Постанова № 33431729, 11.09.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2013 року Справа № 5015/2725/12

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Білошкап О.В.,

Палій В.М.

розглянувши

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

"Промінь Поділля"

на постанову Львівського апеляційного господарського суду

від 18.06.2013 р.

у справі № 5015/2725/12 господарського суду Львівської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Промінь Поділля"

до Приватного акціонерного товариства "Галнафтохім"

про стягнення 79 560,00 грн.

за участю представників:

ТОВ "Промінь Поділля" - Стеценко О.Л.;

ПАТ "Галнафтохім" - Симотюк М.А.;

в с т а н о в и л а :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промінь Поділля" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом та просило суд стягнути з відповідача - Приватного акціонерного товариства "Галнафтохім" 79 560,00 грн. в рахунок відшкодування збитків, заподіяних порушенням зобов'язання в частині своєчасної поставки мінеральних добрив згідно договору № П-14/11-6001 від 10.11.2011 р.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем передбачених договором обов'язків позивачеві спричинені збитки, що полягають у необхідності купувати мінеральні добрива за вищою ціною (т.1 а.с.2-3).

Відповідач у справі - ПАТ "Галнафтохім" у відзиві на позов проти задоволення заявлених вимог заперечує, посилаючись на відсутність причинного зв'язку між завданими збитками та протиправною поведінкою відповідача (т.1 а.с.36-40).

Справа розглядалась судами неодноразово.

За наслідками останнього розгляду справи прийнято рішення господарського суду Львівської області від 28.03.2013 р. про задоволення позову (т.2 а.с.161-166).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності всіх елементів, необхідних для задоволення вимоги про стягнення збитків.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.06.2013 р. рішення господарського суду Львівської області від 28.03.2013 р. скасовано. У задоволенні позову відмовлено (т.2 а.с.219-225).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з недоведеності причинного зв'язку між завданими збитками та протиправною поведінкою відповідача.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Промінь Поділля" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить її скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права (т.3 а.с.3-6).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Під час вирішення спору по суті та перегляду прийнятого рішення в апеляційному порядку, судами першої та апеляційної інстанцій встановлені наступні обставини.

10.11.2011 р. між сторонами у справі укладено договір поставки мінеральних добрив № П-14/11-6001, згідно п.1.1 якого відповідач (постачальник) зобов'язується поставити позивачу товар - селітру аміачну в біг-бегах, кількість 1152 тон + 5 % по ціні 3 090,00 грн. за тонну в т.ч. ПДВ на загальну суму 3 559 680 грн. + 5 %, а позивач зобов'язується своєчасно і в повному обсязі оплатити та належним чином прийняти цей товар.

Згідно п. 3.2 договору товар поставляється до 10 лютого 2012 р. за умови перерахування покупцем на розрахунковий рахунок постачальника попередньої оплати в розмірі 100 % загальної суми договору.

Згідно п. 3 додаткової угоди № 1 від 17.11.2011 р. покупець зобов'язаний перерахувати 100 % попередньої оплати на розрахунковий рахунок постачальника за 1 024 тонни товару в строк до 11.11.2011 р., за 96 тон товару - в строк до 18.11.2011 р., за 32 тонни товару - в строк до 05.12.2011 р.

На виконання умов договору позивач здійснив оплату за товар, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями.

25.01.2012 р. відповідач надіслав позивачу лист № 25/01-6, в якому повідомив про можливість здійснення поставки товару лише в кількості до 896 тон (з 1152 тон, визначених договором), оскільки після підписання договору виникли обставини, які ускладнюють виконання зобов'язань по поставці товару в повному обсязі.

У відповідь на лист відповідача від 25.01.2012 р. позивачем був надісланий лист № 49 від 25.01.2012 р., в якому позивач просив повернути кошти у розмірі 2 768 640, 00 грн. на розрахунковий рахунок товариства.

27.01.2012 р. відповідач виконав вимоги, здійснивши повернення коштів в сумі, вказаній у листі № 49 від 25.01.2012 р., що підтверджується платіжним дорученням № 603.

При цьому, відповідач поставив позивачу селітру в кількості 256 тон, що підтверджується наявними у матеріалах справи залізничними накладними.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення збитків, позивач зазначає, що, з метою недопущення зриву посівної компанії, був змушений укласти новий договір поставки з іншим постачальником, але вже по вищій ціні. Так, 26.01.2012 р. між позивачем та МППФ "Ерідон" був укладений договір № 260/12/86-МДО поставки селітри аміачної в кількості 884 тонни за ціною 3 180,00 грн. з урахуванням ПДВ, тобто на 90 грн. за 1 тону дорожче, ніж згідно умов договору поставки між сторонами у даній справі.

27.01.2012 р. позивач здійснив оплату за даним договором в сумі 2 200 560 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1856.

З огляду на закупівлю селітри за ціною, що є вищою від ціни за договором поставки з відповідачем, позивач розрахував ціну позову та просить стягнути з відповідача збитки, що виражаються у різниці між ціною на селітру аміачну за договором поставки між сторонами спору та за договорами поставки між позивачем і МППФ "Ерідон", що складає 79 560,00 грн. (884 тон х 90 грн.).

Заявлені вимоги визнані обгрунтованими судом першої інстанції, з огляду на наявність в діях відповідача всіх елементів, необхідних для задоволення вимоги про стягнення збитків.

Між тим, з таким висновком суду першої інстанції обгрунтовано не погодилась апеляційна інстанція.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що листом вих. № 49 від 25.01.2012 р. позивач попросив відповідача повернути отриманий аванс згідно договору за 896 тон аміачної селітри, які, згідно листа відповідача № 25/01-6 від 25.01.2012 р., останній мав можливість поставити позивачу.

З огляду на наведене, правильним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що позивач добровільно відмовився від поставки відповідачем 896 тон аміачної селітри.

Також судом правомірно зазначено, що позивачем не доведено завдання йому збитків, оскільки купівля 844 тон товару в іншого постачальника за ціною, вищою ніж у відповідача, не була необхідністю, через можливість позивача отримати вказану кількість товару у відповідача.

Крім того, відповідачем за договором було поставлено позивачу селітру в кількості 256 тон, що підтверджується наявними у матеріалах справи залізничними накладними.

В силу ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до ст. 218 ГК України, підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, у т.ч. у вигляді відшкодування збитків, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином, підставою для настання господарсько-правової відповідальності, передбаченої ст. 224 ГК України, є правопорушення, що включає в себе певні елементи: збитки, протиправність поведінки особи, яка

заподіяла збитки; причинний зв'язок між ними; вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Зважаючи на наведене, та, враховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини, висновок суду апеляційної інстанції про необгрунтованість позовних вимог є правильним.

За таких обставин, підстави для зміни чи скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду від 18.06.2013 р. відсутні.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.06.2013 р. у справі № 5015/2725/12 господарського суду Львівської області залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь Поділля" - без задоволення.

Головуючий суддя Кузьменко М.В.

Судді Білошкап О.В.

Палій В.М.