Постанова № 33437828, 10.09.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2013 р. Справа№ 910/4800/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Жук Г.А.

при секретарі судового засідання: Петренку В.А.

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства ,,Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району м. Києва"

на рішення господарського суду міста Києва від 18.06.2013р.

у справі № 910/4800/13 (суддя Гулевець О.В.)

за позовом Комунального підприємства ,,Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району м. Києва"

до Житлово - будівельного кооперативу ,,Будівельник - 13"

про стягнення заборгованості у розмірі 12 419,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство ,,Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району м. Києва" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Житлово - будівельного кооперативу ,,Будівельник - 13" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 12 419,90 грн. за договором № 5-215 Ж про надання послуг диспетчерського зв'язку, з яких 11 410,03 грн. - основний борг, 596,47 грн. - пеня, 413,40 грн. - 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.06.2013р. у справі № 910/4800/13 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції послався на недоведеність факту неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг оперативно - диспетчерського зв'язку у період з 01.07.2011р. по 31.01.2013р. та дійшов висновку про необгрунтованість вимог.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду м. Києва від 18.06.2013р. у справі № 910/4800/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на те, що оскаржуване рішення є незаконним, оскільки суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував та порушив норми матеріального права.

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов 10.09.2013р., відповідач зазначає про необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2013р. апеляційну скаргу прийнято до провадження і призначено розгляд скарги на 10.09.2013р.

У судовому засіданні 10.09.2013р. представник позивача апеляційну скаргу підтримав, представники відповідача заперечили проти задоволення скарги.

Приписами ст. 99 ГПК України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню у зв'язку з таким.

За приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України, ст.174 ГК України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Частиною 1 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 628 ЦК України визначає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.12.2009р. між Комунальним підприємством ,,Управління житлового господарства" (виконавець), правонаступником якого є Комунальне підприємство ,,Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району м. Києва" (виконавець, позивач) та - Житлово-будівельним кооперативом ,,Будівельник-13" (замовник, відповідач) укладено Договір № 5 - 215 Ж про надання послуг диспетчерського зв'язку, відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов'язується надавати замовнику вчасно та відповідної якості послуги оперативно-диспетчерського зв'язку, щодо роботи ліфтового обладнання для житлових будинків за адресами: вул. Княжий Затон, 3; Княжий Затон, 5; Княжий Затон, 7, а замовник зобов'язувався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки та на умовах, передбачених договором (а.с. 14).

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо правової природи укладеного між сторонами договору, зазначивши, що це є договір про надання послуг, за яким, відповідно до ст. 901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п.2.1 договору, при виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися Положенням про об'єднану диспетчерську службу житлово-експлуатаційної організації, Правилами і нормами технічної експлуатації житлових будинків, чинним законодавством України.

Згідно з пунктом 2.2 договору виконавець зобов'язується: безперервно цілодобово надавати послуги диспетчерського зв'язку щодо безперебійної роботи ліфтового обладнання; приймати, реєструвати та передавати за призначенням для виконання заявки інформацію, прохання мешканців по роботі ліфтів; згідно з графіком проводити дистанційне управління освітленням під'їздів і сходових площадок, при необхідності вмикати та вимикати електрозабезпечення ліфтів.

Замовник зобов'язується на першу вимогу позивача, але не пізніше 20-го числа поточного місяця сплачувати вартість послуг диспетчерського зв'язку згідно укладеного договору (п. 2.3).

У відповідності до п. 3.4 договору замовник зобов'язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п.4.1).

Розмір плати за послуги диспетчерського зв'язку визначається згідно калькуляції на щомісячне технічне обслуговування диспетчерського зв'язку та кошторис витрат на утримання диспетчерської служби (додаток № 1), плата за послуги диспетчерського зв'язку щодо роботи ліфтового обладнання перераховується замовником на рахунок виконавця відповідно до платіжного доручення останнього (п. 4.2, п. 4.3).

В додатку №1 до договору № 5 - 215 Ж про надання послуг диспетчерського зв'язку від 11.12.2009р. сторонами погоджено розрахунок вартості оперативного диспетчерського зв'язку, яка становить 610,90 грн. з врахуванням ПДВ. Зміна тарифів оформлюється додатком до договору.

Згідно з п. 5.1 договору визначено, що він діє з 15.12.2009р. до 15.12.2010р., та при цьому вважається продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду.

Позивач звернувся до суду, мотивуючи позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем умов договору, а саме не оплатою наданих позивачем у період з 01.07.2011р. по 31.01.2013р. послуг з оперативно-диспетчерського зв'язку щодо роботи ліфтового обладнання для житлових будинків за адресами: вул. Княжий Затон, 3; Княжий Затон, 5; Княжий Затон, 7. Так, відповідно до розрахунку позивача сума основного боргу за договором № 5-215 Ж про надання послуг диспетчерського зв'язку становить 11 410,03 грн., пеня - 596,47 грн., 413,40 грн. - 3% річних.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.12.12р. позивач звертався до відповідача з листом № 45/3905, яким повідомив, що станом на 01.12.12р. борг за надані послуги згідно договору № 5-215 Ж від 11.12.2009р. становить 10 385,30 грн. та зазначив, що в разі несплати боргу до 14.01.2013 року відповідно до п. 3.1 договору, надання послуг диспетчерського зв'язку буде припинено, також листом від 22.01.13р. № 45/202 позивач повідомив відповідача про те, що станом на 01.01.13р. борг за надані послуги диспетчерського зв'язку становить 11 830,29 грн., та у зв'язку з невиконанням умов договору відповідачем позивач припиняє його дію з 16.01.2013 року.

Колегія суддів, враховуючи викладені обставини, вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 193 ГК України, ст. 525 ЦК України встановлено правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов.

Зазначені положення кореспондуються і з вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості умов договору для їх виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджено факт укладення між сторонами договору про надання послуг.

Договір укладений сторонами у простій письмовій формі, підписаний та скріплений печатками позивача та відповідача без протоколу зауважень або розбіжностей до нього.

Відповідно до додатку № 1 до договору сторони погодили такі істотні умови договору, як об'єкти надання послуг та вартість послуг.

На підтвердження позовних вимог позивачем було надано суду акт виконаних робіт №3 від 29.07.2011 року на суму 610,90 грн. та акт виконаних робіт №3 від 29.02.2012 року на суму 610,90 грн., в яких, зокрема, зазначено вартість послуг ОДЗ в сумі 509,08 грн. відповідно, платіжну вимогу-доручення №512 від 19.07.2011 року.

Відповідач, заперечуючи позовні вимоги, зазначив, що у спірний період з 01.07.2011р. по 31.01.2013р., надання позивачем та отримання відповідачем послуг диспетчерського зв'язку не здійснювалося.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач звертався до позивача з листом вих. №20 від 03.06.2011р., в якому просив відновити диспетчерський зв'язок в буд. №7 по вул. Княжий Затон та здійснити перевірку стану диспетчерського зв'язку з кабінами ліфтів, розташованих в буд. №5 та №3 по вул. Княжий Затон (а.с. 59), на який отримав відповідь від 15.06.2011р. (а.с. 61), де відповідачем зазначено, що для відновлення диспетчерського зв'язку ЖБК ,,Будівельник-13" необхідно звернутись до ПрАТ ,,ОТІС".

22.07.2011р. відповідач повторно звернувся до позивача з вимогою належним чином виконувати положення договору, а саме - відновити диспетчерський зв'язок між ліфтовими кабінами буд. №5 та №3 по вул. Княжий Затон, отримавши у відповідь на дане звернення лист від 27.07.2011р., в якому позивач зазначив, що для технічного обслуговування обладнання диспетчерського зв'язку ЖБК ,,Будівельник-13" необхідно укласти договір з відповідною спеціалізованою організацією.

27.01.2012р. відповідач звернувся до ПрАТ ,,ОТІС" з листом, в якому просив відновити функціонування системи ОДЗ в трьох будинках, які розташовані за адресою: вул. Княжий Затон, буд. №5, №3, № 7.

Так, в матеріалах справи міститься акт від 01.02.2012р., який складено представниками ЖБК ,,Будівельник-13" та СЛУ №1 ЗАТ ,,ОТІС" про те, що обладнання диспетчерського зв'язку в буд. №3, №5 та №7 по вул. Княжий Затон не працює (а.с. 60).

Отже, з огляду на вищевказані докази, судом першої інстанції було вірно встановлено, що обладнання диспетчерського зв'язку в буд. №3, №5 та №7 по вул. Княжий Затон перебувало в неробочому стані, що унеможливлювало надання відповідних послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, в підтвердження надання відповідачу послуг з оперативно-диспетчерського зв'язку щодо роботи ліфтового обладнання для житлових будинків за адресами: вул. Княжий Затон, 3; Княжий Затон, 5; Княжий Затон, 7 позивачем було надано акт виконаних робіт №3 від 29.07.2011 року на суму 610,90 грн. та акт виконаних робіт №3 від 29.02.2012 року на суму 610,90 грн., платіжну вимогу-доручення №512 від 19.07.2011 року. Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції, вищевказані акти виконаних робіт підписані в односторонньому порядку лише позивачем, не підписані уповноваженою особою відповідача та не засвідчені печаткою ЖБК ,,Будівельник-13".

При цьому, на актах виконаних робіт №3 від 29.07.2011 року, №3 від 29.02.2012 року та платіжній вимозі-дорученні №512 від 19.07.2011 року міститься напис голови правління ЖБК ,,Будівельник-13" про те, що у зв'язку з ненаданням позивачем послуг з оперативно-диспетчерського зв'язку, оплата даних послуг з боку відповідача припинена. Вказана відмова засвідчена підписом голови правління ЖБК ,,Будівельник-13" Алесєєвим П.М. та печаткою ЖБК ,,Будівельник-13", що не суперечить п. 3.5. договору, відповідно до якого відповідач має право відмовитися від послуг позивача в разі їх невиконання або систематичного неякісного надання послуг, зазначених у договорі, обґрунтувавши причини такої відмови та попередивши виконавця.

Крім вищезазначених актів, підписаних в односторонньому порядку, які не можуть бути належними доказами в розумінні ст. 34 ГПК України, матеріали справи не містять належним чином оформлених актів виконаних робіт, що є первинними обліковими документами в розумінні Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та фіксують факт здійснення господарської операції і відповідно є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за надані послуги.

Будь-яких інших доказів, які б підтверджували надання позивачем відповідачу послуг з оперативно-диспетчерського зв'язку в буд. №3, №5 та №7 по вул. Княжий Затон в м. Києві в спірний період, позивач суду не надав, тому на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі 11 410,03 грн.

Оскільки вимоги в частині стягнення основного боргу відхилені судом першої інстанції, як необґрунтовані та недоведені, з чим погоджується колегія суддів апеляційного господарського суду, вимоги позивача щодо стягнення пені у розмірі 596,47 грн. та 3% річних в розмірі 413,40 грн. також задоволенню не підлягають.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, позивач посилається на те, що спірним договором не передбачено надання послуг щодо виконання ремонту та технічного обслуговування обладнання приладів оперативно - диспетчерського зв'язку, тому відмова суду першої інстанції є неправомірною.

Зазначені доводи, на думку колегії суддів, є безпідставними, оскільки, як вірно встановлено судом першої інстанції, положеннями договору №5-215 Ж про надання послуг диспетчерського зв'язку від 11.12.2009 року, зокрема, п.п. 2.2 договору закріплено обов'язок позивача безперервно цілодобово надавати послуги диспетчерського зв'язку щодо безперебійної роботи ліфтового обладнання по роботі ліфтів в буд. №3, №5 та №7 по вул. Княжий Затон, та з огляду на положення ст. 526 ЦК України позивач мав вжити всіх необхідних заходів для виконання належним чином, взятих на себе зобов'язань за договором.

До матеріалів апеляційної скарги позивачем додано в якості доказів надання відповідачу послуг оперативно - диспетчерського зв'язку: копії журналу №1 реєстрації і виконання заявок населення та ремонт інженерного обладнання, копії журналу №1 реєстрації і заявок сантехніків і електриків, копії обліку заявок на ОДС, перелік заявок до ОДС - 51 щодо роботи ліфтів в житлових будинках за адресою м. Київ, вул. Княжий Затон 3, 5, 7 в період з 01.06.2011 р. по 01.01.2013 р.

Однак, зазначені додаткові докази колегією суддів відхиляються з огляду на те, що додаткові докази подано позивачем на підтвердження своїх заперечень лише в суді апеляційної інстанції, ці докази в суд першої інстанції не подавались, обґрунтування неможливості їх подання в суді першої інстанції позивач не зазначив, хоча відповідно до матеріалів справи ухвалами господарського суду міста Києва від 15.03.2013р., 04.04.2013р., 23.04.2013р. суд зобов'язував позивача надати належним чином засвідчені документи, які підтверджують надання позивачем відповідачу послуг диспетчерського зв'язку за договором №5-215 Ж про надання послуг диспетчерського зв'язку від 11.12.2009 року в період з 01.07.2011 року по 31.01.2013 року.

Всупереч вимог ухвал господарського суду міста Києва від 15.03.2013р., 04.04.2013р., 23.04.2013р. позивач витребуваних документів не надав, тому враховуючи вимоги ст. 101 ГПК України, зазначені додаткові докази не можуть бути прийняті судом у якості належних та допустимих доказів.

У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що оскільки позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту надання послуг у період з 01.07.2011р. по 31.01.2013р. з оперативно-диспетчерського зв'язку в буд. №3, №5 та №7 по вул. Княжий Затон за договором №5-215 Ж про надання послуг диспетчерського зв'язку від 11.12.2009 року, відсутні правові підстави для задоволення позову.

За таких обставин доводи апеляційної скарги, колегією суддів відхиляються як необґрунтовані, оскільки вони спростовуються викладеним вище.

Враховуючи наведене, колегія суддів суду дійшла висновку, що рішення господарського суду м. Києва від 18.06.2013р. у справі № 910/4800/13 відповідає обставинам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст. 104 ГПК України для його скасування або зміни, відсутні. У зв'язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду слід залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 18.06.2013р. у справі № 910/4800/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Комунального підприємства ,,Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району м. Києва" - без задоволення.

2. Матеріали справи № 910/4800/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Суховий В.Г.

Судді Агрикова О.В.

Жук Г.А.

Повний текст постанови складено та підписано 12.09.2013 р.