Постанова № 33451899, 11.09.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2013 р. Справа № 914/2108/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Михалюк О.В.

суддів Новосад Д.Ф.

Плотніцький Б.Д.

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю комерційна науково-інфенерна фірма "Композит"

на рішення господарського суду Львівської області від 22.07.2013р.

у справі № 914/2108/13

за позовом заступника прокурора м.Львова в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м.Львів

до товариства з обмеженою відповідальністю комерційна науково-інженерна фірма "Композит", м.Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державний університет інформаційно-комунальних технологій в особі Львівського кодеджу Державного університету інформаційно-комунальних технологій, м.Львів

про звільнення орендованого майна та повернення балансоутримувач.

за участю представників:

від прокуратури - Куцик В.Б.;

від позивача - Жуган І.О.;

від відповідача (скаржника) - Шатула О.;

від третьої особи - не з'явився.

В ході судового засідання представникам сторін права і обов'язки, передбачені ст.22 ГПК України роз'яснені, заперечень щодо складу суду не поступало.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Рішенням господарського суду Львівської області від 22.07.2013р. у справі № 914/2108/13 (суддя Березяк Н.Є.) позовні вимоги задоволено. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю комерційна науково-інженерна фірма "Композит" звільнити орендоване державне майно - вбудовані нежитлові приміщення, загальною площею 184,2 кв.м., які знаходяться на четвертому поверсі п'ятиповерхової будівлі гуртожитку Львівського коледжу державного університету інформаційно-комунікаційних технологій, вартістю 716 600, 00 грн. та повернути вказане майно балансоутримувачу, про що скласти відповідний акт. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю комерційна науково-інженерна фірма "Композит" в дохід державного бюджету України - 1 147,00 грн. - державного мита.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване положеннями ст.ст. 509, 525, 526, 785 ЦК України, ст.193 ГК України, ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". При прийнятті рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що строк дії Договору №50 від 19.03.2010 року закінчився 18.02.2010 року, позивачем на адресу відповідача було надіслано заяву №11-03-01500 від 07.03.2013 року про припинення дії договору оренди нерухомого майна та повернення орендованого приміщення орендодавцю, а відтак на підставі ст.785 ЦК у відповідача виник обов'язок повернути орендоване майно власникові.

Не погоджуючись з даним рішенням відповідач - товариства з обмеженою відповідальністю комерційна науково - інженерна фірма "Композит" подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, вважає рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Зокрема, скаржник вважає, що договір оренди продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, з тих підстав, що жодних повідомлень про припинення договірних стосунків відповідач не отримував.

Третя особа у відзиві (вх.05-04/4903/13 від 21.08.13р.) на апеляційну скаргу, спростовує доводи скаржника, зокрема зазначає, що 07.03.2013р., в межах місячного строку, передбаченого п.10.4 Договору, позивачем сформовано і подано відповідачу заяву №11-03-01500 про припинення договірних зобов'язань та повернення орендованого майна, а відтак, позовні вимоги задоволено правомірно.

В судовому засіданні 11.09.2013р. представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення місцевого суду скасувати, в задоволенні позову відмовити повністю.

Прокурор та представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечили, просили рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Третя особа явку повноважного представника не забезпечила, причини неявки суду не повідомила.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

19.03.2010 року між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю комерційною науково-інженерною фірмою "Композит" (Орендар) було укладено Договір оренди №50 індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності та знаходиться на балансі Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій.

Договір укладено строком на два роки і 11 місяців, що діє з 19 березня 2010р. по 18 лютого 2013р. включно (п.10.1 Договору).

Відповідно до п. 10.4 Договору, у разі відсутності заяви із сторін про припинення його Договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід'ємною частиною Договору, при наявності погодження органу, уповноваженого управляти об'єктом оренди та Балансоутримувачем.

Чинність договору припиняється, серед іншого, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено. (п.10.6 Договору)

Відповідно до п.10.8 Договору №50, у разі припинення або розірвання Договору майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Балансоутримувачеві - Державному університету інформаційно-комунікаційних технологій.

Згідно п. 10.9 Договору, майно вважається поверненим балансоутримувач з моменту підписання орендарем та балансоутримувачем акта приймання-передавання, один примірник якого протягом трьох днів орендарем скеровується орендодавцю. Обов'язок складання цього акта покладається на орендаря.

19.03.2010р. за актом приймання -передачі індивідуально визначеного нерухомого майна орендодавцем передано, а орендарем прийнято в строкове платне користування майно - вбудовані нежитлові приміщення, загальною площею 184,2 кв.м., які знаходиться на четвертому поверсі п'ятиповерхової будівлі гуртожитку Львівського коледжу Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій, за адресою: м.Львів, вул. Володимира Великого, 33, вартістю 716 600 грн.

У зв'язку із закінченням строку дії Договору оренди, 07.03.2013 року позивачем на адресу відповідача надіслано заяву №11-03-01500 про припинення дії договору оренди нерухомого майна №50 від 19.03.2010 року та повернення орендованого приміщення орендодавцю, що підтверджується реєстром рекомендаційної кореспонденції РВ ФДМУ по Львівській області з відбитком поштового штемпелю про відправку від 07.03.13р. та фіскальним чеком №3949 від 07.03.2013р.

В подальшому, позивачем на адресу відповідача надіслано лист №11-03-02646 від 23.04.2013р. про припинення дії договору оренди нерухомого майна №50 від 19.03.2010 року та повернення орендованого приміщення орендодавцю, яким скеровано копію листа Міністерства освіти і науки України від 08.04.2013р. №1/11-6599, яким відмовлено в наданні дозволу на передачу в оренду спірного нерухомого майна.

Більш того, листами №60 від 14.03.2013р.; №104 від 30.04.2013р. №124 від 28.05.2013р.; №139 від 10.06.2013р. балансоутримувач звертався до орендаря та повідомляв про припинення дії договору оренди нерухомого майна №50 від 19.03.2010 року та необхідність повернення орендованого приміщення та сплати заборгованості по орендній платі.

Вказані листи залишені відповідачем без належного реагування.

Докази повернення орендарем індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності та знаходиться на балансі Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій у встановленому законом та договором порядку, орендодавцю чи балансоутримувачу в матеріалах справи відсутні.

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній республіці Крим або перебуває в комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно -правовими актами. (ст.3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна")

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 4 ст. 284 ГК строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

В силу частини другої ст.291 ГК договір оренди припиняється у разі, зокрема,закінчення строку, на який його було укладено.

Стаття 764 ЦК передбачає правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору найму, а саме: якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

З аналізу названих норм законодавства випливає, що чинне законодавство передбачає можливість автоматичної пролонгації договору найму з визначеним строком користування майном в разі відсутності заперечень як зі сторони наймодавця, так і зі сторони наймача. Бажання наймача продовжувати відносини найму висловлюється конклюдентними діями - шляхом продовження користування майном після закінчення строку договору найму. Що стосується наймодавця, то підставою для продовження відносин найму є його мовчазна згода, яка виражається у відсутності заперечень та вимог до наймача повернути орендоване майно протягом одного місяця після закінчення строку договору найму. Якщо протягом цього строку наймодавець заявить про своє бажання припинити відносини найму, наймач зобов'язаний буде повернути йому майно у строки та в порядку, передбаченому договором.

Матеріалами справи підтверджено, що 19.03.2010 року між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю комерційною науково-інженерною фірмою "Композит" (Орендар) було укладено Договір оренди №50 індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності та знаходиться на балансі Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій. Термін дії договору визначений до 18 лютого 2013р.

У строк передбачений договором, орендодавець надіслав відповідачу заяву №11-03-01500 від 07.03.2013 року про припинення дії договору оренди нерухомого майна №50 від 19.03.2010 року та повернення орендованого приміщення орендодавцю, що підтверджується реєстром рекомендаційної кореспонденції РВ ФДМУ по Львівській області з відбитком поштового штемпелю про відправку від 07.03.13р. та фіскальним чеком №3949 від 07.03.2013р. Матеріалами справи підтверджується, що балансоутримувач також надсилав відповідачу листи про припинення дії договору з вимогами повернути майно та відшкодувати заборгованість, зокрема лист №60 від 14.03.2013р. надісланий останнім в межах місячного строку встановленого у п.10.4 Договору оренди, що підтверджується фіскальним чеком №5256 від 14.03.2013р.

Названі обставини дають підстави для висновку, що договір оренди №50 від 19.03.2010 року припинив свою дію 18.02.2013р.

Частиною першою ст. 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно із пунктом 1 статті 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до п.10.8 Договору №50, у разі припинення або розірвання Договору майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Балансоутримувачеві - Державному університету інформаційно-комунікаційних технологій.

Відтак, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду, що договір оренди припинив свою дію і в силу приписів ст.785 ЦК у відповідача виник обов'язок повернути позивачеві орендовані приміщення.

Посилання позивача на лист №2 від 21.01.2013 року про пролонгацію спірного договору та укладений Договору №79/13 від 26.02.2013 року про проведення оцінки майна (об'єкта оренди) обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки в силу п.10.4 Договору та п.3 ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" для пролонгації спірного договору оренди необхідною умовою є погодження органу, уповноваженого управляти об'єктом оренди, тоді як листом Міністерства освіти і науки України №1/11-6599від 08.04.2013 року відмовлено у передачі спірного приміщення в оренду. Більш того, як вбачається з листів адресованих товариству з обмеженою відповідальністю комерційна науково-інженерна фірма "Композит" та наявних в матеріалах справи проти продовження договірних відносин з відповідачем заперечує як РВ ФДМУ по Львівській області так і балансоутримувач.

Решту доводів відповідача, апеляційний суд вважає необгрунтованими та такими, що не спростовують правомірного висновку місцевого господарського суду покладеного в основу рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.91,101-105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Львівської області від 22.07.2013р. у справі № 914/2108/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати покласти на скаржника.

Повний текст постанови складено 11.09.13р.

Головуючий суддя Михалюк О.В.

суддя Новосад Д.Ф.

суддя Плотніцький Б.Д.