Постанова № 33434017, 22.08.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 серпня 2013 року 15:09 № 826/4443/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Шрамко Ю.Т., суддів Кобилянського К.М., Шейко Т.І., при секретарі судового засідання Олійник Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Українські національні інформаційні системи" до Державної податкової служби України провизнання недійсною податкової консультації, визнання права на застосування податкових пільг за участю представників сторін:

від позивача: Ільянов Д. В., довіреність № б/н від 02.08.13 р. ;

від відповідача: Діанов О. І., довіреність № 10-1418/3895 від 26.10.12 р.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Українські національні інформаційні системи», (далі - ТОВ «НВФ «Українські національні інформаційні системи», позивач), звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою, в якій просить визнати податкову консультацію Державної податкової служби України, (далі - ДПА України, відповідач), від 05.03.2013 р. №3360/6/15-3115 недійсною. Також просить визнати право позивача на застосування податкових пільг.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач вважає лист Державної податкової служби України від 05.03.2013 р. №3360/6/15-3115 таким, що виданий з порушенням норм чинного законодавства, а тому зазначена податкова консультація є такою, що порушує законні права та інтереси позивача.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив, просив у задоволенні позову відмовити повністю. Зазначив, що підставою для визнання недійсною податкової консультації Державної податкової служби України може бути лише суперечність такої консультації нормам або змісту відповідного податку чи збору. Однак, такі обставини відсутні, що вказує на необґрунтованість позовних вимог, звертав увагу суду, що лист відповідача від 05.03.2013 р. №3360/6/15-3115, оприлюднений на офіційному сайті відповідача не може розглядатись як податкова консультація, зокрема, в силу того, що позивач не звертався до відповідача за отриманням податкової консультації.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд встановив наступне.

ТОВ «НВФ «Українські національні інформаційні системи» зареєстроване виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 06.11.2003 р.

Видами діяльності позивача за КВЕД є: комп'ютерне програмування; консультування з питань інформатизації; оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов'язана з ними діяльність, інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем.

Судом встановлено, що Державною податковою службою України на офіційному веб-порталі розміщено лист від 05.03.2013 р. №3360/6/15-3115 «Щодо особливостей оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання програмної продукції».

Відповідно до листа від 05.03.2013 р. №3360/6/15-3115, відповідачем зазначено, що відповідно до п.26.1 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, тимчасово, з 01.01.2013 р. до 01.01.2023 р., звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання програмної продукції.

Крім цього, вказаним листом роз'яснено, що, оскільки, відповідно до діючої норми Податкового Кодексу України, програмною продукцією є результат комп'ютерного програмування у вигляді операційної системи, комп'ютерної програми і таке інше, постачання послуг з проектування, видання, програмування, тестування, інсталяції, впровадження, обслуговування програмних та/або програмно-технічних засобів не може відноситься до визначення програмної продукції.

Таким чином, звільнення від оподаткування податком на додану вартість не поширюється на операції з постачання послуг у сфері інформатизації.

Представник позивача, не погоджуючись із викладеною у листі ДПА України від 05.03.2013 р. №3360/6/15-3115 правовою позицією, вважає її протиправною та такою, що порушує законні права та інтереси ТОВ «НВФ «Українські національні інформаційні системи», у зв'язку з чим, представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до положень п.п. 14.1.172 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акту з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

У п 52.2 ст. 52 Податкового кодексу України визначено, що податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватись виключно платником податку, якому надано таку консультацію.

Позивач у судовому засіданні пояснив, що не звертався до відповідача за наданням індивідуальної податкової консультації, що також підтверджено відповідачем, відтак, правова позиція, викладена у листі ДПА України від 05.03.2013 р. №3360/6/15-3115 не є індивідуальною податковою консультацією, наданою позивачу.

Відповідно до пп.14.1.173 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, узагальнююча письмова податкова консультація - оприлюднення позиції контролюючого органу, що склалася за результатами узагальнення податкових консультацій, наданих платникам податків.

Згідно з п.52.6 ст.52 Податкового кодексу України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері митної справи, проводить періодичне узагальнення податкових консультацій, які стосуються значної кількості платників податків або значної суми податкових зобов'язань, та затверджує наказом узагальнюючі податкові консультації, які підлягають оприлюдненню, у тому числі за допомогою Інтернет-ресурсів.

Згідно з п.53.3 ст.53 Податкового кодексу України, платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що узагальнююча податкова консультація є правовою позицією податкового органу, має виключно рекомендаційний характер та не є обов'язковою до виконання для платників податків, оскільки, надаючи узагальнюючу податкову консультацію, податковий орган не створює нової правової норми, а лише дає своє тлумачення та роз'яснення відповідних положень податкового законодавства. Так, відповідно до положень статті 53 Податкового кодексу України, не передбачено жодних правових наслідків для платника податку у випадку не застосування ним при здійсненні своєї господарської діяльності узагальнюючої податкової консультації.

Відповідно до положень частини першої ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з частиною першою ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

В той же час, звертаючись до суду з вказаним адміністративним позовом, позивачем не зазначено та не доведено суду у чому саме полягає порушення його прав, свобод та інтересів, які підлягали б захисту у сфері публічно-правових відносин.

Нормами п.52.1 ст.52 Податкового кодексу України визначено, що за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Так, представником позивача не надано суду доказів звернення до ДПА України з листом про надання податкової консультації щодо особливостей оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання програмної продукції. А тому правова позиція відповідача, викладена у листі від 05.03.2013 р. №3360/6/15-3115 не є податковою консультацією, що надана позивачу.

Відповідно до положень п.52.6 ст.52 Податкового кодексу України, центральний орган контролюючого органу проводить періодичне узагальнення податкових консультацій, які стосуються значної кількості платників податків або значної суми податкових зобов'язань, та затверджує наказом узагальнюючі податкові консультації, які підлягають оприлюдненню.

За визначенням пп.14.1.173 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, узагальнююча письмова податкова консультація - це оприлюднення позиції контролюючого органу, що склалася за результатами узагальнення податкових консультацій, наданих платникам податків.

Наведені правові норми свідчать, що узагальнююча податкова консультація є правовою позицією центрального контролюючого органу, що склалася за результатами узагальнення податкових консультацій, наданих платникам податків у сфері того чи іншого податку (збору); при цьому Податковий кодекс України не надає узагальнюючій податковій консультації юридичного статусу нормативно-правового акта та не встановлює обов'язковості її положень, тобто, узагальнююча податкова консультація носить для платника податків виключно інформативний характер.

За правилами п.53.1 ст.53 Податкового кодексу України не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

Інших наслідків застосування узагальнюючої податкової консультації для платників податків Податковий кодекс України не передбачає.

Суд звертає увагу, що згідно з частиною першою ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Пункт 1 частини другої ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, з системного аналізу зазначених норм законодавства, суд робить висновок про те, що вказана можливість судового захисту передбачена саме для особи, права, свободи та інтереси якої порушено з боку суб'єкта владних повноважень.

Позивачем не наведено переконливих доводів та не надано суду доказів на підтвердження того, що оскаржувана правова позиція відповідача, викладена у листі від 05.03.2013 р. №3360/6/15-3115 є індивідуальною чи узагальнюючою податковою консультацією, що порушує його права, свободи чи інтереси.

Щодо позовної вимоги про визнання права позивача на застосування податкової пільги, то суд звертає увагу на те, що дана вимога є похідною від першої позовної вимоги, а оскільки суд прийшов до висновку про необґрунтованість першої позовної вимоги, то у задоволенні вимоги позивача про визнання права на застосування податкової пільги відносно нього також слід відмовити.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскаржувана правова позиція відповідача, викладена у листі від 05.03.2013 р. №3360/6/15-3115 не суперечить вимогам, встановленим частиною другою ст.19 Конституції України та частиною третьою ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, не порушує прав та інтересів позивача та не створює для нього правових наслідків, зокрема, обов'язковості застосування, в свою чергу позивач не довів суду обставин, на яких ґрунтуються його вимоги, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, а також враховуючи правову позицію, викладену в Постановах Вищого адміністративного суду України від 20.02.2013 р. №П/800/29/13 та від 05.10.2011 р. №П/9991/442/11, позовні вимоги є необґрунтованими, відповідно, адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Приймаючи до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Українські національні інформаційні системи» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

З урахуванням положень ч.3 ст.160 КАС України, в судовому засіданні 22 серпня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова у повному обсязі складена та підписана 27.08.2013 р.

Головуючий суддя Ю.Т. Шрамко

Судді К.М. Кобилянський

Т.І. Шейко