Постанова № 33434109, 10.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 вересня 2013 року № 2а-723/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., розглянув відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Вікторія»до відповідача Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва провизнання протиправним і скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 03.10.2008 р. № 0007742305.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Вікторія» звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 03.10.2008 р. № 0007742305.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.04.2010 р. по справі № 2а-723/10/2670 суддею Шелест С.Б. у задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Вікторія» було відмовлено повністю.

Зазначена постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.04.2010 р. по справі № 2а-723/10/2670 була залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2010 р.

Однак, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.07.2013 р. було частково задоволено касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Вікторія», скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.04.2010 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2010 р., а справу № 2а-723/10/2670 направлено до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Зважаючи на викладене, згідно з протоколом розподілу справ між суддями від 24.07.2013 р., справу № 2а-723/10/2670 було розподілено на новий судовий розгляд на суддю Добрянську Я.І.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.07.2013 р. суддею Добрянською Я.І. було прийнято до свого провадження адміністративну справу № 2а-723/10/2670 та призначено судове засідання на 28.08.2013 р.

В судове засідання 28.08.2013 р. сторони не прибули та не скерували своїх представників, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового засідання, докази чого наявні в матеріалах справи.

Причини неявки в судове засідання 28.08.2013 р. сторони по справі суду не повідомили.

Зважаючи на не прибуття обох сторін в судове засідання 28.08.2013 р. та не скерування своїх представників (що були повідомлені належним чином), суд, на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати дану адміністративну справу № 2а-723/10/2670 в порядку письмового провадження.

Про перехід до розгляду справи № 2а-723/10/2670 в поряду письмового провадження позивача та відповідача було повідомлено належним чином листом від 28.08.2013 р., докази чого наявні в матеріалах справи.

Однак, судова кореспонденція, що скеровувалась на юридичну адресу позивача, була повернута до суду з відміткою поштового відділення «за закінченням встановленого терміну зберігання».

Станом на 10.09.2013 р. інших документів від сторін по справі до канцелярії суду не надходило.

В позовній заяві позивач просить суд:

- визнати протиправним і скасувати рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 03.10.2008 р. № 0007742305;

- стягнути з Державного бюджету на користь позивача сплачений судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог позивачем в позовній заяві зазначено про те, що ТОВ «Дніпро-Вікторія» не порушувало вимог п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг», оскільки продаж послуг в гральному закладі здійснювався через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи РРО, який внесений до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, а враховуючи положення ст. 12 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг», гральні автомати моделей «Фаворит Джекпот» та «Фаворит Джекпот 1», які були об'єктом перевірки не є РРО, а тому у відповідача відсутні підстави для застосування штрафних санкцій до позивача.

Відповідачем були подані письмові заперечення на позовну заяву, в яких податковий орган зазначає про правомірність прийняття оскаржуваного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 03.10.2008 р. № 000774230, за наслідками встановлення порушення позивачем вимог п. 1 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме надання позивачем послуг у сфері грального бізнесу з використанням автоматів з грошовим виграшем, які підключені до електромережі, але не обладнані запам'ятовуючими пристроями (фіскальною пам'яттю), та в автоматичному режимі не здійснюють реєстрацію розрахункових операцій при наданні послуг грального бізнесу.

Крім того, всупереч п.п. 4.4 п. 4 Порядку реєстрації, опломбування та застосування РРО за товари (послуги), затвердженого Наказом ДПА України від 01.12.2000 р. № 614, позивачем при наданні послуг гри на гральному автоматі, надання послуг здійснювалось неодночасно із проведенням розрахунково - касової операції з її надання.

У зв'язку із встановленими під час перевірки порушеннями, що полягали у використанні позивачем 27 нефіскалізованих гральних автоматів, відповідачем винесено оспорюване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 9 180,00 грн., яке відповідач вважає правомірним, та просить суд відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши наявні у справі документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Мелітопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Запорізької області було проведено перевірку господарської одиниці позивача ТОВ «Дніпро-Вікторія» (залу гральних автоматів, який розташований за адресою: м. Мелітополь, пр. Б. Хмельницького, 47) за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено Акт перевірки № 0865/26/54/23/30407788 від 12.09.2008 р.

На підставі зазначеного Акта перевірки, ДПІ у Оболонському районі м. Києва було прийняте рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій від 03.10.2008 р. № 0007742305 у розмірі 9 180 грн.

Як вбачається з матеріалів перевірки, штрафні (фінансові) санкції до позивача застосовано згідно з п. 2 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон), та у зв'язку з виявленими перевіркою порушеннями п. 1 ст. 3 зазначеного Закону.

Так, в ході зазначеної перевірки встановлено, що в гральному залі господарської одиниці позивача знаходиться 30 гральних автоматів, 27 з яких підключені до електромережі, знаходяться в робочому стані, однак не фіскалізовані та не зареєстровані в органах ДПС.

Однак, не погоджуючись із вказаним рішенням ДПІ у Оболонському районі м. Києва, позивач, у відповідності до чинного законодавства, оскаржив його до ДПА у м. Києві, а у подальшому до ДПА України. Проте, таке рішення відповідача було залишено без змін, а скарги позивача без задоволення.

Зважаючи на таке, та не погоджуючись із зазначеним рішенням ДПІ у Оболонському районі м. Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 03.10.2008 р. № 0007742305, позивач оскаржив його в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та вивчивши норми законодавства, чинного на момент виникнення спірних відносин, Окружний адміністративний суд м. Києва, з урахуванням позиції Вищого адміністративного суду України по даній справі, дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача, зважаючи на наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, за висновками перевірки позивачем було допущено порушення п. 1 ст. 3 Закону № 265 , а саме встановлено непроведення позивачем розрахункових операцій на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій (РРО) з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій.

Відповідно до п. 1 ст. 3 Закону України № 265/95-ВР, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Як вбачається з матеріалів справи, у залі гральних автоматів за адресою: м. Мелітополь, пр. Б. Хмельницького, 47, що належить ТОВ «Дніпро-Вікторія», надавались послуги в сфері грального бізнесу з використанням 27 (двадцяти семи) гральних автоматів з грошовим виграшем, що не зареєстровані в органах державної податкової служби, не опломбовані у встановленому порядку та непереведені у фіскальний режим роботи.

Так, Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06.07.1995 р. (із змінами та доповненнями) визначено, що розрахункова операція, це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Згідно пункту 4.4 розділу 4 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого Наказом ДПА України № 614 від 10.12.2000 р. (із змінами та доповненнями), реєстрація продажу товари (оплати послуги) через РРО проводиться одночасно з розрахунковою операцією. Розрахунковий документ повинен видаватися покупцеві не пізніше завершення розрахункової операції. Розрахункова операція вважається проведеною через РРО, якщо данні про її обсяг уведені в режимі реєстрації.

Відповідно до пункту 3 статті 3 цього Закону, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування.

Вищезазначений Закон надає визначення розрахункових операцій, при виконанні яких застосування реєстраторів розрахункових операцій є обов'язковим.

Цей Закон не містить визначення терміну «послуга». Вказаний термін визначено в іншому документі - Законі України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності» № 3164-ІV від 01.12.2005 р. (із змінами та доповненнями).

Відповідно до цього законодавчого акта послуга - це результат економічної діяльності , яка не створює товар, але продається та купується під час торговельних операцій. Таким чином, законодавець ув'язав надання послуги з продажем та купівлею в рамках торговельної операції.

Частиною 1 статті 263 Господарського Кодексу України наводиться визначення поняття «господарсько-торговельної діяльності, що здійснюється суб'єктами господарювання у сфері товарного обігу»: діяльність, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг.

Частина 3 статті 263 вказаного Кодексу визначає, що господарсько-торговельна діяльність суб'єктів господарювання може здійснюватись в таких формах: матеріально-технічне постачання і збут; енергопостачання; заготівля; оптова торгівля; роздрібна торгівля і громадське харчування; продаж і передача в оренду засобів виробництва;комерційне посередництво у здійсненні торговельної діяльності та інша допоміжна діяльність по забезпеченню реалізації товарів (послуг) у сфері обігу.

Таким чином, якщо суб'єкт господарювання здійснює господарсько-торгівельну діяльність і при цьому виконує операції, ознаки яких наведені у статті 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 р. (із змінами та доповненнями), на такого суб'єкта поширюються положення цього Закону.

Операції з купівлі - продажу кредитів, ставок на гру є розрахунковими і підлягають проведенню через реєстратори розрахункових операцій.

Зазначене підкріплюється нормами Порядку обліку доходів фізичних осіб у гральних закладах та персоніфікації таких осіб, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 494 від 20.10.2003 р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України за №1016/8337 від 06.11.2003 р.).

Згідно пункту 5 вказаного Порядку, засвідчення прийняття ставок для участі в азартній грі, здійснюється через належним чином зареєстрований реєстратор розрахункових операцій з видачею чеків, які повинні зберігатись фізичною особою - гравцем до закінчення її участі в азартній грі.

Кабінетом Міністрів України внесено зміну у додаток до Постанови Кабінету Міністрів України № 121 від 07.02.2001 р. Вказаною зміною термін переведення суб'єктів господарювання, які надають послуги гральних автоматів, на облік розрахункових операцій із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій перенесено на 31.12.2006 р.

Таким чином, з 01.07.2007 р. суб'єкти господарювання, які надають послуги гральних автоматів мають здійснювати облік розрахункових операцій із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів, які експлуатувалися зазначеними підприємствами.

Посилання позивача на лист ТОВ «Фаворит-Джекпот» - виробника гральних автоматів «Фаворит Джекпот» та «Фаворит Джекпот 1», № 12 від 19.12.2008 р., яким визначено, що обидва типи автоматів не мають з'єднувальних роз'ємів для підключення до них додаткового обладнання, в зв'язку з чим комп'ютерно-касова електронна спеціалізована система «Фіскал» не може бути технічно встановлена на вказані автомати - не заслуговують на увагу суду, оскільки не спростовують факт порушення. Обов'язок дотримуватись вимог Закону щодо фіскалізації гральних послуг на індивідуальному гральному автоматі покладається саме на того суб'єкта господарювання, яким такі послуги надаються .

В матеріалах справи відсутні докази придбання та встановлення позивачем комп'ютерно-касової системи «Фіскал» на гральні автомати, що ним використовуються, як відсутні докази несумісності комп'ютерно-касової системи «Фіскал» із тими гральними автоматами, що введені ТОВ «Дніпро-Вікторія» в експлуатацію до включення зазначеної системи до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій.

Відповідно до Сертифікату відповідності, який видано органом сертифікації - Укрметртестстандартом 04.06.2008 р. № UA 1.003.0080183-08, комп'ютерно-касова електронна спеціалізована система «Фіскал» сертифікована на підставі протоколів випробувань НТВЦ «УкрТЕСТ», сертифіката системи управляння якістю з терміном дії до 24.10.2011 р. для її встановлення на гральні автомати; вказана комп'ютерно-касова електронна система «Фіскал» включена до Державного реєстру РРО, що є, на думку суду, достатнім для висновку про її відповідність вимогам законодавства для реалізації фіскальних функцій гральними автоматами.

Відтак, ні позивач , ні ТОВ «Фаворит-Джекпот» не є органом, який уповноважений визначати таку відповідність, а тому припущення позивача щодо можливої невідповідності системи «Фіскал» технічним вимогам - також не заслуговують на увагу.

Таким чином, на думку суду, позивачем не доведено вжиття ним заходів із встановлення технічної можливості використання комп'ютерно-касової системи «Фіскал» у тих гральних автоматах, що ним використовуються; не вжито всіх необхідних заходів для з'ясування питання про сумісність комп'ютерно-касової системи «Фіскал» із тими гральними автоматами, що введені ним в експлуатацію до включення зазначеної системи до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, а отже відсутня необхідність встановлення судом технічної сумісності комп'ютерно-касової системи «Фіскал» окремо з кожним з цих гральних автоматів.

Посилання позивача на те, що ДПА України не надає відомостей щодо моделей грального автомата, який зареєстрований в Державному реєстрі РРО та який було б обладнано належним запам'ятовуючим пристроєм, судом не береться до уваги, оскільки позивач не вчинив всіх необхідних дій для з'ясування даного питання, крім того, суб'єкт господарювання, відповідно до законодавства України у сфері грального бізнесу, повинен перевести гральні автомати у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, або використовувати такі, що обладнані фіскальною системою.

Також при вирішенні даної справи судом брався до уваги інформаційний лист Вищого адміністративного суду України від 03.07.2009 р. № 962/13/13-09, в якому зазначено, що суб'єкт господарювання повинен підтвердити вжиття ним заходів із встановлення комп'ютерно-касової системи «Фіскал» у тих гральних автоматах, що ним використовується, що в даному випадку, на думку суду, не було зроблено позивачем.

З приводу позиції Вищого адміністративного суду України по даній справі, висловленій в ухвалі від 01.07.2013 р., Окружний адміністративний суд м. Києва вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, при розгляді даної справи в касаційному порядку, ВАС України, скасовуючи рішення попередніх інстанцій, зазначив, що суди попередніх інстанцій при вирішенні спору не звернули уваги на зазначені вимоги Закону № 265/95-ВР та не встановили, яким чином набувалось право гри, яка саме операція (обмінна чи надання послуги) здійснювалась позивачем при прийманні грошей, з огляду на доводи позивача про використання опломбованого та приведеного у фіскальний режим роботи реєстратора розрахункових операцій, модель якого внесено до Державного реєстру.

Враховуючи зазначене, судом з огляду наявних матеріалів справи було встановлено, що для обслуговування зазначених 27 гральних автоматів (проведення готівкових операцій через реєстратор розрахункових операцій), які надають послуги у сфері грального бізнесу на господарській одиниці ТОВ «Дніпро-Вікторія» за адресою: м. Мелітополь, пр. Б. Хмельницького, 47, позивачем використовується тільки 1 (один) реєстратор розрахункових операцій - контрольно-касовий апарат.

Проте, на переконання суду, на господарській одиниці, де використовуються 27 (двадцять сім) діючих гральних автоматів, які надають послуги у сфері грального бізнесу, та які не обладнані комп'ютерно-касовою системою «Фіскал», не може застосовуватися тільки один реєстратор розрахункових операцій, оскільки такий один РРО фактично не може обслуговувати 27 гральних автоматів одночасно, а при зазначеній кількості гральних автоматів, таке одночасне замовлення послуг із наданням автоматів для гри, що передбачає відповідне проведення грошових коштів через РРО, - відбувається постійно, а відповідно суб'єкт господарювання повинен забезпечити окремий РРО (контрольно-касовий апарат) для роботи кожного з гральних автоматів, або допустимими доказами по справі довести суду, що один касовий апарат (РРО) може одночасно обслуговувати 27 гральних автоматів які надають послуги у сфері грального бізнесу, чого позивачем у даному випадку доказано не було, а також зазначеного не вбачається з наявних матеріалів справи, та логічним є висновок про те, що зазначене технічно є не можливим.

Пунктом 2 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 р. (із змінами та доповненнями) передбачено, що у разі застосування при здійсненні розрахункових операцій непереведеного у фіскальний режим роботи, незареєстрованого, неопломбованого або опломбованого з порушенням встановленого порядку реєстратора розрахункових операцій, за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З огляду на вищевикладене, суд проходить до висновку, що відповідач правомірно виніс оскаржуване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 03.10.2008 р. № 0007742305.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, з наявних матеріалів справи вбачається, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, було правомірно прийнято оскаржуване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 03.10.2008 р. № 0007742305.

Натомість позивач не надав суду допустимих доказів на обґрунтування заявлених ним позовних вимог.

Зважаючи на викладене, суд дійшов до висновку про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В адміністративному позові відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 10.09.2013 р.