Ухвала суду № 33443415, 12.09.2013, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2013 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі суддів - Оніпко О.В., Хилевича С.В., Рожина Ю.М.

секретар Ковальчук Л.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Бистрицька сільськогосподарська машинно-технологічна станція" на рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 23 липня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Бистрицька сільськогосподарська машинно-технологічна станція" про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати. компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати і середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Березнівського районного суду від 23 липня 2013 р. позов ОСОБА_1 задоволено частково: стягнуто з ВАТ "Бистрицька сільськогосподарська машинно-технологічна станція" на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату у сумі 3529,52 грн. та середній заробіток за період з 05.06.2012 р. по 06.03.2013 р. в сумі 9013,36 грн. в решті позовних вимог - відмовлено. Вирішено питання про судові витрати

В поданій на рішення апеляційній скарзі ВАТ "Бистрицька сільськогосподарська машинно-технологічна станція" вважає, що воно є незаконним в частині стягнення на користь позивача середнього заробітку в сумі 9013,36 грн.

Вказує, що відповідно до вимог ст. 117 КЗпП України умовою відповідальності власника або уповноваженого ним органу є його вина. Вирішуючи спір, суд не звернув уваги на такі обставини, що свідчать про відсутність вини відповідача: відповідач перебуває в процедурі банкрутства, господарська діяльність та рух грошових коштів по рахунку відсутній, на майно підприємства накладено арешт. За таких обставин відповідач не мав об'єктивної можливості здійснити розрахунок з позивачем.

Просить рішення в частині стягнення на користь позивача середнього заробітку в сумі 9013,36 грн. скасувати та ухвалити в цій частині нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду 1-ї інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді 1-ї інстанції, колегія суддів приходить до висновку про її відхилення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 працював у ВАТ "Бистрицька сільськогосподарська машинно-технологічна станція" на посаді охоронця та згідно з довідкою відповідача за № 39 від 11.04.2013 р., заборгованість останнього по виплаті позивачу заробітної плати станом на 01.04 2013 р. становила 3529, 52 грн. (а.с. 31).

Згідно із ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що

_______________

Справа № 555/666/13-ц Головуючий суддя 1 інстанції: Таргоній М.В.

Провадження № 22-ц787/1576/2013 Суддя-доповідач : Оніпко О.В.

належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ч.1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 21 листопада 2012 року, прийнятій за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції ст. 117 КЗпП України та ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у подібних правовідносинах відносини стосовно виплати заробітної плати за своєю правовою природою є трудовими, а не цивільними чи господарськими й на них не поширюється правило ч.4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Тобто зі змісту ст.2 Закону України «Про оплату праці» та ст.117 гл. VII «Оплата праці» КЗпП України вбачається, що на відносини, які випливають із трудових, окремих сімейних та абсолютних правовідносин, мораторій не поширюється, а належні суми підлягають виплаті.

Не оспорюючи суми, що підлягає до стягнення з ВАТ "Бистрицька сільськогосподарська машинно-технологічна станція" на користь позивача, відповідач посилається на відсутність його вини у несвоєчасному проведенні розрахунку при звільненні з позивачем через перебування підприємства у процедурі банкрутства та відсутність на рахунку коштів для виплати заробітної плати.

Однак вказані доводи не заслуговують на увагу, оскільки, сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Також, жодних доказів щодо наявності вини самого позивача щодо несвоєчасного отримання ним належних йому коштів у зв"язку із звільненням, відповідачем надано не було.

За наведених обставин, судом 1-ї інстанції обґрунтовано задоволено позов ОСОБА_1 та стягнуто з "Бистрицька сільськогосподарська машинно-технологічна станція" на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 9013 грн. 36 коп.

Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України , колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Бистрицька сільськогосподарська машинно-технологічна станція" - відхилити.

Рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 23 липня 2013 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді :