Рішення № 33451755, 05.09.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2013 р. Справа № 911/2652/13

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Києво-Cвятошинського виробничого управління житлово-комунального господарства,

08150, Київська обл., м. Боярка, вул. Матросова, 11

до Комунальна підприємства "Комбінат комунальних підприємств м. Василькова",

08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Гоголя, 32

про стягнення 8 133,80 грн.

за участю представників:

позивача - Філатова О.Б. (довіреність від 17.05.2013 № 169-13);

відповідача - Костецька М.І. (довіреність від 12.08.2013 № 7).

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Києво-Cвятошинського виробничого управління житлово-комунального господарства (далі - позивач) до Комунальна підприємства "Комбінат комунальних підприємств м. Василькова" (далі - відповідач) про стягнення 8 133,80 грн., з яких: 7 457,02 грн. - основний борг, 545,31 грн. - пеня, 109,10 грн. - 3% річних, 22,37 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором про надання послуг із розміщення та захоронення твердих побутових відходів від 23.11.2012 № 103.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.07.2013 прийнято до провадження справу, розгляд справи призначено на 13.08.2013.

У судовому засіданні 13.08.2013 оголошено перерву до 22.08.2013, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

21.08.2013 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 18002 від 21.08.2013) відповідачем подано відзив, в якому позов заперечується повністю, з підстав, що викладені у відзиві.

Разом з тим, у прохальній частині відзиву відповідач просить суд «визнати недійсним фіктивний договір від 23.11.2012 № 103».

Враховуючи вищевикладене, суд звертає увагу, що відповідні зустрічні вимоги, в передбаченому господарським процесуальним законодавством порядку, не пред'являлися.

У судовому засіданні 22.08.2013 оголошено перерву до 05.09.2013, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх.№ 18644 від 02.09.2013) позивачем подано письмові пояснення на відзив.

У судовому засіданні 05.09.2013 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, представник відповідача заперечив проти задоволення позову.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 05.09.2013 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Києво-Cвятошинським виробничим управлінням житлово-комунального господарства (далі - виконавець) та Комунальним підприємством "Комбінат комунальних підприємств м. Василькова" (далі - споживач) укладено договір надання послуг із розміщення та захоронення твердих побутових відходів від 23.11.2012 № 103 (далі - Договір), за умовами якого виконавець надає споживачеві послуги, а споживач сплачує за надані послуги (пункт 2.2. Договору).

Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Оплата за розміщення та захоронення твердих побутових відходів на полігоні ТПВ попередня, в розмірі 100% вартості послуг, згідно придбаних талонів, які передаються по видатковій накладній (пункт 3.1. Договору).

Сторонами передбачено, відповідно до пункту 3.2. Договору, що строк дії талона - 1 місяць. А в разі прострочення використання талона він не поновлюється, а послуги вважаються наданими.

Відповідно до пункту 3.6. Договору, підставою для оплати за надані послуги є видаткові накладні на передачу талонів, підписані керівником або уповноваженою особою споживача та посвідчені печаткою або штампом.

Згідно з пунктом 7.1. Договору, договір діє протягом одного року і набирає чинності з дня підписання та вважається продовженим на строк і на тих же підставах, якщо за місяць до закінчення строку не буде заяви сторін про відмову від цього договору або його перегляд.

На виконання умов Договору, позивач за видатковою накладною від 10.12.2012 № 873 на суму 7 457,02 грн., що підписана у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін, поставив відповідачу талони, а відповідач, за довіреністю від 10.12.2012 № 278, що підписана керівником відповідача та скріплена відбитком його печатки, вказані у видатковій накладній талони отримав. До матеріалів справи долучені копії зазначеної накладної та довіреності, а оригінали оглянуті судом у судовому засіданні.

Твердження відповідача у відзиві про те, що договір укладено без наміру створення обумовлених ним правових підстав, у зв'язку з тим, що спірна видаткова накладна на передачу талонів не посвідчена печаткою або штампом, спростовуються з огляду на наступне.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України за № 88 від 24.05.1995 року, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Залежно від характеру операції до первинних документів може бути включено, зокрема, такий додатковий реквізит як підстава для здійснення операції.

Довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей відповідно до пункту 8 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996 року, видається на строк не більше 10 днів і є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей.

Отже, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що до матеріалів справи подано довіреність від 10.12.2012 № 278, що фіксує рішення уповноваженої особи - керівника підприємства про уповноваження Євтушенко Ірини Володимирівни на одержання для підприємства визначену кількість цінностей, а саме: 373 талона.

Разом з тим, позивачем до матеріалів справи подано інші видаткові накладні та довіреності, з яких вбачається, що відповідач уже отримував послуги за Договором та які ним оплачені, що підтверджується банківською довідкою від 21.08.2013 № 307/122-2, що засвідчена підписом уповноваженої особи банківської установи та скріплена відбитком її печатки (оригінал в матеріалах справи).

Також, до матеріалів справи додано лист відповідача від 08.08.2013 № 1201 з додатком - видатковою накладною на повернення позивачу спірних талонів на вивезення ТВП, що отримані за видатковою накладною від 10.12.2012 № 873, що також підтверджує факт отримання відповідачем талонів від позивача.

Натомість, суд звертає увагу, що пунктом 3.2. Договору сторони передбачили, що строк дії талона - 1 місяць. А в разі прострочення використання талона він не поновлюється, а послуги вважаються наданими, тому повернення талонів є безпідставним.

Твердження відповідача про те, що з підстав неналежної поставки талонів, його підприємство змушено було укласти договір з Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрвторенергоресурс», яке і надавало відповідачеві послуги, є безпідставним та необґрунтованим, з огляду на встановлені судом обставини, те, що спірні послуги позивачем відповідачеві надані в грудні 2012 року, а договір з Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрвторенергоресурс» підписано 19.02.2013, крім того, укладання аналогічного договору не змінює договірних зобов'язань відповідача перед позивачем.

На підтвердження наявності заборгованості відповідача, позивачем надано в матеріали справи оригінали банківських довідок від 21.08.2013 № 307/122-2 та від 14.08.2013 № 298/122-2 про те, що за період з 23.11.2012 по 13.08.2013 кошти від відповідача на рахунки позивача за спірною видатковою накладною не надходили.

Доказів сплати відповідачем заборгованості матеріали справи не містять.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін. Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем грошове зобов'язання перед позивачем не виконано.

З огляду на матеріали справи, доводи представників сторін та аналіз норм чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною статті 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, суд встановив доведеним право позивача на стягнення з відповідача 7 457,02 грн. основної заборгованості з оплати послуг, що вважаються наданими відповідно до пункту 3.2. Договору, а, відтак, позовна вимога про стягнення основної заборгованості є доведеною, обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач на підставі пункту 6.1.1. Договору заявляє до стягнення з відповідача пеню за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка за розрахунком позивача складає 545,31 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання. Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Судом перевірено правильність розрахунку пені, що наданий позивачем, у розмірі 545,31 грн. та встановлено, що вказана позовна вимога підлягає задоволенню повністю у заявленому розмірі.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення 3% річних у розмірі 109,10 грн. та інфляційні втрати у розмірі 22,37 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру інфляційних втрат та 3 % річних та з'ясував, що надані позивачем розрахунки є арифметично вірними і відповідають обставинам справи, а тому, позовні вимоги про стягнення 22,37 грн. інфляційних втрат та 109,10 грн. 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 7 457,02 грн., пені у розмірі 545,31 грн., 3 % річних у розмірі 109,10 грн. та інфляційних втрат у розмірі 22,37 грн. є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 1 720,50 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунальна підприємства "Комбінат комунальних підприємств м. Василькова" (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Гоголя, 32, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37627469) на користь Києво-Cвятошинського виробничого управління житлово-комунального господарства (08150, Київська обл., м. Боярка, вул. Матросова, 11, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 03346584) 7 457 (сім тисяч чотириста п'ятдесят сім) грн. 02 коп. основної заборгованості, 545 (п'ятсот сорок п'ять) грн. 31 коп. пені, 109 (сто дев'ять) грн. 10 коп. 3 % річних, 22 (двадцять дві) грн. 37 коп. інфляційних втрат та 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 10.09.2013.

Суддя С.О. Саванчук