Постанова № 33443918, 12.09.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

11.09.2013 р. справа №913/895/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівБойченка К.І. Діброви Г.І., Шевкової Т.А.при секретарі судового засідання за участю представників: Демурі О.А.від позивача:Ворвуль В.В. - довіреність від 09.04.2013 року №17/3332від відповідача:Дудко Я.Є. - довіреність від 23.04.2013 року №220/204/двід третьої особи:не з'явились розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганська на рішення господарського суду Луганської області від04.06.2013 року у справі№ 913/895/13 (Суддя:Седляр О.О.)за позовною заявою Управління державної пенітенціарної служби України в Луганській області, м. ЛуганськдоКвартирно-експлуатаційного відділу м. Луганськатретя особа, яка не заявляє самостйний вимог на предмет спору, на стороні позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України по Луганській області, м. луганськпростягнення грошових коштів в розмірі 51171 грн. 45 коп., в тому числі: основного боргу в розмірі 24697 грн. 31 коп., пені в розмірі 393 грн. 78 коп., інфляційних нарахувань в розмірі 278 грн. 71 коп. та 3% річних в розмірі 904 грн. 96 коп. за договором №17/26/11 від 15.04.2011 року.В С Т А Н О В И В:

Управління державної пенітенціарної служби України в Луганській області звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганська, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Регіонального відділення Фонду державного майна України про стягнення грошових коштів в розмірі 51171 грн. 45коп., в тому числі: основного боргу в розмірі 24697 грн. 31 коп., пені в розмірі 393 грн. 78 коп., інфляційних нарахувань в розмірі 278 грн. 71 коп. та 3% річних в розмірі 904 грн. 96 коп. за договором №17/26/11 від 15.04.2011 року.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача суму основного боргу в сумі 30185грн. 60 коп., пеню в сумі 393 грн. 78 коп., інфляційних нарахувань у сумі 278 грн. 71 коп., 3% річних у сумі 904 грн. 96 коп., розрахованих за період з 26.05.2011 року по 25.04.201 року за договором № 17/26/11 від 15.04.2011, року та основного боргу в розмірі 23176 грн. 19 коп. за період з 02.07.2012 року по 01.01.2013року за договором №17/158-1/06 від 15.12.2006 року.

Рішенням господарського суду Луганської області від 04.06.2013 року по справі №895/13 позов задоволено частково, стягнуто з Квартирно-експлуатаційного відділу м.Луганська на користь Управління державної пенітенціарної служби України в Луганській області заборгованість в сумі 53361 грн. 79 коп., пеню всумі 393 грн. 78 коп., інфляційні нарахування в сумі 278 грн. 71 коп., 3% річих у сумі 627 грн. 47 коп., та витрати зі сплати судового збору в сумі 1693 грн. 90 коп. В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване частковою обґрунтованістю позовних вимог.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду по даній справі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганська подало до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить згадане рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги лише в частині стягнення з відповідача 13720 грн. 73 коп. за період з квітня 2011 року по листопад 2011 року та в задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує на те, що суд неповністю з'ясував обставини, які мають значення по справі, та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення по справі.

Відповідач також стверджує, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та зазначає, що у зв'язку з проведенням реорганізації Міністерства оборони України та відповідно з повною відсутністю фінансування внаслідок даної реорганізації, відповідач позбавлений можливості здійснювати оплату за спірними договорами, а тому підстави для стягнення з останнього заявленої до стягнення суми боргу відсутні.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує на її безпідставність та зазначає, що посилання Квартирно-експуатаційного відділу м. Луганська на реорганізацію Міністерства оборони України та відсутність фінансування не є підставою для звільнення від виконання зобов'язань за спірним договором, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Представник апелянта в судовому засіданні 11.09.2013 року підтримав доводи апеляційної скарги, надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції - скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні 11.09.2013 року заперечував проти доводів апеляційної скарги, надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник третьої особи в судове засідання 11.09.2013 року не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Неявка без поважних причин у судове засідання представника третьої особи не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється учасникам процесу в установленому порядку.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального Кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково доданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обргунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правомірність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено місцевим господарським судом 15.12.2006 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Луганській області та Квартиро-експлуатаційним відділом міста Луганська укладений договір про відшкодування витрат балансоутримувача на надання комунальних послуг орендарю № 17/158-1/06 (а.с. 27-29).

Згідно Наказу Голови Державної пенітенціарної служби України

№ 480 від 01.11.2011 «Про затвердження найменувань органів, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів і навчальних закладів, що належать до сфери управління Державної пенітенціарної служби України» управління ДДУПВП у Луганській області перейменовано в управління ДПтС України в Луганській області.

За умовами п. 7 договору в редакції додаткової угоди №1 до договору строк дії договору сторонами пролонгований з 15.12.2006 року до 31.12.2012 року.

Згідно п. 1.1 договору балансоутримувач забезпечує надання комунальних послуг орендарю в будівлі, що знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2 загальною площею 6112 кв.м.

Пунктом .2.1 договору сторони узгодили, що сума договору згідно з калькуляцією (додаток № 1) на день укладання договору складає 9442 грн. 20 коп. і може змінюватися у зв'язку зі зміною цін на енергоносії, фактичних витрат.

Згідно п. 3.2 договору сторони передбачили, що плата вноситься на рахунок балансоутримувача будівлі не пізніше 1 числа місяця, наступного за звітним місяцем.

Згідно даних виписки з журналу реєстрації, Управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області виставило відповідачу рахунки, які відповідач оплатив частково, а тому станом на час розгляду справи, як зазначає позивач, заборгованість відповідача за договором № 17/158-1/06 від 15.12.2006 року за період з 02.07.2012 року по 02.01.2013 року складає в сумі 23176 грн. 19 коп.

З цього приводу колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до вимог п. 7 ст. 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на підставі цього договору.

Пунктом 7 договору № 17/158-1/06 від 15.12.2006 року сторони визначили строк дії договору, а саме, на 1 рік з 15.15.2006 року до 14.12.2007 року.

Додатковою угодою № 1 від 01.01.2010 року договір № 17/158-1/06 від 15.12.2006 року пролонгований до 31.12.2012 року.

Доказів в підтвердження пролонгації відповідного договору після 31.12.2012 року матеріали справи не містять та додатково суду апеляційної інстанції не надані, а тому колегія суддів вважає, що підстави для стягнення з відповідача заявленої до стягнення суми боргу в розмірі 23176 грн. 19 коп., розрахованої за період з 02.07.2012 року по 02.01.2013 року відсутні.

15.04.2011 року Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області (Балансоутримувач) та Квартирно-експлуатаційний відділ м. Луганська (Орендар) договір про надання послуг балансоутрисувачем орендарю на утримання орендованого нерухомого майна № 17/26/11 (далі- договір) (а.с. 9-11).

Пунктом 6.1 договору сторони визначили строк дії договору - 1 рік, з 15.04.2011 року по 15.04.2012 року.

Відповідно до п. 6.4. договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Докази, в підтвердження припинення або зміни цього договору матеріали справи не містять та додатково суду не надані, а тому договір від 15.04.2011 року №17/26/11 року вважається пролонгованим до 15.04.2013 року.

Згідно п. 1.1 договору балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2, а також утримання при будинкової території, а орендар зобов'язаний брати участь у витратах балансоутримувача пропорційно площі орендованого приміщення.

Відповідно до п. 1.2. договору орендар використовує приміщення загальною площею 326,1 кв.м.

Додатковм №1 до договору, сторони узгодили, що щомісячна вартість експлуатаційних витрат з 01.01.2011 складає в розмірі 1829 грн. 43 коп. ( а.с. 12).

Згідно п.п. 3.2.2 договору орендар зобов'язаний не пізніше 25 числа місяця наступного за звітним вносити плату на рахунок балансоутримувача за санітарне обслуговування будівлі, при будинкової території та допоміжних приміщень, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення, що використовується, а також за комунальні послуги.

Згідно із ст. 193 Господарського Кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.(ч. 7 ст. 193 ГПК).

На виконання вказаних умов договору позивач виставив відповідачу рахунки, що підтверджено журналом реєстрації виданих рахунків та які відповідачем у справі не оспорюються.

Станом на час розгляду справи відповідач відповідні рахунки оплатив частково, а тому за ним рахується заборгованість за період з 26.05.2011 року по 25.04.2013 року в сумі 30185 грн. 60 коп., та яку позивач просить стягнути з відповідача.

Правові відносини сторін за договором, на підставі якого заявлений позов, регулюються Главою 63 Цивільного Кодексу України (Послуги).

Згідно ст. 901 Цивільного Кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем надані послуги, передбачені умовами договору, а відповідач в порушення умов п. 3.2.2. договору відповідні послуги не оплатив, а тому вимоги позивача про стягнення з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганська 53361 грн. 79 коп. заборгованості в розмірі 307595 грн. 50 коп. є обґрунтованими та таким, що підлягають до задоволення.

Відповідно до п. 5.1. договору за несвоєчасне внесення плати за отримані послуги, Орендар зобов'язаний сплатити Балансоутримувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені, розрахованої за період з 26.09.2012 року по 22.03.2013 року складає в розмірі 393 грн. 78 коп.

Згідно ч. 2 статті 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або Законом.

Колегія суддів вважає правомірними висновки суду першої інстанції щодо часткового задоволення 3% річних в сумі 627 грн.47 коп., розрахованих за період з вересня 2011 року по січень 2013 року та відмови в частині стягнення 3% річних в сумі 277 грн. 49 коп., та правомірним стягнення інфляційних нарахувань в сумі 278 грн. 71коп., розрахованих за період з вересня 2011 року по січень 2013 року.

Виходячи з наведених норм права та матеріалів справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга є такою, що не підлягає задоволенню, у зв'язку з необґрунтованістю та недоведеністю доводів, а рішення суду першої інстанції, таким, що повно та всебічно відповідає нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального Кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1)Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганська на рішення господарського суду Луганської області від 04.06.2013 року у справі №913/895/13 - залишити без задоволення.

2)Рішення господарського суду Луганської області від 04.06.2013 року у справі №913/985/13 - залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя К.І. Бойченко

Судді Г.І. Діброва

Т.А. Шевкова