Постанова № 33434133, 06.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 вересня 2013 року № 2а-11852/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Легко Інк» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що на думку позивача оскаржувані повідомлення-рішення прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки господарські взаємовідносини між позивачем та контрагентами є дійсними та такими, що були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що підтверджується первинними документами.

У позовній заяві позивач просить суд:скасувати податкові повідомлення-рішення №0002342301/33783 від 11 серпня 2011року та №0002332302/33784 від 11 серпня 2011 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час, дату та місце розгляду справи, був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.03.2012 року, в задоволенні позовних вимог ТОВ «Легко Інк» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва ДПС про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002342301/33783 від 11 серпня 2011року та №0002332302/33784 від 11 серпня 2011 року - відмовлено. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2012р. скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.03.2012 року та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.07.2013р.постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.03.2012 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2012р. скасовано, справу направлено на новий розгляд для дослідження реальності здійснення господарських операцій ТОВ «Легко Інк», дослідження добросовісності дій платника податків, які полягають у відповідності вчинених ним дій господарській меті та досягненню економічних цілей, а також дослідження реальності усіх даних, наведених у первинних документах.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю “Легко Інк”за результатами якої складено акт №4500/2302/32070498 від 03.08.2011р. про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009р. по 31.03.2011р., з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 01.10.2009р. по 31.03.2011р.

В ході проведення перевірки встановлено порушення ТОВ «Легко Інк» : п.п. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме позивачем завищено задекларовані валові витрати на загальну суму 1 934 579,35грн., в тому числі по періодам: 4 квартал 2009 року – 289 721,25грн., 1 квартал 2010 року – 724 675,40грн., 2 квартал 2010 року – 677 659,90грн., 3 квартал 2010 року – 242 525,80грн.;

- п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме позивачем завищено податковий кредит на загальну суму 1 564 328,60грн., у тому числі по періодам: жовтень 2009 року – 46 231,50грн., листопад 2009 року – 78 068,60грн., грудень 2009 року – 124 142,50грн., січень 2010 року – 107 783,50грн., лютий 2010 року – 221 805,00грн., березень 2010 року – 250 151,80грн., квітень 2010 року – 211 920,50грн., травень 2010 року – 154 321,30грн., червень 2010 року – 175 883,70грн., липень 2010 року – 164 065,70грн., серпень 2010 року – 29 955,00грн.

- пп.9.12 ст.9 та 19.2а ст19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», встановлено порушення вимог податкового законодавства по податку з доходів фізичних осіб за 2010 рік на суму 1 729,05грн.;

- ч.»б» пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами», суб’єкт господарювання ТОВ «Легко Інк» подав до податкового органу Декларацію з податку на прибуток підприємства за 2010 рік із закінченням граничних строків для подання такої звітності.

На підставі акту перевірки відповідачем 11.08.2011р. прийняті податкові повідомлення –рішення №0002342301/33783, яким за порушення п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” позивачу визначено суму грошового зобов’язання з ПДВ на загальну суму 1 955 410,75грн. з яких за основним платежем – 1 564 328,60грн. та штрафні санкції – 391 082,15грн. та №0002332302/33784, яким за порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” позивачу визначено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток на суму 2 418 394,15грн., з яких за основним платежем – 1 934 579,35грн. та штрафні санкції на суму 483 814,80грн.

Судом встановлено, що в перевіряємому періоді позивач мав фінансово-господарські відносини з ТОВ “Полімерконсалтинг”(код ЄДРПОУ 34366342) та ТОВ “Максіграфік”(код ЄДРПОУ 33147058),

Відповідно до акту перевірки, відповідач зазначає, що під час здійснення перевірки позивачем не надані відповідні розрахункові, платіжні та інші документи, що засвідчують взаємовідносини з ТОВ “Максіграфік”.

Таким чином, податковим органом, в акті перевірки, зроблений висновок, що позивач протягом жовтня 2009 року –серпня 2010 року безпідставно включив до складу податкового кредиту суми ПДВ, що не підтверджені податковими накладними, по фінансово –господарським відносинам з ТОВ “Максіграфік” та ТОВ “ТГ “Полімерконсалтинг”.

ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська проведено перевірку ТОВ “ТГ “Полімерконсалтинг”за результатами якої 13.02.2012р. складено акт перевірки №328/23-2/36641330 про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.10.2009р. по 31.03.2011р. по взаємовідносинам з ТОВ “Легко Інк”(код ЄДРПОУ 32070498).

З вказаного акту перевірки №328/23-2/36641330 встановлено, що між ТОВ “ТГ “Полімерконсалтинг”(Постачальник) та позивачем (Покупець) укладені Договори поставки від 21.10.2009р. №СП-21/10/06К, від 04.01.2011р. №СО-04/01/49К, згідно яких Постачальник зобов’язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар у кількості, асортименті та по ціні вказаній у рахунку Постачальника. Згідно умов договорів, товар відвантажується Покупцю на складі Постачальника. На виконання умов договорів, ТОВ “ТГ “Полімерконсалтинг” відвантажено товар позивачу на загальну суму 564 263,47грн., у тому числі ПДВ – 94 043,90грн.

Станом на дату складання акту встановлено розбіжність в частині завищення ТОВ “Легко Інк”податкового кредиту за вересень 2010 року у сумі 8 695,09грн., та його заниження за жовтень 2010 року у сумі 8 695,09грн., завищення ТОВ “Легко Інк” податкового кредиту за листопад 2009 року в сумі 6 397,23грн., у зв’язку з чим податковим органом, встановлено порушення ТОВ “ТГ “Полімерконсалтинг”п. 4.1 статті 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого занижено податок на прибуток за 1 квартал 2011 року на суму 4 338грн.

У відповідності до акту перевірки ТОВ “Максіграфік” №45100/23-20 від 11.01.2012р., про результати територіально - дільничого та об’єктно –орієнтованого контролю щодо відповідності фактичного місцезнаходження суб’єкта підприємницької діяльності місцезнаходженню, зазначеному в свідоцтві про державну реєстрацію, встановлено, що ТОВ “Максіграфік” за місцем реєстрації: м. Київ, вул. Жилянська, 26 не знаходиться.

У зв’язку з тим, що перевірка позивача проводилась з урахуванням періоду до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01.01.2011 р.), розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до 31.12.2010 р.

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу –це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат підприємства включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до ч.4 пп.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

На підтвердження реального здійснення господарської діяльності, позивачем надано до суду та залучено в матеріали справи копії податкових та видаткових накладних, податкові декларації, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, виписки з рахунків, договори, акти виконаних робіт, рекламної продукції.

Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України.

На момент укладання договорів, на яких ґрунтувалися взаємовідносини позивача з контрагентами, а також під час здійснення господарських операцій, згідно даних ЄДРПОУ контрагенти були зареєстровані в податкових органах як платники ПДВ.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки них не внесено відповідних змін.

Суд також звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10, в якому зазначено, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість, постачальники були включені до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Згідно п.1.7. ст.1. Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 Закону). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп.7.5.1. п.7.5. Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Аналогічні положення закріплені в ст.ст. 198, 138-139 Податкового кодексу України.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Частиною 2 ст.3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ –це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов’язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379, визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п.6.2. зазначеного Порядку, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Отже, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (зокрема, податкові накладні), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (далі-Закон).

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими контрагентом первинними документами, зокрема, податковими накладними, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит та включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства.

Згідно вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об’єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. В акті перевірки не допускається відображення необґрунтованих даних, а також суб’єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб’єкта господарювання.

Крім того, суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та /або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про скасування оскаржуваних податкових повідомлень -рішень виданих ДПІ у Дарницькому районі м. Києва, в зв’язку з їх протиправністю.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002342301/33783 від 11 серпня 2011року;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002332302/33784 від 11 серпня 2011 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилаються особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов