Ухвала суду № 33453802, 12.06.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

головуючий в I інстанції Алтухова О.С.

Категорія 24 суддя доповідач Никифоряк Л.П.

_____________

У Х В А Л А

Іменем У К Р А Ї Н И

12 червня 2013 року апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого судді Краснощокової Н.С.

Суддів Баркова В.М., Никифоряка Л.П.

при секретарі судового засідання Стрижак О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 08 квітня 2013 року та за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ворошиловського районного суду м. Донецька від 08 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до фізичної особи підприємця ОСОБА_3 про захист прав споживачів та стягнення матеріальної і моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

17 грудня 2012 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись в суд з позовом в якому просили стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_3 /надалі ФОП ОСОБА_3./ суму заборгованості за договором про надання туристичних послуг в розмірі 22389,80 грн. з урахуванням індексу інфляції в розмірі 1903,13 грн. та три відсотки річних в розмірі 1969,08 грн. а також пен в загальному розмірі 1866777,90грн., посилаючись на те, що договір про надання туристичних послуг з боку ФОП ОСОБА_3 не було виконано та туристична послуга не надана через відмову в перевезенні, з огляду на що позивачі отримали право на повернення вартості оплаченого комплексу туристичних послуг, однак відповідач відмовився своєчасно повертати сплачені позивачами кошти в повному обсязі.

Також позивачі в заяві від 08 квітня 2013 року просили забезпечити позов шляхом зобов'язання ФОП ОСОБА_3 здати свій закордонний паспорт до територіального органу чи підрозділу ДМС за місцем проживання до виконання зобов'язань або розв'язання спору.

Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 08 квітня 2013 року в позові ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.

Також згідно ухвали Ворошиловського районного суду м. Донецька від 08 квітня 2013 року відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову.

З таким рішенням позивачі не погодилися, та звернулися до суду з апеляційними скаргами.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила зазначене судове рішення скасувати та ухвали нове про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та вказуючи що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Зокрема, на думку позивача ОСОБА_1, в рішенні наявні обставини підтверджені належними доказами, з приводу того, що позивачі не відмовилися від туристичної послуги, а їм було відмовлено в перевезенні, з огляду на що вони не могли скористатися замовленою та оплаченою послугою. Також судом не враховано того, що ФОП ОСОБА_3 не виконавши умов договору щодо надання обумовленої в договорі послуги, не надала пропозиції про альтернативні умови виконання прийнятих на себе зобов'язань.

Разом з тим, на неналежне виконання зобов'язань за договором саме з боку ФОП ОСОБА_3 вказують ті обставини що останньою повернуто частину коштів, а саме вартість авіаквитків та частину вартості туристичних послуг.

Відповідно до апеляційної скарги ОСОБА_2 судом не враховано що чинним законодавством України саме на ФОП ОСОБА_3 покладено обов'язок доказування обставин щодо належного виконання зобов'язання за договором про надання туристичних послуг, та відповідно до наявних у справі доказів саме відповідач умов договору не виконала, з огляду на що, на думку апелянта, рішення суду слід скасувати та ухвали нове про задоволення позову.

Також на думку ОСОБА_1, судом порушено норми процесуального права при вирішенні питання про забезпечення позову та постановленні ухвали Ворошиловського районного суду м. Донецька від 08 квітня 2013 року, оскільки судом не враховано предмет позову та наявні підстави для забезпечення позову.

Заслухавши доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1 та пояснення представника відповідача ФОП ОСОБА_3, за відсутності позивача ОСОБА_2, якого було повідомлено про час та місце судового розгляду про що свідчить наявне у справі рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, також за відсутності представника позивача ОСОБА_2, клопотання якого про відкладення розгляду справи залишено без задоволення, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги слід відхилити за наступних підстав.

Судом встановлено, що 02 листопада 2009 року між тур агентом ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір про надання туристичних послуг /надалі Договір/, згідно з яким ФОП ОСОБА_3 на підставі агентської угоди № Г-27 від 05 червня 2007 року з туроператором ТОВ «ТТВК», прийняла на себе зобов'язання за визначену в Договорі плату надати туристу заказаний ним комплекс туристичних послуг, погоджений сторонами в листі бронювання що є додатком до договору, та суд виходив з того, що в судовому засіданні позивачі не змогли довести обставин які би вказували на підстави для задоволення позову, та судом не встановлено порушень прав позивачів з боку відповідача.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення відповідно до вимог статті 303 ЦПК України в межах доводів апеляційних скарг, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та визначив матеріальні норми, якими регулюються спірні правовідносини.

Так, статтею 20 Закону України від 15 вересня 1995 року N 324/95-ВР "Про туризм" в редакції що була чинною на час виникнення спірних правовідносин /надалі Закон/ визначено, що за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, турагент) за встановлену договором плату зобов'язується забезпечити надання за замовленням іншої сторони (туриста) комплексу туристичних послуг (туристичний продукт) та до договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом та не суперечить суті зобов'язання.

Між сторонами було укладено письмовий договір про надання туристичних послуг в якому визначено дату туру, країну, готель, та суд першої інстанції при вирішенні позову обґрунтовано керувався саме умовами цього договору та виходив з того, що відповідно до пункту 5.7 Договору сторони передбачили що тур агент не несе відповідальність у випадку відміни чи зміни часу відправлення транспортного засобу і пов'язані з цим зміни програми поїздки, яка входить в туристичний продукт та передбачено що відповідальність за неякісне обслуговування, затримку чи скасування авіаційного, наземного чи водного сполучення несуть транспортні компанії і компенсують збитки згідно діючого законодавства України і міжнародного права.

Як вбачається з матеріалів справи, та відповідно до пояснень позивачів скористатися замовленою та оплаченою послугою вони не змогли саме з тієї причини що перевізником відмовлено в перевезенні через затримку рейсу та відсутність стикування в транзитному аеропорті.

Отже з огляду на положення Договору та встановлені обставини, вірні висновки суду першої інстанції з приводу того, що відсутня вина відповідача у тому що тур не відбувся, також відсутні підстави для покладення обов'язку по відшкодуванню вартості туру на тур агента через дії транспортної компанії.

У той же час, позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що згідно умов пункту 3.1.5. Договору тур агент зобов'язувався інформувати туриста про неможливість туристичного маршруту і неможливість повного чи часткового виконання умов договору та умов погоджених в листу бронювання, та в такому випадку тур агент має право зробити письмову пропозицію про альтернативні умови виконання, взятих на себе зобов'язань.

Однак відповідно до встановлених обставин тур агент фактично не мав відомостей щодо неможливості виконання умов договору через дії транспортної організації, та відповідно до пояснень позивачів вони погодилися на повернення сплачених за туристичні послуги коштів.

При цьому вірні висновки суду, що стосовно обставин у даній справі, позивачі не змогла довести в чому саме вина відповідача в тому що позивачі не змогли скористатися туристичною послугою, які умови визначені в договорі не виконані чи в чому невідповідність фактичних обставин умовам Договору, також суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що перевезення входило до складу послуг з туристичного обслуговування та відповідальність за перевезення згідно умов Договору покладено саме на транспортні компанії.

Такі висновки суду узгоджуються із цивільним законодавством відповідно до якого зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу … /стаття 526 ЦК України/.

З огляду на викладене, суд першої інстанції при вирішенні спору обґрунтовано виходив із положень цивільного законодавства та фактичних обставин згідно яких не було встановлено неналежного виконання зобов'язання щодо надання послуг з туристичного обслуговування з боку відповідача, з огляду на що вірні висновки, про відсутність правових підстав для відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Разом з тим, вірні висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви позивачів про забезпечення позову, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Перелік заходів забезпечення позову визначено в ст. 152 ЦПК України. Серед видів такого забезпечення стаття 152 ЦПК України не передбачає зобов'язання особи здати свій закордонний паспорт до територіального органу чи підрозділу ДМС за місцем проживання до виконання зобов'язань або розв'язання спору.

Таким чином, ураховуючи, що в Цивільному процесуальному кодексі України відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження в порядку, передбаченому ст.ст. 151 - 153 ЦПК України, застосувати такий захід забезпечення позову як зобов'язання ФОП ОСОБА_3 здати свій закордонний паспорт до територіального органу чи підрозділу ДМС за місцем проживання до виконання зобов'язань або розв'язання спору, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відсутні правові підстави для задоволення заяви.

Суд першої інстанції відмовивши в забезпеченні позову у запропоновий позивачами спосіб , обґрунтовано виходив з того, що відсутні для цього правові передумови, при цьому з'ясував всі обставин, що мають значення для справи, з огляду на що, колегія апеляційного суду вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити та ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Разом з тим, в судовому засіданні не знайшли підтвердження обставини, щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які би призвели до неправильного вирішення справи, при цьому апеляційний суд враховує положення частин 1, 3 ст. 309 ЦПК України, згідно якої порушення норм процесуального права можуть бути підставою для зміни рішення суду першої інстанції або його скасування та ухвалення нового, якщо ці порушення призвели до неправильного вирішення справи.

Отже, виходячи з фактичних обставин справи, висновки суду є вичерпними, зроблені у відповідності та на підставі матеріальних норм які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до частини 1 статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, в частині яка була предметом оскарження, та за таких підстав, колегія апеляційного суду вважає за необхідне відхилити апеляційні скарги, а рішення та ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 08 квітня 2013 року та ухвалу Ворошиловського районного суду м. Донецька від 08 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту проголошення до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: