Постанова № 33454196, 27.06.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д Д О Н Е Ц Ь К О Ї О Б Л А С Т І

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2013 року. Суддя Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області Меленчук В.С., розглянувши справу про адміністративне правопорушення щодо правопорушника ОСОБА_1 за її апеляційною скаргою на постанову судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 3 червня 2013 року

В С Т А Н О В И В :

Постановою судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 3 червня 2013 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, працююча ТОВ «Маріст-Трейд» головним бухгалтером, проживаюча у АДРЕСА_1

піддана адміністративному стягненню за частиною 1 статті 163-1 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 85 гривень.

Згідно з постановою судді суду першої інстанції при проведенні Жовтневою міжрайонною Державною податковою інспекцією міста Маріуполя перевірки ТОВ «Маріст-Трейд» було виявлено порушення порядку ведення податкового обліку, а саме: порушені вимоги пункту 46.5 Порядку заповнення і подання звітності з ПДВ при заповненні обов'язкового додатку №4 Податкової звітності з ПДВ за січень 2013 року, невірно вказана сума бюджетного відшкодування ПДВ, тобто замість 799551 гривень, вказано 16927859 гривень, за що передбачена адміністративна відповідальність за частиною 1 статті 1631 КУпАП.

Суддя суду 1 інстанції Шатілова Л. Г.

Категорія 163-1 ч. 1 КУпАП Суддя суду 2 інстанції Меленчук В.С.

Не погоджуючись з судовим рішенням, правопорушник ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді суду першої інстанції скасувати та закрити справу за відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення.

Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу правопорушник ОСОБА_1 зазначила, що наведені у постанові висновки є невірними, а дії судді щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення і винесення постанови про накладання адміністративного стягнення є незаконними.

Крім того, правопорушник ОСОБА_1 в апеляційній скарзі посилається на те, що її не було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, тим самим були порушені її права, передбачені статтею 268 КУпАП пояснення, наддавати докази, заявляти клопотання тощо.

Правопорушник ОСОБА_1 також зазначає, що інформація вказана в Акті перевірки та постанові про адміністративне правопорушення, щодо суми бюджетного відшкодування ПДВ не відповідає дійсності, оскільки Додаток 4, поданий ТОВ «Маріст-Трейд» містить суму бюджетного відшкодування замість 799551 гривень вказана сума 16927859 гривень.

Неправильно зазначено у постанові судді суду першої інстанції і про порушення ТОВ «Маріст-Трейд» пункту 46.5 Порядку заповнення і подання звітності з ПДВ. Дане твердження судді не відповідає дійсності, оскільки Порядок заповнення і подання звітності з ПДВ взагалі не містить такого пункту, тому відсутні правові підстави для притягнення її до адміністративної відповідальності за порушення неіснуючої норми законодавства.

При заповненні уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, ТОВ «Маріст-Трейд» жодним чином не порушило вимоги діючого законодавства, оскільки як того вимагає п. 4.6.5 Порядку заповнення і подання звітності з ПДВ товариством було подано Додаток 4.

Заслухавши пояснення правопорушника ОСОБА_1, яка підтримала доводи своєї апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суддя апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Приймаючи таке рішення по апеляційній скарзі правопорушника ОСОБА_1, суддя апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до положень статей 245 та 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи зобов'язані з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальності та з урахуванням положень статей 251,252 КУпАП оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю прийняти, прийняти законне, обґрунтоване та мотивоване рішення.

Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо правопорушника ОСОБА_1, положення вище зазначених норм адміністративного закону суддею суду першої інстанції при розгляді цієї справи не дотримані, судовий розгляд проведений поверхово, а прийняте рішення не відповідає цим нормам.

Насамперед, слід зауважити на те, що розгляд справи суддею суду першої інстанції був здійснений на підставі справи про адміністративне правопорушення, в якій містилися лист податкової інспекції про направлення протоколу про адміністративне правопорушення, протоколу про адміністративне правопорушення щодо правопорушника ОСОБА_1 та витягу з акту перевірки, який належним чином не засвідчений, які, на думку судді апеляційної інстанції, не може бути доказом по справі.

Отже, виходячи з наведеного, правопорушник ОСОБА_1 постановою судді суду першої інстанції визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення без урахування положень адміністративного правопорушення про визнання вини на підставі сукупності доказів.

При цьому, суддя суду першої інстанції не звернув уваги на відсутність в матеріалах справи про адміністративне правопорушення повного тексту акту перевірки, довідки або копії трудової книжки на правопорушника ОСОБА_1, які свідчили б про займану нею посаду, її посадової інструкції, яка свідчила б про її відповідальність за податкову звітність тощо.

Залишилося поза увагою судді суду першої інстанції і положення статті 255 КУпАП, до частини 1 якої, право на складання про адміністративні правопорушення мають на те уповноважені особи.

Як вбачається з матеріалів справи протокол про адміністративне правопорушення щодо правопорушника ОСОБА_1 складений головним державним податковим ревізором - інспектором сектору контролю за правомірністю бюджетного відшкодування ПДВ Лавриненковою М.А.

Проте, з матеріалів справи не вбачається і в ній відсутні дані, що зазначений ревізор-інспектор є саме такою уповноваженою особою.

Отже, відповідно до положень статті 255 КУпАП відсутність таких повноважень тягне недійсність складеного протоколу та виключає адміністративну відповідальність.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення та приймаючи рішення, з визнанням правопорушника ОСОБА_1 винною у вчиненні правопорушення і накладанням на неї адміністративного стягнення, суддя суду першої інстанції не з'ясував з якою метою був складений протокол про адміністративне правопорушення, при тому, що згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, воно було вчинене у січні 2013 року, перевірка проведена 20 травня 2013 року, тобто після того, як пройшло більш як 3 місяці з дня вчинення адміністративного правопорушення, про що зазначено у протоколі.

На думку колегії суддів, не дотриманні суддею суду першої інстанції положення статті 283 КУпАП.

Так, у постанові судді суду першої інстанції не наведені докази у підтвердження вини правопорушника ОСОБА_1 в їх сукупності, обґрунтування та висновки для підтвердження її вини у вчиненні адміністративного правопорушення, за яке вона притягнута до адміністративної відповідальності, судження щодо правильності застосування матеріального закону.

Пославшись у постанові на те, що правопорушник ОСОБА_1 займає посаду займає посаду головного бухгалтера підприємства, суддя суду першої інстанції як зазначено вище не упевнився чи дійсно вона займає цю посаду.

Відповідно до об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, викладеного у протоколі, правопорушник ОСОБА_1 допустила ведення податкового обліку з порушенням встановленого порядку при звітності за січень 2013 року, а саме: уточнюючий розрахунок з ПДВ від 13 травня 2013 року у зв'язку з неправильним зазначенням його суми.

Отже, при зазначенні у протоколі про адміністративне правопорушення уточнення розрахунку з ПДВ, суддя суду першої інстанції не з'ясував чи є раніше поданий розрахунок помилковим і відповідно до цього та положень статті 9 КУпАП настає адміністративна відповідальність.

Враховуючи наведене, суддя апеляційної інстанції вважає, судове рішення ухвалене з грубими та істотними порушеннями процесуального права, тому підлягає скасуванню як незаконне.

Виходячи з наведеного та відповідно до положень частини 8 статті 294 КУпАП суддя апеляційної інстанції вважає, що постанова судді суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової.

З урахуванням вище наведеного, даних, які містяться у матеріалах справи про адміністративне правопорушення, відсутність сукупності доказів по ній, оцінивши та проаналізувавши ті дані та відомості, що містяться у ній, суддя апеляційної інстанції не знаходить підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності і вважає за необхідне постанову судді суду першої інстанції скасувати, а провадження по справі закрити.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 247, статтями 293,294 КУпАП, суддя апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу правопорушника ОСОБА_1 задовольнити, а постанову судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 3 червня 2013 року щодо неї скасувати.

Прийняти нову постанову, якою справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 провадженням закрити за відсутностю в її діях події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді апеляційної інстанції є остаточною, оскарженню не підлягає, на неї не може бути подано подання прокурора.

Суддя