Рішення № 33453326, 27.08.2013, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/7422/13-ц

Провадження №2/761/4291/2013

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

27 серпня 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого-судді Гайдук С.В.

при секретарі Назаренко М.В., Білошапка Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Українського державного інституту по проектуванню підприємств харчової промисловості «Укрдіпрохарчопром», третя особа Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Київській області про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом,

в с т а н о в и в:

У березні 2013 року ОСОБА_1, через свого представника ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом до Українського державного інституту по проектуванню підприємств харчової промисловості «Укрдіпрохарчопром» про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом.

Свій позов позивач обґрунтовує тим, що він працював на посаді бурильника-водія інституту «Укрдіпрохарчопром», правонаступником якого є Український державний інституту по проектуванню підприємств харчової промисловості «Укрдіпрохарчопром». Відповідно до Акту № 1 про нещасний випадок на виробництві від 20.01.1984 р. отримав 26.05.1983 р. травму на виробництві, внаслідок якої йому було встановлено 2 групу інвалідності. Згідно з рішенням Бориспільського міського суду Київської області від 14.11.1993 р. відповідач виплачував позивачу щомісячно 13011, 75 карб. Проте з 2001 р. відповідач припинив здійснювати відповідні виплати. Позивач вважає, що відповідач зобов'язаний відшкодувати йому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, але не менше розміру втраченого заробітку (доходу) обчисленого виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати. Позивач просить стягнути з Українського державного інституту по проектуванню підприємств харчової промисловості «Укрдіпрохарчопром» на його користь заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності в розмірі 5 735 грн. щомісяця з 01.03.2013 р. по 31.11.2013 р., а з 01.02.2013 р. щомісячно по 6 090 грн., а у подальшому в 5-ти кратному розмірі мінімальної заробітної плати та заробіток (дохід) за період з 01.03.2010 р. по 28.02.2013 р в розмірі 179 745 грн. та заподіяну у зв'язку з цим моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити з підстав наведених у ньому. Проти проведення заочного розгляду справ не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяви про розгляд справи у його відсутності до суду не направив.

Суд за згодою представника позивача ухвалив постановити заочне рішення відповідно до вимог ч. 4 ст. 169 ЦПК України.

До участі у справі було залучено третю особу без самостійних вимог - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Київській області.

Представник третьої особи без самостійних вимог, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Київській області, у судовому засідання позов визнав в повному обсязі, зазначив, що позовні вимоги підлягають до задоволення, оскільки вони відповідають вимогам Цивільного кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Перевіривши матеріали справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 з 05.06.1981 р. по 25.11.1991 р. працював в інституті «Укрдіпрохарчопром», правонаступником якого є Український державний інституту по проектуванню підприємств харчової промисловості «Укрдіпрохарчопром», на посаді бурильника-водія. (а.с. 47-49)

Як вбачається з Акту № 1 від 20.01.1984 р., ОСОБА_1 26.05.1983 р. отримав травму на виробництві, внаслідок чого йому було встановлено 2 групу інвалідності. (а.с 13-17)

Відповідно до ч. 1 ст. 1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Під час трудової діяльності позивача в інституті «Укрдіпрохарчопром», йому встановлювалась 15 % надбавка до заробітної плати в якості компенсації за втрату працездатності у зв'язку з виробничою травмою.

Судом встановлено, що рішенням Бориспільського міського суду Київської області від 14.11.1993 р. зобов'язано інститут «Укрдіпрохарчопром» виплачувати ОСОБА_1 щомісячно 13011, 75 карб. (а.с. 25-27)

Згідно Акту № 14-06 від 11.07.2001 р. інститут «Укрдіпрохарчопром» передав особову справу ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Бориспільському районі Київської області і останній здійснює страхові виплати позивачу.

Відповідно до ч. 3 ст. 1195 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у зв'язку з втратою здоров'я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів.

У судовому засіданні встановлено, що всупереч ч. 3 ст. 1195 ЦК України, з 2001 року, інститут «Укрдіпрохарчопром» припинив виплачувати позивачу кошти у зв'язку з ушкодженням здоров'я.

Частиною 1 статті 1197 ЦК України встановлено, що розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності. Середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється за бажанням потерпілого за дванадцять або за три останні календарні місяці роботи, що передували ушкодженню здоров'я або втраті працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я. Якщо середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого є меншим від п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку (доходу) обчислюється виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно ч. 1 ст. 1205 ЦК України, у разі припинення юридичної особи, зобов'язаної відшкодувати шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, і встановлення її правонаступників виплата щомісячних платежів покладається на її правонаступників. У цьому разі вимоги про збільшення розміру відшкодування шкоди пред'являються до її правонаступників.

Оскільки ушкодження здоровя позивача сталось з вини відповідача, а отже останній зобов'язаний відшкодовувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, але не менше розміру втраченого заробітку (доходу) обчисленого виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до п. 5 ст. 38 Бюджетного кодексу України розмірі мінімальної заробітної плати встановлюється Законом України «Про Державний бюджет» на відповідний рік.

Розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.13 р. становить 1147 грн., а 0,1 з цього розміру - 114 грн. 70 коп., відповідно п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати становить 5 735 грн.

З 01.12.2013 р. розмір мінімальної заробітної плати встановлений 1 218 грн., відповідно п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати становить 6090 грн.

Враховуючи вищевикладене, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу заробіток втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності в розмірі 5735,00 грн. щомісячно з 19.03.2013 р. по 30.11.2013 р., з 01.12.2013 р. щомісячно по 6090,00 грн., а у подальшому в п'яти кратному розмірі мінімальної заробітної плати, та заробіток за останні 3 роки, тобто з 01.03.2010 року по 28.02.2013 р., в розмірі 179 745 грн.

Що стосується позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в розмірі 50 000 грн., то в їх задоволенні слід відмовити зважаючи на наступне.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільної - правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Відповідно до положень ст.ст. 23, 1167 ЦК України позивач має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його прав. При цьому, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини душевних страждань, ступеня вини відповідача, який завдав моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.

На підставі вищевикладеного, суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки вимоги в цій частині не доведені позивачем, належних та допустимих доказів не надано і таких у судовому засіданні не здобуто.

На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов до висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 1195, 1197, 1202, 1205 ЦК України, статтями 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 169, 174, 212-215, 218, 223-226 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Українського державного інституту по проектуванню підприємств харчової промисловості «Укрдіпрохарчопром», третя особа Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Київській області про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом - задовольнити частково.

Стягнути з Українського державного інституту по проектуванню підприємств харчової промисловості «Укрдіпрохарчопром» (ЄДРПОУ 00334422) на користь ОСОБА_1 (і/нНОМЕР_1) заробіток втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності в розмірі 5735,00 грн. щомісячно з 19.03.2013 року по 30.11.2013 року, а з 01.12.2013 р. щомісячно по 6090,00 грн., а у подальшому в п'яти кратному розмірі мінімальної заробітної плати.

Стягнути з Українського державного інституту по проектуванню підприємств харчової промисловості «Укрдіпрохарчопром» на користь ОСОБА_1 (і/нНОМЕР_1) заробіток втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності в розмірі 179745 грн. за період з 01.03.2010 року по 28.02.2013року.

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: