Рішення № 33443464, 06.09.2013, Славутицький міський суд Київської області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа №1023/1520/12

Провадження №2/377/5/13

06 вересня 2013 року Славутицький міський суд Київської області у складі:

головуючої - судді Теремецької Н.Ф.,

при секретарях - Горобинській О.Г., Прокопенко Р.О., Прядко Н.М.,

з участю:

представника позивача Рожко С.М.,

представників відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Славутичі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа, що не заявляє самостійні вимоги на стороні відповідачів, Служба у справах дітей виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення,-

УСТАНОВИВ:

У серпні 2012 року до суду звернулося ПАТ КБ «ПриватБанк» з позовними вимогами до ОСОБА_1, які в процесі розгляду справи представник позивача за довіреністю уточнив шляхом подання позовної заяви у новій редакції від 01.06.2013 року з вимогами в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № CNNGGL0000000001 від 06.05.2008 року у розмірі 75096,36 доларів США, про звернення стягнення на 1 (одно)-кімнатну квартиру загальною площею 40,70 кв.м, житловою площею 15,80 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки (на підставі договору іпотеки № бн від 06.05.2008 р.) публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», з укладанням договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки, з встановленням початкової ціни продажу на рівні, не нижчому за звичайні ціни ан цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна на час укладення договору купівлі-продажу, виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх малолітню дочку ОСОБА_6, які проживають у квартирі, розташованій за адресою: : АДРЕСА_1, а також стягнути з відповідачів судові витрати.

В обгрунтування позову позивач посилався на те, що відповідно до укладеного договору від 30.04.2008 року ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 40000,00 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 15,84 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 30.04.2028 р.. В порушення умов договору та положень ст. 526, 527, 530 ЦК України відповідач зобов'язання за договором належним чином не виконав, внаслідок чого має станом на 21.11.2012 року заборгованість на загальну суму 75096,36 доларів США, що складається з: 35510,08 доларів США поточної заборгованості за кредитом; 3160,92 доларів США простроченої заборгованості за кредитом; 428, 17 доларів США поточної заборгованості по процентам; 19274,50 доларів США простроченої заборгованості по процентам; 16722,69 доларів США - пеня за порушення зобов'язань за договором. В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором з відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, згідно якого він надав в іпотеку банку квартиру загальною площею 40,70 кв.м., житловою площею 15,80 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка належить йому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, за рахунок звернення стягнення на яку у разі невиконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги на підставі ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку». Крім того, згідно ч.2 ст. 39, ч.1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку», ст. 109 ЖК України позивач вважає необхідно одночасно із прийняттям рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки виселити із квартири, яка є предметом іпотеки, ОСОБА_1, його дружину ОСОБА_2 та їх малолітню дочку ОСОБА_6.

19 вересня 2012 року до суду подано позовну заяву ОСОБА_2, як третьої особи з самостійними позовними вимогами, до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», ОСОБА_1 про визнання договору іпотеки недійсним, яка ухвалою суду від 20 вересня 2012 року об'єднана в одне провадження з первісним позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою суду від 28 листопада 2012 року провадження у справі зупинено на підставі п.3 ч.1 ст. 203 ЦПК України.

Ухвалою суду від 7 травня 2013 року провадження у справі було відновлено.

Ухвалою суду від 1 червня 2013 року до участі у справі як співвідповідача було залучено ОСОБА_2 та як третю особу, що не заявляє самостійні вимоги на стороні відповідачів, Службу у справах дітей виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області.

Ухвалою суду від 6 вересня 2013 року позовну заяву ОСОБА_2, як третьої особи з самостійними позовними вимогами, до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», ОСОБА_1 про визнання договору іпотеки недійсним, залишено без розгляду за заявою ОСОБА_2.

Ухвалою суду від 6 вересня 2013 року позовну заяву в частині звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості з пені в сумі 16722, 69 доларів США за заявою представника позивача залишено без розгляду.

У судовому засіданні представник позивача просив задовольнити позов, посилаючись на додержання банком умов договору і вимог закону та наявність заборгованості, що підтверджена розрахунком заборгованості, а також те, що є всі підстави для виселення відповідачів та їх неповнолітньої дочки з житлового приміщення, оскільки банком дотримані всі вимоги, передбачені ст.ст. 35, 40 Закону України «Про іпотеку», щодо повідомлення боржника та членів його сім'ї про порушення основного зобов'язання та іпотечного договору і про вимогу добровільно звільнити житлове приміщення, оскільки наявність осіб, зареєстрованих в квартирі, на яку звертається стягнення, негативно відобразиться на її ціні, а також буде перешкоджати реалізації цього предмета іпотеки.

Представники відповідача ОСОБА_1 у судовому засіданні просили залишити позов без задоволення, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог.

Співвідповідач ОСОБА_2 в судове засідання не зявилася, про час та місце судового засідання була повідомлена належним чином, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник Служби у справах дітей виконкому Славутицької міської ради Київської області в судове засідання не зявилася, надала до суду заяву, в якій просила проводити судове засідання за її відсутності та прийняти рішення в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_6.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між ЗАТ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», відповідач у справі(далі Кредитор), та ОСОБА_1, позивачем (далі Позичальник), було укладено кредитний договір № CNNGGL 0000000001 від 06.05.2008 року, копія якого долучена до матеріалів справи, відповідно до п.1.1 якого банк зобов'язався надати Позичальнику готівкою через касу кредитні кошти на строк до 30.04.2028 року у вигляді не поновлювальної лінії у розмірі 40000 доларів США зі сплатою за користуванням кредитом відсотків у розмірі 1,32% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, і комісії за розрахунково-касове обслуговування в розмірі 1,50 % від суми виданого кредиту(а.с.9-15).

Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 20 березня 2013 року, яке набрало законної сили, у задоволенні позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання кредитного договору № CNNGGL 0000000001 від 06.05.2008 року, укладеного між ЗАТ «ПриватБанк» та ОСОБА_1, відмовлено(а.с. 134-138).

Згідно п.1.2 кредитного договору заборгованість позичальника складається з заборгованості за кредитом, а також заборгованості з нарахованих відсотків, комісій, неустойок.

Погашення заборгованості за цим договором (за винятком комісії за розрахункове-касове обслуговування, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати з 25 по 30 число кожного місяця позичальник повинен надавати Банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 583,43 дол. США для погашення заборгованості за Кредитним договором.

Відповідно до п. 1.3. Кредитного договору забезпеченням виконання Позичальником зобов'язань за даним договором виступає іпотека однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1.

Крім того, між ЗАТ «ПриватБанк» і ОСОБА_1 було укладено Договір іпотеки квартири від 06 травня 2008 року (далі Договір іпотеки), посвідчений Наваліхіною О.О., державним нотаріусом Славутицької міської державної нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за № 1276 (а.с.16-21).

На укладення договору іпотеки надана письмова нотаріально посвідчена згода другого з подружжя іпотекодавця ОСОБА_1, - ОСОБА_2, що підтверджено копією її заяви (а.с.115).

Згідно п. 33.1. Договору іпотеки предметом цього договору є надання Іпотекодавцем в іпотеку нерухомого майна, зазначеного в п. 33.3 цього договору, в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 перед Іпотекодержателем, в силу чого Іпотекодержатель має право в разі невиконання Іпотекодавцем зобов'язань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами Іпотекодавця.

Відповідно до п. 33.2. за цим договором іпотекою забезпечується виконання зобов'язань Іпотекодавцем за кредитним договором від 06.05.2008 р. № CNNGGL 0000000001 від 6 травня 2008 року, укладеного між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем по:

- поверненню кредиту, наданого у вигляді непоновлюваної кредитної лінії в сумі 40000,00 дол. США на строк з 6 травня 2008 року по 30 квітня 2028 року включно. Погашення за Кредитним договором здійснюється в строк з 6 травня 2008 року по 30 квітня 2028 року або у строки згідно Графіка погашення кредиту (Додаток 1 до Кредитного договору);

- сплаті відсотків за користування кредитом у розмірі 1,32% відсотків на місяць у період сплати з 25 по 30 число кожного місяця;

- щомісячного надання грошових коштів (щомісячний платіж) у період сплати сумою не менше 584,43 дол. США згідно Гафіку погашення кредиту для погашення заборгованості за Кредитним договором, яка включає заборгованість по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії;

- сплаті винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 1,50 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту та винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, винагороди за резервування ресурсів у розмірі 0,48 % річних від суми зарезервованих ресурсів та винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно з п.7.2. Кредитого договору;

- сплаті пені у випадку несвоєчасного погашення заборгованості по кредиту у розмірі 0,15% від суми просроченої заборгованості по кредиту за кожний день просрочки, але не менше 1 гривні. Сплата пені здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати. Виконання зобов'язань зі сплати відсотків, винагороди за надання фінансового інструменту, а також сплати інших винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодовувати збитки, витрати у відповідності, порядку та строки, зазначені у Кредитному договорі.

Згідно п. 33.3. Договору іпотеки в забезпечення виконання Іпотекодавцем зобов'язань за Кредитним договором та цим Договором Іпотекодавець надав в іпотеку нерухоме майно (далі предмет іпотеки), а саме: однокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею кв.м. 40,70 кв.м., житлова площа - 15,80 кв.м.. Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Славутицького міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_9 13 квітня 2008 року за Р № 1758.

Згідно п. 33.4. Договору іпотеки сторони визначили, що вартість предмета іпотеки складає 252500,00 гривень.

Відповідно до п. 16.7. Договору іпотеки Іпотекодержатель має право з метою задоволення своїх вимог:

16.7.1. Звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання якого-небудь із зобов'язанть, передбачених Кредитним договором, вони не будуть виконані.

16.7.2. Звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання термінів виконання будь-якого із зобов'язань за Кредитним договором у випадку, зокрема, порушення Іпотекодавцем зобов'язань, передбачених умовами Кредитного договору.

Згідно умов п. 16.9. Договору іпотеки у разі звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з п. 16.7. цього договору Іпотекодержатель має право задовольнити за рахунок предмета іпотеки свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи відсотки, винагороди та інші платежі, відшкодування збитків, неустойки, витрати на утримання предмета іпотеки, а також на здійснення забезпечених іпотекою вимог.

14 червня 2012 року представником ПриватБанку, - позивачем у справі, на адресу місця реєстрації ОСОБА_1, вказану в договорі іпотеки, - відповідача у справі, було направлено письмову вимогу про усунення порушень за основним зобов'язанням та добровільне виселення з житлової квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджено копією цієї вимоги, проте представником позивача не надано доказів про отримання відповідачем цієї письмової вимоги (а.с. 31).

10 липня 2012 року також представником ПриватБанку, - позивачем у справі, на адресу місця реєстрації ОСОБА_1, вказану в договорі іпотеки, - відповідача у справі, було направлено письмову вимогу про усунення порушень за основним зобов'язанням та добровільне виселення з житлової квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, яка була одержана особисто ОСОБА_1 14 липня 2012 року, що підтверджено копією цієї вимоги і копією повідомлення про вручення поштового відправлення .

Згідно змісту вимоги іпотекодержатель повідомив іпотекодавця про порушення ним термінів виконання зобов'язань за кредитним договором від 06.05.2008 р. та наявність заборгованості станом на 10 липня 62326 доларів США(а.с.116).

Згідно довідки форми 3 КП «ЖКЦ» № 1721 від 05.09.2012 року за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрований ОСОБА_1(а.с.41).

Актом обстеження умов проживання від 12.06.2013 року, складеного спеціалістом Служби у справах дітей виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області, підтверджено, що за вищевказаною адресою, крім ОСОБА_1, який є власником квартири, проживають без реєстрації його дружина ОСОБА_2, співвідповідачка у справі, та малолітня донька ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

21 березня 2013 року представником ПриватБанку, - позивачем у справі, на адресу: АДРЕСА_1 - ОСОБА_1, ОСОБА_2, відповідачам, було направлено письмову вимогу про усунення порушень за основним зобов'язанням та добровільне виселення з житлової квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, яка була одержана особисто ОСОБА_1 3 квітня 2013 року, що підтверджено копією цієї вимоги і копією повідомлення про вручення поштового відправлення.

Згідно змісту вимоги іпотекодержатель повідомив іпотекодавця про порушення ним основного зобов'язання та запропонував добровільно звільнити займану квартиру на протязі одного місяця з дня отримання вимоги, яка до цього часу невиконана (а.с.149).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором № CNNGGL 0000000001 від 6 травня 2008 року, заборгованість станом на 21.11.2012 року в розмірі 58373,67 доларів США, що складається з: 35510,08 доларів США поточної заборгованості за кредитом; 3160,92 доларів США простроченої заборгованості за кредитом; 428, 17 доларів США поточної заборгованості по процентам; 19274,50 доларів США простроченої заборгованості по процентам, достовірність якої сумнівів у суда не викликає.

Визначаючи відповідні встановленим обставинам справи правовідносини сторін, суд при вирішенні спору виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 цього Кодексу передбачено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 533 цього Кодексу грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. За правилом ч. 2 цієї статті якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Як визначено частиною третьою цієї статті, використання іноземної валюти при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 610 цього Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 611 цього Кодексу передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч.2 ст. 1054 та ч.2 ст.1050 ЦК України наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодавець) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно ч. 1 ст. 575 цього Кодексу іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ч. 6 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Згідно ч. 1 ст. 7 цього Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

За правилом ч. 2 цієї статті якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 цього Закону у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ч. 3 цієї статті звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 цього Закону у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Згідно ч. 2 цієї статті положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Виходячи із наведених положень Кредитного договору, Договору іпотеки та положень Цивільного кодексу України і Закону України «Про іпотеку» та встановлених судом обставин справи, позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки слід визнати обгрунтованими, оскільки іпотекодавець за Договором іпотеки і одночасно боржник за основним зобов'язанням, встановленим Кредитним договором, - відповідач ОСОБА_1, порушив основне зобов'язання, розмір якого встановлено у чітко визначеній сумі на конкретний час, ним була одержана вимога іпотекодержателя про необхідність виконання порушеного зобов'язання протягом 30 днів з дня одержання вимоги, з одночасним попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі залишення цієї вимоги без задоволення, розмір заборгованості за Кредитним договором значно перевищує вартість предмета іпотеки, визначену сторонами у Договорі іпотеки, тобто встановлено наявність всіх необхідних підстав та умов, визначених договором та законом, для звернення стягнення на предмет іпотеки, в т.ч. за рішенням суду.

Як роз'яснено судам у п. 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільниї і кримінальних справ від 30 березня 2012 р. № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Задовольняючи позовні вимоги частково і відмовляючи у їх задоволенні в частині надання права позивачу на отримання витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах та організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки, суд виходить з того, що такі повноваження іпотекодержателя не передбачені ні умовами укладеного Договору іпотеки, ні положеннями закону, які регулюють спірні відносини.

Так, пунктом 27 Договору іпотеки передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом:

- переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що іпотекодержатель зобов'язаний письмово повідомити іпотекодавця; або

- продажу предмета іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом на підставі договору купівлі-продажу у порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку», для чого іпотекодавець надає іпотекодержателю право укласти такий договір за ціною та на умовах, визначених на власний розсуд іпотекодержателем та правом вчинити необхідні дії від імені іпотекодавця (а.с.16-21).

Відповідно до ч. 5 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого уповноваження іпотекодавця.

Надання іпотекодержателю інших повноважень за рішенням суду, які не грунтуються на положеннях договору іпотеки та нормах закону, є фактичною видачею судом довіреності від імені іпотекодавця на розпорядження предметом іпотеки, що є недопустимим.

Відповідно до ч. 1 ст. 33, ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основними зобов'язаннями шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки; Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

При цьому рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд може встановити спосіб реалізації предмета іпотеки: або шляхом проведення прилюдних торгів, або шляхом застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Вимоги позивача про виселення відповідачів та їх малолітньої дитини із квартири, яка є предметом іпотеки і відносно якої прийнято рішення про звернення стягнення, не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.39 Закону України «Про іпотеку» одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом.

Як зазначено у ч. ч. 1, 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передану в іпотеку квартиру є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільних не звільняють, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Причиною заявлення вимоги про виселеня відповідачів із займаної квартири, представник позивача вказує на те, що наявність осіб, зареєстрованих в квартирі, на яку звертається стягнення, негативно відобразиться на її ціні, а також буде перешкоджати реалізації цього предмета іпотеки.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. За правилом ч. 2 цієї статті докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Всупереч ст. 60 ЦПК України представником позивача не надано суду переконливих доказів на підтвердження наявних перешкод звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру, в якій проживають відповідачі і яким чином права позивача будуть порушені. Посилання представника позивача на те, що наявність осіб, зареєстрованих в квартирі, на яку звертається стягнення, негативно відобразиться на її ціні, а також буде перешкоджати реалізації цього предмета іпотеки, є припущенням і доказами не підтверджується. Сама по собі наявність мешканців у квартирі, на яку звертається стягнення, не вважається перешкодою для цього, оскільки не позбавляє права нового власника на укладення з ним договору найму цього жилого приміщення або для звернення до суду з позовом про виселення їх, якщо житлове приміщення буде потрібно новому власнику для власного проживання чи проживання членів його сім'ї, тобто для реалізації права володіння, користування і розпорядженя новим власником.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 209, 213-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» за кредитним договором № CNNGGL 0000000001 від 6 травня 2008 року в розмірі 58373,67 доларів США, що складається з: 35510,08 доларів США поточної заборгованості за кредитом; 3160,92 доларів США простроченої заборгованості за кредитом; 428, 17 доларів США поточної заборгованості по процентам; 19274,50 доларів США простроченої заборгованості по процентам, звернути стягнення на предмет іпотеки - однокімнатну квартиру, загальною площею 40,70 кв.м., житловою площею 15,8 кв.м., розташованою за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 30 квітня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Славутицького міського нотаріального округу Київської області за реєстровим № 1758, шляхом продажу будь-якій особі-покупцеві на підставі договору іпотеки від 06 травня 2008 року, укладеного між закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» і ОСОБА_1, посвідченого державним нотаріусом Славутицької міської державної нотаріальної контори, реєстр № 1277, із застосуванням процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України «Про іпотеку», з встановленням початкової ціни на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид товару на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 3219 гривень судових витрат по оплаті судового збору.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Славутицький міський суд. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне рішення виготовлено 11 вересня 2013 року.

Суддя Н. Ф. Теремецька