Ухвала суду № 33455101, 28.01.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1 інстанції Курбанова Н.М.

Категорія 19 Доповідач Баркова Л.Л.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Баркової Л.Л.

Кочегарової Л.М., Гаврилової Г.Л.

при секретарі : Кузнецові А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за заявою ОСОБА_3 про винесення додаткового рішення у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Маріупольгаз» до ОСОБА_3 про спонукання до укладення договору

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 04 грудня 2012 року

в с т а н о в и л а :

Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя від 4 грудня 2012 року у задоволенні заяви ОСОБА_3 про стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз» судових витрат, відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, або змінити його, чи передати справу на новий розгляд. Посилається на неправильне застосування матеріального закону, порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення позивача ОСОБА_3, який просив задовольнити апеляційну скаргу, представника ПАТ «Маріупольгаз» ОСОБА_4, який просив про її відхилення, дослідивши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Вирішуючи заяву та відмовляючи у задоволенні вимог про відшкодування судових витрат суд першої інстанції повно й всебічно з'ясував фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність заявлених вимог про відшкодування витрат пов»язаних із переїздом у зв»язку із явкою до суду та недоведеності вимог про відшкодування витрат, пов»язаних із компенсацією за втрачений заробіток.

Не погодитися з таким висновком суду не можна, оскільки він відповідає положенням процесуального закону та підтверджується матеріалами справи.

У відповідності з положеннями ч.1,2 статті 85 ЦПК України судові витрати сторін та їх представників, що пов»язані з явкою до суду складаються із: витрат, пов»язаних з переїздом до іншого населеного пункту, а також наймання житла, які несуть сторони.

Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачуються іншою стороною добові ( у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.

Питання щодо розподілу між сторонами судових витрат у відповідності із п.6 ч.1 статті 214 ЦПК України вирішує суд ухваленням судового рішення або ухваленням додаткового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.208 ЦПК України судові рішення викладаються у формі ухвали і рішення.

Звертаючись до суду з даними вимогами, ОСОБА_3 просив відшкодувати йому судові витрати , без зазначення їх розміру, що пов'язані із явкою до суду у справі за позовом ВАТ «Маріупольгаз» ( нині: Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз») про спонукання його до укладення договору, в задоволенні якого позивачеві відмовлено за рішенням Приморського районного суду від 20.05.2009 року.

Як вбачається із пояснень ОСОБА_3 при розгляді справи в апеляційному суді та змісту апеляційної скарги, останній фактично не погоджується з рішенням суду в частині відмови йому у компенсації втраченого заробітку у зв»язку із розглядом даної справи, який слід розрахувати суду, виходячи із не отриманої ним щомісячної заробітної плати в розмірі 24000 російських рублів, визначеної укладеним між ним та ТОВ «Развитие бизнеса» г.Санк-Петербурга 21 січня 2008 року трудовим договором та з урахуванням періоду розгляду справи, який складає 16 календарних місяців, починаючи з 13 лютого 2008 року.

Розрахунку розміру відшкодування зазначеної компенсації ОСОБА_3 не надано як суду першої інстанції, так і апеляційному суду.

Відповідно до положень статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності із п.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, щодо якої встановлено ці обставини.

Як встановлено судом, з позовом про спонукання ОСОБА_3 до укладення договору щодо надання послуг з газопостачання, ВАТ «Маріупольгаз» звернувся до суду 18.02.2008 року і того ж дня у справі було відкрито провадження. (а.с.2,8)

Відповідно до трудового договору № ОА-999-071/08, укладеного 21 січня 2008 року між ТОВ «Развитие бизнеса» г.Санк-Петербурга та ОСОБА_3 на невизначений строк із встановленням посадового окладу у 24000 російських рублів, останній зобов»язаний був приступити до роботи монтажника рекламних конструкцій першого лютого 2008 року. Зазначений договір ОСОБА_3 отримав 21.01.2008 року (а.с.106-107)

ОСОБА_3 не заперечував, що за вказаним договором він до роботи 01.02.2008 року, не приступив і заробітку не отримував.

З урахуванням наведеного, посилання ОСОБА_3 на те, що саме з вини позивача, він не приступив до роботи, що оскільки він був вимушений оспорювати у всіх судових інстанціях фіктивно виставлений йому позивачем борг за нібито спожитий газ в розмірі 3653 грн., і не міг виїхати в Росію, є безпідставними, висновків суду не спростовують, оскільки предметом даного спору були інші позовні вимоги, з якими позивач звернувся до суду після того, як ОСОБА_3 не виконав умови трудового договору і не приступив до роботи.

Тобто, якщо заробітку ОСОБА_3 не отримував, він не міг його і втрачати.

Посилання ОСОБА_3 на те, що фактично він постійно працював за кордоном за трудовими контрактами і не винен в тому, що позбавився заробітку також є безпідставними і не свідчать про наявність підстав для компенсації йому за відрив від звичайних занять заробітної плати.

Зі справи і пояснень ОСОБА_3 в апеляційному суді вбачається, що в останнє він працював в Росії у 2006 році, де займався бджільництвом у селянському господарстві.

(а.с.109)

Інші доводи апеляційної скарги не належать до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов»язує можливість скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Тому, з урахуванням встановлених обставин справи та положень закону , колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо недоведеності вимог про відшкодування витрат, пов»язаних із компенсацією ОСОБА_3 втраченого заробітку.

Оскаржуване рішення відповідає положенням ст.ст.10,60,85,213-215 ЦПК України, і підстав для задоволення апеляційної скарги не має.

У відповідності із положеннями статті 88 ЦПК України та п.14 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» підлягає стягненню з ОСОБА_5 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 107 грн.30 коп.

Керуючись ст.303, 307,308 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 04 грудня 2012 року залишити без зміни.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір сто сім гривень 30 копійок на розрахунковий рахунок 31212206780004, код класифікації доходів бюджету 22030001, МФО 834016, Банк отримувача : Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, ЄДРПОУ - 38033949, отримувач коштів Державний бюджет м. Донецька Ворошиловський район. Призначення платежу: Апеляційний суд Донецької області (м.Маріуполь), код ЄДРПОУ 02891428.

Ухвала набирає законної сили з дня проголошення, може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції.

Судді