Постанова № 33434066, 30.08.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 серпня 2013 року № 2а-8512/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Компанія з управління активами «Довіра-Капітал» доНаціональної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послугпро скасування постанови про накладення штрафу, ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Компанія з управління активами «Довіра-Капітал» (далі - позивач, ПрАТ «КУА «Довіра-Капітал») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу № 29342/2 від 06.05.2011.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.08.2011 №2а-8512/11/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2012, адміністративний позов задоволено повністю, скасовано постанову Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України про накладення штрафу від 06.05.2011 № 293/42/2.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.06.2013 касаційну скаргу Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.08.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2012 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В судовому засіданні 30.07.2013 неналежного відповідача Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України замінено на належного - Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постанову Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України винесено з порушенням норм матеріального і процесуального права, зокрема відповідачем, без дослідження усіх обставин, помилково встановлено факт порушень законодавства в сфері регулювання ринків фінансових послуг.

Від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Згідно з ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд, встановивши відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, керуючись ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні документи та матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.

Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг (далі - Держфінпослуг) на підставі посвідчення на проведення інспекції від 29.03.2011 № 293/42/2, проведено планову інспекцію Закритого акціонерного товариства «Компанія з управління активами та адміністратор пенсійних фондів «Довіра-Капітал» щодо дотримання вимог законодавства про фінансові послуги за період з 01.08.2009 по 29.03.2011.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 29.04.2011 № 293/42/2 (далі - акт № 293/42/2) (а.с. 63-68), у якому зафіксовано ряд виявлених під час перевірки порушень позивачем вимог законодавства України у сфері надання фінансових послуг.

На підставі зазначеного акту, Держфінпослуг, в особі члена Комісії - директора Інспекційного департаменту ОСОБА_3 винесено постанову про накладення штрафу від 06.05.2011 № 293/42/2, якою до позивача застосовано штраф у розмірі 5 100,00 грн. (далі - постанова № 293/42/2).

Згідно постанови № 293/42/2, штрафні санкції застосовані до позивача за порушення наступних положень законодавства України:

- п. 2 розділу ІV Положення про державний реєстр фінансових установ, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 28.03.2003 № 41;

- абз. 4 ч. 1 ст. 52 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення»;

- п. 1 розділу 1 Положення про подання адміністратором недержавного пенсійного фонду звітності з недержавного пенсійного забезпечення, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 22.06.2004 № 1100, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.07.2004 за № 898/9497 (Далі - Порядок № 1100);

- ч. 5 ст. 28 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення»;

- абз. 8 ч. 6 ст. 21 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення».

Позивач оскаржив постанову № 293/42/2 до Держфінпослуг, яка за результатами розгляду скарги позивача від 31.05.2011 № 31/05-4 винесла рішення про залишення скарги без задоволення, а постанови № 293/42/2 - без змін.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивач звернувся до суду.

У зв'язку з тим, що спірні правовідносини відбувались у період з 2009 по 2011 роки, розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення спірних правовідносин.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Щодо порушення позивачем п. 2 розділу VІ Положення про державний реєстр фінансових установ, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 28.03.2003 № 41 (далі - Положення № 41), суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, та не заперечується сторонами, що Закрите акціонерне товариство «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Довіра-Капітал» (код ЄДРПОУ 32707701) (далі - ЗАТ «КУА АПФ «Довіра-Капітал») відповідно до наказу від 07.10.2010 № 5к змінило назву на Приватне акціонерне товариство «Компанія з управління активами «Довіра-Капітал».

Відповідно до п. 1 розділу VІ Положення № 41, підставами для переоформлення Свідоцтва є: зміна найменування фінансової установи, якщо ця зміна не пов'язана з її реорганізацією, зміна місцезнаходження фінансової установи.

Пунктом 2 розділу VІ Положення № 41 встановлено, що у разі виникнення підстав для переоформлення Свідоцтва заявник зобов'язаний протягом п'ятнадцяти робочих днів з дати реєстрації в установленому порядку відповідних змін подати до Нацкомфінпослуг заяву про переоформлення свідоцтва про реєстрацію фінансової установи (додаток 7) і нову реєстраційну картку із загальною інформацією про юридичну особу (додаток 3) разом зі Свідоцтвом, що підлягає переоформленню. Крім того, заявник подає оригінали та/або нотаріально засвідчені копії відповідних документів, що засвідчують зміни, зазначені в пункті 1 цього розділу.

ПрАТ «КУА «Довіра-Капітал» не надав суду доказів повідомлення Держфінпослуг про зміну найменування. Таким чином, доводи відповідача про порушення позивачем вимог п. 2 розділу VІ Положення № 41 є обґрунтованими та не спростовані позивачем під час розгляду даної адміністративної справи.

Щодо порушення позивачем абз. 4 ч. 1 ст. 52 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення»; ч. 5 ст. 28 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення»; абз. 8 ч. 6 ст. 21 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення»; п. 1 розділу 1 Положення № 1100, суд встановив наступне.

Закрите акціонерне товариство «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Довіра-Капітал» (код ЄДРПОУ 32707701) (далі - ЗАТ «КУА АПФ «Довіра-Капітал») набуло статусу фінансової установи відповідно до рішення члена Комісії - директора департаменту нагляду за недержавними пенсійними фондами від 23.04.2004 № 10, схваленого розпорядженням Держфінпослуг від 29.04.2004 № 476 та 25.12.2007 розпорядженням № 8430 схвалено рішення члена Комісії директора департаменту нагляду за недержавними пенсійними фондами від 20.12.2007 № 164 щодо видачі ліцензії на провадження діяльності з адміністрування недержавних пенсійних фондів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 № 2664-ІІІ фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру у порядку, встановленому законом. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг.

Пунктом 6 розділу І Положення № 41 встановлено, що юридична особа набуває статусу фінансової установи з дати внесення відповідного запису про неї до Реєстру. Датою внесення відповідного запису до Реєстру для набуття юридичною особою статусу фінансової установи є дата схвалення Держфінпослуг як колегіальним органом рішення про внесення інформації до Реєстру.

Обов'язки адміністратора недержавних пенсійних фондів встановлені ч. 6 ст. 21 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення», згідно якої адміністратор зобов'язаний: вести персоніфікований облік учасників пенсійного фонду відповідно до цього Закону та інших нормативно-правових актів; укладати пенсійні контракти від імені пенсійного фонду; забезпечувати здійснення пенсійних виплат учасникам фонду у випадках, передбачених цим Законом; надавати зберігачу розпорядження щодо перерахування грошових коштів для оплати витрат, що здійснюються за рахунок пенсійних активів відповідно до статті 48 цього Закону; надавати пенсійному фонду агентські та рекламні послуги, пов'язані з його діяльністю; надавати інформацію відповідно до умов договору та цього Закону; складати відповідно до вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів звітність у сфері недержавного пенсійного забезпечення, вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність пенсійного фонду відповідним органам виконавчої влади та раді пенсійного фонду.

У відповідності до абз. 4 ч. 1 ст. 52 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» щорічно адміністратор подає національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, по кожному пенсійному фонду зведений звіт, який містить інформацію про пенсійний фонд, а також дані звітів про здійснення ним адміністрування такого пенсійного фонду та звітів, наданих протягом звітного року адміністратору особами, які здійснюють управління активами, та зберігачем.

Пунктом 1 розділу І Положення № 1100 встановлено, що адміністратором складається та подається така звітність з недержавного пенсійного забезпечення: звітність про діяльність пенсійного фонду (окремо по кожному пенсійному фонду, з радою якого Адміністратором укладено договір про адміністрування пенсійного фонду); звітність про здійснення діяльності з адміністрування пенсійних фондів.

27.07.2009 на підставі поданих позивачем до Держфінпослуг документів, членом Комісії - директором департаменту реєстрації, ліцензування та дозвільних процедур прийнято рішення № 167-А про анулювання ліцензії на провадження діяльності з адміністрування недержавних пенсійних фондів ЗАТ «КУА АПФ «Довіра-Капітал», яке було схвалено розпорядженням Держфінпослуг від 06.08.2009 № 604.

Позивач не заперечував, що припинив виконання обов'язків адміністрування НО ВНПФ «Довіра-Україна» з моменту анулювання ліцензії на провадження діяльності з адміністрування недержавних пенсійних фондів, однак наполягав на тому, що відповідно до положень законодавства України, після анулювання ліцензії діяльність з адміністрування пенсійних фондів не дозволяється.

Суд критично ставиться до зазначених доводів позивача, з огляду на наступне.

Пунктами 1.8, 1.9 Ліцензійних умов провадження діяльності з адміністрування недержавних пенсійних фондів, затверджених розпорядженням Держфінпослуг від 13.11.2003 № 118 встановлено, що ліцензія втрачає чинність після визнання її недійсною або анулювання. Здійснення діяльності з адміністрування пенсійних фондів після анулювання ліцензії або визнання її недійсною не дозволяється (з урахуванням вимог частини п'ятої статті 28 Закону).

Відповідно до ч. 5 ст. 28 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» адміністратор, ліцензію якого анульовано, припиняє виконання функцій з адміністрування пенсійного фонду з дня передачі системи персоніфікованого обліку новому адміністратору та зобов'язаний безоплатно надавати допомогу новому адміністратору у виконанні зобов'язань, що виникли до передачі цьому адміністратору системи персоніфікованого обліку.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 26 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» передача системи персоніфікованого обліку учасників недержавних пенсійних фондів та відповідної документації може здійснюватися адміністратором у разі розірвання договору, укладеного ним з радою пенсійного фонду, ліквідації, реорганізації адміністратора, анулювання ліцензії, виданої адміністратору, відповідно до цього Закону.

Адміністратор зобов'язаний забезпечити передачу в повному обсязі системи персоніфікованого обліку учасників недержавних пенсійних фондів та відповідної документації після отримання від ради пенсійного фонду або Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, повідомлення про обраного чи тимчасово призначеного нового професійного адміністратора. До передачі системи персоніфікованого обліку учасників недержавних пенсійних фондів та відповідної документації адміністратор зобов'язаний продовжувати виконання своїх функцій.

Позивач надав до матеріалів справи копії листів від 28.10.2009 б/н, від 06.04.2010 № 704 та від 20.09.2010 № 742, від 23.03.2011 № 775 згідно яких ЗАТ «КУА АПФ «Довіра-Капітал» зверталось до Акціонерного товариства закритого типу «Атлас» (код ЄДРПОУ 04808319) з проханням направити уповноваженого представника для забезпечення підготовки та передання системи персоніфікованого обліку адміністратора недержавних пенсійних фондів НПФ «Довіра-Україна» новому адміністратору - Товариству з обмеженою відповідальністю «Адміністратор пенсійних фондів «Україна-Сервіс» (далі - ТОВ «АПФ «Україна-Сервіс»).

Листом від 13.04.2010 № 203 АТЗТ «Атлас» повідомив позивача про те, що зобов'язується здійснити передачу системи персоніфікованого обліку, за умови сплати ЗАТ «КУА АПФ «Довіра-Капітал» суми заборгованості у розмірі 31 500 грн. та оплати підготовки і передачі системи персоніфікованого обліку новому адміністратору у розмір 10 000 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, ПрАТ «Атлас» (код ЄДРПОУ 04808319) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з позивача заборгованості на загальну суму 34 613,79 грн. В свою чергу ПрАТ «КУА «Довіра-Капітал» заявив зустрічний позов про зобов'язання ПрАТ «Атлас» вчинити дії щодо сприяння позивачу у передачі системи персоніфікованого обліку новому адміністратору - ТОВ «Адміністратор пенсійних фондів «Україна-Сервіс».

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2010 № 61/7 первісний та зустрічний позов задоволено у повному обсязі. Позивач зазначив, що вказане судове рішення не було оскаржене в частині зустрічного позову, однак ПрАТ «Атлас» своєчасно його не виконав.

Суд встановив, що 01.04.2011 ПрАТ «КУА «Довіра-Капітал» та ТОВ «Адміністратор пенсійних фондів «Україна-Сервіс» складено та підписано акт передачі системи персоніфікованого обліку Неприбуткової організації відкритого недержавного пенсійного фонду «Довіра-Україна».

Також 01.04.2011 ПрАТ «КУА «Довіра-Капітал» та ТОВ «Адміністратор пенсійних фондів «Україна-Сервіс» було підписано акт № 1 приймання-передачі документів за Договором про адміністрування відкритого недержавного пенсійного фонду № 18 від 18.08.2009, згідно якого у присутності голови ради Неприбуткової організації відкритого недержавного пенсійного фонду «Довіра-Україна» були передані документи останнього новому адміністратору - ТОВ «Адміністратор пенсійних фондів «Україна-Сервіс».

Отже, до моменту передачі системи персоніфікованого обліку новому адміністратору НО ВНПФ «Довіра-Україна», позивач зобов'язаний виконувати обов'язки з адміністрування пенсійного фонду.

Відповідно до п. 7.4 Положення № 3617 підставами для виключення інформації про заявника з Реєстру та анулювання Свідоцтва є: заява про виключення інформації про заявника з Реєстру (додаток 9 до Положення про Реєстр) у зв'язку з припиненням надання фінансових послуг; припинення юридичної особи, крім перетворення; виявлення недостовірної інформації в поданих заявником документах, що передбачені главою 2 цього Положення; анулювання ліцензії на провадження діяльності з адміністрування недержавних пенсійних фондів.

Суд встановив, що позивач 17.05.2011 звернувся до Держфінпослуг із заявою від 17.05.2011 № 17/05-1 про виключення інформації про заявника з Реєстру та анулювання Свідоцтва. Листом Держфінпослуг від 30.05.2011 № 6250/40-8 зазначена заява була залишена без розгляду у зв'язку з поданням документів не у повному обсязі та не оформлених належним чином.

Свідоцтво про реєстрацію фінансової установи ЗАТ «КУА АПФ «Довіра-Капітал» було анульоване та виключена інформація з Державного реєстру фінансових установ на підставі відповідного рішення члена Комісії - директора департаменту реєстрації, ліцензування та дозвільних процедур від 23.08.2011 № 2638-А, схваленого розпорядженням Держфінпослуг від 01.09.2011 № 563.

Протягом всього часу, коли позивач мав статус фінансової установи він зобов'язаний був дотримуватись вимог законодавства України у сфері надання фінансових послуг.

Крім того, суд відхиляє доводи позивача щодо протиправності оскаржуваної постанови про накладення штрафу № 29342/2 від 06.05.2011, яка винесена членом Комісії - директором Інспекційного департаменту ОСОБА_3, з тих підстав, що відповідач є колегіальним органом, а тому оскаржувана постанова мала бути винесена колегіально, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється, зокрема, національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Державне регулювання діяльності з надання фінансових послуг здійснюється, зокрема, шляхом застосування уповноваженими державними органами заходів впливу (п. 4 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

У відповідності до п. 1 Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2010, № 157, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України (Держфінпослуг) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Держфінпослуг є спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг у межах, визначених законодавством.

Згідно з абз. 4 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється щодо інших ринків фінансових послуг - спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг.

Уповноважений орган - це спеціальний уповноважений орган виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг (ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

У відповідності до положень ч.ч. 1, 5 ст. 23 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Уповноважений орган є центральним органом виконавчої влади, який працює за колегіальним принципом. Уповноважений орган складається з Голови, заступників Голови та не менше трьох членів Уповноваженого органу - директорів департаментів, яких призначає на посади та припиняє їх повноваження на цих посадах Президент України.

Частиною 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що директори департаментів у межах своєї компетенції мають право підписувати від імені Уповноваженого органу документи правозастосовчого характеру, вирішувати питання про внесення фінансових установ до реєстру та їх ліцензування, застосування заходів впливу, проведення інших заходів, що спрямовані на реалізацію їхніх повноважень, передбачених Положенням про Уповноважений орган.

На підставі наданих Законом повноважень, державна комісія затвердила своїм розпорядженням 13.11.2003 № 125 Положення про застосування Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України заходи впливу, яке було зареєстроване в Міністерстві юстиції України 03.12.2003 № 1115/8436 (далі - Положення № 125).

Розділ 3, чинного на час спірних правовідносин, Положення № 125 передбачає чітку диференціацію заходів впливу, які можуть застосовуватись як одноособово, тобто посадовими особами органу державної виконавчої влади зі спеціальним статусом (директорами департаменту), так і самою Комісією, як колегіальним органом.

У відповідності до п. 3.4 Положення № 125 до компетенції директорів наглядових департаментів належить застосування заходів впливу, зокрема, накладати штрафи відповідно до закону.

Штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі, але не більше одного відсотка від розміру статутного (пайового) капіталу юридичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності, що вчинила порушення. Рішення про накладення штрафних санкцій приймається у вигляді постанови. (п. 2.4 Положення № 125).

Положення № 125 передбачає лише один захід впливу, який застосовується Комісією як колегіальним органом - це прийняття рішення про відсторонення від управління фінансовою установою та призначення тимчасового адміністратора у порядку, встановленому законодавством України.

Отже, оскаржувана постанова № 293/42/2 від 06.05.2011 підписана від імені Держфінпослуг директором департаменту членом Комісії - директором Інспекційного департаменту ОСОБА_3 у відповідності до вимог чинного на той час законодавства.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно застосував до позивача заходи впливу у вигляді штрафу у розмірі 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 5100 грн. за виявлені порушення вимог законодавства України у сфері надання фінансових послуг постановою № 293/42/2 від 06.05.2011.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене у сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2, 9, 11, 69, 70, 71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Компанія з управління активами «Довіра-Капітал» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський