання правочину недійсним і, якщо б позивач в цьому не помилявся, що відповідачем не спростовано, договір купівлі продажу не був би укладеним.

Таким чином, оскільки на підставі досліджених в судовому засіданні доказів суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що пропуск строку позовної давності позивачем не пропущено, але допустив неправильне застосування положень матеріального права і порушення процесуального закону, рішення суду, з урахуванням встановлених обставин справи, та виходячи із принципів розумності і справедливості підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позову з ухваленням нового рішення.

У відповідності із положеннями ст.88 ЦК України, з відповідача підлягає стягненню в дохід держави несплачений позивачем судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 161грн.90 коп. (325,82:2)

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду від 10 липня 2013 року в частині відмови у задоволенні позову скасувати.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу недійсним задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі продажу житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за Р.№1435 24 червня 2009 року.

В решті частині рішення суду залишити без зміни.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави на розрахунковий рахунок 31212206780004, код класифікації доходів бюджету 22030001, МФО 834016, Банк отримувача : Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, ЄДРПОУ - 38033949, отримувач коштів Державний бюджет м. Донецька Ворошиловський район судовий збір - сто шістдесят одну гривню 90 коп.

Рішення набирає законної сили з дня проголошення, може бути оскаржене протягом двадцяти днів до касаційної інстанції.

Судді