Ухвала суду № 33437844, 09.09.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

Головуючий у 1-й інстанції: Щербаков В.В.

Суддя-доповідач:Охрімчук І.Г.

УХВАЛА

іменем України

"09" вересня 2013 р. Справа № 2а/1770/4389/2011

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Охрімчук І.Г.

суддів: Моніча Б.С.

Охрімчук І.Г.

при секретарі Кошиль О.Ю.

за участю представника позивача:

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "15" липня 2013 р. у справі за позовом Акціонерного товариства "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А.» в особі Представництва в Україні звернулося до Державної податкової інспекції м. Рівне з адміністративним позовом про часткове визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ м. Рівне № 0000922342 від 17.03.2011 р.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що після проведення планової виїзної перевірки представництва позивача в Україні з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2009р. по 30 вересня 2010р. був складений акт перевірки від 02.03.2011р. № 237/22-509/26603641, в якому вказано на порушення окремих норм податкового законодавства. Позивач подав заперечення до акта перевірки. За підсумками розгляду заперечень у листі від 16.03.2011р. відповідач сформулював нову редакцію висновків акту перевірки, яка стала підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення про нарахування податку на додану вартість на 6 502 752,00 грн., в тому числі 4 335 168,00 грн. за основним платежем та 2 167 584,00 грн. за штрафними санкціями. З огляду на те, що спірні нарахування податку на прибуток в повному обсязі та ПДВ в частині 466294,20 грн. розглядаються у справі №2а/1770/3639/2011, просить визнати протиправним та скасувати повідомлення-рішення ДПІ м. Рівне № 0000922342 від 17.03.2011 р. в частині основного платежу на 3 868 874 грн. та 1 934 437 грн. нарахованих штрафних санкцій, а всього на 5 803 311 грн. Позивач зазначав, що спірна частина нарахувань ПДВ в сумі 3 868 873 грн. стосується права на податковий кредит при імпорті товарно-матеріальних цінностей в Україну на суму 1 280 860,00 грн. та завищення ПДВ з урахуванням висновків, викладених у попередніх актах позапланових перевірок на суму 2 588 013,8 грн. Вказує, що за наслідками попередніх перевірок відповідачем вже приймалися рішення, які були оскаржені позивачем в адміністративному та судовому порядку. Зауважує, що в листі від 16.03.2011р. викладені обставини, які не були відображені в акті перевірки: не прийнято до заліку від'ємне значення ПДВ за березень 2009 року в сумі 11 092 102 грн., сформоване з 01.11.2007р. по 31.05.2008 р. і відображене у акті перевірки від 29.07.2009 р.; проігноровано податкове повідомлення-рішення форми В2 від 21.10.2010р. на 8 204 599 грн.; повторно зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ, яке уже було зменшено за результатами перевірки ДПІ м. Рівне за травень 2010р. на 289 584 грн. та за липень 2010 року на 172 869 грн., по яких були прийняті повідомлення-рішення, що оскаржувалися в суді. Крім того в порушення п.123.1 статті 123 Податкового кодексу України відповідачем застосовані штрафні санкції у розмірі 50%. Не зважаючи на оскарження в судах прийнятих раніше податкових повідомлень-рішень відповідач, на підставі листа, а не акта перевірки, повторно здійснив нарахування податкового зобов"язання з ПДВ, чим порушив приписи податкового законодавства України.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 15.07.2013 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу. В своїй апеляційній скарзі відповідач посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 15.07.2013 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що АТ «Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А.» є юридичною особою, яка має своє представництво в Україні - Представництво «Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А.», що перебуває на обліку як платник податків та, зокрема як платник податку на додану вартість, у ДПІ у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби.

02.03.2011р. ДПІ у м. Рівне складено акт №237/22-509/26603641 про результати планової виїзної перевірки Представництва «Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А.» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009р. по 30.09.2010р. З посиланням на вказаний акт перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 17.03.2011р. за № 0000922342, яким збільшується сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 6 502 752 грн., в тому числі за основним платежем 4 335 168 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2 167 584 грн.

Відповідачем під час перевірки зроблено висновок про порушення позивачем пп.7.4.1 п.7.4 пп.7.7.1 п.7.7 пп.7.3.7 п.7.3 пп.7.2.3 п.7.2 пп.7.4.4 п.7.4 пп.7.7.2 п.7.7 статті 7 Закону «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ всього у сумі 1 747 154 грн., в тому числі: квітень 2009р. - 303 875 грн., травень 2009р. - 353 044 грн., червень 2009р. 723 356 грн., липень 2009р. 98 411 грн., вересень 2009р. - 161 858 грн., грудень 2009р. - 215 280 грн., червень 2010р. - 318 940 грн., липень 2010р. - 142 615 грн., вересень 2010р. - 80 775 грн. Також податковий орган у висновку акта вказує на завищення податкових зобов'язань з ПДВ, що в даній справі не оспорюється.

Судом досліджений лист відповідача від 16.03.2010р. за вих.№9506/23-118, яким позивачу доведена відповідь на заперечення до акта перевірки від 02.03.2011р., де вказано про завищення податкового кредиту в рядку 12.1 декларацій «ПДВ, сплачений митним органам» на суму 1 280 860 грн., в тому числі: квітень 2009р. - 303 875 грн., травень 2009р. - 353 044 грн., червень 2009р. - 723 356 грн., липень 2009р. - 98 411 грн., вересень 2009р. - 161 858 грн., грудень 2009р. - 215 280 грн., червень 2010р. - 70 261 грн., вересень 2010р. - 5 775 грн. відповідно до ВМД, наведених у акті планової перевірки від 02.03.2011р.

В акті перевірки та у своєму листі, а також і в судових засіданнях відповідач зазначає, що податок на додану вартість в сумі 1 280 860 грн. сплачено при розмитненні товару згідно відмітки митниці.

Також листом доведено, що оскільки Декларація з податку на додану вартість за квітень 2010р., подана представництвом до ДПІ у м. Рівне, не визнано як податкову, тому від'ємне значення з ПДВ відсутнє. При цьому відповідач посилається на акт перевірки від 17.09.2010р. №1403/1093/23-300/26603641.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив дослідженням акта перевірки від 02.03.2011р. та відповіді на заперечення позивача від 16.03.2011р., які стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення в частині, що оспорюється в даній справі, що нарахування податку на додану вартість, здійснені у період, який підлягав плановій податковій перевірці, та сформовані у попередніх періодах, перевірених декількома позаплановими перевірками Відповідача.

В акті планової перевірки від 02.03.2011р. та відповіді на заперечення позивача від 16.03.2011р. відповідач покликається на матеріали інших перевірок, а саме:

- акт від 29.07.2009р. №987/659/23-300/26603641 про результати документальної невиїзної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість з питань правомірності формування залишку від'ємного значення (рядка 26) по декларації з ПДВ за березень 2009р., який виник за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувався в період листопад, грудень 2007 р., січень-травень 2008р.;

- акт від 18.05.2010р. №649/521/23-300/26603641 про результати позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за березень 2010р., що декларувалося в період серпень, жовтень, листопад 2009р., січень, лютий 2010р.;

- акт від 13.08.2010р. №1197/954/23-300/26603641 про результати позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за травень 2010р., що декларувалося у період листопад 2009р., лютий, квітень 2010р.

- акт від 17.09.2010р. №1403/1093/23-300/26603641 про результати позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за липень 2010р., що декларувалось в період листопад 2009р., лютий, квітень 2010р. та правомірності формування від'ємного значення рядка 26;

- акт від 18.11.2010р. №1878/23-300/26603641 про результати позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за серпень 2010р., що декларувалось в період листопад 2009р., лютий, квітень та липень 2010р. та правомірності формування від'ємного значення рядка 26 за серпень 2010р.

Зазначені вище акти перевірок стали підставою для прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень, які стали предметами наступних судових спорів:

- висновки акта перевірки від 29.07.2009р. №987/659/23-300/26603641 і прийняті за його наслідками податкові повідомлення-рішення оскаржувалися позивачем у справі №2а-621/10/1770;

- висновки акта перевірки від 18.05.2010р. №649/521/23-300/26603641 і прийняті за його наслідками податкові повідомлення-рішення оскаржувалися позивачем у справі № 2а-5073/10/1770;

- висновки акта перевірки від 13.08.2010р. №1197/954/23-300/26603641 і прийняті за його наслідками податкові повідомлення-рішення оскаржувалися позивачем у справі №2а/1770/361/2011;

- висновки акта перевірки від 17.09.2010р. №1403/1093/23-300/26603641 і прийняті за його наслідками податкові повідомлення-рішення оскаржувалися позиваечм у справі №2а/1770/1523/2011;

- висновки акта від 18.11.2010р. №1878/23-300/26603641 і прийняті за його наслідками податкові повідомлення-рішення оскаржувалися позивачем у справі № 2а/1770/1953/2011.

Ухвалою суду від 03 листопада 2011 року провадження у даній справі було зупинено на підставі частини 1 пункту 3 статті 156 Кодексу адміністративного судочинства до набрання законної сили рішенням по справах №2а-621/10/1770; №2а/1770/361/2011; №2а/1770/1523/2011; №2а/1770/1212/2011; №2а/1770/1953/2011 з тих мотивів, що вищевказані адміністративні справи є пов'язаними із даною справою №2а/1770/4389/2011, оскільки рішеннями по цих справах будуть встановлені обставини, які безпосередньо впливають на оцінку доказів у даній адміністративній справі.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2010р. у справі 2а-621/10/1770 адміністративний позов позивача задоволено, визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне №0000292344/2/23-318 від 10.02.2010р., яке прийняте за наслідками документальної невиїзної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість з питань правомірності формування залишку від'ємного значення (рядка 26) по декларації з ПДВ за березень 2009р., який виник за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувався в період листопад, грудень 2007 р., січень-травень 2008р. (акт перевірки від 29.07.2009р. №987/659/23-300/26603641). Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2013 р. апеляційна скарга ДПІ у м. Рівне залишилася без задоволення, а постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2010р. у справі №2а-621/10/1770 без змін.

У цій справі розглядався спір щодо права платника на відображення податкового кредиту з ПДВ, фактично сплаченого митним органам при імпорті товарно-матеріальних цінностей в Україну від головного офісу підприємства без оплати таких цінностей. У відповідності з судовими рішеннями податковою перевіркою зроблено безпідставний висновок про завищення залишку від'ємного значення ПДВ в сумі 11 092 102,00 грн. та безпідставно нарахований до сплати податок в сумі 842 629 грн. а також неправомірно застосовані штрафні (фінансові) санкції на 421 315 грн., а всього 1 263 944 грн.

На стор.10 відповіді на заперечення позивача (лист ДПІ від 16.03.2010р. № 9506/23-118), відхилення в розмірі 11 092 102,00 грн. зазначено в графі 8, 10, 12 та 15.

З огляду на прийняте судове рішення висновки планової перевірки є помилковими і не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 01.02.2011р. залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2011р. позовні вимоги платника задоволено та визнано протиправними податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідками висновків акта перевірки від 18.05.2010р. №649/521/23-300/26603641 про результати позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за березень 2010р., що декларувалося в період серпень, жовтень, листопад 2009р., січень, лютий 2010р. ДПІ у м. Рівне прийняла спірні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу зменшила суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 9 339 508 грн. та збільшила суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 8 204 599 грн. У цій справі спір стосувався невизнання права позивача на податковий кредит з ПДВ по фактично сплаченому податку до бюджету при імпорті матеріальних цінностей в Україну від головного офісу позивача (Італія) без оплати їх вартості в межах однієї юридичної особи.

Таким чином судом першої інстанції правильно визначено, що у зведених даних щодо задекларованих та встановлених у ході проведення перевірки сум ПДВ (відповідь на заперечення від 16.03.2010р.) зменшення бюджетного відшкодування за березень 2010р. відображено у графах 13 та 14, проте не вказана сума збільшення бюджетного відшкодування на 8 204 599 грн.

Вищий адміністративний суд України у справі №2а-5073/10/1770 касаційну скаргу ДПІ у м. Рівне залишив без задоволення, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 01.02.2011р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2011р. без змін.

Справа №2а/1770/1212/2011 стосується факту подачі та прийняття податковим органом податкової декларації з ПДВ за квітень 2010р., в якій зафіксоване від'ємне значення ПДВ, яке переноситься в наступні звітні періоди. Матеріалами справи підтверджується те, що декларація позивача за квітень 2010р. подана, але податковим органом безпідставно не визнана. Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 03.06.2011р. в задоволенні позовних вимог відмовлено. Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2011р. апеляційна скарга АТ «Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А.» задоволена, а постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 03.06.2011р. скасована, прийнята нова постанова, якою позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Рівне №003731541/3/15-209 від 20.12.2010р. Вищий адміністративний суд відмовив податковому органу у відкритті касаційного провадження.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 28.02.2012р. у справі №2а/1770/361/2011 позовні вимоги про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, прийнятого ДПІ у м. Рівне після проведення позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів за травень 2010р., (акт від 13.08.2010р. №1197/954/23-300/26603641), за результатами якої зменшено суму бюджетного відшкодування на 289 584 грн., задоволено повністю. Житомирським апеляційним адміністративним судом 19.09.2012р. прийнята ухвала, згідно з якою апеляційна скарга податкового органу залишилася без задоволення, а постанова суду першої інстанції без змін.

Спірними у даній справі були питання щодо безпідставного невизнання декларації з ПДВ за квітень 2010 року, поданої позивачем, та питання щодо невизнання права платника на податковий кредит з ПДВ, сплачений митним органам при імпорті товарно-матеріальних цінностей, ввезених в Україну від головного офісу, без оплати їх вартості.

Встановлено, що за результатами позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування по ПДВ у зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів за липень 2010р. (акт від 17.09.2010р. №1403/1093/23-300/26603641) відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення, яким зменшена сума бюджетного відшкодування з ПДВ на 172 869 грн. Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 27.03.2012р. у справі №2а/1770/1523/2011 позов задоволено повністю і скасоване зазначене податкове повідомлення - рішення.

Спірні епізоди у даній справі стосуються права платника на податковий кредит з ПДВ, сплачений митним органам при імпорті товарно-матеріальних цінностей, ввезених в Україну від головного офісу, без оплати їх вартості та безпідставного невизнання декларації з ПДВ за квітень 2010 року, поданої позивачем до податкового органу в електронній формі.

Житомирський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14 серпня 2012р. постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 27.03.2012р. залишив без змін і відмовив ДПІ у м. Рівному Рівненської області ДПС у задоволенні апеляційної скарги.

За результатами проведення позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування по ПДВ у зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів за серпень 2010р. (акт від 18.11.2010р. №1878/23-300/26603641) відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення і зменшив суму бюджетного відшкодування ПДВ на 536 670 грн. Це податкове повідомлення-рішення стало предметом позову у справі №2а/1770/1953/2011.

У даній справі спір стосувався декількох епізодів, а саме: завищення бюджетного відшкодування з ПДВ, що декларувався в рахунок майбутніх платежів у липні 2010р. (акт перевірки відповідача від 17.09.2010р. №1403/1093/23-300/26603641); відповідачем не визнано від'ємне значення з ПДВ за квітень 2010р., оскільки не визнається подана позивачем декларація з ПДВ за цей період; відповідачем не визнане право позивача на податковий кредит з податку на додану вартість, сплаченому митним органам при імпорті матеріальних цінностей в Україну; податковим органом не визнане право позивача на податковий кредит з ПДВ по розрахунках з ВАТ «Автомобільна компанія Укртранс» та ТОВ «Іртас», оскільки подані цими контрагентами декларації з ПДВ за липень 2010р. податкові органи не визнали.

Постановою суду першої інстанції від 11.10.2012р. податкове повідомлення-рішення визнано протиправним та скасовано. Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2013р. постанова залишена без змін, а апеляційна скарга податкового органу без задоволення.

За клопотанням позивача до матеріалів справи долучена Ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2011р. у справі №2а/1770/3013/2011, з якої вбачається, що постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 14.09.2011р. позов АТ «Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А.» задоволено, скасовано податкові повідомлення-рішення, прийняті за результатами проведення позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування по ПДВ у зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів за жовтень 2010р., що декларувалося у період: лютий та липень 2010р., листопад 2010р.

Суд зазначає, що відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість», чинному до 01.01.2011р., сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Нормою пп.7.7.2 цієї статті передбачено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду;

в) залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах.

Таким чином, визнання судом правомірності декларування позивачем бюджетного відшкодування з ПДВ у жовтні та листопаді 2010р. вказує на правомірність декларування від'ємного значення з ПДВ у попередніх періодах.

У справі №2а/1770/3013/2011 спір стосувався того, що відповідачем не визнано від'ємне значення з ПДВ за квітень 2010р., оскільки не визнана подана позивачем декларація з ПДВ за цей період; відповідачем не визнане право позивача на податковий кредит з податку на додану вартість, сплаченому митним органам при імпорті матеріальних цінностей в Україну; податковим органом не визнане право позивача на податковий кредит з ПДВ по розрахунках з ТОВ «Іртас», оскільки декларації з ПДВ податкові органи не визнали.

У відповідності до пункту 1 статті 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Пунктом 2 цієї ж статті передбачено, що обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Таким чином посилання відповідача на порушення позивачем пп.7.4.1 п.7.4, пп. 7.7.1 п.7.7, пп.7.3.7 п.7.3, пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.4 п.7.4, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97 від 03.04.1997р. із змінами та доповненнями, та п.4.3 ст.4 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України №166 від 30.05.1997р. із змінами та доповненнями є безпідставним.

Нових обставин, які не були предметом розгляду судами у вищенаведених справах, у даній справі, сторонами не надавалось, тому суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про безпідставність тверджень податкового органу про те, що позивач занизив суму податку на додану вартість в сумі 3 868 874 грн. та безпідставно на суму 1 934 437 грн. відповідачем застосовані штрафні (фінансові) санкції.

За наведених вище обставин вимога позивача про часткове скасування спірного податкового повідомлення - рішення є правомірною, обґрунтованою і підлягала задоволенню.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, якщо визнає, що суди першої інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З урахуванням наведеного, постанова суду першої інстанції у даній справі є обґрунтованою та законною, а тому її слід залишити без змін, доводи ж відповідача не є переконливими, спростовуються наведеним вище та відповідно, не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "15" липня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) І.Г. Охрімчук

судді: (підпис) (підпис) Б.С. Моніч С.М.Хаюк

З оригіналом згідно: суддя _______ І.Г. Охрімчук

Повний текст cудового рішення виготовлено "10" вересня 2013 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Акціонерне товариство "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." вул. Соборна, 446,,м.Рівне,33000

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Рівному Рівненської області вул.Відінська,8,м.Рівне,33023