Рішення № 33440645, 31.07.2013, Приморський районний суд м. Одеси

Провадження №2/522/8042/13

Справа №522/10235/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2013 року, Приморський районний суд міста Одеси, у складі:

головуючого судді - Турецького О.С.,

при секретарі - Гасуляк С.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Приморського районного суду міста Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" про визнання договору споживчого кредиту, договору застави та договору поруки недійсними, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом про визнання договору споживчого кредиту, договору застави та договору поруки недійсними, вказуючи на те, що 16.04.2007 року між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством акціонерним банком "УКРГАЗБАНК", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" (далі - АТ УКРГАЗБАНК") були укладені договори про надання споживчого кредиту №85/К, відповідно до умов якого банк надає позичальникові грошові кошти у розмірі 19 905,00 доларів США на споживчі цілі зі сплатою відсотків за користуванням кредиту у розмірі 11,9% річних строком на 72 місяці до 16.04.2013 року.

В якості забезпечення виконання Позичальником своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, сплати відсотків та інших платежів, передбачених Кредитивним договором, можливих штрафних санкцій Позичальник (майновий поручитель) уклав з Банком договір застави транспортного засобу №86/К від 16.04.2007 року, згідно якого в заставу передано рухоме майно - транспортний засіб автомобіль марки "DADDI SHATTLE", рік випуску 2007.

Кредитний договір передбачає, що кредит видається в іноземній валюті - доларах США та розрахунки між АТ "УКРГАЗБАНК" та ОСОБА_1 мають здійснюватися в тій самій валюті, доларах США.

Тобто, вказаний вище кредит носив споживчий характер та іноземна валюта була видана позивачу для споживчих цілей.

Посилаючись на безпідставне підвищення процентної ставки, порушення істотних умов договору, використання іноземної валюти, позивач просив суд визнати договір споживчого кредиту, договір застави та договір доручення недійсними.

До судового засідання сторони не з'явилися, від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи в його відсутність, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити, проти винесення заочного рішення по справі заперечував, відповідач про час, дату та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, клопотань, доказів чи заперечень на позов до суду не надавав, про причини неявки в судове засідання суд не сповіщав.

Згідно ч. 2 ст. 158 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідно ч. 2 ст. 197 ЦПК України, у разі неявки всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу звукозаписувальним засобом не здійснюється.

З'ясувавши обставини, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та правовідносини сторін, що випливають з таких обставин, дослідивши матеріали справи, надавши їм правову оцінку, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Як випливає з матеріалів справи, 16.04.2007 року між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством акціонерним банком "УКРГАЗБАНК", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" був укладений договір про надання споживчого кредиту №85/К (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого банк надав позичальникові грошові кошти у розмірі 19 905,00 доларів США на споживчі цілі зі сплатою відсотків за користуванням кредиту у розмірі 11,9% річних строком на 72 місяці до 16.04.2013 року.

Відповідно до свідоцтва про зміну імені серія НОМЕР_5, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Ізмаїл Ізмаїльського міськрайоного управління юстиції Одеської області, ОСОБА_1 змінив прізвище на "ОСОБА_1".

На час укладення цього договору, ОСОБА_1, достовірно надав банку інформацію про своє фінансово-майнове становище, надав довідку про отримання доходу в національній валюті України гривні за шість місяців, що сприяло отриманню кредиту. Позивач є споживачем по Договору про надання споживчого кредиту № 85/К від 16 квітня 2007 року, згідно п. 23 ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів", для споживчих цілей, згідно з п.1. Розділ 1 Договору. Згідно даного договору та п 1.1. Розділу 1, кредит видається в іноземній валюті - доларах США, та розрахунки між банком та позичальником здійснюються в доларах США.

Кредит носив споживчий характер та іноземна валюта була видана на споживчі цілі для придбання автомобілю, тобто для здійснення правочину з резидентами України.

16 квітня 2007 року, на забезпечення Кредитного договору, було укладено договір застави транспортного засобу № 86/В, відповідно до п 1 якого, Іпотекодавець забезпечує вимоги Іпотекодержателя - Банк, що витікають з Кредитного договору № 85/К від 16.04.2007 року, за умовами якого позичальник зобов'язався повернути суму кредиту у розмірі 19 905,00 доларів США. Іпотекодавець - ОСОБА_1, передав у заставу - транспортний засіб (рухоме майно): автомобіль марки "DADDI SHATTLE", рік випуску 2007, колір чорний, номери агрегатів: кузов № НОМЕР_1, державний номер № НОМЕР_2; що належить Заставодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_6 виданого РЕВ 1-го МРВ ДАІ ГУМВС України в Одеській області.

13.04.2007 року між ОСОБА_1 та АТ "УКРГАЗБАНК" був укладений Договір відступу права вимоги № 86/ В від 16 квітня 2007 pоку та Договір доручення серії ВЕЕ № 195572 від 16 квітня 2007 pоку, зареєстрований в реєстрі за № 4470.

Позивач стверджує, що у відповідача при укладенні спірного договору кредиту була відсутня індивідуальна ліцензія Національного банку України, яка б дозволяла використовувати іноземну валюту, як засіб платежу при виконанні кредитного договору.

В судовому засіданні факт відсутності вказаної індивідуальної ліцензії відповідач не спростував. Згідно ст. 192 ЦК України, законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 533 ЦК України, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

У пункті 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 N 14 "Про судове рішення у цивільній справі" зазначено, що згідно з частиною першою статті 192 ЦК України, законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК України, частина третя статті 533 ЦК України; Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю").

Стаття 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлює загальні вимоги до здійснення комерційними банками банківських операцій та передбачає для вчинення яких банківських операцій комерційним банкам слід отримати банківську ліцензію та письмові дозволи. Режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства визначається Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (далі - Декрет).

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 Декрету, до валютних операцій відносяться операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 1 Декрету, до валютних цінностей відноситься іноземна валюта - іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших фінансових установ за межами України.

Частиною 1 ст. 5 Декрету визначено, Національний Банк України (далі - НБУ) видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом, а також використання готівкою іноземної валюти на території України може бути за умови отримання індивідуальної ліцензії, яка видається виключно на підставі окремої постанови Правління Національного Банку України. Згідно п. "г" ч. 4 ст. 5 Декрету, індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції, зокрема індивідуальна ліцензія потребується у разі використання іноземної валюти на території України як засобу платежу.

Отже, індивідуальні ліцензії мають цільовий характер і надаються на вчинення разової валютної операції, ст. 5 Декрету вказує, що ліцензії на право вчинення операцій з валютними цінностями, видаються лише юридичним особам. Згідно ч. 5 ст. 5 Декрету одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліцензії.

Разом з цим, у відповідача, а відтак і у позивача, як встановлено судом в ході розгляду справи, на момент укладення спірного договору кредиту індивідуальна ліцензія, видана НБУ на використання іноземної валюті при здійсненні платежів за вказаним договором кредиту була відсутня.

Відповідно до п. 1.5. Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 р. N 483, використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється: - якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями); - у випадках, передбачених законами України.

Згідно п. 3.1. Кредитного договору, банк здійснює видачу кредиту позичальнику в іноземній валюті в сумі - 19 905,00 доларів США, який він зобов'язаний повернути банку. З спірного договору кредиту вбачається, що сторони погодили порядок видачі кредитних коштів, без видачі яких кредитний договір в силу його реальності не є укладеним.

Отримувачем за валютною операцією на отримання кредиту є позичальник ОСОБА_1, так як банк надає на його користь суму кредиту. Випадків, передбачених законодавством, в яких позичальник ОСОБА_1 має право використовувати іноземну валюту, як засіб платежу за відсутності індивідуальної ліцензії також не передбачено. Крім того, згідно п. 1.2. вказаного Положення, воно регламентує порядок та умови видачі НБУ резидентам і нерезидентам індивідуальних ліцензій на використання безготівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу.

Позивач, в свою чергу, використав готівкову іноземну валюту як засіб платежу при виконанні своїх зобов'язань за спірним договором кредиту, вносячи готівкою долари США в касу АТ "УКРГАЗБАНК".

Права позивача як споживача, також порушені при укладанні спірного договору. Відповідно до норм ст. 3 ЦК України, загальними основами цивільного законодавства є розумність, справедливість, сумлінність. Умови кредитного договору є несправедливими, так як всупереч сумлінності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав і обов'язків на шкоду споживача кредитних послуг - позивача. Несправедливими є, зокрема, умови кредитного договору в частині надання кредиту в іноземній валюті - доларах США, що передбачає згідно умов кредитного договору, що є способом зловживання правом, є порушенням частини 3 статті 13 ЦК України.

Таким чином, використання банком долара США, як предмета кредитування за споживчим кредитом, є внесенням до кредитного договору пункту, що значно погіршує положення позивача, як споживача порівняно з банком (представником фінансових послуг) у разі настання певних подій, що надає право для позивача, відповідно до п. 2 статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів", за своїм вибором вимагати визнання в цілому кредитного договору недійсним.

Умови кредитного договору про надання позичальникові споживчого кредиту в іноземній валюті - доларах США, не відповідають вимогам закону.

Кредитний договір є двостороннім договором. Спірний кредитний договір не містить відповідальності сторони, як того вимагає ч. 2 ст. 345 ГК України, і зобов'язанням якої є надання кредиту, тобто вимога закону про обов'язковість внесення до умов кредитного договору умови про відповідальність сторін, і зокрема умова про відповідальність кредитора, не виконано. Основою недійсності договору є недотримання у момент здійснення договору стороною (сторонами) вимог ч. 1 ст. 215 ЦК України, які встановлені ч. 1,3,5,6 ЦК України.

Згідно ст. 236 ЦК України, договір, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його здійснення.

Також слід зазначити, що істотно змінилися обставини, якими сторони керувалися при укладенні договору, відносно виконання боргових зобов'язань за кредитним договором. З підвищенням курсу іноземної валюти, сума боргу значно виросла, яку позичальнику необхідно сплатити, у зв'язку з чим, значно погіршав фінансовий стан позивача. В договорі не визначена сторона, яка несе ризик у разі знецінення тієї або іншої валюти.

Внаслідок збільшення розміру відповідальності за кредитом та зростання вартості самого кредиту у відповідності з курсом НБУ на дату чергового погашення заборгованості, суттєво погіршилось матеріальне становище позичальника, оскільки ОСОБА_1, отримав кредитні кошти у розмірі 19905,00 доларів США, змушений повертати фактично більше, а відповідач отримує більший прибуток.

Виконання зобов'язань за Кредитним договором було розпочато 16.04.2007 року. На момент представлення позову позивачем сплачено платежів на погашення кредиту у розмірі 6433,39 доларів США, страхові платежі та комісії банку в загальному розмірі 10 039,00 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ 50 694,25 гривням.

Таким чином, сума зарахована на погашення кредиту склала - 16 472,39 доларів США, отже вказану суму слід зарахувати в рахунок погашення кредитної заборгованості.

Позивач отримав кредит у розмірі 19 905, 00 доларів США х 5,05 (курс на 16.04.2007 рік) = 100 520,25 гривень. Так, загальна сума сплаченого кредиту позивачем складає 16 472,39 доларів США х 5,05 = 83 185,57 гривень (курс на 16.04.2007 рік). Отже, 100 520, 25 - 83 185,57 = 17 334,69 гривень - залишок по кредиту.

ОСОБА_1 посилається на те, що ні з кредитного договору, а ні з договору застави, не випливає, що ризик зміни обставин несе зацікавлена сторона - позивач.

Крім того, якщо відповідальність відповідно до основного договору за своїм обсягом збільшується, то порука припиняється - ст. 559 ЦК України, на підставі чого необхідно визнати договір доручення укладений між Відкритим акціонерним товариством акціонерним банком "УКРГАЗБАНК" і довірителем ОСОБА_1 - недійсним.

Відповідач, у разі істотної зміни курсу валюти, не зробив переоцінку вартості заставного майна, тобто вартість застави залишилась незмінною, що також порушує права ОСОБА_1, як споживача за кредитним договором.

Через обставини, які збільшили вартість споживчого кредиту, збільшився обсяг відповідальності поручителя, що є підставою вважати договір застави та договір поруки недійсними.

З урахуванням встановленого, суд приходить до висновку, що чинним на момент укладення спірного Кредитного договору законодавством України не було передбачено, що безпосередньо банківська ліцензія, дозвіл та додаток до дозволу Національного Банку України надають право громадянам України здійснювати валютні операції, зокрема виконувати грошові зобов'язання за кредитним договором в іноземній валюті, в силу імперативних положень ст. ст. 192, 533 ЦК України, п. "г" ч. 4 ст. 5 Декрету КМУ.

За приписами ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Стаття 227 ЦК України встановлює, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним .

Відповідно до п. 17 постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), згідно зі статтею 227 ЦК є оспорюваним.

Вимоги про визнання такого правочину недійсним можуть заявлятися як сторонами правочину, так і будь-якою заінтересованою особою в разі, якщо таким правочином порушено її права чи законні інтереси, а також органами державної влади, які відповідно до закону здійснюють контроль за видом діяльності, яка потребує ліцензування.

Отже, оспорюваний Кредитний договір відповідно до ст. ст. 203, 215, 227 ЦК України є недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Стаття 216 ЦК України встановлює, що кожна із сторін за кредитним договором зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього договору. Згідно ст. 236 ЦК України, договір, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його здійснення. Відповідно до приписів ч. 2 ст. 548 ЦК України, недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Цивільним кодексом України у Параграфі 6 Глави 49 не передбачено інших негативних наслідків визнання недійсним основного зобов'язання, забезпеченого договором застави (іпотеки), як визнання недійсним і додаткового зобов'язання. За таких обставин, приймаючи до уваги доведеність вимог позивача щодо недійсності договору про надання споживчого кредиту № 85/К від 16 квітня 2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством акціонерним банком "УКРГАЗБАНК", в забезпечення виконання якого ОСОБА_1 було укладено договір застави № 86/В від 16 квітня 2007 р., предметом договору є - транспортний засіб (рухоме майно); автомобіль марки DADI SUV, 2007 року випуску шасі (кузов, рама) НОМЕР_1, реєстраційний № НОМЕР_2, що належить заставодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_6, виданого РЕВ 1-го МРВ ДАІ ГУМВС України в Одеській області, договір доручення від 16 квітня 2007 року, підлягають визнанню судом недійсними на підставі ч. 2 ст. 548 ЦК України.

Як вбачається з розділу "Застосування правових наслідків недійсності правочину" Листа Верховного Суду України "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 24.11.2008 р., "Згідно зі статтями 215 і 216 ЦК України, суди вправі з дотриманням правил підсудності розглядати позови: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності; про встановлення нікчемності правочину і застосування наслідків його недійсності. Стосовно положення ч. 2 ст. 215 ЦК про те, що суд не вимагає визнання правочину недійсним, якщо його недійсність встановлена законом, необхідно зазначити, що така потреба може виникнути у разі, коли: сторони виконали певні умови нікчемного правочину, який нотаріально посвідчений; він порушує права третіх осіб; він зареєстрований у державних органах тощо. У таких випадках рішенням суду, який лише констатує недійсність правочину, можуть бути визначені відповідні правові наслідки недійсності правочину, зобов'язано державні органи скасувати його реєстрацію тощо.

Визнані недійсними правочини не створюють для сторін тих прав і обов'язків, які вони мають встановлювати, а породжують наслідки, передбачені законом. І хоча реституція не передбачена у ст. 16 ЦК України, як один із способів захисту, проте норма ч. 1 ст. 216 ЦК України є імперативною і суд має забезпечити зазначені в ній правові наслідки. Реституцію цілком можна вважати окремим способом захисту цивільних прав, які порушуються у зв'язку з недійсністю правочину. оскільки у ст. 16 ЦК України немає вичерпного переліку способів захисту цивільних прав".

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є законними та підлягають задоволенню.

На підставі ст. ст. 3-4, 10-11, 15, 60, 109, 118, 208-209, 212-215, 218, 294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» про визнання договору споживчого кредиту, договору застави та договору поруки недійсними - задовольнити.

Застосувати реституцію та повернути сторони в початковий стан.

Визнати договір про надання кредиту № 85/К від 16 квітня 2007 року, укладений між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством акціонерним банком «УКРГАЗБАНК», набувач Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «УКРГАЗБАНК » - недійсним.

Визнати Договір застави транспортного засобу серії ВЕЕ № 195570 реєстровий номер Р № 4470, від 16 квітня 2007 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством акціонерним банком «УКРГАЗБАНК», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» та ОСОБА_1, предметом договору є - автомобіль марки DADI SUV, 2007 року випуску шасі (кузов, рама) НОМЕР_1, реєстраційний № НОМЕР_2, що належить заставодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_6, виданого РЕВ 1-го МРВ ДАІ ГУМВС України в Одеській області - недійсним.

Визнати договір відступу права вимоги № 85/В від 16 квітня 2007 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством акціонерним банком «УКРГАЗБАНК», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» та ОСОБА_1 - недійсним.

Визнати Доручення серії ВЕЕ № 195570 від 16 квітня 2007 року укладене між Відкритим акціонерним товариством акціонерним банком «УКРГАЗБАНК», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» та ОСОБА_1 - недійсним.

Зобов'язати набувача Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» зупинити нарахування пені, відсотків, штрафних санкцій за договором про надання кредиту № 85/В від 16 квітня 2007 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством акціонерним банком «УКРГАЗБАНК», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» та ОСОБА_1, з моменту останньої оплати за квитанціями.

Зобов'язати ОСОБА_1 повернути Публічному акціонерному товариству акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» заборгованість за кредитним договором № 85/К від 16 квітня 2007 року в сумі 17 334 (сімнадцять тисяч триста тридцять чотири) гривні 69 (шістдесят дев'ять) копійок.

Зняти заборону відчуження на автомобіль марки DADI SUV, 2007 року випуску шасі (кузов, рама) № LHA1203D17АМ60401, реєстраційний № НОМЕР_2, що належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_6, виданого РЕВ 1-го МРВ ДАІ ГУМВС України в Одеській області.

Вилучити з Державного реєстру обтяжень та заборон відчуження об'єктів рухомого майна запис № 4826606, Контрольна сума запису 7Д9ЕБ92ГА0., від 18.04.07 р., запис № 4826606, Контрольна сума запису 7Д9ЕБ92ГА0, від 29.01.09 р. про обтяження та заборону відчуження рухомого майна, за договором застави серії ВЕЕ № 195570 Р № 4470 від 16 квітня 2007 року. а саме: автомобіль марки DADI SUV, 2007 року випуску шасі (кузов, рама) НОМЕР_1, реєстраційний НОМЕР_2, що належить заставодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_6, виданого РЕВ 1-го МРВ ДАІ ГУМВС України в Одеській області, який було внесено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7

Вилучити запис № 4826606 з Державного реєстру обтяжень та заборон відчуження об'єктів рухомого майна, Контрольна сума запису 84460ЕВ65Б від 20.10.2010 року.

Вилучити запис № 11660137 з Державного реєстру обтяжень та заборон відчуження об'єктів рухомого майна, Контрольна сума запису Е61А57А864 від 28.09.2011 року.

Вилучити запис № 11745139 з Державного реєстру обтяжень та заборон відчуження об'єктів рухомого майна, Контрольна сума запису 8ГЗД15926Б від 20.10.2011 року.

Вилучити запис № 13255084з Державного реєстру обтяжень та заборон відчуження об'єктів рухомого майна, Контрольна сума запису 9985021177 від 15.11.2012 року.

Вилучити запис № 13779485 з Державного реєстру обтяжень та заборон відчуження об'єктів рухомого майна, Контрольна сума запису 32Е264ДГЕ8 від 05.07.2013 року.

Зобов'язати набувача Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк», повернути у натурі все, що він отримав на виконання угод за кредитним договорам № 85/К від 16 квітня 2007 року.

Зобов'язати ОСОБА_1 повернути набувачу Публічному акціонерному товариству акціонерний банк «Укргазбанк», у натурі все, що він отримав на виконання угод за кредитним договорам № 85/К від 16 квітня 2007 року.

Рішення суду може бути оскаржено в Апеляційний суд Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а у випадку коли сторони були відсутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10-ти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: О.С.Турецький

31 липня 2013 року