Ухвала суду № 33431631, 06.09.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

06 вересня 2013 року Справа № 905/531/13-г

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіПрокопанич Г.К.,суддівБарицької Т.Л., Євсікова О.О.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агротіс"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 10.06.2013 р. (головуючий суддя Будко Н.В., судді: Манжур В.В., М'ясищев А.М.)на рішенняГосподарського суду Донецької області від 16.04.2013 р. (суддя Гриник М.М.)у справі№ 905/531/13-г Господарського суду Донецької областіза позовомМар'їнського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Мар'їнської районної державної адміністраціїдоТовариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агротіс" в особі філії "Павлівська"пророзірвання договору оренди водного об'єкта загальнодержавного значення від 05.01.2011 р. та повернення його в стані, придатному для подальшого використання за цільовим призначенням,

В С Т А Н О В И В:

Мар'їнський міжрайонний прокурор звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Мар'їнської районної державної адміністрації до відповідача про розірвання договору оренди водних об'єктів загальнодержавного значення від 05.01.2011 р., який був укладений між Мар'їнською райдержадміністрацією та філією "Павлівська" Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агротіс", а також про зобов'язання відповідача повернути водні об'єкти загальнодержавного значення, вказані в п.1.1 договору, за актом у стані, придатному для подальшого використання їх за цільовим призначенням.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 16.04.2013 р. у справі № 905/531/13-г, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.06.2013 р., позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції, постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши касаційну скаргу та додані до неї документи, встановила наступне.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 111-3Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Відповідно до ч. 4 ст. 111 ГПК України до скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Порядок і розмір сплати судового збору в Україні встановлено Законом України "Про судовий збір".

Частиною 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" визначені ставки судового збору, зокрема, за подання до господарського суду:

- позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати;

- касаційної скарги на рішення суду у розмірі 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви.

Відповідно до п. п. 2.10, 2.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 р. № 7 у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з пунктом 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру. Якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Скаржник звернувся з касаційною скаргою, в якій оскаржує рішення та постанову судів повністю, в тому числі в частині немайнових вимог щодо розірвання договору та вимог щодо зобов'язання повернути водні об'єкти загальнодержавного значення за актом у стані, придатному для подальшого використання їх за цільовим призначенням

Таким чином, заявник за подання касаційної скарги у даній справі мав сплатити судовій збір за кожну вимогу немайнового характеру, які ним оскаржуються, що загалом складає 1.605,80 грн.

Однак скаржником згідно з платіжним дорученням № 8945 від 18.06.2013 р. сплачено судовий збір лише у розмірі 802,90 грн.

Отже, в порушення частини 4 статті 111 ГПК України, до касаційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Крім того, суд касаційної інстанції також звертає увагу скаржника на положення п. 2 листа Вищого господарського суду України від 17.09.2012 р. № 01-06/1260/2012 "Про оформлення платіжних документів на перерахування судового збору", відповідно до якого платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.

Відповідно до п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Скаржником у якості доказу сплати судового збору до касаційної скарги додано квитанцію, у графі "Призначення платежу" якої зазначено: "101; 101 22030004 оплата за судовий збір, ВГСУ 070 симв. зв. 254, згідно ЗУ "Про судовий збір".

Таким чином, графа "Призначення платежу" вказаної квитанції не містить відомостей про те, по якій саме справі сплачено судовий збір.

З огляду на викладене, додану до касаційної скарги квитанцію № 8945 від 18.06.2013 р. не можна вважати належним доказом сплати судового збору у встановленому порядку.

За таких обставин подана касаційна скарга та додані до неї документи підлягають поверненню заявнику.

Керуючись статтями 86, 111, пунктом 4 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

1. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агротіс" касаційну скаргу на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.06.2013р. у справі № 905/531/13-г та додані до неї документи без розгляду.

2. Повернути з бюджету (отримувач: УДКСУ у Печерському районі м. Києва, 22030004, код отримувача: 38004897, код банку отримувача: 820019, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, рахунок 31211254700007) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агротіс" (83059, м. Донецьк, вул. Горностаївська, 25; код 30228170) 802 (вісімсот дві) грн. 90 коп. судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 8945 від 18.06.2013 р.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич суддіТ.Л. Барицька О.О. Євсіков