Постанова № 33444019, 10.09.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2013 р. Справа№ 910/6752/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Гончарова С.А.

Кропивної Л.В.

секретар Джужа Р.Є.

за участю представників:

від позивача - Зав'язун В.С. (представник за довіреністю)

від відповідача - Бабич В.В. (представник за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Український страховий стандарт"

на рішення господарського суду міста Києва

від 11.06.2013 р. у справі №910/6752/13 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом Житомирської обласної організації Товариства сприяння обороні України

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Український страховий стандарт"

про стягнення 114552,26 грн.

ВСТАНОВИВ:

Житомирська обласна організація Товариства сприяння обороні України звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Український страховий стандарт" про стягнення 16807,14грн. орендної плати з урахуванням індексу інфляції за період з 01.03.2012 р. по 10.06.2012 р., 97715,12 грн. неустойки за час користування приміщенням за період з 11.06.2012 р. по 31.03.2013 р.

В подальшому позивач звернувся до суду з заявою про збільшення позовних вимог в частині стягнення неустойки за користування приміщенням за час прострочення, відповідно до якої просить стягнути 16807,14 грн. орендної плати з урахуванням індексу інфляції за період з 01.03.2012 р. по 10.06.2012 р., 117932,04 грн. неустойки за час користування приміщенням за період з 11.06.2012 р. по 31.05.2013 р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.06.2013 р. у справі №910/6752/13 позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія" Український страховий стандарт" на користь Житомирської обласної організації Товариства сприяння обороні України 16807,14 грн. орендної плати з врахуванням індексу інфляції за період з 01.03.2012 р. по 10.06.2012 р., 117932,04 грн. неустойки за час користування приміщенням за період з 11.06.2012 р. по 31.05.2013 р., 2694,88 грн. судового збору та 582,00 грн. вартості надання правової допомоги адвокатом.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2013 р. у справі №910/6752/13 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги частково та стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія" Український страховий стандарт" на користь Житомирської обласної організації Товариства сприяння обороні України орендної плати в сумі 16807,14 грн. та 582,00 грн. вартості надання правової допомоги адвокатом, в іншій частині позовних вимог відмовити.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2013 р. прийнято апеляційну скаргу до провадження, призначено розгляд справи на 10.09.2013 р.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2013 р. у справі №910/6752/13 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги частково та стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія" Український страховий стандарт" на користь Житомирської обласної організації Товариства сприяння обороні України орендної плати в сумі 16807,14 грн. та 582,00 грн. вартості надання правової допомоги адвокатом, в іншій частині позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2013 р. у справі №910/6752/13 залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

01.11.2011 р. між Житомирською обласною організацією Товариства сприяння обороні України, як орендодавцем, та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Український страховий стандарт", як орендарем, було укладено договір оренди №15/2011 (далі за текстом - договір), відповідно до якого позивач надав в оренду, а відповідач прийняв у строкове платне користування нежилі приміщення, що знаходяться за адресою: м. Житомир, вул. І.Кочерги, 2-а, загальною площею 50,0 кв.м.

Пунктами 3.1, 3.1.2 договору сторони обумовили ставку орендної плати, яка становить 5004,00 грн. за один календарний місяць.

Відповідно до п.3.1.3 договору, відповідач взяв на себе зобов'язання сплачувати орендну плату на розрахунковий рахунок орендодавця до 05 числа поточного місяця.

Нарахування орендної плати за користування приміщенням та компенсаційних платежів, а також комунальних послуг за цим договором здійснюється по день фактичного повернення приміщення з оренди за актом - прийому-передачі (п. 3.10 договору).

Пунктом 3.11 договору сторони передбачили, що у разі використання приміщень після закінчення строку дії цього договору, орендар сплачує на користь орендодавця плату за користування приміщенням у подвійному розмірі до дня фактичного звільнення приміщення і це не передбачає пролонгації терміну дії договору.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 11.05.2012 р. у справі №5/5007/26/12, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.06.2012 р., розірвано договір оренди від 01.11.2011р. №15/2011 нежитлового приміщення, укладений між Житомирською обласною організацією Товариства сприяння обороні України та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Український страховий стандарт", з моменту набрання рішенням господарського суду законної сили, тобто з 11.06.2012 р., коли набрало чинності зазначене рішення господарського суду після його перегляду в апеляційному порядку.

Пунктом 4.5. договору встановлено повернути орендодавцю за актом прийому-передачі приміщення у стані не гіршому, ніж на момент підписання акту прийому-передачі приміщення в оренду, в день закінчення терміну дії договору (або іншого обумовленого терміну додатковою угодою), у разі припинення терміну договору з ініціативи однієї із сторін (письмове попередження за 30 днів) або закінчення строку оренди.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази повернення відповідачем за актом прийому-передачі нежилого приміщення, що знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. І Кочерги, 2-А, загальною площею 50,0 кв.м.

Згідно зі статтею 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Виходячи зі змісту статей 627, 629 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Договір є обов'язковим для виконання. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. У пункті 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За правилами ч.3 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін.

Відповідно до частини другої статті 653 Цивільного кодексу України розірвання договору є підставою припинення зобов'язання.

Як встановлено колегією суддів, договір оренди №11/2011 від 01.11.2011 р. розірвано з 11.06.2011 р. - з моменту набрання чинності рішення господарського суду Житомирської області від 11.05.2012р. у справі №5/5007/26/12, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.06.2012 р.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 762 ЦК України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користуванні майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 3 ст. 285 Господарського кодексу України та умов договору оренди відповідач повинен сплатити орендну плату за весь період користування майном

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позовна вимога про стягнення орендної плати за період з 01.03.2012 по 10.06.2012 р. в розмірі 16807,14 грн. з урахуванням індексу інфляції за період з 01.03.2012 по 10.06.2012 р. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення 117932,04 грн. неустойки за час користування приміщенням за період з 11.06.2012 р. по 31.05.2013 р. суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Норми п.4.5. договору зобов'язують орендаря, у разі припинення терміну договору з ініціативи однієї із сторін (письмове попередження за 30 днів), або закінчення строку оренди, в день закінчення терміну дії договору (або іншого обумовленого терміну додатковою угодою) за актом прийому-передачі повернути приміщення орендодавцю у стані не гіршому, ніж на момент підписання акту прийому-передачі приміщення в оренду.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що саме на відповідача покладається обов'язок доведення факту повернення об'єкта оренди, оскільки Договором оренди від 01.11.2011 р. (п.4.5 договору обов'язки орендаря) сторони погодили умови про обов'язок відповідача передати позивачу об'єкт оренди шляхом оформлення актом прийому-передачі об'єкта оренди.

Проте, відповідачем не надані суду докази на підтвердження повернення відповідачем позивачу нежилого приміщення, що знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. І.Кочерги, 2-а, загальною площею 50,0 кв.м.

В матеріалах справи відсутній Акт приймання-передачі (повернення) приміщень, які розташовані за адресою: м. Житомир, вул. І Кочерги, 2-а загальною площею 50,0 кв.м., як вимагає норма п.3.10 договору, відповідно до якого нарахування орендної плати за користування приміщенням та компенсаційних платежів, а також комунальних послуг за цим договором, здійснюється по день фактичного повернення приміщення з оренди за актом - прийому-передачі.

Частиною 1 ст. 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, яка встановлює наслідки невиконання наймачем обов'язку щодо повернення речі в разі припинення договору, відповідно до якої в разі затримки передачі речі наймодавцю після припинення договору, незалежно від підстав припинення договору, наймач зобов'язаний сплатити неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час затримки.

Матеріали справи свідчать, що не зважаючи на відсутність будь-якої правової підстави, відповідач продовжував фактично користуватися приміщеннями протягом 2012 - 2013 р.р., спірне приміщення не передав орендодавцю в установленому законом та договором порядку.

За приписами ч.2 ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета підписується сторонами договору. З цього моменту договір припиняється.

В судовому засіданні відповідач зазначив, що належних доказів, які прямо підтверджували б факт передачі орендованого приміщення позивачу та підписання акту здачі приміщення відповідач суду надати не може.

Таким чином, період фактичного користування відповідачем приміщенням позивача встановлюється з 11.06.2012 р. по 31.05.2013 р.

Отже, Позивач має право вимагати з Відповідача стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування приміщенням за період з 11.06.2012р. по 31.05. 2013р., при цьому розмір плати за користування має визначатись відповідно до умов Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору сторони встановили, що розмір орендної плати складає 5004,00грн. на місяць.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Договір оренди є одним з видів зобов'язального майнового найму, правовідносини за яким регламентуються загальними нормами зобов'язального права та майнового найму.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи те, що приміщення (після розірвання договору) за актом не повернуто, вимога позивача про стягнення неустойки за неналежне виконання зобов'язання, відповідно до закону, а саме ч.2 ст.785 ЦК України у розмірі подвійної плати за користування спірним майном за час прострочення за період саме з 11.06.2012р. по 31.05.2013р. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку з відповідача підлягає стягненню неустойка у сумі 117932,04грн., відповідно до ч.2 ст.785 ЦК України, з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків місцевого господарського суду не спростовують.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду не вбачається.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 49, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Український страховий стандарт" залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2013 р. у справі №910/6752/13 залишити без змін.

Матеріали справи №910/6752/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя Іоннікова І.А.

Судді Гончаров С.А.

Кропивна Л.В.

Повний текст постанови підписаний 12.09.2013 р.