Ухвала суду № 33450911, 13.09.2013, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 159/3827/13-ц Головуючий у 1 інстанції:Луньова Т.М. Провадження № 22-ц/773/1331/13 Категорія:27 Доповідач: Стрільчук В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2013 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Стрільчука В. А.,

суддів - Здрилюк О.І., Бовчалюк З.А.,

при секретарі - Александровій С.І.,

з участю позивача ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_4 на рішення Ковельського міськрайонного суду від 30 липня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

У липні 2013 року ОСОБА_2 звернувся в суд із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 15 жовтня 2007 року між ним та ОСОБА_4 було укладено договір позики, за яким він надав у борг відповідачу 70000 доларів США, які той зобов'язався повернути протягом трьох років, про що власноручно написав розписку. Однак в обумовлений термін відповідач грошей не повернув. Тому просив стягнути з нього на свою користь заборгованість за договором позики в сумі 559510 грн., що еквівалентно 70000 доларам США за курсом, встановленим Національним банком України, та понесені судові витрати.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду від 30 липня 2013 року позов задоволено.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 559510 грн. боргу та 3441 грн. судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4 просить скасувати це рішення і ухвалити нове рішення про відмову в позові, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких мотивів.

На підставі досліджених доказів судом першої інстанції встановлено, що 15 жовтня 2007 року ОСОБА_4 отримав у ОСОБА_2 кошти в сумі, еквівалентній 70000 доларів США, на умовах повернення суми позики готівкою упродовж трьох років. У разі неповернення коштів зобов'язався відповідати належним йому майном, що підтверджується письмовою розпискою (а. с. 3, 14).

Однак свої зобов'язання щодо повернення отриманих у борг коштів відповідач не виконав.

Згідно з ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів, або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадку, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який підтверджує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної суми грошей (ст. 1047 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернута позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Статтями 10, 60 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Всупереч наведеним правовим нормам ні відповідачем, ні його представником не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що боргова розписка, надана позивачем на підтвердження боргових зобов'язань ОСОБА_4, написана останнім під впливом насильства.

Згідно з офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком України, станом на 30 липня 2013 року 100 доларів США відповідали 799,300 грн.

Виходячи з викладеного, давши вірну правову оцінку обставинам справи, суд обґрунтовано задовольнив позов.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що суд грубо порушив норми процесуального права, надавши представнику відповідача недостатньо часу для підготовки клопотання про призначення судово-технічної експертизи. Таке клопотання представником відповідача суду було подане (а. с. 21) і судом вирішене шляхом постановлення ухвали про відмову в його задоволенні (а. с. 31), в якій детально викладені мотиви відмови. З огляду на суть позовних вимог, визнання відповідачем факту власноручного написання боргової розписки, не надання ним суду доказів на підтвердження того, що розписка була написана ним під примусом, питання, для вирішення якого заявлялося клопотання про призначення експертизи, - час написання розписки - не має суттєвого значення для вирішення спору по суті. Допитані судом свідки ОСОБА_5 і ОСОБА_6 ствердили, що розписка була написана ОСОБА_4 в жовтні 2007 року. Доказів, які давали б підстави визнати показання вказаних свідків завідомо неправдивими, сторона відповідача суду не подала.

Крім того, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України у випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням зобов'язаний витребувати такі докази. Клопотання про витребування доказів має бути подано до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті із долученням відомостей про неможливість отримання таких доказів особисто стороною або іншою особою, яка бере участь у справі. У заяві про витребування доказів має бути зазначено, який доказ вимагається, підстави, за яких особа вважає, що доказ знаходиться в іншої особи, обставини, які може підтвердити цей доказ.

Розгляд даної справи по суті почався 24 липня 2013 року (а. с. 15-17), а клопотання ОСОБА_1 про призначення експертизи подано 30 липня 2013 року, причому за своїм змістом воно не відповідає наведеним вимогам процесуального закону (а. с. 21).

Що стосується розміру грошової суми, яка підлягає поверненню позичальником, то відповідно до ч. 2 ст. 524 та ч. 2 ст. 533 ЦК України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Оскільки при укладенні договору позики сторони визначили грошовий еквівалент переданих у борг грошових коштів у доларах США, суд при обчисленні розміру грошової суми, що підлягає сплаті, у гривнях, вірно виходив з офіційного курсу вказаної іноземної валюти на день вирішення справи.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять встановлених законом підстав для скасування оскарженого рішення, яке постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_4 відхилити, а рішення Ковельського міськрайонного суду від 30 липня 2013 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: