Рішення № 33443912, 09.09.2013, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2013 р. Справа № 915/1376/13

за позовом приватного підприємства "Бэль", вул. Університетська, 96, м. Донецьк, 83114

до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54008

про стягнення 63754,97 грн., Суддя Алексєєв А.П.

За участю представників сторін:

від позивача - Колодяжна О.І., дов. № 27 від 19.08.2013р.;

від відповідача - не з'явився.

суть спору: приватне підприємство "Бэль" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) грошових коштів в сумі 63754,97 грн. за договором від 02.12.2011р., з яких: 54074,83 грн. - основний борг, 3191,16 грн. - пеня, 6488,98 грн. - 30% річних, а також витрат пов'язаних із сплатою судового збору в розмірі 1720,50 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що в порушення приписів чинного законодавства та умов договору від 02.12.2011р. відповідач не повністю розрахувався за поставлений йому товар на суму 187518,31 грн. Станом на день подання позову оплата відповідачем здійснена частково - залишок становить 54074,83 грн.

Ухвалою суду від 07.08.2013р. було прийнято позовну заяву та порушено провадження у справі (а.с. 1). Розгляд справи було призначено на 09.09.2013р.

Про розгляд справи відповідачка була обізнана, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 08.08.2013р. (а.с. 49). Ухвала отримана відповідачкою особисто 14.08.2013р.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом надання відзиву на позовну заяву, спір розглянуто за наявними у справі матеріалами за ст. 75 ГПК України.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач відзив на позов не надав, суму основного боргу не заперечив.

У судовому засіданні 09.09.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

між сторонами 02.12.2011р. був укладений договір без номеру (далі - договір, а.с. 18-20), відповідно до умов якого (п.1.1 договору) позивач зобов'язався поставити та передати у власність відповідачеві товар в об'ємах, за цінами та на умовах, встановлених договором. Додатки №№ 2, 3 до договору є його невід'ємною частиною (п. 10.1 договору).

Спірні правовідносини, які склалися між сторонами, регулюються положеннями цивільного та господарського законодавства про поставку.

Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До Договору застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктом 1 ст. 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Додатковою угодою від 31.12.2011р. до договору сторони доповнили текст договору п. 1.4. наступного змісту: "право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання відповідної накладної". Дана угода є невід'ємною частиною договору та діє з моменту її підписання сторонами (а.с. 20).

Термін дії договору визначений сторонами у п .6.1, а саме договір діє з моменту його підписання і до 31.12.2012р., а в частині невиконаних зобов'язань (недопоставка частини товару, несплата поставленого товару) - до повного виконання сторонами обов'язків за договором.

На виконання умов договору позивач за видатковими накладними №5863 від 17.08.2012р. на суму 141926,69 грн. та №5663 від 18.09.2012р. на суму 45591,62 грн. поставив відповідачу, а останній прийняв товар на загальну суму 187518,31 грн. (а.с. 25, 29).

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 2.3 договору передбачені умови оплати, а саме: відповідач, як покупець, зобов'язаний оплатити повну вартість поставленого товару в строк, який не перевищує 21 календарного дня від дати представлення звіту відповідно до п. 4.2.2 договору, але не пізніше 27 календарних днів від дати реалізації товару.

Пунктом 4.2.2. даного договору сторони визначили та погодили, що відповідач, як покупець зобов'язаний щотижня (в електронному вигляді або факсом), не пізніше понеділка тижня наступного за звітним, до 14 год. 00 хв., надати звіт по формі, яка погоджена сторонами у додатку №2 до договору.

Як вбачається із матеріалів справи свій обов'язок по наданню звітів відповідно до п. 4.2.2. позивач не виконав.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що порушенням зобов'язань за п. 4.2.2 договору є непредставлення, несвоєчасне представлення звіту, або надання звіту у, якому містяться неправдиві дані. Порушення п. 4.2.2 договору тягне за собою, зокрема, слідуючи наслідки: у покупця з'являється обов'язок по оплаті всього поставленого йому товару на наступний день від дати порушення, незалежно від того, чи настали строки, встановлені п. 2.3 договору, а також незалежно від того чи пред'явив постачальник вимогу по оплаті товару.

Відповідно до ч.1 ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Таким чином, за умовами п. 2.3, 4.2.2, 7.2 договору відповідач мав оплатити товар у вівторок наступного тижня від дати поставки товару за видатковими накладними № 5863 від 17.08.2012р. та № 5663 від 18.09.2012р.

Відповідач вимоги договору в частині оплати вартості товару виконав частково, а саме: частково здійснив оплату за поставлений товар та повернув позивачу частину товару відповідно до зворотних накладних на загальну суму 15298,32 грн., що підтверджується матеріалами справи (а.с. 33-44).

Відповідно до умов п. 9.3 договору, при наявності заборгованості відповідача перед позивачем, останній має право зараховувати грошові кошти, які надійшли від відповідача в рахунок оплати погашення існуючої заборгованості незалежно від призначення платежу.

Так, 29.01.2013р. як зазначив представник позивача в позовній заяві, а в судовому засіданні підтвердив, що відповідачем було здійснено останній платіж на суму 1000 грн. та частково був повернутий товар.

Відтак, залишок заборгованості за договором станом на 15.07.2013р. з урахуванням повернутого товару та часткової оплати становить 54074,83 грн.

Позивач зазначає, що відповідач вимоги договору не виконав, оплату поставленого по видатковим накладним товару у встановлені договором строком не здійснив, що і зумовило його звернутись до суду з позовними вимогами про примусове стягнення з відповідача заборгованості.

Отже, станом на день прийняття рішення заборгованість відповідача становить 54074,83 грн., що відповідачем не спростовано.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Не дивлячись на умови п. 2.3, 4.2.2, 7.2 у зв'язку із несплатою відповідачем коштів позивач додатково звернувся до відповідача з претензією від 14.02.2013р. (а.с 14) здійснити остаточний розрахунок за поставлений товар в розмірі 54074,83 грн. протягом 7-ми календарних днів з моменту отримання претензії. Вказана претензія була отримана відповідачем 20.02.2013р. (а.с. 15), але відповідач на претензію відповіді не надав, сплату коштів позивачеві не здійснив.

Відповідно до положень ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позивач зазначає, що станом на день розгляду справи відповідач свої зобов'язання щодо оплати за поставлений йому товар в повному обсязі не виконав.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги останній платіж відповідача, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 54074,83 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

За невиконання або неналежне виконання даного договору сторони несуть відповідальність відповідно до законодавства України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Положеннями ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, на підставі ст. 232 ГК України та п. 7.1 договору, позивач просить застосувати до відповідача господарські санкції у вигляді пені.

Так, відповідно до п. 7.1 договору у разі порушення покупцем (відповідач у справі) строків оплати, останнім сплачується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

З позовних матеріалів вбачається, а представником позивача у судовому засіданні підтверджено, що відповідачем порушені умови п. 2.3, 4.2.2. договору.

Так, позивач вирішив розрахувати суму пені з наступного дня після отримання відповідачем претензії № 3 від 14.02.2013р., тобто з 20.02.2013р.

На підставі наведених норм ГК України та договору на думку позивача сума пені за період прострочення з 20.02.2013р. по 15.07.2013р. складає 3191,16 грн.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що в даному випадку нарахування пені на суму 54074,83 грн. мало бути починатися з 22.08.2012р. та з 26.09.2012р., як це передбачено п. 4.2.2, п 7.2. договору. Однак, суд не може виходити за межі позовних вимог і тому бере до уваги розрахунок пені за період, який визначив позивач - з 20.02.2013р. по 15.07.2013р.

Разом з тим, в частині стягнення пені позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з такого.

Суд не може погодитися з розрахунком позивача, оскільки розрахунок пені здійснено позивачем без урахування того, що облікова ставка, яка встановлена НБУ:

- з 21.03.2012 року по 09.06.2013 року становила - 7,5% (постанова правління НБУ №102 від 21.03.2012 року);

- з 10.06.2013 року становить - 7% (постанова правління НБУ №209 від 06.06.2013 року).

Відтак, за розрахунком суду розмір пені за невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати товару, складає:

- за період з 21.02.2013р. по 09.06.2013р. - 2422,26 грн.;

- за період з 10.06.2013 року по 15.07.2013р. - 746,68 грн.

Таким чином, сума пені за період прострочення дорівнює 3168,94 грн., а не 3191,16 грн., як обрахував позивач.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

П. 7.1. договору передбачено, що у випадку прострочення покупцем виконання зобов'язання по оплаті товару він сплачує 30 % річних за користування чужими коштами.

За розрахунком позивача, який міститься в позовній заяві сума 30% річних за прострочення платежу за період з 21.02.2013р. по 15.07.2013р. за поставлений товар складає 6488,98 грн.

Дослідивши розрахунок позивача, суд дійшов висновку, що позивач при нарахуванні 30% річних допустив помилку. За розрахунком суду сума 30% річних становить 6444,53 грн. (54074,83 грн. * 30% річних: 365 днів * 145 = 6444,53 грн.).

Відтак, загальна сума 30% річних повинна становити 6444,53 грн., а не 6488,98 грн., як обрахував позивач.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення пені та 30% річних за прострочення грошового зобов'язання за поставлений товар підлягають частковому задоволенню - на суму 9613,47 грн.

Відтак за розрахунком суду:

- сума пені за неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань дорівнює 3168,94 грн., що на 22,22 грн. менше, ніж просить стягнути позивач;

- сума 30% річних - 6444,53 грн., що на 44,45 грн. менше.

Будь - яких доказів того, що відповідачем належним чином і в повному обсязі виконано свої зобов'язання щодо оплати товару за Договором, відповідач у порушення приписів ст. 33 ГПК України суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують наявність вказаної у позові заборгованості, а відтак і обґрунтованість позовних вимог щодо основної заборгованості.

Відповідно до ст. 49 ГПК України господарські витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги приватного підприємства "Бэль" про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 63754,97 грн. - задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 54008, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь приватного підприємства "Бэль" (вул. Університетська, 96, м. Донецьк, 83114, ідентифікаційний код 24067799) грошові кошти в сумі 63688,83 грн., з яких: 54074,83грн. (п'ятдесят чотири тисячі сімдесят чотири грн. 83 коп.) - основний борг, 3168,94 грн. (три тисячі сто шістдесят вісім грн. 94 коп.) - пеня, 6444,53 грн. (шість тисяч чотириста сорок чотири грн. 53 коп.) - 30% річних, а також витрати, пов'язані із сплатою судового збору в розмірі 1720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять грн. 50 коп.).

3. В частині стягнення пені в розмірі 22,22 грн. - відмовити.

4. В частині стягнення 30% річних в сумі 44,45 грн. - відмовити.

Наказ видати після набранням рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку згідно вимог ГПК України.

Повний текст рішення складено і підписано суддею 13 вересня 2013 року.

Суддя А.П. Алексєєв