Рішення № 33454294, 30.04.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1-й інстанції : Букреєва І.А.

Категорія : 26 Доповідач : Кіянова С.В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2013 року Апеляційний суд Донецької області

у складі : головуючого - судді Біляєвої О.М.

суддів : Кіянової С.В., Янчук Т.О.

при секретарі Люліній Я.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Угледобича» на рішення Єнакіївського міського суду від 14 березня 2013 року за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Угледобича» про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду у грудні 2012 року з позовом до ТОВ «Угледобича» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної пошкодженням здоров»я, посилаючись на те, що він тривалий час з 1989 року до 04.09.2008 року працював у ВО «Орджонікідзевугілля», а останнім часом з 26.06.2009 року до 12.08.2009 року гірничим робочим у ТОВ «Угледобича» у небезпечних та шкідливих умовах на підземних роботах, внаслідок чого отримав професійні захворювання. Висновком МСЕК від 01.06.2010 року позивачу вперше встановлено 50% втрати професійної працездатності за сукупністю за професійними захворюваннями : 30% за вібраційною хворобою та 20 % за пневмоконіозом і надано 3 групу інвалідності. Моральну шкоду позивачу спричинено частковою втратою професійної працездатності, він відчуває незручності, пов»язані з наслідками професійного захворювання, змінилися умови його життя. Позивач просив стягнути з ТОВ «Угледобича» на його користь 15 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Єнакіївського міського суду від 14 березня 2013 року задоволено позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Угледобича» про відшкодування моральної шкоди, стягнуто з ТОВ «Угледобича» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 15 000 грн. та судовий збір на користь держави в розмірі 229,40 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати чи змінити і ухвалити нове рішення про відмову позивачу у задоволенні позову чи зменшення розміру моральної шкоди пропорційно відпрацьованому часу, оскільки судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, не враховано, що позивач працював у ТОВ «Угледобича» всього 2 місяці, що недостатньо для розвинення професійного захворювання, до цього він працював на інших підприємствах більш 19 років, вина відповідача у спричинені моральної шкоди не доказана, розмір відшкодування не повинен перевищувати в даному випадку 61,80 грн., судом не застосовано пропорційність.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити.

Позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги і просив рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу відповідача слід задовольнити частково, рішення суду змінити та ухвалити нове рішення з наступних підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 до ТОВ «Угледобича» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної пошкодженням здоров»я, суд першої інстанції виходив з того, що позивач тривалий час працював на підприємствах вугільної промисловості, останнім часом з 25.06.2009 року до 10.09.2009 року гірничим робітником у небезпечних та шкідливих умовах у ТОВ «Угледобича», внаслідок чого отримав професійні захворювання. Висновком МСЕК від 01.06.2010 року позивачу вперше встановлено за сукупністю 50% втрати професійної працездатності за професійним захворюванням вібраційна хвороба та пневмоконіоз і надано 3 групу інвалідності. Моральну шкоду йому спричинено частковою втратою професійної працездатності, він тривалий час проходив лікування, тому він має право на відшкодування моральної шкоди, розмір якої визначено з урахуванням принципу розумності та виваженості.

При таких обставинах, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що позивач має права на відшкодування моральної шкоди, заподіяної здоров'ю на підставі ст..237-1 КЗпП України, рішення Конституційного Суду України №20-рп\2008 р.

Але, при визначенні розміру моральної шкоди судом першої інстанції не в повному обсязі враховані обставин, що мають значення для справи.

Так, відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до п.5 вказаного Рішення Конституційного Суду України від 08.10.2008 року "У справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень підпункту "б" підпункту 4 пункту 3 статті 7 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзаців другого, третього пункту 10, пункту 11 розділу I Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (справа про страхові виплати)") Конституційний Суд України вважає, що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст.1167 Цивільного кодексу України та ст. 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавцем розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України. З огляду на викладене, Конституційний Суд України не вбачає підстав для визнання неконституційними положень пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзацу третього пункту 10, пункту 11 розділу I Закону N 717-V.

Відповідно до п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.95 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих

стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 працював у ТОВ «Угледобича» з 26.06.2009 року до 12.08.2009 року гірничим робітником з повним робочим днем на підземних роботах (а.с.7) і був звільнений за власним бажанням, а в період з 1989 року до 04.09.2009 року він працював електрослюсарем, гірничим робітником, забійником (а.с.5-7)

Згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання від 30.04.2010 року ТОВ «Угледобича» не має вібрації (а.с.8).

Висновком МСЕК від 01.06.2010 року позивачу вперше встановлено за сукупністю 50% втрати професійної працездатності за професійними захворюваннями 30% - вібраційна хвороба та 20% - пневмоконіоз (професійні захворювання виникли внаслідок праці забійником та гірничим працівником пропорційно відпрацьованого часу) (а.с.21).

Таким чином, ТОВ «Угледобича» не може нести відповідальності за спричинену позивачу моральну шкоду внаслідок виникнення у нього професійного захворювання вібраційна хвороба, оскільки на вказаному підприємстві вібрації не має, що встановлено актом розслідування професійного захворювання.

Враховуючи, що професійне захворювання пневмоконіоз виникло у позивача внаслідок праці на ВО «Орджонікідзевугілля» та ТОВ «Угледобича» пропорційно відпрацьованого часу, то відповідач - ТОВ «Угледобича» повинно нести відповідальність відповідно до встановлених обставин та з урахуванням принципу розумності та справедливості та відсотка втрати професійної працездатності за професійним захворюванням пневмоконіоз в розмірі 20% в розмірі 3 000 грн. Такий розмір відповідає вимогам п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.95 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Відповідно до ст.88 ЦПК України підлягає зміні і розмір судового збору, оскільки він визначений судом без врахування положення п.п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» і з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в розмірі 114,70 грн.

Відповідно до п.4 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд

В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Угледобича» задовольнити частково.

Рішення Єнакіївського міського суду від 14 березня 2013 року змінити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Угледобича» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 3 000 грн. та судовий збір на користь держави в розмірі 114,70 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Судді :