Постанова № 33452053, 11.09.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2013 р. Справа № 914/2456/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Михалюк О.В.

суддів Новосад Д.Ф.

Мельник Г.І.

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехгаз ЛХЗ"

на рішення господарського суду Львівської області від 09.08.2013р.

у справі № 914/2456/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дакота", м.Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехгаз ЛХЗ", м.Львів

про стягнення 285447,47 грн. заборгованості.

з участю представників:

від скаржника: не з'явився.

від позивача: Болюбаш А.Р.

В ході судового засідання представникам сторін права і обов'язки, передбачені ст.22 ГПК України роз'яснені, заперечень щодо складу суду не поступало.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Рішенням господарського суду Львівської області від 09.08.2013р. у справі № 914/2456/13 (суддя Щигельська О.І.) позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехгаз ЛХЗ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Дакота" 243225,00грн. основного боргу, 4610,15грн. пені, 882,33грн. індексу інфляції, 3520,14грн. 3% річних та 5444,75грн. судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване положеннями ст.ст. 193, 229, 230,231,232,265,316,343 ГК України, ст.ст. 11, 509, 526, 530, 546, 547, 549, 625, 614, 655, 692, 712, 929 Цивільного кодексу України, Постановою Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. При прийнятті рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджується неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договорами №05/05/10 та №Т308/12.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, вважає рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Скаржника, зазначає, що не міг розрахуватися з позивачем за надані послуги та за поставлений товар, у зв'язку з тим, що не отримував від позивача оригіналів рахунків-фактур. Поряд з тим, зазначає, що спірна заборгованість не є простроченою заборгованістю в розумінні ст.ст.220-221 ГК, відтак, стягнення пені та 3 % річних за користування грошовими коштами є безпідставним, оскільки відповідно до ч.2 ст.625 ЦК, три проценти річних та інфляційні втрати можуть бути нараховані саме від простроченої суми. Крім того, зазначає, що заборгованість виникла з двох різних договорів, отже, об'єднані вимоги ґрунтуються на різних фактичних обставинах - підставах виникнення та підтверджуються різними доказами.

В судовому засіданні 11.09.2013р. представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач (скаржник) явку повноважного представника не забезпечив, причини неявки суду не повідомив.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 05.05.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Дакота" (позивач по справі, експедитор за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укртехгаз ЛХЗ" (відповідач по справі, замовник за договором) укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом №05/05/10, за умовами якого, замовник доручає, а експедитор приймає на себе обов'язки по здійсненню автотранспортних перевезень вантажів по території України на умовах передбачених цим договором, а також діючих на території України нормативних актів (п.2.1 договору).

Відповідно до п.2.6 договору, факт виконання кожного перевезення підтверджується відповідним актом виконаних робіт.

Як визначено п.3.1 договору, вартість транспортно-експедиційних послуг зазначається сторонами в додатковій угоді до цього договору, що є невід'ємною його частиною.

Підписаним представниками сторін додатковим договором №5 від 01.05.2011р., а саме п.1, встановлено, що вартість перевезень становить 8,00грн. у т.ч.ПДВ за один кілометр.

В силу п. п.3.2 договору, загальна вартість договору складає суму всіх наданих послуг по даному договору згідно наданих та підписаних сторонами комплекту документів (п.2.7), які з моменту підписання їх повноважними представниками стають невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п.п.3.4, 3.5 договору, оплата наданих експедитором послуг здійснюється замовником шляхом перерахування безготівкових коштів в розмірі, встановлених п.п.3.1-3.2 цього договору, на поточний рахунок експедитора не пізніше 7 (семи) банківських днів після надання експедитором усіх оригіналів документів згідно п.п.2.7. Оплата вважається здійсненою після надходження грошових коштів на поточний рахунок експедитора.

Договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.12.2012р. (п.8.1 договору)

На виконання умов договору позивачем у вересні та жовтні 2012 року надано відповідачеві послуг на загальну вартість 187 632,00грн.

Факт надання позивачем послуг за Договором №05/05/10 про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг), а саме:

- Акт №1108 від 07.09.2012р.,

- Акт №1182, Акт №1183, Акт №1184, Акт №1185, Акт №1186, Акт №1187 від 25.09.2012р.,

- Акт №1238, Акт №1239, Акт №1240, Акт №1242, Акт №1243 від 30.09.2012р.,

- Акт №1241 від 09.10.2012р.,

- Акт №1268, Акт №1269, Акт №1270, Акт №1271, Акт №1272 від 12.10.2012р.,

- Акт №1325, Акт №1326 від 24.10.2012р.,

- Акт №1333, Акт №1334, Акт №1335, Акт №1336 від 30.10.2012р.

Вказані акти підписані представниками, затверджені директорами та засвідчені печатками сторін.

26.10.2012р. між сторонами у справі укладено договір поставки товару №Т308/12, за умовами якого, постачальник (ТзОВ "Торговий Дім "Дакота") зобов'язується передати (поставити) покупцеві (ТзОВ "Укртехгаз ЛХЗ"), автомобільні товари (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар (п.1.1).

Як визначено п.п.2.1 договору, кількість, ціна та загальна вартість партії товару, що поставляється покупцю, вказується в рахунках-фактурах, видаткових накладних до цього договору.

Розрахунок за кожну поставлену партію товару, відповідно до п.п.3.1, 3.2 договору, здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у цьому договорі. Покупець зобов'язаний оплатити кожну партію поставленого товару протягом 30 календарних днів з моменту відвантаження партії товару згідно п.4.4 на поточний рахунок продавця.

Відповідно до п.4.4 договору, датою відвантаження у відповідності до зазначеного пункту договору вважається дата вказана в видатковій накладній, датою поставки є дата прибуття товару до покупця.

Згідно з п.5.3 договору, товар вважається прийнятим, з моменту підписання видаткової накладної представником покупця.

У відповідності з п.10.2 договору, за затримку платежів у відповідності до розділу 3 цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за весь час прострочення оплати від загальної суми заборгованості.

На виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 121 634,00грн.

Факт поставки позивачем товару за Договором №Т308/12 підтверджується видатковими накладними №3260 від 02.11.2012р., № 3296 від 06.11.2012р., №3311 та №3313 від 07.11.2012р.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов вищевказаних договорів, 07.05.2013р. позивачем на адресу відповідача надсилались претензії №1 та №2 від 30.04.2013р. про сплату заборгованості за договорами №05/05/10 від 05.05.2010р. та №Т308/12 від 26.10.2012р.

Зазначені претензії залишено ТзОВ "Укртехгаз ЛХЗ" без належного реагування.

Факт отримання послуг по спірних актах здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) та товару по накладних відповідачем не заперечується.

З підстав викладеного, ТзОВ "Торговий Дім "Дакота" звернулось до господарського суду Львівської області із позовом до ТзОВ "Укртехгаз ЛХЗ" про стягнення 285 447,47грн. заборгованості, зокрема:

за Договором №05/05/10 - 177 591,00грн. основного боргу, 13 209,85грн. пені, 711,07грн. інфляційних нарахувань та 2663,82грн. 3% річних;

за Договором №Т308/12 - 85 634,00грн. основного боргу, 4 610,15грн. пені, 171,26грн. інфляційних нарахувань та 856,32грн. 3% річних.

Після порушення провадження у справі, ТзОВ "Укртехгаз ЛХЗ" частково погашено розмір основної заборгованості за кожним із зазначених договорів. Зокрема, платіжним дорученням №291 від 29.07.2013р. та №306 від 06.08.2013р. на рахунок позивача перераховано 15000,00грн. в рахунок оплати за шини згідно рах.5017 від 30.10.2012р. (зазначений як розрахунковий документ у видатковій накладній №3260 від 02.11.2012р.) та платіжним дорученням №1686 від 06.08.2013р. - 5000,00грн. в рахунок оплати за транспортні послуги згідно договору №05/05/10 від 05.05.2010р.

08.08.2013р. позивач подав заяву (вх.№32141/13 від) про зменшення розміру позовних вимог у зв'язку із частковим погашенням відповідачем заборгованості в сумі 20 000,00грн., тому просив стягнути з ТзОВ "Укртехгаз ЛХЗ" 265 447,47грн., з яких 243 225,00грн. основного боргу, 17 820,00грн. пені, 882,33грн. інфляційних нарахувань та 3520,14грн. 3% річних.

Таким чином, предметом розгляду в суді першої інстанції стали позовні вимоги про стягнення 265 447,47 грн., з яких: 243 225,00грн. основного боргу, 17820,00грн. пені, 882,33грн. інфляційних нарахувань та 3520,14грн. 3% річних.

Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як визначено у ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу ч.1 ст. 193 ГК України, ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару.

За договором транспортного експедирування, згідно зі ст.316 ГК України та ст.929 ЦК України, одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи підтверджено, що 26.10.2012р. між ТзОВ "Торговий Дім «Дакота» та ТзОВ "Укртехгаз ЛХЗ" укладено Договір поставки товару №Т308/12. За період з 02.11.2012р. по 07.11.2012р. по видаткових накладних (всього 4 накладних) позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 121 634,00грн.

05.05.2010р. між сторонами у справі укладено Договір №05/05/10 про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом. У вересні та жовтні 2012 року позивачем надано відповідачеві послуг на загальну вартість 187 632,00грн., що підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт (всього 24 Акта) підписаними та скріпленими печатками сторін.

Відповідач не заперечує факту отримання товару, а також не заперечує, що він не оплатив його в повному обсязі.

За таких обставин, апеляційний суд (враховуючи часткову оплату заборгованості після порушення провадження та зменшення позовних вимог) погоджується з доводами позивача та висновком місцевого суду про те, що сума основної заборгованості відповідача за вищевказаними договорами №Т308/12 та №05/05/10 становить 243 225,00 грн. та підлягає стягненню у судовому порядку.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частиною 6 ст.232 ГК нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як встановлено ч.2 ст.343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу вимог ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) [див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р].

Відповідно до умов договору №Т308/12 від 26.10.2012р., покупець зобов'язаний оплатити кожну партію поставленого товару протягом 30 календарних днів з моменту відвантаження партії товару (п.3.2). Згідно із п.10.2 договору №Т308/12, за затримку платежів у відповідності до розділу 3 цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за весь час прострочення оплати від загальної суми заборгованості.

Договором №05/05/10 від 05.05.2010р. нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання не передбачено.

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції здійснено перерахунок пені відповідно до погоджених сторонами умов договору №Т308/12 від 26.10.2012р. та встановлено, що строк оплати за видатковою накладною №3260 від 02.11.2012р. настав 03.12.2012р., за видатковою накладною №3296 від 06.11.2012р. настав 07.12.2012р. та за видатковими накладними №3311, №3313 від 07.11.2012р. настав 08.12.2013р. Відтак, піврічний строк протягом якого передбачено нарахування неустойки (пені) за вказаними видатковими накладними закінчився відповідно 03.06.2013р., 07.06.2013р. та 08.06.2013р. У долученому до позовної заяви розрахунку, позивачем здійснено нарахування пені за інший період, з 01.01.2013 по 30.06.2013р., однак, розмір пені нарахованої позивачем менший, ніж реально існуючий.

За таких обставин, судом першої інстанції правомірно задоволено вимогу ТзОВ "Торговий Дім "Дакота" про стягнення з відповідача 4610,15грн. пені, нарахованої за несвоєчасну оплату товару за договором поставки №Т308/12 від 26.10.2012р.

Разом з тим, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про відмову в задоволенні вимог в частині стягнення пені, нарахованої позивачем за несвоєчасну оплату товару за договором №05/05/10 від 05.05.2010р. у сумі 13 209, 85 грн., оскільки договором №05/05/10 від 05.05.2010р. не передбачено такого виду забезпечення виконання зобов'язань як неустойка у вигляді пені, а отже, не дотримана вимога, встановлена ч.1 ст.547 ЦК України, про вчинення таких правочинів у письмовій формі.

На підставі вищевказаних норм законодавства, наявних в матеріалах справи доказів, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку щодо обґрунтованості, правомірності та документальної підтвердженості доводів позивача, щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення 243 225,00грн. основного боргу, 4610,15грн. пені, 882,33грн. індексу інфляції, 3520,14грн. 3% річних. В решті вимог підставно та обґрунтовано відмовлено.

Посилання відповідача на неотримання ним рахунків-фактур за надані послуги та за поставлений товар не можуть братися судом до уваги, з огляду на наступне. У актах здачі-приймання робіт та видаткових накладних вказана вартість послуг та товару, яка підлягає оплаті, строк оплати встановлений укладеними сторонами договорами. Більш того, у видаткових накладних є посилання на рахунки видані на оплату. Відтак, неотримання оригіналів рахунків не може бути підставою для невиконання обов'язку щодо оплати товару у встановлений строк.

Решту доводів відповідача, апеляційний суд вважає необгрунтованими та такими, що не спростовують правомірного висновку місцевого господарського суду покладеного в основу рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.91,101-105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Львівської області від 09.08.2013р. у справі № 914/2456/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати покласти на скаржника.

Повний текст постанови складено 13.09.13р.

Головуючий суддя Михалюк О.В.

суддя Новосад Д.Ф.

суддя Мельник Г.І.