Ухвала суду № 33454809, 20.05.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Категорія 19 Головуючий 1 інстанції Мирошниченко Ю.М.

Доповідач Кочегарова Л.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області у складі :

головуючого Кочегарової Л.М.

суддів Гаврилової Г.Л. Сорока Г.П.

при секретарі Макаровій О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 22 березня 2013 року у справі за її позовом до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (далі ПАТ «ММК ім.Ілліча»), Приватного акціонерного товариства "Ілліч-Сталь" (далі ПрАТ «Ілліч-Сталь»), приватного нотаріуса Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання угоди недійсною, визнання дій нотаріуса неправомірними, встановлення факту та відшкодування матеріальної шкоди,

в с т а н о в и л а:

У січні 2013 року ОСОБА_1 звернулася з зазначеними позовними вимогами, які в подальшому збільшила та просила визнати недійсним - нікчемним договір купівлі-продажу її частки в колективному дольовому фонді Організації орендарів Маріупольського металургійного комбінаті імені Ілліча (далі Організація орендарів) від 24 вересня 2010 року, визнати дії приватного нотаріуса ОСОБА_3, яка його посвідчила, неправомірними та стягнути з відповідачів 127 262,39 грн. у відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок укладення оспорюваного правочину (а.с.3-4,101,117).

Рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 22 березня 2013 року у задоволені позову ОСОБА_4 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та її позов задовольнити, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивачки ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які просили задовольнити апеляційну скаргу, заперечення представника відповідачів ОСОБА_7, який просив відхилити апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що 24 вересня 2010 року приватний нотаріус ОСОБА_3 посвідчила договір купівлі - продажу, за яким ОСОБА_1, за згодою чоловіка ОСОБА_5, продала, а Організація орендарів купила належну позивачці частку в колективному дольовому фонді Організації орендарів, розмір якої становив 0,0047% номінальною вартістю 14 036 грн. Продаж частки вчинено за домовленістю сторін за 82 812 грн., які продавець отримав від покупця до підписання цього договору.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є безпідставними, оскільки жоден з відповідачів не був стороною оспорюваного правочину та не є правонаступником покупця, передбачені законом підстави для визнання договору купівлі-продажу недійсним та визнання неправомірними дій нотаріуса відсутні.

З висновками суду не можна не погодитися.

Відповідно до ч.1 ст. 3 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст.4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно ст.ст.11,15 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Відповідно до ст.638 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язуватися передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчинила правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою недійсності правочину, згідно з положеннями ч.1 ст.215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами ) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ч.1,2 ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно ч.1 ст.230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу) такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 мала орендну частку в Організації орендарів в розмірі 0,0047% номінальною власністю 14 036 грн., станом на 20 вересня 2010 року (а.с.8).

24 вересня 2010 року ОСОБА_1 продала, а Організація орендарів, в особі члена Ради Організації орендарів ОСОБА_2, яка діяла на підставі довіреності від 6 липня 2010 року, купила частку продавця в колективному дольовому фонді Організації орендарів Маріупольського металургійного комбінату імені Ілліча. Договір підписано сторонами, посвідчено приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за № 11081. Згідно п.5 договору продаж частки вчинено за 82 812 грн., які продавець отримав повністю до підписання договору. Повноваження представника Організації орендарів перевірені (а.с.7,57).

29 березня 2011 року Організація орендарів була ліквідована та виключена з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.23).

З урахуванням норм права та матеріалів справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, поясненням сторін, наданим доказам дав належну оцінку, правильно застосував норми матеріального права і дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 не надала доказів того, що договір купівлі-продажу її частки в колективному дольовому фонді Організації орендарів укладений під впливом обману з боку покупця - Організації орендарів, що договір не відповідав вимогам публічності, що дії нотаріуса ОСОБА_3, яка посвідчувала цей договір є неправомірними, що відповідачами у справі - ПАТ «ММК ім.Ілліча» та ПрАТ «Ілліч-Сталь» порушені права та законні інтереси позивачки.

Посилання позивачки в апеляційній скарзі на те, що договір укладено внаслідок обману в особливо крупних розмірах є неспроможними, оскільки згідно із роз'ясненнями, викладеним в п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Таких обставин позивачка в позовній заяві не навела та належних доказів, які б підтверджували її обман з боку покупця ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не надала.

Згідно з п.11 договору, ОСОБА_1, як сторона договору, підтвердила своїм підписом, що при укладенні договору купівлі-продажу її волевиявлення було вільним та відповідало внутрішній волі, вона розуміла значення, умови та правові наслідки цього договору, договір не носить характеру удаваного правочину та не вчиняється під впливом тяжкої для продавця обставини і вкрай на невигідних умовах.

Доводи скарги про те, що Організація орандарів повинна мати ліцензію на укладення угод, пов'язаних з цінними паперами є безпідставними, оскільки зі справи вбачається, що предметом укладеного між ОСОБА_1 та Організацією орендарів договору купівлі-продажу була частка в колективному дольовому фонді Організації орендарів, а не цінні папери, перелік яких передбачений Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок». Крім того, саме позивачка проводила відчуження своєї частки, а Організація орендарів виступала її покупцем і тому, будь-якої ліцензії цієї угоди від покупця не вимагалося.

Посилання на те, що договір купівлі-продажу є недійсним, оскільки він підписаний ОСОБА_2, яка не уповноважена на вчинення таких дій, є неспроможними, оскільки зі справи вбачається, що представник Організації орендарів, згідно із довіреністю посвідченою належним чином була уповноважена укладати договори в інтересах Організації орендарів Маріупольського металургійного комбінату імені Ілліча (а.с.57).

На час укладення оспорюваного договору повноваження ОСОБА_2 були перевірені та не припинилися.

Доводи скарги про те, що укладений 24 вересня 2010 року договір купівлі-продажу є нікчемним, оскільки порушує публічний порядок не заслуговують на увагу, оскільки порушень конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної особи - позивачки, не встановлено.

Що стосується оцінки проданої ОСОБА_1 частки, то це питання вирішено за угодою сторін і сукупна вартість майна Орендного підприємства або відповідачів, в даному випадку, не є підставою для визнання договору недійсним.

Доводи ОСОБА_1, викладені в скарзі про порушення норм процесуального права - відмова у виклику свідка ОСОБА_8, не спростовують правильності висновків, зроблених судом першої інстанції, зводяться до оцінки доказів, їх належності та допустимості та не містять правових підстав для скасування судового рішення, оскільки воно ухвалене з дотримання вимог матеріального і процесуального права.

Нових доказів чи обставин, які не були предметом розгляду у суді першої інстанції та могли вплинути на рішення суду позивачем апеляційному суду не надано.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

В суді апеляційної інстанції представники позивачки - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 посилалися на те, що провадження у даній справі не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки даний спір пов'язаний з корпоративними правовідносинами і тому він підлягає розгляду господарським судом Донецької області.

Ці доводи є неспроможними.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно ст.1 Господарсько-процесуального Кодексу України право звертатись до господарського суду мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в встановленому законом порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

У відповідності до ст. 12 Господарсько-процесуального Кодексу України господарському суду підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав.

У відповідності з вимогами ст.16 Господарського-процесуального кодексу України справи у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарського товариства, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням господарського товариства згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців";

Згідно ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Зі справи вбачається, що звертаючись до суду, позивачка ставила питання про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в колективному дольовому фонді Організації орендарів Маріупольського металургійного комбінату імені Ілліча, оскільки цим договором було порушене її право власності. Ці правовідносини вірно визначені судом як цивільно-правовий спір і тому, колегія суддів вважає, що справа правильно вирішена на підстави норм цивільного законодавства з відмовою ОСОБА_1 у позові.

Інші доводи, наведені представниками позивачки в суді апеляційної інстанції, як підстава для скасування судового рішення, до уваги не приймаються з урахуванням вимог ст.303 ЦПК України.

Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст.308 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 22 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Кочегарова Л.М.

судді Гаврилова Г.Л.

Сорока Г.П.