Ухвала суду № 33449052, 09.09.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/3182/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Головенко О.Д. Суддя-доповідач: Маслій В.І.

У Х В А Л А

Іменем України

09 вересня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Маслія В.І.,

Суддів Коротких А.Ю., Чаку Є.В.,

При секретарі Морей Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Як-Транс» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 липня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Як-Транс» до Державної податкової інспекції у Києво- Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «Як-Транс» звернулось до суду з позовом до ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 21.05.2013 року від № 0002032301 та № 0002042301.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04 липня 2013 року в задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального і процесуального права. А також зазначає, що судом допущено неповне з'ясування обставин, що мають значення по справі.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Києво - Святошинському районі Київської області ДПС проведено перевірку ТОВ «Як-Транс» за результатами якої 04.04.2013 року складено Акт Перевірки №216/22-2/37606339 про результати документальної невиїзної позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Світ Хоукс» за весь період діяльності.

За наслідками перевірки відповідачем встановлені порушення позивачем ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем при придбані товарів (послуг); п. 185.1 ст. 185 та п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198,6, ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 ПК України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету на загальну суму 36 437,00 грн.; п.п. 14.1.27, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, що призвело до заниження суми податку на прибуток, який підлягає сплаті (перерахування) до бюджету за 2011 рік (ІV квартал 2011 року), за І квартал 2012 року та І півріччя 2012 року (ІІ квартал 2012 року) на загальну суму 39 576,00 грн., в тому числі за ІV квартал 2011 року на суму 15 157,00 грн., за І квартал 2012 року на суму 13 279,00 грн. та за ІІ квартал 2012 року на суму 11 140,00 грн.

На підставі встановлених порушень відповідачем 21.05.2013 року прийняті податкові повідомлення - рішення, а саме: № 0002032301, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежами з податку на додану вартість в сумі 36437 грн., за штрафними санкціями - 9109 грн. та № 0002042301, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток в сумі 39576 грн., за штрафними санкціями - 6105 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів звертає увагу на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем у ході перевірки враховано висновки акту перевірки контрагента позивача, згідно з якими, фінансово-господарська діяльність підприємств здійснювалась поза межами правового поля, а фінансово-господарські взаємовідносини між позивачем та його контрагентом здійснювались без наміру створення правових наслідків.

Згідно з пп. "а" п. 198.1 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України вбачається, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу наведених норм Податкового кодексу України вбачається, що виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість можливе, зокрема, у разі придбання ним товарів та послуг для використання їх при здійсненні ним господарської діяльності.

Підставою для виникнення такого права є належним чином оформлена контрагентом, зареєстрованим як платник податку на додану вартість, податкова накладна, оформлена відповідно до вимог чинного законодавства України.

Зокрема, листом ВАС України від 02.06.2011 року №742/11/13-11 визначено, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричинити реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказано, що необхідною умовою для віднесення сплачених в ціні товарів та послуг сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Також, у вказаному листі визначено приблизний перелік обставин, які можуть указувати на відсутність відповідної господарської операції, а саме рух активів у процесі здійснення господарської операції.

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ «Як-Транс» та ТОВ «Стіл Хоукс» укладено договір № 01/12 від 01.12.2011 року на транспортно - експедиторське обслуговування, предметом якого є забезпечення контрагентом позивача здійснення перевезення вантажів замовника автомобільним транспортом у міському, приміському і міжміському сполученні.

На виконання умов договору на транспортно - експедиторське обслуговування, як вбачається з актів надання послуг замовнику в особі позивача ТОВ «Стіл Хоукс» проводив організацію перевезення вантажів.

На підставі отриманих від контрагентів податкових накладених позивачем сформовано податковий кредит у загальній сумі податку на додану вартість 36 437,00 грн.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що на реальність угоди вказують усі надані ним первинні документи, оформлені відповідно до норм чинного законодавства та надані в повному обсязі, однак, колегія суддів зауважує наступне.

Так, згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій з контрагентом як під час проведення відповідачем перевірки так і під час розгляду даної справи були надані копія вищевказаного договору, податкових накладених, акти надання послуг, податкові декларації та реєстр виданих та отриманих податкових накладних.

Проте, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог та необхідність відмовити в їх задоволенні.

Крім того, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції та звертає увагу на те, що наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.1995 року № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» передбачено, якщо товар доставляється вантажним автомобілем, документом підтверджуючим перевезення є товарно-транспортна накладна за формою № 1-ТН, у якій передбачено відмітки відправника товару (щодо відвантаження товару) та його отримувача (стосовно фактичного отримання товару).

Тобто, наявність товарно - транспортної накладної є обов'язковим первинним документом при транспортуванні вантажу вантажним транспортом, транспортування товарно матеріальних цінностей на території України без наявності товарно - транспортних накладних є неможливим.

Судом встановлено та позивачем не підтверджено наявність отримання послуг від ТОВ «Стіл Хоукс», що є підставою вважати, що правочини між ними здійснені без мети настання реальних наслідків.

Таким чином, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Стіл Хоукс».

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 112, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Як-Транс» - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 липня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 09.09.2013 р.

.

Головуючий суддя Маслій В.І.

Судді: Коротких А. Ю.

Чаку Є.В.