Постанова № 33441571, 06.09.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2013 року № 813/4894/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шинкар Т.І.,

за участю секретаря судових засідань - Гуменюк В.М.,

за участю представників позивача Кульчицького Н.Б., Гуліна Ю.О., представника відповідача Задорожного І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом ТзОВ «ВП «Укрзахідавтоспецмаш» до ДПІ у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.06.2013р. №0000882200 та №0000892200, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВП «Укрзахідавтоспецмаш» (далі-Підприємство) звернулося у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі-ДПІ), просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.06.2013р. №0000882200 та №0000892200. Обґрунтовує позов тим, що за наслідком проведеної документальної позапланової виїзної перевірки Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, ДПІ безпідставно прийшла до висновків про порушення Підприємством вимог податкового законодавства з підстав укладення Підприємством та ТзОВ ВКЦ «Мотор Сім», ТзОВ «Магірус ЛТД», ТзОВ «Валета», ПП «Будмаш-96», ТзОВ «Спецторг Трак», ТзОВ «Промислові Мастила», СПД ФО ОСОБА_5 нікчемних правочинів. Проте, судових рішень, які б набрали законної сили та за якими правочини укладені між позивачем та вищезгаданими суб'єктами господарювання або окремі їх умови, які визнані судом недійсними не має; договори, які укладені господарюючими суб'єктами, виконувались; реальність таких підтверджується первинними документами, складеними сторонами договорів, отже висновки ДПІ щодо нікчемності правочинів є безпідставними, а прийняті на їх підставі рішення протиправними.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позові та просили задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив та зазначив, що під час перевірки Підприємства ДПІ, використовуючи АРМ «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», встановлено розбіжність. При перевірці використано акти перевірок контрагентів Підприємства, якими встановлено неможливість здійснення спірних господарських операцій, що є наслідком укладення нікчемних правочинів. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 06 вересня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Укрзахідавтоспецмаш» зареєстроване як суб'єкт господарювання Жовківською районною державною адміністрацією Львівської області 31.08.2004р., взято на податковий облік в органах державної податкової служби ДПІ у Галицькому районі м.Львова 22.09.06р. за №10063 та перереєстровано в ДПІ у Жовківському районі Львівської області 26.01.2007 року де перебувало на обліку на час перевірки.

Судом встановлено, що ДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при взаєморозрахунках з ТзОВ ВКЦ «Мотор Сім» за лютий, березень 2012 року, ТзОВ «Магірус ЛТД» за листопад 2011 року, ТзОВ «Валета» за травень 2012 року, ПП «Будмаш-96» за січень 2011 року, ТзОВ «Спецторг Трак» за серпень 2011 року, ТзОВ «Промислові мастила» за квітень-червень 2011 року, СПД ФО ОСОБА_5 за червень-вересень 2010 року, за наслідком якої податковий орган прийшов до висновку, що Підприємством порушено п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3, ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР (далі - Закон №334), а саме занижено податок на прибуток за ІІ та ІІІ квартали 2010 року в сумі 864 грн., п.п 134.4 ст.134, п.п 135.5.4 п.135.5 ст.135, п.п 138.8.5, п.п 138.1.1 п.138.1, п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755 з наступними змінами та доповненнями (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 64 907,00 грн. за ІІ-ІV квартали 2011 року та за ІІ квартал 2012 року, п.п 7.4.1, п.п. 7.4.4 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (далі - Закон №168), чим завищено податковий кредит по безтоварних операціях на суму 704,00 грн. у червні-вересні 2010 року, п.п 198.1, п.п198.3 ст.198 ПК України, внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість (далі-ПДВ), що підлягає сплаті до бюджету в сумі 56 655,00 грн. за січень, квітень, травень, червень, серпень, листопад 2011 року та травень, червень 2012 року, що викладено в Акті перевірки від 30.05.2013р. №494/2200/33169349.

На підставі Акта перевірки ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.06.2013р. №0000882200, якими Підприємству збільшено розмір грошового зобов'язання з платежем податок на прибуток на 65 771,00 грн. основного платежу та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - на суму 1 619,50 грн. та №0000892200, та збільшено розмір грошового зобов'язання за платежем ПДВ на суму 57 359,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - на суму 26 224,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями Підприємство звернулося до суду за захистом своїх прав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Як зазначено в акті перевірки, в ході проведеної перевірки ДПІ отримано акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Мотор Сім» за лютий, березень 2012 року, згідно якого стан вищезгаданого підприємства - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням; акт Білоцерківської ОДПІ про проведення позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Магірус», яким встановлено відсутність ТзОВ «Магірус» за юридичною адресою; акт позапланової виїзної документальної перевірки ПП «Будмаш-96», яким встановлено відсутність об'єкту оподаткування; акт Кіровоградської ОДПІ документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Валета», яким встановлено безпідставне формування податкових зобов'язань підприємств-постачальників ТзОВ «Валета» та підприємств-покупців, в тому числі Підприємства; акт Бориспільської ОДПІ позапланової невиїзної документальної перевірки ТзОВ «Промислові мастила», якою встановлено порушення при вчиненні правочинів з одним з його контрагентів; акт Городоцької МДПІ Львівської області документальної позапланової невиїзної перевірки СПД ФО ОСОБА_5 в якому зазначено, що до перевірки не надано документи які підтверджують факт доставки ТМЦ Підприємству.

Вищевикладені обставини стали підставою розбіжності між сумами податкового зобов'язання та податкового кредиту Підприємства та його контрагентів, які відображені в програмному продукті «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

На підставі вищевикладеного податковий орган прийшов до висновку що Підприємством в порушення вимог ПК України занизило податок на прибуток за 2 кв. 2010р. на суму 307,00 грн., 3 кв.2010р. на суму 557,00 грн., за 2 кв.2011р. на суму 5 649,00 грн., 3 кв. 2011р. на суму 860,00 грн., 4 кв.2011р. на суму 55 824,00 грн., 2 кв. 2012 р. на суму 2 574,00грн., за червень 2010 р. на суму 246,00 грн., за липень 2010р. на суму 149,00 грн., за серпень 2010р. на суму 30,00 грн., за вересень 2010р. на суму 279,00 грн., занизило суму ПДВ за січень 2011р. на суму 2 067,00 грн., за квітень 2011р. на суму 631,00 грн., за травень 2011р. на суму 1 230,00 грн., за червень 2011 року на суму 985,00 грн., за серпень 2011р. на суму 748,00 грн., листопад 2011р. на суму 48 543,00 грн., за травень 2012р. на суму 1 938,00грн., за червень 2012р. на суму 513,00 грн. з підстав, що укладені Підприємством з вищезгаданими контрагентами угоди мають ознаки нікчемності.

Проте з такими висновками ДПІ суд не погоджується виходячи з наступного.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно п. 201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПУ України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Як передбачено п.198.3. ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, в тому числі, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999 року, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до умов пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, непідтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У розумінні пункту 14.1.36. ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Як це передбачено п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Представлені представниками позивача в судовому засіданні документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентами, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх. Факт здійснення господарських операцій підтверджується договорами, податковими та видатковими накладними, калькуляціями на проведення капремонту, товарно-транспортними накладними, подорожними листами вантажного автомобіля, актами здачі-приймання та іншими письмовими документами.

Як вбачається з акта перевірки та долучених до матеріалів справи документів, Підприємством було укладено ряд Договорів: на придбання робіт у ТзОВ ВКЦ «Мотор Сім» за лютий, березень 2012 року; придбання ТМЦ у ТзОВ «Магірус ЛТД» за листопад 2011 року, ТзОВ «Валета» за травень 2012 року, ПП «Будмаш-96» за січень 2011 року, ТзОВ «Спецторг Трак» за серпень 2011 року, ТзОВ «Промислові мастила» за квітень-червень 2011 року, СПД ФО ОСОБА_5 за червень-вересень 2010 року.

На виконання умов Договору з ТзОВ ВКЦ «Мотор Сім» складено акти здачі-прийомки робіт по ремонту блок управління, клапана екскаваторного та гідронасоса 224.20 та виписано податкові накладні. На виконання умов Договорів з ТзОВ «Магірус ЛТД», ТзОВ «Валета», ПП «Будмаш-96», ТзОВ «Спецторг Трак», ТзОВ «Промислові Мастила», СПД ФО ОСОБА_5 виписано видаткові накладні та податкові накладні, номенклатури товарів в яких тотожні. Суми ПДВ по виписаних податкових накладних віднесені Підприємством до податкових декларацій за січень 2011р. на суму 2 067,00 грн., за квітень 2011р. на суму 631,00 грн., за травень 2011р. на суму 1 230,00 грн., за червень 2011 року на суму 985,00 грн., за серпень 2011р. на суму 748,00 грн., листопад 2011р. на суму 48 543,00 грн., за травень 2012р. на суму 1 938,00грн., за червень 2012р. на суму 513,00 грн., що підтверджено актом перевірки.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, оплата за товар та роботи була проведена на суму зазначену в відповідних накладних, про що подав банківські виписки за особовим рахунком. Факт оплати ДПІ не оспорюється.

Як вбачається з досліджених в судовому засіданні видаткових накладних, товар був отриманий уповноваженим представником Підприємства згідно Доручень, журнал реєстрації яких досліджений судом.

Товар, який був предметом Договору поставки, не обмежений в цивільному обороті України. Таким чином, господарські операції, що є предметом даного спору, здійснювалися правоздатними юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що придбаний у Контрагентів товар був використаний на виконання договорів, укладених Підприємством з ТзОВ «Бетонбуд», ДП «Міжнародний аеропорт Бориспіль», ДК «Укртрансгаз» НАК Нафтогаз України ф-я УМГ «Львівтрансгаз», Академією сухопутних військ ім.П.Сагайдачного, ЗАТ «Львівський домобудівний комбінат», ТзОВ «Кадуба», ТзОВ «Компанія ВЕЕМ-Металавтопром», ДТГО «Львівська залізниця ВП «КМС-274» щодо надання послуг з технічного обслуговування і ремонту піднімального та такелажного устаткування, електрокозлового крана, екскаваторної установки, капітального ремонту автотранспортних засобів, послуг з монтажу, тощо, про що подано акти здачі-приймання робіт, акти приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів, акти списання, засвідчені комісійно підписами уповноважених осіб Підприємства.

Окрім того, зазначив, що станок токарно-гвинтовий, який придбавався у ТзОВ «Магурус ЛТД» для господарської діяльності Підприємства, обліковується як основний засіб, про що подав акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів.

В підтвердження реальності господарських операцій Підприємством подано судові рішення, згідно яких підтверджено факт реальності господарських операцій з ТзОВ «Промислові мастила», ТзОВ «Магірус ЛТД».

Відповідно до п.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Як вбачається з акта перевірки, придбані товари та роботи відображені в бухгалтерському обліку відповідними бухгалтерськими проведеннями: Рах 202,207,209.

Факт отримання товару від Контрагентів Підприємства, в тому числі, підтверджується накладними з зазначення технічного засобу, на якому придбаний товар вмонтований (замінений).

До матеріалів справи, окрім того, долучено оборотно-сальдлву відомість по рах.105 «Необоротні активи» згідно якої вбачається, що Підприємство володіє транспортними засобами: автомобілями, напівпречіпом та сідловим тягачем.

Суд вважає, що з дати отримання податкової накладної у позивача виникло право на податковий кредит. Слід зазначити, що позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за січень 2011р. на суму 2 067,00 грн., за квітень 2011р. на суму 631,00 грн., за травень 2011р. на суму 1 230,00 грн., за червень 2011 року на суму 985,00 грн., за серпень 2011р. на суму 748,00 грн., листопад 2011р. на суму 48 543,00 грн., за травень 2012р. на суму 1 938,00грн., за червень 2012р. на суму 513,00 грн., надано податкові накладні, які не мали недоліків та порядок заповнення яких, відповідає встановленому чинним на момент їх виписки законодавством, а також суд вважає, що Підприємство правомірно відобразило валові витрати, що спростовує висновки ДПІ про заниження податку на прибуток за 2 кв. 2010р. на суму 307,00 грн., 3 кв.2010р. на суму 557,00 грн., за 2 кв.2011р. на суму 5 649,00 грн., 3 кв. 2011р. на суму 860,00 грн., 4 кв.2011р. на суму 55 824,00 грн., 2 кв. 2012 р. на суму 2 574,00грн., за червень 2010 р. на суму 246,00 грн., за липень 2010р. на суму 149,00 грн., за серпень 2010р. на суму 30,00 грн., за вересень 2010р. на суму 279,00 грн.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі-ЦКУ), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦКУ, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦКУ недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Актом перевірки не підтверджено, що на момент здійснення господарських операцій, контрагенти Підприємства не знаходились в Єдиному державному реєстрі, а також що у таких не було Свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Суд не погоджується з висновком податкового органу щодо нікчемності правочинів з підстав відсутності штату працівників, основних засобів, оскільки господарська діяльність може здійснюватись шляхом залучення трудових ресурсів та транспорту в спосіб, зокрема, укладення цивільно-правових угод та господарських договорів.

Встановлений ДПІ факт відсутності штатних працівників за результатом аналізу податкової звітності щодо утриманих і сплачених сум податку з доходів останніх не може слугувати належним доказом не використання праці найманих осіб загалом та не є підтвердженням вчинення безтоварних операцій.

Доказів того, що спірні господарські зобов'язання в судовому порядку визнавались недійсними представником відповідача суду не надано.

Слід зазначити, що Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва у листі від 16.09.2011р. №7319 щодо правомірності органів державної податкової служби визнавати угоди нікчемними зазначив наступне: головною підставою вважати правочини нікчемними являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки; вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочинів.

В підтвердження обставин реальності господарських операцій судом взято до уваги діяльність позивача. Підприємство, як господарюючий суб'єкт веде діяльність з серпня 2004 року, купівля-продаж товару, узгоджується з предметом діяльності Підприємства: ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення, технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів.

У розділі 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтранспорту України від 14.10.97р. №363, зареєстрованих в Мін'юсті України 20.02.1998р. за № 128/2568 зазначено, що «товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи»; подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство. Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Факт руху вантажу від пункту відправлення до пункту призначення (передання вантажу одержувачу) свідчать подорожні листи вантажного автомобіля, товарно-транспортні накладні, акти здачі-приймання послуг з організації перевезення вантажів, укладених Підприємством та ТзОВ «Ін-Тайм» по маршруту Мелітополь-Львів.

Щодо перевезення придбаних товарів від ТзОВ «Спецторг Трак», то представник позивача зазначив, що Замовник та Постачальник знаходяться у м.Дублянах на одній вулиці, а тому ні ТТН, ні подорожні листи для поставки товару не виписувались.

Суд зауважує, що перелік правочинів, які є нікчемними з огляду вимоги ст.228 ЦК України чітко визначені як такі, що порушують публічний порядок, якщо такі були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Слід зауважити, що в основу прийняття висновків про нікчемність господарських операцій Підприємства та ТзОВ ВКЦ «Мотор Сім» за лютий, березень 2012 року, ТзОВ «Магірус ЛТД» за листопад 2011 року, ТзОВ «Валета» за травень 2012 року, ПП «Будмаш-96» за січень 2011 року, ТзОВ «Спецторг Трак» за серпень 2011 року, ТзОВ «Промислові мастила» за квітень-червень 2011 року, СПД ФО ОСОБА_5 за червень-вересень 2010 року була покладена інформація податкового органу згідно якої, складено акти про неможливість проведення перевірки, що не може слугувати доказом укладення нікчемних правочинів.

Згідно ст.61 Конституції України принципу індивідуалізації відповідальності, Підприємство не несе відповідальності за свого контрагента та не позбавлене права на податковий кредит у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, що узгоджується з практикою Європейського суду, викладеною в рішенні від 22.01.2009р. у справі «Булвес» АД проти Болгарії.

Суд вважає, що ДПІ не надано доказів для встановлення мети вищезгаданих підприємств, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, при проведенні зазначених господарських договорів. Податковим органом не подано жодних доказів на підтвердження висновків, викладених в акті перевірки. При цьому слід зазначити, що одним з основних принципі оцінки податкових спорів є принцип презумпції добросовісності платника, у зв'язку з яким, дії платника податків, який має на меті одержання податкової вигоди, економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними.

Дослідивши письмові докази суд приходить до висновку, що операції з придбання Підприємством ТМЦ та робіт у вищезгаданих контрагентів мали реальний характер.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення. Оскільки судом не встановлено порушень позивачем податкового законодавства, то відсутні підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на підставі п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що суб'єкт владних повноважень прийнявши оскаржуване податкове повідомлення-рішення не дотримався принципу верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, вимог чинного податкового законодавства та передбачених ст.2 КАС України принципів, що дає суду підстави задовольнити позовні вимоги.

Щодо судових витрат, то у відповідності до ст.94 КАС України слід стягнути з Державного бюджету України на користь Підприємства 1510,00грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області від 14.06.2013р. №0000882200 та №0000892200.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП»Укрзахідавтоспецмаш» 1 510,00 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст Постанови виготовлений 12.09.2013 року.

Суддя Шинкар Т.І.