Постанова № 33434124, 04.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

в порядку письмового провадження

м. Київ

04 вересня 2013 року № 826/12411/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1доВідділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києвітретя особаТовариство з обмеженою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» провизнання неправомірними та скасування постанов

встановив:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся із адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві (далі по тексту - відповідач) , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (далі по тексту - третя особа), в якому просить:

- Постанову державного виконавця Мельниченко B.C., відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві, № 37423705 від 19.04.2013 року про накладення штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 170,00 грн. - визнати неправомірною та скасувати;

- Постанову державного виконавця Мельниченко B.C. відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві № 37423705 від 26.04.2013 року про накладення штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 340,00 грн. - визнати неправомірною та скасувати;

- Постанову державного виконавця Мельниченко B.C. відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві № 37423705 від 30.05.2013 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 3138,49 грн. - визнати неправомірною та скасувати;

- Постанову державного виконавця Мельниченко B.C. відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві № 37423705 від 30.05.2013 року про стягнення з ОСОБА_1 витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 116,82 грн. - визнати неправомірною та скасувати.

У судове засідання 27.08.2013 р. прибув представник позивача. Третя особа та відповідач, належним чином повідомлені про судове засідання, явку своїх представників не забезпечили.

Відповідно до частини шостої ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. ст. 41, 122, 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Позивач позовні вимоги вмотивовує тим, що в порушення статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем копія постанови про відкриття виконавчого провадження на адресу позивача не надсилалась, а тому позивач не був повідомлений про відкриття виконавчого провадження та не мав можливості скористатись правом добровільного виконання рішення суду. Внаслідок чого постанови про стягнення штрафу за невиконання без поважних причин рішень суду, про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій є неправомірними та підлягають скасуванню. Крім того, позивач зазначає, що оскаржувані постанови також не надсилались на його адресу відповідачем.

Вказаними неправомірними діями, вважає позивач, державним виконавцем порушено визначений ст. ст. 8, 64 Конституції України принцип верховенства, згідно якого конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України; статтю 19 Конституції України, згідно якої правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а також положення, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Крім цього, державним виконавцем при здійсненні виконавчого провадження порушено цілий ряд вимог Закону України «Про виконавче провадження», визначених ст.ст. 1,6, 11, 19, 25, 27, 28, 36, 40, 57, 75.

Відповідач проти позову заперечує та вважає, що всі дії державним виконавцем в межах виконавчого провадження було вчинено відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», надав суду незавірену копію ВП № 37423705. В судове засідання 27.08.2013 р. не з'явився, будь-яких клопотань, заяв до суду не скерував, на вимогу суду не надав докази направлення позивачу постанов про відкриття виконавчого провадження та оскаржуваних постанов . Тому, суд розглядає справу за наявними в ній доказами.

Третя особа в судові засідання не з'являлась. Позицію по суті позову не висловила.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що 01 квітня 2013 р. Печерським районним судом міста Києва видано виконавчий лист по справі № 2-3692/12 про зобов'язання боржника ОСОБА_1 повернути стягувачеві Товариству з обмеженою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» безпідставно стягнене з нього за скасованим рішенням Печерського районного суду міста Києва від 29 травня 2012 року страхове відшкодування в сумі 31 384,89 грн.

На підставі заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві Мельниченком Вадимом Сергійовичем (далі по тексту - державний виконавець Мельниченко В.С.) постановою від 09 квітня 2013 року відкрито виконавче провадження ВП № 37423705 та встановлено строк для самостійного виконання - до 17 квітня 2013 р.

18 квітня 2013 р. державним виконавцем Мельниченком В.С. складено Акт державного виконавця, в якому зафіксовано невиконання боржником рішення в добровільному порядку, та 19 квітня 2013 року - винесено постанову про стягнення з боржника штрафу в розмірі 170,00 грн. за невиконання рішення в самостійному порядку та встановлено новий строк для виконання - до 25 квітня 2013 року.

25 квітня 2013 р. державним виконавцем Мельниченком В.С. складено Акт державного виконавця, в якому зафіксовано невиконання боржником рішення в добровільному порядку, та 26 квітня 2013 року - винесено постанову про стягнення з боржника штрафу в розмірі 340,00 грн. за невиконання рішення без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії.

30 травня 2013 року державним виконавцем Мельниченком В.С. винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 3 138,49 грн. та постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 116,82 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

Відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до висновку Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення від 18 липня 2006 року), - суд аналізує тільки доречні і важливі аргументи особи.

Згідно положень вищевказаної практики Європейського Суду з прав людини, Суд оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 21.04.1999 № 606-ХІV «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частинами 1, 2 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу» (далі - державні виконавці).

Відповідно до статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню, в тому числі, такі виконавчі документи: ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах у випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, такі виконавчі документи, як постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Частинами другою та п'ятою статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

При цьому, згідно вимог частини першої статті 31 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Згідно статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням (стаття 32 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 89 Закону України «Про виконавче провадження» встановлена відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі. Так, у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Як підтверджується матеріалами справи, а саме з наданих відповідачем копій матеріалів з виконавчого провадження, постанову про відкриття виконавчого провадження від 09 квітня 2013 р. направлено на адресу ОСОБА_1 листом від 09.04.2013 р. № 252/19. Однак, доказів чи будь-якої інформації щодо скерування листа рекомендованим листом з повідомленням про вручення - відсутні.

При цьому, відповідно до статті 31 Закону України «Про виконавче провадження» боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

У виконавчому листі Печерського районного суду міста Києва - вказано адресу місця проживання боржника ОСОБА_1: АДРЕСА_1, 03151.

Однак, у супровідному листі від 09.04.2013 р. № 252/19 - вказано адресу: АДРЕСА_1.

З огляду на зазначене, суд вважає, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено дотримання ним вимог статті 31 Закону України «Про виконавче провадження» при направленні боржнику копії постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

З огляду на зазначене, суд бере до уваги твердження позивача, що ним не було отримано постанову про відкриття виконавчого провадження.

А тому, подальші дії відповідача щодо винесення постанов про стягнення штрафу, виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій є протиправними.

Так, аналізуючи статтю 89 Закону України «Про виконавче провадження», суд приходить до висновку, що законодавець передбачив єдину підставу, за якої державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу - невиконання рішення без поважних причин (частина перша ст. 89 Закону № 606-ХІV).

Суд звертає увагу, що в даному випадку предметом спору є не відмова позивача від виконання судового рішення, а наявність чи відсутність поважних причин, з яких таке судове рішення не може бути виконане саме у межах строку, встановленого державним виконавцем.

Як зазначалось вище, державним виконавцем може бути винесено постанову про накладення штрафу виключно у разі невиконання боржником судового рішення без поважних причин. Перелік причин, які можуть визнаватися поважними Законом України «Про виконавче провадження» - не встановлено.

У зв'язку з цим, суд, вирішуючи наявність чи відсутність у боржника поважних причин невиконання судового рішення, керується власним переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні приєднаних до матеріалів справи доказів, як це передбачено ч. 1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

На думку суду, неповідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження є поважною причиною невиконання судового рішення у межах встановленого державним виконавцем строку.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач виніс постанови про накладення штрафу за невиконання рішення суду необґрунтовано, оскільки позивачем надано докази поважності причин невиконання вимог у встановлений державним виконавцем строк.

Крім того, суд вважає, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено дотримання ним вимог статті 31 Закону України «Про виконавче провадження» при направленні боржнику супровідними листами простою кореспонденцією копій оскаржуваних постанов, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження.

Відповідно до розділу 2. «Порядок загального документування у районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних відділах державної виконавчої служби» Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого Наказом Мінюста від 25.12.2008 р. № 2274/5, вихідна кореспонденція відправляється через діловода не пізніше наступного робочого дня після підписання (затвердження) документа (супровідного листа). Для реєстрації таких документів у Відділі ведеться Журнал реєстрації вихідної кореспонденції (додаток 5).

Якщо кореспонденція передається іншим установам, організаціям через розсильного, вона також записується в Розносну книгу для місцевої кореспонденції (додаток 6).

У разі направлення документів виконавчого провадження рекомендованими листами діловодом складаються реєстри на відправлення рекомендованої кореспонденції (додаток 7).

Реєстрація вхідних, вихідних та інших службових документів може здійснюватися за допомогою комп'ютеризованої системи організації діловодства, яка призначена для одержання статистичних даних щодо документообігу, оперативного пошуку документів та контролю за термінами їх виконання.

При автоматизованій (комп'ютерній) формі реєстрації документів запис здійснюється шляхом прямого введення обов'язкового складу реквізитів, який установлений для відповідних журналів у паперовій формі. За необхідності склад обов'язкових реквізитів може бути доповнений.

Процедура ведення журналів при автоматизованій (комп'ютерній) формі реєстрації документів полягає у щоденному роздрукуванні списків реквізитів відповідних журналів і віднесенні їх до відповідних справ згідно із номенклатурою.

Так, матеріали справи містять копії супровідних листів від 19.04.2013 р. № 252/19 та від 26.04.2013 р. № 252/19 про скерування постанов про накладення штрафу, однак доказів скерування відповідачем цих листів (поштові реєстри, журнали вихідної кореспонденції, реєстри відправленої кореспонденції, тощо) - відсутні.

Також, судом з матеріалів виконавчого провадження не встановлено направлення на адресу позивача постанов про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій. Супровідні листи з приводу цих постанов взагалі відсутні.

Про оскаржувані постанови позивач зміг дізнатись лише 19 липня 2013 року, коли ознайомився з виконавчим провадженням, оскільки напередодні 13.07.2013 р. при затриманні транспортного засобу працівники державної автомобільної інспекції повідомили йому про внесення до відповідної бази постанови про розшук майна боржника відділом державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

Однак, державним виконавцем не в повній мірі виконано передбачені статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» обов'язки, а саме не повідомлено належним чином боржника про відкриття виконавчого провадження, розпочато примусове виконання постанови із стягненням виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, стягнення штрафу, не пересвідчившись про отримання позивачем постанови про відкриття виконавчого провадження.

З огляду на зазначене, підлягають задоволенню позовні вимоги в повному обсязі з урахуванням положень статті п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 69, 71, 94, 97, 112, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову, винесену державним виконавцем Мельниченком Вадимом Сергійовичем, відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві, № 37423705 від 19.04.2013 року про накладення штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 170,00 грн.

3. Визнати протиправною та скасувати постанову, винесену державним виконавцем Мельниченком Вадимом Сергійовичем, відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві, № 37423705 від 26.04.2013 року про накладення штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 340,00 грн.

4. Визнати протиправною та скасувати постанову, винесену державним виконавцем Мельниченком Вадимом Сергійовичем, відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві, № 37423705 від 30.05.2013 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 3138,49 грн.

5. Визнати протиправною та скасувати постанову, винесену державним виконавцем Мельниченком Вадимом Сергійовичем, відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві, № 37423705 від 30.05.2013 року про стягнення з ОСОБА_1 витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 116,82 грн.

6. Судові витрати в сумі 149,11 грн. присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л. О. Маруліна