Постанова № 33434159, 05.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 вересня 2013 року 10:30 № 826/12836/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Галака О.В., Коломієць Н.М. (довіреність від 09.01.2013 р.)

від відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПідприємства з іноземними інвестиціями «МакДональдз Юкрейн Лтд»доДержавної податкової інспекції у місті Сумах ГУ Міндоходівпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.05.2013 № 0001281502/27479,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Підприємство з іноземними інвестиціями «МакДональдз Юкрейн Лтд» з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.05.2013 № 0001281502/27479, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності з юридичних осіб» на 5 585,94 грн. за основним платежем та на 2 792,97 грн. за штрафними санкціями, яке було прийнято ДПІ у м. Сумах Сумської області ДПС.

В обґрунтування позову позивач по суті зазначає, що спірні відносини виникли у зв'язку із різним розумінням сторонами норм законодавства, яке регулює розмір та порядку сплати орендної плати за землю. Позивач зазначає, що за договором від 15.02.2011 р., укладеним між позивачем та Сумською міською радою, орендну плату визначено у розмірі 1 870,56 грн. на місяць, що складає 1,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Позивач вважає, що ці умови можуть бути змінені лише за згодою сторін договору.

Однак, як зазначає позивач, ДПІ у м. Сумах Сумської області ДПС складено акт камеральної перевірки, в якому ДПІ сформувала висновок, що позивач сплачує орендну плату в розмірі вказаному у договорі, а не у розмірі, визначеному згідно з приписами п. 288.5.1. ПК України, тобто на думку ДПІ позивач сплачує орендну плату як податок у меншому розмірі, ніж передбачено податковим законодавством.

Проте, як наполягає по суті позивач, орендна плата за землю повинна сплачуватись виключно у розмірі передбаченому договором.

Відповідач з підстав, викладених в Акті перевірки та у запереченнях на позов, вважає спірне рішення законним та обґрунтованим, у задоволенні позову просить відмовити.

Відповідач, будучи повідомленим 20.08.2013 р. про розгляд справи, у судове засідання 05.09.2013 р. не з'явився, доказів поважності причин неприбуття не надав, як і завчасного повідомлення про наявність поважних причин неприбуття (ч. 2 ст. 40 КАС України). Враховуючи відсутність доказів поважності причин неприбуття у судове засідання та на підставі приписів ч. 4 ст. 128 КАС України розгляд справи не відкладався та справу вирішено на підставі наявних доказів.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 05.09.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову виходячи з наступного.

ДПІ у м. Сумах Сумської області ДПС, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у м. Сумах Головного управління Міндоходів, проведено камеральну перевірку даних, задекларованих в податковій декларації з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2013 рік.

За результатами перевірки складено акт від 16.05.2013 р. № 1607/152/23744453 (далі - Акт перевірки).

В Акті перевірки вказано, що камеральна перевірка проведена на підставі даних, зазначених у податковій декларації з плати за землю за 2013 рік (вх. № 9002682405 від 28.01.2013 р.) та додатку № 1 «Відомості про наявні земельні ділянки».

Зазначено, що згідно з додатком № 1 до вищезгаданої декларації, позивач має в користуванні земельну ділянку площею 3 456 кв.м. за адресою: м. Суми, Червона площа, 15-а (договір оренди від 15.02.2011 р., терміном дії до 25.04.2024 року, дата державної реєстрації договору оренди - 10.04.2001 р., орендодавець земельної ділянки - Сумська міська рада, нормативна грошова оцінка 1 кв. м. земельної ділянки з урахуванням коефіцієнту індексації - 1293,04 грн.).

Згідно з договором земельна ділянка надається в оренду з метою несільськогосподарського використання під розміщення ресторану.

Камеральною перевіркою встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за березень 2013 року, визначений позивачем в податковій декларації з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за 2013 рік є меншим, ніж визначено за результатами камеральної перевірки, оскільки, визначене платником податків податкове зобов'язання по орендній платі за березень 2013 р. становить 1,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що призвело до заниження податкового зобов'язання по орендній платі за березень 2013 р. на 5 585,94 грн., чим порушено вимоги п/п. 288.5.1. ПК України.

Надалі в Акті перевірки зазначається, що у відповідності до ст. 274 ПК України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 % від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 та 278 ПК України.

Відповідно, мінімальний розмір орендної плати, як зазначає ДПІ, за використання земельної ділянки площею 3 456 кв.м. становить 3 відсотка від її нормативної грошової оцінки, яка станом на 01.01.2013 р. складає 4 468 746,24 грн.

За висновком ДПІ, належна до донарахування та сплати сума орендної плати за земельну ділянку за березень 2013 р. складає 5 585,94 грн. Зокрема, зазначається, що розмір орендної плати за даними платника складає 5 585,93 грн., за даними камеральної перевірки - 11 171,87 грн., відхилення «+5 585,94» грн.

На підставі зазначених висновків Акту перевірки прийнято оскаржуване рішення.

З наявних матеріалів справи вбачається, що сторони не заперечують вихідні дані та відомості, пов'язані з користуванням позивачем земельною ділянкою, у т.ч. розмір ділянки, нормативну грошову оцінку та визначений у податковій декларації розмір орендної плати за березень 2013 року, який складає 5585,93 грн.

Спірним в даному випадку є розмір орендної плати, який, як вважає позивач, визначається договором та складає 1,5% від нормативної грошової оцінки, у той час, коли за висновком ДПІ мінімальний розмір орендної плати має складати не менше трикратного розміру земельного податку.

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд виходить з наступного.

Згідно із ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст. 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, зокрема, Державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеній у Рішенні від 24 березня 2005 року N 2-рп/2005: «Виконання конституційного обов'язку, передбаченого статтею 67 Конституції України, реалізується сплатою кожним податків і зборів.

Встановлення системи оподаткування, податків і зборів, їх розмірів та порядку сплати є виключно прерогативою закону.

При унормуванні цих суспільних відносин держава має право визначати механізми, які забезпечують платником належну сплату податків і зборів.» (п/п. 4.1 пункту 4 мотивувальної частини).

При цьому, у п. 4 мотивувальної частини Рішення від 23.06.2009, № 15-рп/2009, Конституцій Суд України зазначив, що: «Загальновизнаними елементами правового механізму регулювання податків і зборів (обов'язкових платежів) є суб'єкт або платник податку, об'єкт оподаткування, одиниця оподаткування, джерело сплати податку, податкова ставка, податковий період, строки та порядок сплати податку, податкова квота, податкові пільги.»

З 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 5 ПК України установлено, що поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу.

У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

При цьому, відповідно до п. 10. Підрозділу 10. «Інші перехідні положення» ПК України нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, Державної податкової адміністрації України та інших центральних органів виконавчої влади, прийняті до набрання чинності цим Кодексом на виконання законів з питань оподаткування, та нормативно-правові акти, які використовуються при застосуванні норм законів про оподаткування (в тому числі акти законодавства СРСР), застосовуються в частині, що не суперечить цьому Кодексу, до прийняття відповідних актів згідно з вимогами цього Кодексу.

В контексті наведеного слід додати, що відповідно до п/п. 16.1.4. ПК України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

При цьому, згідно з п. 36.3. ПК України податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

У взаємозв'язку з наведеним, слід зазначити, що відповідно до п/п. 9.1.10. ПК України плата за землю належить до структури загальнодержавних податків та зборів.

Згідно з п. 6.1. ПК України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п/п. 14.1.147. ПК України плата за землю, це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до п/п. 14.1.136. ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності, це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XIII - орендна плата).

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу XIII ПКУ.

Згідно з ч. 288.1. ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки (п. 288.2. ПК України). Відповідно до п. 288.3. ПК України об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Згідно з п. 288.4. ПК України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

При цьому, згідно з п. 288.5. ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу, згідно з п/п. 288.5.1. ПК України не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Відповідно до п. 274.1. ПК України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу.

Відтак, виходячи з наведених вище норм законів України та з урахуванням правової позиції Конституційного Суду України, орендна плата за землі комунальної власності є податком, встановлення розмірів якого (ставки) та порядку сплати здійснюється згідно із приписами ст. 92 Конституції України - виключно на підставі норм законів з питань оподаткування.

Виходячи з наведеного, для позивача законом встановлено обов'язок сплачувати орендну плату (плату за землю), виходячи з того, що річна сума платежу не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, тобто 3% відсотка від нормативної грошової оцінки.

Посилання позивача на те, що зміна умов даних договорів оренди землі повинна здійснюватися за взаємною згодою сторін, суд не бере до уваги в контексті спірних правовідносин, оскільки виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори (п. 1 ч. 2 ст. 92 Конституції України), а в даному випадку - орендна плата як складова плати за землю.

Наведена вище правова позиція щодо мінімального розміру орендної плати відповідає правовій позиції Вищого адміністративного суду України, який відповідно до своєї ухвали від 20.12.2012 р. (К/9991/78229/12) підтримав висновки Окружного адміністративного суду м. Києва, викладені у постанові від 26.09.2012 р., та висновки Київського апеляційного адміністративного суду, викладені в ухвалі від 29.11.2012 р. у справі № 2а-10577/12/2670 за позовом Підприємством з іноземними інвестиціями «Макдональдз Юкрейн ЛТД» до ДПІ у м. Сумах Сумської області ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення від 26 червня 2012 року. Аналогічна правова позиці відносно наведених питань викладена і в ухвалі ВАС України від 17.01.2013 р. (К-39469/10).

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене, а також те, що позивачем не оспорюються проведені податковим органом математичні розрахунки, поскладені в основу висновків Акту перевірки, а розмір сплаченої орендної плати як податку є меншим за мінімальний, суд в даному випадку приходить до висновку, що висновки ДПІ, викладені в Акті перевірки щодо податкового обов'язку позивача (відносно заниження грошових зобов'язань з орендної плати за землю) є законними та обґрунтованими, вірними по суті, що у свою чергу зумовлює висновок суду про законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення та, відповідно, висновок про відсутність підстав для його скасування. Враховуючи наведене суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 158 - 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову Підприємства з іноземними інвестиціями «МакДональдз Юкрейн Лтд» (код з ЄДР 23744453; адреса: 02140, м. Київ, вул.. Гришка, 7) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.05.2013 № 0001281502/27479 - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 11.09.2013 р.