Постанова № 33435154, 28.08.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2013 року Справа №810/4305/13-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є.,

при секретарі судового засідання -Маджар О.М.;

за участю:

представника позивача- Ковбаси В.М. (довіреність б/н від 25.04.2013 р.);

представника відповідача - Кіпчук А.С. (довіреність №46 від 10.07.2013 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовом приватного підприємства "Система"

до державної податкової інспекції в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

ПП «Система» звернулося до суду з позовними вимогами до державної податкової інспекції в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» №0001142201 від 30.07.2013 р., яким позивачу було визначено грошове зобов?язання з ПДВ за основним платежем у сумі 51433 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 25716,5 грн.

З посиланням на невідповідність висновків акту перевірки, на підставі якого було сформоване оспорюване рішення фактичним обставинам справи, позивач зазначає про його хибність.

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав та пояснив, що напрацьована позиція податкового органу у даній категорії справ полягає у тому, що відповідач незаконно перекладає на платника податків відповідальність за дії їх контраґентів. Вказане суперечить рішенням Європейського суду з прав людини, в яких неодноразово наголошувалось на індивідуальній відповідальності платників податків, а також роз?ясненням ВАСУ, наданим судам по цій категорії справ, наполягав на протиправності прийнятого рішення та необхідності його скасування.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, у своїх запреченнях зазначила, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було винесене на підставі інформації ГВПМ у Дніпровському районі м. Києва ДПС щодо відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «ТД-Техінвест»; повідомлення ГВПМ ДПІ у Головсіївському районі м.Києва про реалізацію оперативної розробки, в ході якої було виявлено діяльність конвертаційного центру до якого входив і, зокрема, контраґент позивача, а також з огляду на те, що на її думку, укладання усної угоди між позивачем та ТОВ «ТД- Техінвест» має своїм наслідком її недійсність.

Крім того, вказазала, що податкові накладні, виписані ТОВ «ТД-Техінвест» з порушенням порядку їх заповнення ( в графі "вид цивільно-правового договору" зазначено купівля-продаж/рахунок-фактура), що позбавляє позивача права на формування податкового кредиту. Інших підстав для ухвалення податкового повідомлення-рішення у відповідача не було.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази у справі, надавши їм відповідної правової оцінки, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, з огляду на таке:

позивач- ПП «Система» є юридичною особою, зареєстрованою Обухівською районною державною адміністрацією Київської області 13.10.1994 р., свідоцтво про державну реєстрацію №13421050001000662. Код форми власності (10)- приватна. 21.11.1994 р. підприємство було взято на податковий облік в органах ДПС за №695, є платником ПДВ.

В липні 2013 р., податковим органом на підставі наказу №7 від 03.07.2013 р., відповідно до п.п.75.1.2 п.п.75.1 ст.75, п.п.79.1 п.79.2 ст.79 ПК України була проведена позапланова невиїзна перевірка позивача на предмет правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на прибуток та ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «ТД -Техінвест», за весь період взаємовідносин. Висновками акту перевірки №936/220/20595538 від 17.07.2013 р. було встановлено порушення п.п.198.2.-198.3, 198.6 ст.198 ПК України, що виявилося у заниженні ПДВ на загальну суму 51433 грн., на підставі яких винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0001142201 від 30.07.2013 р., яким позивачу було визначено грошове зобов?язання з ПДВ за основним платежем у сумі 51433 та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 25716,5 грн.

В ході проведення перевірки податковим органом було встановлено, що ТОВ «ТД-Техінвест» - контрагент позивача по угоді купівлі-продажу, укладеній в усній формі, начебто не здійснювало господарської діяльності, було створене з метою надання податкової вигоди третім особам, а відтак, відсутня господарська операція між позивачем та ТОВ «ТД- Техінвест».

На підтвердження реальності відносин між ТОВ «ТД- Техінвест» та позивачем, останнім були надані до суду копії наступних документів: виписка по рахунку позивача за 18.07.2012 р.; рахунки-фактури; видаткові та податкові накладні; накладні про оприбуткування товарів на склад позивача. Дослідивши представлені документи та, перевіривши їх на відповідність вимогам Закону України «Про бухгалтерській облік та фінасову звітність» № 996-XIV, ПК України, загальному Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379, Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 та іншим нормативно-правовим актам, суд приходить до висновку про відстуність в них недоліків, які б поставили під сумнів факт здійснення господарської операції.

Одночасно суд звертає увагу, що ст. 67 Конституції України передбачено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Положеннями п.15.1 ст.15 ПК України встановлено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п.1.1 ст.1 ПК України).

Підпунктами 9.1.1 та 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 ПК України визначено, що податок на додану вартість та податок на прибуток належать до загальнодержавних податків. Загальний порядок звітування платників податку на додану вартість перед контролюючими органами визначається розділом V Податкового кодексу України. Так, для операцій, що оподатковуються, і операцій, звільнених від оподаткування, складаються окремі податкові накладні (п.201.5 ст.201 ПК України).

Податковим документом, в якому відображаються податкові зобов'язання є податкова накладна (абз.1 п.201.6 ст.201 ПК України), яка складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановлено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п.201.7 ст.201 ПК України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п.201.8 ст.201 ПК України). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (п.201.10 ст.201 ПК України).

За вимогами п.201.14 ст.201 ПК України, платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом. Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому ст. 46 Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюється відповідно до вимог розділу ІІ Кодексу. Платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період - квартал, подають органу державної податкової служби копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді (п.201.15 ст.201 ПК України).

За визначенням п.46.1 ст.46 ПК України, податкова декларація- розрахунковий документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Податкова декларація подається за звітний період в установлені Податковим кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків (п.49.1 ст.49 ПК України). Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді (п.49.2 ст.49 ПК України). Порядок формування податкової звітності платників податку на прибуток підприємств визначається розділом ІІІ Податкового кодексу України. За правилами пункту 152.1 ст. 152 ПК України, податок на прибуток нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 ст. 151 Кодексу від податкової бази, визначеної згідно зі ст. 149 цього Кодексу. Податковою базою для цілей цього розділу визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із ст. 134 Кодексу, з урахуванням положень статей 135-137 та 138-143 цього Кодексу (ст.149 ПК України).

Органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальною вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та плати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби (п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України).

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (п.79.2 ст.79 ПК України). Згідно п.86.1 ст.86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. В світлі п.п.14.1.157 п.14.1 ст.14 ПК України, податкове повідомлення-рішення являє собою письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачені цим Кодексом та іншими законодавчими органами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності. Строк та порядок прийняття податкового повідомлення-рішення визначений ст.58 ПК України. За приписами п.56.1 ст.56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Приймаючи до уваги, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акту позапланової документальної невиїзної перевірки, передусім, необхідно надати правову оцінку обставинам, встановленим контролюючим органом під час її проведення та висновкам про наявність порушень податкового законодавства з боку позивача.

По-перше, посилання відповідача на оперативну інформацію ГВПМ у Дніпровському районі м. Києва ДПС та повідомлення ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м.Києва, суд оцінює як таке, що не має юридичної сили з тих підстав, що вказана інформація не відноситься до належних та допустимих доказів, в розумінні ст.70 КАСУ, будь-які формулювання, викладені у інформаційних листах є суто суб'єктивною думкою працівників правоохоронних органів.

По-друге, з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника податків, порушення іншими особами, зокрема, його контраґентами (виконавцями) чинного законодавства України не може негативно впливати на результати діяльності такого платника, за умови відсутності доказів його недобросовісності. Адже, навіть доведене порушення законодавства контрагентами суб'єкта господарювання має своїм наслідком настання юридичної відповідальності виключно для його порушників. Позивач апріорі не може нести відповідальність за порушення вчинені іншими платниками податків.

ПП «Система» не наділено правом витребовувати у контраґентів документи з метою перевірки наявності трудових ресурсів, основних фондів, виробничих активів і транспортних засобів, виробничо-складських приміщень та іншого майна контрагентів, які економічно необхідні для виконання замовлення або здійснення ними певної діяльності.

По-третє, виходячи із цілей перевірки, як різновиду правовідносин, податковою перевіркою є сукупність контрольних заходів, що провадяться органами державної податкової служби у межах їх компетенції щодо платників податків та інших підконтрольних суб'єктів у порядку та на підставах, передбачених законодавством з метою з'ясування правомірності обчислення, своєчасності і повноти сплати податків, зборів (обов'язкових платежів). Поряд з тим, результати проведеної податкової перевірки прямо залежать від вжиття контролюючим органом всіх необхідних заходів для повного та належного дослідження документів на підставі яких платники податків формують свою податкову звітність. Висновок відповдача про відсутність реального товарного характеру господарських операцій між підприємством і його контраґентом мав би правове підґрунтя, у разі доведення вказаного факту в установленому законом порядку, скажімо, шляхом визнання певної угоди недійсною.

Однак, судом не було встановлено, а відповідачем не доведено безтоварний характер угоди між позивачем та ТОВ «ТД-Техінвест» та не встановлено факту визнання вказаної угоди недійсною у судовому порядку.

Здійснений аналіз спірних правовідносин, в розрізі норм права, якими вони врегульовуються, зумовлює висновок про безпідставність правової позиції відповідача щодо не підтвердження господарських операцій між позивачем та його контрагентом внаслідок чого підприємством було начебто незаконно завищено податковий кредит за рахунок податкових накладних, одержаних від ТОВ «ТД-Техінвест».

Крім того, акти органів державної влади, в силу свого адміністративно-правового статусу, мають в повній мірі відповідати приписам чинного законодавства та ґрунтуватись виключно на беззаперечних доказах, адже лише за таких обставин вони можуть вважатися законними. Зокрема, суд не сприймає твердження податкового органу про фіктивність правочинів ПП «Система» з його контраґентом з посиланням на матеріали кримінальної справи та даних досудового слідства. В основу правової позиції податкового органу покладені виключно попередні дані досудового слідства, що протирічить практиці та рішенням Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України", "Булвес АД проти Болгарії" тощо та постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", інформаційному листу Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року №1936/11/13-11.

Висновки про порушення позивачем норм податкового законодавства внаслідок вчинення правочинів, що не спрямовані на настання реальних наслідків, мають бути обумовлені виключно результатами необґрунтованого ненадання позивачем витребуваних під час перевірки первинних бухгалтерських документів, які б мали свідчити про факт проведення спірних господарських операцій та, як наслідок, правомірності формування ним податкової звітності або надання документів, в яких відсутні обов?язкові реквізити, встановлені ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та податкову звітність в Україні".

Оцінюючи докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86 КАС України) суд встановив, що договір з ТОВ «ТД-Техінвест», видаткові та податкові накладні, які були оглянуті у судовому засіданні не викликають зауважень з боку податкового органу та відповідають вимогам чинного законодавства щодо їхоформлення, у зв"язку з чим приходить до висновку про реальний характер правовідносин, які склалися між позивачем та його контраґентом.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, не довів правомірності свого рішення. Таким чином, суд знаходить заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0001142201 від 30.07.2013 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Система" суму сплаченого судового збору у розмірі 771,50 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Брагіна О.Є.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 30 серпня 2013 р.