Постанова № 33426204, 12.09.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2013 р.Справа № 915/692/13Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.

(Згідно із розпорядженням заступника голови Одеського апеляційного господарського суду № 628 від 19.08.2013 року, колегію суддів у складі С.І. Колоколова, Г.П. Разюк, В.М. Головея замінено на колегію суддів у складі С.І. Колоколова, Г.П. Разюк, М.С. Петрова)

при секретарі судового засідання: Полінецької В.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Ященко Р.Ю. (довіреність № 14-51 від 22.03.2013 року)

від відповідача: Кришнева В.М. (довіреність № 1191/101-05-117-05 від 16.07.2013 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Миколаївський глиноземний завод"

на рішення господарського суду Миколаївської області від „18" липня 2013 року, повний текст якого складено та підписано „18" липня 2013 року

по справі № 915/692/13

за позовом Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Миколаївський глиноземний завод"

про стягнення 133 462,83 грн.

В С Т А Н О В И В :

09.04.2013 року Публічне акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду Миколаївської області до Товариства з обмеженою відповідальністю „Миколаївський глиноземний завод" (далі по тексту - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 133 462,83 грн., з яких: 38 845,30 грн. 3 % річних, 94 617,52 грн. збитків від інфляції

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу № 345-У від 30.09.2011 року. Так, ПАТ „НАК „Нафтогаз України" за період з жовтня 2011 року по вересень 2012 року поставило ТОВ „Миколаївський глиноземний завод" природний газ на загальну суму 1 902 245 992,57 грн., який відповідач оплатив з простроченням не у встановленні п.6.1 Договору строки, у зв'язку з чим позивачем, відповідно до умов Договору та норм чинного законодавства, нараховані відповідачу відповідні штрафні та фінансові санкції.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 18.07.2013 року по справі № 915/692/13 (суддя Семенов А.К.) позовні вимоги ПАТ „НАК „Нафтогаз України" задоволені повністю. Стягнуто з ТОВ „Миколаївський глиноземний завод" на користь ПАТ „НАК „Нафтогаз України" 133 462,83 грн., з яких 94 617,52 грн. - інфляційні нарахування, 38 845,30 грн. - річних та 2 670,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Такий висновок суду мотивований тим, що відповідач порушив вимоги договору та норми чинного законодавства, за отриманий протягом жовтня 2011 року - вересня 2012 року газ розрахувався несвоєчасно, позивачем це встановлено та підтверджено відповідними доказами, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню відповідні штрафні санкції, що складаються з пені та збитків від інфляції за 10 та 6 днів за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ТОВ „Миколаївський глиноземний завод" звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить:

- скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 18.07.2013 року по справі № 915/869/13 та постановити нове, яким відмовити ПАТ „НАК „Нафтогаз України" в задоволенні позовних вимог.

Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми чинного законодавства, в зв'язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Апелянт зазначає, що місцевий господарський суд не прийняв доводи та не надав належної правової оцінки факту правонаступництва позивача, згідно з наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 27.10.2011 року № 656 „Про реорганізацію ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України" припинена діяльність ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз" шляхом її реорганізації - приєднання до ПАТ НАК „Нафтогаз України", оскільки ці обставини є підставою наявності чи відсутності порушення грошових зобов'язань.

Крім того, скаржник посилається на те, що зменшення суми оплати за газ, спожитий відповідачем на величину вказаної заборгованості відбулося на підставі усної домовленості з керівництвом ПАТ НАК „Нафтогаз України", що підтверджується листом № 3464/101-05-117-05 від 04.11.2011 року. Також у зазначеному вище листі ТОВ „Миколаївський глиноземний завод" просило також надати гарантії, що з боку ПАТ НАК „Нафтогаз України" не буде висунуто вимог щодо сплати штрафних санкцій.

На думку скаржника, визначений місцевим господарським судом в розрахунку період нарахування (10 та 6 днів) не може бути визначений обґрунтованим, оскільки прострочка платежу за менший період ніж місяць не тягне за собою нарахування інфляційних втрат.

Представник позивача відзив на апеляційну скаргу ТОВ „Миколаївський глиноземний завод" до суду апеляційної інстанції не надав, але його представник в судовому засіданні просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим, відповідаючим вимогам діючого законодавства та матеріалам справи.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи і апеляційну скаргу, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, 30.09.2011 року між НАК „Нафтогаз України" (Продавець) та ТОВ „Миколаївський глиноземний завод" (Покупець) було укладено договір на купівлю-продаж природного газу № 345-У (а.с.08-13).

Відповідно до умов Договору, Продавець зобов'язався поставити Покупцеві у 4 кварталі 2011 року та у 2012 році природний газ, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити природний газ на умовах договору. Газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для власних потреб. Покупець є кінцевим споживачем. (п.п. 1.1, 1.2 Договору)

Згідно вимог п.2.1 Договору, Продавець передає Покупцеві з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року в обсязі до 692 400 тис.куб.м., у тому числі по місяцях кварталів.

Приймання - передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця (п.3.3).

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов'язується надати Продавцеві підписані та скріплені печатками Покупця та газорозподільного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартістю. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути Покупцеві та газорозподільному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами. (пункт 3.4 Договору).

Пунктом 5.2 Договору встановлена ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 3 023,50 грн. без урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 3 023,50 грн., крім того цільова надбавка - 2% та ПДВ - 20 %, всього з ПДВ - 3 700,76 грн.

До ціни газу додається тариф на послуги з транспортування природного газу, який становить 244,8 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 293,76 грн.

Всього до оплати за природний газ та послуги з його транспортування - 3 328,77 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 3 994,52 грн.

Крім того, 30.09.2011 року, 11.10.2011 року, 10.01.2012 року та 27.06.2012 року сторонами укладено Додаткові угоди № 1, № 2, № 3, № 4 до Договору на купівлю-продаж природного газу №345-У від 30.09.2011 року, якими внесені зміни у пункт 5.2 Договору щодо ціни за 1000 куб.м. природного газу (а.с.14-17).

Розділом 6 Договору сторонами встановлений порядок та умови проведення розрахунків. Оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 30 % оплати вартості планових обсягів поставки природного газу за 5 днів до початку здійснення поставки. Решта 70% вартості планових обсягів поставки природного газу сплачується Покупцем протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу

Розділом 7 Договору встановлено відповідальність сторін. Так, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність згідно з цим Договором і чинним законодавством України (пункт 7.1 Договору).

Згідно із пунктом 7.2 Договору, у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1 цього Договору, Покупець має право не здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем пункту 6.1 умов цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 % від суми прострочення платежу.

Пеня сплачується протягом 3 банківських днів з моменту отримання Покупцем вимоги Продавця. У разі несплати пені у вказаний строк Покупець вважається таким, що має заборгованість за цим Договором.

Відповідно до пункту 11.1 Договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу з 01.10.2011 року до 31.12.2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості.

На виконання умов Договору на купівлю-продаж природного газу № 345-У від 30.09.2011 року ПАТ „НАК „Нафтогаз України" поставило протягом жовтня 2011 року - вересня 2012 року, а ТОВ „Миколаївський глиноземний завод" отримало/прийняло природний газ в обсязі 478 000,899 тис.куб.м. на загальну суму 1 902 245 992,57 грн., що підтверджується відповідними складеними та підписаними обома сторонами актами приймання-передачі природного газу (а.с.18--30).

ТОВ „Миколаївський глиноземний завод" за отриманий від ПАТ „НАК „Нафтогаз України" протягом жовтня 2011 року - вересня 2012 року природний газ в обсязі 478 000,899 тис.куб.м. на загальну суму 1 902 245 992,57 грн., розраховувалося з постійним простроченням, , про що свідчить наявні в матеріалах справи відомість про операції по підприємству ТОВ „Миколаївський глиноземний завод" з 01.09.2011 року по 31.01.2013 року (а.с.35-38).

В свою чергу, ПАТ „НАК„Нафтогаз України" відповідно до ст. 526 ЦК України, ст.193 ГК України та ч.2 ст.625 ЦК України нарахувала індекс інфляції у розмірі 94 617,52 грн. та 3% річних - 38 845,30 грн.

Судова колегія частково погоджується з висновками місцевого господарського суду, та вважає, що апеляційна скарга ТОВ „Миколаївський глиноземний завод" підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого господарського суду - частковому скасуванню, виходячи з наступного.

Положення ст.ст. 173, 193, 198, 199 Господарського кодексу України визначають, що господарськими зобов'язаннями, включаючи виконання грошових зобов'язань, визначаються зобов'язання, що виникають між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, які можуть виникати безпосередньо із закону, іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність договору. При цьому, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, у встановлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, статуту, Цивільного кодексу України. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами, договорами, статутними та уставними документами. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання в разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Відповідно до ст.ст. 509. 510. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язанням з правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Загальними умовами зобов'язання є те, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, статуту товариства, Закону України „Про господарські товариства", інших законодавчих актів.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. (статті 525, 625 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, як встановлено під час розгляду даної справи, у відповідності із цими нормами чинного законодавства, між сторонами - ПАТ „НАК „Нафтогаз України", як продавцем, та ТОВ „Миколаївський глиноземний завод", як покупцем, склалися правовідносини пов'язані з продажем/купівлею природного газу, про що 30.09.2011 року було укладено відповідний договір № 345-У.

Так, Договір № 345-У від 30.09.2011 року є підставою для виникнення у сторін (ПАТ „НАК „Нафтогаз України" та ТОВ „Миколаївський глиноземний завод") за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст.173, 174 ГК України (ст.ст.11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ „НАК „Нафтогаз України" (Продавець) свої зобов'язання по виконанню умов договору № 345-У від 30.09.2011 року виконало належним чином та в повному обсязі, а саме поставило відповідачу протягом жовтня 2011 року - вересня 2012 року природний газ в обсязі 478 000,899 тис.куб.м. на загальну суму 1 902 245 992,57 грн.

ТОВ „Миколаївський глиноземний завод" (Покупець) в порушення норм чинного законодавства та умов вказаного Договору, за отриманий від позивача газ розраховувалося з постійним простроченням.

Згідно із ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим слід зазначити, що інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому вони є складовою частиною основного боргу.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Частиною 1 ст.612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Розрахунок 3 % річних та інфляційних витрат здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України, Листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року з рекомендаціями відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ та Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012 про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права.

Згідно із ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

Як вже зазначалось, свій обов'язок оплатити позивачу поставлений/отриманий природний газ за договором № 345-У від 30.09.2011 року ТОВ „Миколаївський глиноземний завод" виконало несвоєчасно, чим порушило умови договору та норми чинного законодавства. Отже, має місце прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати товару.

При цьому невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) згідно ст.610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 94 617,52 грн., судова колегія вважає цей висновок місцевого господарського суду є помилковим з наступних підстав.

В судовому засіданні апеляційного суду представники відповідача, крім інших доводів апеляційної скарги щодо інфляційних втрат, зазначали на тому, що позивач неправильно розрахував інфляційні втрати за прострочення основного боргу за період 10 та 6 днів та останній не заперечував проти цього.

На думку скаржника інфляційні втрати навіть за розрахунком позивача не підлягають стягненню, оскільки по основному боргу за поставлений газ у жовтні 2011 року, та листопаді 2011 року позивач не врахував що прострочення сплати боргу за ці місяці складало менше 15 днів.

З вказаними доводами скаржника судова колегія погоджується, оскільки як вбачається з розрахунку позивача останній нарахував інфляційні втрати у сумі 26 966,47 грн. на заборгованість за період з 16.10.2011р. по 15.11.2011р., та за період з 16.11.2011 р. по 15.12.2011 р. у сумі 67 651,06 грн., тобто менше 15 днів.

Таким чином, прострочення заборгованості за поставлений у жовтні та листопаді 2011р. газ взагалі існувала менше 15 днів.

За таких обставин, а також відповідно із листом Верховного Суду України 03.04.97 р. №62-97 р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", інформаційним листом Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" позивач не міг нараховувати інфляційні втрати на заборгованість, яка існувала менше 15 днів, а тому позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат з ТОВ „Миколаївський глиноземний завод" підлягають залишенню без задоволення.

Враховуючи несвоєчасне та не належним чином виконання відповідачем зобов'язання по договору купівлю-продажу природного газу № 345-У від 30.09.2011 року та додаткових угод до нього перед НАК „Нафтогаз України" судова колегія вважає, що нарахування 3 % річних у період з жовтня 2011 року по вересень 2012 є правомірним і обґрунтованим.

Доводи відповідача про неправомірність нарахування позивачем 3 % річних та збитків від інфляції є необґрунтованими та безпідставними.

Таким чином судова колегія доходить до висновку, що наведені ТОВ „Миколаївський глиноземний завод" в апеляційній скарзі обставини, а саме правонаступництво позивача та усна домовленість з останнім щодо скорочення суми оплати за природний газ на які посилається відповідач, не заслуговують на увагу, оскільки судом встановлено неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором, а саме порушення приписів ст.ст. 525, 625 ЦК України, що не спростовано відповідачем належними доказами.

ТОВ „Миколаївський глиноземний завод" ніяких пояснень та будь-яких доказів ні до місцевого господарського суду, ні до суду апеляційної інстанції не надало, а тому зазначені вище факти під час розгляду апеляційної скарги та справи №915/692/13 в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Миколаївської області від 18.07.2013 року по справі № 915/692/13 частково не відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, а тому підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга ТОВ „Миколаївський глиноземний завод" - частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 99, 101-105 Господарського

процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Миколаївський глиноземний завод" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Миколаївської області від „18" липня 2013 року по справі № 915/692/13 скасувати частково, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

„Позов Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Миколаївський глиноземний завод" (54051, м. Миколаїв, пр. Жовтневий, 471, п/р 260090134273 в ПАТ „Сбербанк Росії", м. Київ, МФО 320627, код ЄДРПОУ 33133003) на користь Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6 п/р 26000303921 ГОУ АТ "Ощадбанк" МФО 300465, код ЄДРПОУ 20077720) 38 845,30 грн. - 3 % річних та 776,97 грн. - судового збору за розгляд позовної заяви.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних витрат у сумі 94 617,52грн. - відмовити.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6 п/р 26000303921 ГОУ АТ "Ощадбанк", МФО 300465, код ЄДРПОУ 20077720) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Миколаївський глиноземний завод" (54051, м. Миколаїв, пр. Жовтневий, 471, п/р 260090134273 в ПАТ „Сбербанк Росії", м. Київ, МФО 320627, код ЄДРПОУ 33133003) 388,48 грн. - судового збору за розгляд апеляційної скарги.

4. Видачу наказів за постановою доручити господарському суду Миколаївської області з зазначенням повних реквізитів сторін по справі.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови

складено „12" вересня 2013 року.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя М.С. Петров