Рішення № 33451367, 09.09.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.09.2013 Справа № 905/5843/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Поцелуйко Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Управління Державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в Донецькій області, м. Донецьк, ідентифікаційний код 08596860

до Відповідача: Донецького державного університету управління, м. Донецьк, ідентифікаційний код 00173427

про: стягнення за договором №5875/Вр від 12.06.2012р. заборгованості у розмірі 10028,08грн. та штрафу у розмірі 5538,75грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача - Сагайдак Л.Ю. (за довіреністю №21/1-1951 від 02.02.2011р.);

від Відповідача - Браташевська Я.Ю. (за довіреністю №01-12/1930 від 20.08.2013р.)

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст. 77 ГПК України у судовому засіданні 29.08.2013р. судом оголошувалася перерва до 09.09.2013р.

У судовому засіданні 09.09.2013р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Управління державної служби охорони при Головному Управлінні МВС України в Донецькій області, м. Донецьк (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області із позовною заявою до Донецького державного університету управління, м. Донецьк (далі - Відповідач) про стягнення за договором №5875/Вр від 12.06.2012р. заборгованості у розмірі 10028,08грн. та штрафу у розмірі 5538,75грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором №5875/Вр від 12.06.2012р., внаслідок чого з моменту укладання договору і по 31.03.2013р. (крім жовтня 2012р.) утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування штрафу.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір №5875/Вр від 12.06.2012р. з додатками, розрахунок суми позову, правоустановчі документи, нормативно обгрнутувавши свої вимог посиланням на ст.ст. 525, 526, 530, 546, 548, 610-612, 614, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216, 217, 218, 230, 231, 232 Господарського кодексу України.

В перебігу розгляду справи Позивачем надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.31-77, 84-94), у тому числі - пояснення №14/810 від 09.09.2013р., із обґрунтуванням продовження договірних відносин після 31.12.2012р. та зміною предмету позову в частині вимог відносно нарахованого стягнення за 2013р. в сумі 4528,74грн. з заборгованості на відшкодування завданої шкоди в порядку ст.1166 Цивільного кодексу України.

Відповідач надав відзив №01-12/1941 від 23.08.201р. з додатками (а.с.а.с.20-28), яким проти позову заперечив, вказуючи на сплату всіх підписаних сторонами актів виконаних робіт та сплив 01.01.2013р. строку дії договору та припинення згідно із ч.1 ст.23 Бюджетного кодексу України відповідних зобов'язань.

В перебігу розгляду справи Відповідачем були надані додаткові документи (а.с.а.с.81, 82).

У судовому засіданні 09.09.2013р. представники сторін підтримали свою позицію, викладену письмово, вказуючи на відсутність будь-яких додаткових доказів на її обґрунтування, з огляду на що суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в матеріалах справи матеріалами, яких цілком достатньо для правильної правової кваліфікації досліджуваних правовідносин.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін та дослідивши матеріали справи і оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

12.06.2012р між Позивачем (Виконавець) та Відповідачем (Замовник) був укладений договір термінового виклику наряду міліції охорони №5875/ВР (а.с.а.с.4-8), відповідно до умов п.п. 1.1, 1.2. і 9.1. якого Виконавець на кошти, отримані від Замовника, починаючи з 12.06.2012р. по 31.12.2012р. забезпечує реагування наряду міліції охорони у разі надходження на пульт централізованого спостереження сигналу тривоги при використанні Замовником засобів ручної тривожної сигналізації, встановлених на об'єктах Замовника, внесених до дислокації (а.с.а.с.9, 10).

Розділ 2 зазначеного договору фіксує домовленості сторін щодо порядку розрахунків:

- ціна даного договору визначена і узгоджена сторонами дислокацією (додаток №1) і протоколом узгодження вартості (додаток №5 - а.с.11), і на момент укладання договору становить 479,30грн. - за червень і по 756,79грн. за на місяць за липень - грудень за кожною із двох дислокацій, яка сплачується щомісячно впродовж 10 банківських днів після закінчення оплачуваного місяця (п.п.2.1, 2.4);

- за змістом п.2.3. договору зобов'язання Замовника з оплати замовлених послуг здійснюються щомісячно і не знаходиться в залежності від наявності коштів, отримання рахунків тощо;

- датою оплати є дата зарахування грошей на рахунок Виконавця. У разі недостатності суми проведеного платежу для виконання зобов'язань, вимоги Виконавця погашаються у черговості, визначеній ст.534 Цивільного кодексу України (п.2.6.);

- Виконавець щомісячно надає Замовнику рахунки, податкові накладні, акти виконаних робіт. За наявністю нарікань на якість або обсяг наданих послуг, Замовник повинен викласти свої вимоги шляхом внесення відповідних відомостей в акти виконаних робіт, або у вигляді претензії. Акти виконаних робіт із запереченнями або претензії Замовник повинен належними чином вручити Виконавцю (п.2.7.);

- відсутності впродовж 10 банківських днів після закінчення календарного місяця нарікань на якість або обсяг наданих Виконавцем послуг (акти виконаних робіт із запереченнями, претензії) є прийняттям Замовником послуг Виконавця в обсязі і вартістю, визначеними дислокацією та протоколом узгодження вартості. При відсутності нарікань підписання сторонами актів виконаних робіт є необов'язковим (п.2.8).

Положеннями п.3.2.7. до обов'язків Замовника віднесено здійснення оплати послуг своєчасно в порядку, обумовленому п.п.2.1., 2.3., 2.4., 2.6. цього договору.

Умовами п. 6.2. договору за порушення взятих на себе зобов'язань, визначених п.п.2.3., 2.4., 2.6. договору, Замовник сплачує Виконавцю грошову суму у розмір 10% від уми кожного невиконаного належним чином зобов'язання. Якщо порушення будуть систематичні (два і більш рази) Замовник сплачує грошову суму у розмірі 50% від суми кожного невиконаного належним чином зобов'язання.

12.06.2012р. сторонами був підписаний без зауважень передбачений п. 9.1. договору акт про початок здійснення заходів з охорони з 00.00год. за всіма об'єктами, визначеними дислокаціями (а.с.а.с.88, 89).

В перебігу відносин за договором Виконавцем складалися акти прийому-здачі виконаних робіт та рахунки (а.с.а.с.37-72), які за змістом супровідного листа №14/569 від 23.08.2013р. (а.с.а.с.33, 34) були повторно надіслані 28.08.2013р. (а.с.32) Замовнику. В свою чергу, останнім були підписані акти прийому-здачі виконаних робіт за листопад і грудень 2012р. (а.с.а.с.24-27) за двома дислокаціями на загальну суму 3027,16грн., яка і була сплачена згідно наданих банківських виписок (а.с.а.с.74-77) двома частинами: 26.11.2012р. - 756,79грн., решта 16.01.2013р. При цьому, жодних зауважень щодо якості послуг відносно інших місяців в межах строку дії договору Відповідачем не висувалось, тоді як здійсненні ним платежі за змістом представленого розрахунку (а.с.12) були зараховані Позивачем в хронологічному порядку в рахунок оплати виниклої у попередні (порівняно із вказаною у призначені платежів - за листопад і грудень) періоди.

Дислокації на період з 01.01.2013р. і по 01.04.2013р. (а.с.а.с.86, 87) Замовником не підписані, а умови договору договір термінового виклику наряду міліції охорони №5875/ВР від 12.06.2012р. не містять положень про його автоматичне продовження, у тому числі - у разі здійснення дій спрямованих надання послуг (а.с.а.с.90-94)

За таких обставин Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, виклавши у поясненнях №14/810 від 09.09.2013р. змінений предмет позову в частині нарахованих за січень-березень 2013р. сум в розмірі 4528,74грн. - відшкодування шкоди.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві, підтверджуючи загальний обсяг здійснених на користь Виконавця оплат (а.с.а.с.81, 82).

Суд розглядає справу в контексті всіх заявлених вимог, оскільки їх об'єднання цілком відповідає приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України - вимоги пов'язані підставами виникнення та наданими доказами (порушення грошових зобов'язань за договором), але відносно предмету, сформульованого за змістом позовної заяви, не враховуючи обґрунтування необхідності стягнення частини заявлених сум як відшкодування шкоди. Дійсно, Позивачем не враховано, що розгляд справи по суті було розпочато у розумінні абз. 3 п. 3.12. постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. ще 29.08.2013р. (а.с.79), а саму заяву про зміну в частині вимог предмету позову, викладену у поясненні №14/810 від 09.09.2013р., оформлено з порушенням вимог ст.ст.54, 57 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення додаткових коштів, що кваліфікуються судом як штраф.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями, Цивільним кодексом України та умовами договору термінового виклику наряду міліції охорони №5875/ВР від 12.06.2012р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Виходячи із змісту прав та обов'язків сторін, визначених договором №5875/ВР від 12.06.2012р., його предмету, такий договір кваліфікується судом як договір про надання послуг. Як встановлено ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір №5875/ВР від 12.06.2012р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами, впродовж строку його дії, визначеному п. 9.1. і підписаними дислокаціями періодом часу з 12.06.2012р. по 31.12.2012р., що цілком узгоджується із приписами ч.1 ст.631 Цивільного кодексу України.

Дійсно, оскільки ані положення діючого законодавства, ані договір №5875/ВР від 12.06.2012р. не містить умов щодо його автоматичної пролонгації після 31.12.2012р., зміна первісно визначеної істотної у розумінні ч.3 ст.180 Господарського кодексу України умови щодо строку його дії мала відбуватися із дотриманням приписів ст.654 Цивільного кодексу України - шляхом укладання відповідної угоди (дислокації), доказів чого представлено не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України про обов'язковість договору для виконання сторонами.

За таких обставин Відповідач не мав правових підстав ухилятися від здійснення розрахунку за надані послуги впродовж строку дії договору з 12.06.2012р. по 31.12.2012р. - щомісячно впродовж 10 банківських днів після закінчення оплачуваного місяця. Посилання Відповідача на відсутність підстав для здійснення таких оплат - підписаних актів здачі-приймання виконаних робіт судом відхиляється, оскільки за відсутності зауважень щодо якості послуг наявність таких актів є необов'язковою (п.2.8. договору), а встановлений п.п. 2.1., 2.3., 2.4., 3.2.7. договору обов'язок Замовника з проведення розрахунків не покладений у залежність від підписання таких актів. Водночас, припинення договору 31.12.2012р. закінчення визначеного строку його дії та нездійснення його продовження у встановленому порядку зумовлює висновок про відсутність належних правових підстав для нарахування Позивачем і сплати Відповідачем грошових коштів за послуги у період з 01.01.2013р. по 31.03.2013р., та відповідно - і відсутність підстав для нарахування штрафу через несплату таких коштів, що зумовлює відмову у задоволені відповідної частини позовних вимог через відсутність захищуваного права та факту його порушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи Відповідачем надані у період строку дії договору з 12.06.2012р. по 31.12.2012р. (крім жовтня 2012р.) послуги на загальну суму 8526,5грн. були сплачені частково і несвоєчасно в загальному розмірі 3027,16грн., цілком правомірно зарахованих Позивачем за хронологією виникнення зобов'язань. Таким чином, в межах строку дії договору несплаченими лишились послуги на суму 5499,34грн., що кваліфікується судом як порушення Відповідачем грошових зобов'язань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач - таким, що прострочив згідно ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та у разі прострочення виконання має сплатити кредитору на його вимогу суму боргу, зважаючи на що заявлені вимоги в цій частині судом задовольняються частково - в розмірі 5499,34грн., тоді як решта вимог в розмірі 4528,74грн. (за січен - березень 2013р.) судом відхиляється з наведених вище підстав.

Згідно із ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі - сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування штрафу у разі прострочення плати відповідно сформульована безпосередньо у п. 6.2. договору №5875/ВР від 12.06.2012р. вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 цього Кодексу є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Приймаючи до уваги висновок щодо належної до стягнення суми заборгованості, яка і виступає базою для нарахування штрафу, а також факт несвоєчасної оплати частини вартості послуг за червень-липень 2012р. здійсненими Відповідачем платежами у розмірі 3027,16грн., суд, перевіривши розрахунок (а.с.12), дійшов висновку про правомірність стягнення штрафу лише відносно послуг, наданих у період дії договору, - в сумі 3274,38грн., відмовляючи у задоволені решти вимог.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України розподіляються між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Управління Державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в Донецькій області, м. Донецьк (ідентифікаційний код 08596860) до Донецького державного університету управління, м. Донецьк (ідентифікаційний код 00173427) про стягнення за договором №5875/Вр від 12.06.2012р. заборгованості у розмірі 10028,08грн. та штрафу у розмірі 5538,75грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Донецького державного університету управління, м. Донецьк (ідентифікаційний код 00173427) на користь Управління Державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в Донецькій області, м. Донецьк (ідентифікаційний код 08596860) заборгованість у розмірі 5499,34грн. та штрафу у розмірі 3274,38грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволені решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Донецького державного університету управління, м. Донецьк (ідентифікаційний код 00173427) на користь Управління Державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в Донецькій області, м. Донецьк (ідентифікаційний код 08596860) витрати по сплаті судового збору у розмірі 969,7грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 09.09.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 13.09.2013р.

Суддя Д.О. Попков