Рішення № 33426063, 06.09.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2013 р.Справа № 916/1016/13

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Гарновської К.В.

За участю представників сторін:

Прокурор: Доброжан Н.І. /посвідчення/

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: Ніц А.С. за довіреністю № 120911/1 від 19.09.2011р.

Від третьої особи: не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом заступника прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси до публічного акціонерного товариства „Імексбанк", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3, про визнання договору недійсним та зобов'язання повернути грошові кошти, -

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Суворовського району м. Одеси звернувся до господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси до публічного акціонерного товариства „Імексбанк" (далі по тексту - ПАТ „Імексбанк") про зобов'язання повернути безпідставно набуті грошові кошти в сумі 62 869,04 грн. шляхом їх списання із поточного рахунку № НОМЕР_1, відкритого на ім'я ОСОБА_3 (далі по тексту - ОСОБА_3), обгрунтовуючи позовні вимоги фактом необхідності застосування наслідків нікчемності договору на відкриття та обслуговування банківського рахунку (поточного) в національній валюті фізичної особи - пенсіонера № НОМЕР_2 від 23.10.2006р., укладеного між відповідачем та ОСОБА_3.

Згідно із заявою від 14.06.2013р. про уточнення позовних вимог прокурор, не змінюючи підстав заявленого позову, просив суд визнати недійсним договір на відкриття та обслуговування банківського рахунку (поточного) в національній валюті фізичної особи - пенсіонера № НОМЕР_2 від 23.10.2006р., укладений між ПАТ „Імексбанк" та ОСОБА_3, а також зобов'язати ПАТ „Імексбанк" повернути державі в особі позивача грошові кошти в сумі 62 869,04 грн. шляхом їх списання із поточного рахунку № НОМЕР_1. Вказана редакція позовних вимог була прийнята до розгляду господарським судом.

На підставі ухвали від 14.06.2013р. господарським судом відповідно до ст. 27 ГПК України було залучено ОСОБА_3 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Позивачем заявлені прокурором позовні вимоги були підтримані у повному обсязі. В судове засідання, призначене на 06.09.2013р., представник позивача не з'явився, незважаючи на належне повідомлення про час та місце розгляду справи, що підтверджується підписом представника управління Пенсійного фонду України у Суворовському районі м. Одеси на повідомленні про оголошення перерви в минулому судовому засіданні, яке відбулось 04.09.2013р., та про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач не заперечує проти задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним договору та в частині зобов'язання повернути грошові кошти в сумі 37 516,57 грн., що є сумою нарахованої ОСОБА_3 пенсії, які на теперішній час перебувають на поточному рахунку № НОМЕР_1. При цьому, ПАТ „Імексбанк" заперечує проти позовних вимог в частині зобов'язання повернути державі в особі управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси решту грошових коштів, які перебувають на вищезазначеному рахунку, оскільки ці кошти є відсотками, що нараховувались банком на суму пенсії.

Третьою особою власної правової позиції щодо заявлених прокурором позовних вимог висловлено не було.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

30.12.2005р. між управлінням Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси (Фонд), Управлінням праці та соціального захисту населення Суворовської районної адміністрації м. Одеси (Управління) та акціонерним комерційним банком „Імексбанк", найменування якого було змінено на ПАТ „Імексбанк" на виконання вимог Закону України „Про акціонерні товариства", (Банк) було укладено договір на зарахування та виплату пенсій та грошової допомоги через відділення АКБ „Імексбанк" № 62 (далі по тексту - договір № 62 від 30.12.2005р.), у відповідності до п.п. 1.1, 1.3, 6.1 якого предметом даного договору є виконання Банком функцій із забезпечення проведення виплати пенсій та грошової допомоги, що передбачені Порядком виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банківських установах", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999р. № 1596 (з наступними змінами), далі по тексту договору - Порядок. Взаємовідносини між Фондом, Управлінням та Банком з питання виплати пенсій та грошової допомоги регулюються Порядком, цим договором, а також при необхідності відповідними спільними наказами сторін та додатковими угодами до цього договору, що є його невід'ємними частинами. Договір укладено строком до 01.01.2007р.

Виходячи з п.п. 2.1.1, 2.1.2 договору № 62 від 30.12.2005р. Фонд зобов'язався за наявності коштів на його рахунках протягом місяця за датами у межах виплатного періоду перераховувати Банку кошти на виплату пенсій та допомоги, що фінансується з коштів Пенсійного фонду, за встановленими періодами виплати з 2 по 25 число. Також Фонд зобов'язався забезпечити прийом заяв установленої Порядком форми від пенсіонерів та одержувачів грошової допомоги про зарахування відповідних сум пенсій та грошової допомоги на відкриті ними поточні рахунки в установі Банку, як від пенсіонерів, так і від установи Банку при звернені останніх до Банку.

В свою чергу, відповідно до п.п. 2.3.2, 2.3.3, 2.3.5, 2.3.6 договору № 62 від 30.12.2005р. Банк зобов'язався: укласти з одержувачами пенсій та грошової допомоги договори про відкриття та обслуговування поточних рахунків, для зарахування на такі рахунки належної пенсії та грошової допомоги; забезпечити відкриття поточних рахунків пенсіонерам та одержувачам грошової допомоги у порядку, встановленому Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженою постановою правління Національного банку України від 12.11.2003р. № 492, зареєстрованою в Мін'юсті України 17.12.2003р. за № 1172/8493 та видачу безкоштовно ощадних книжок або платіжних карток зі строком не більше одного року; забезпечити своєчасне, безоплатне, за першою вимогою одержувачів проведення виплат належним їм сум пенсій та грошової допомоги в установі Банку або з доставкою додому, що обумовлюється договором між установою банку та одержувачем; проводити нарахування відсотків за залишками коштів на поточних рахунках пенсіонерів у порядку та розмірах, що визначатиметься у договорі між Банком та одержувачем пенсій та грошової допомоги.

Як вбачається із матеріалів справи, 23.10.2006р. між АКБ „Імексбанк" (Банк) та ОСОБА_3 (Клієнт) було укладено договір на відкриття та обслуговування банківського рахунку (поточного) в національній валюті фізичної особи - пенсіонера № НОМЕР_2, у відповідності до умов якого Банк відкрив Клієнту поточний рахунок в національній валюті № НОМЕР_1 (транзитний рахунок) відповідно до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженою Постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003р. № 492, та зобов'язався приймати і зараховувати на відкритий рахунок тільки суми пенсій та інших грошових коштів, що йому надходитимуть від органів Пенсійного фонду України та органів соціального захисту населення України, виконувати розпорядження Клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка. Банк, серед іншого, зобов'язався здійснювати щомісячне нарахування відсотків у відповідності до діючих тарифів Банку. Договір було укладено строком на один календарний рік із можливістю його автоматичної пролонгації за принципом мовчазливої згоди сторін.

Відповідно до наявної у матеріалах справи виписки із поточного рахунку № НОМЕР_1, відкритого у ПАТ „Імексбанк" на ім'я ОСОБА_3, з моменту відкриття цього рахунку на нього було зараховано грошові кошти в сумі 37 516,57 грн., які надходили від управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси в якості пенсії протягом періоду з листопада 2006 року по листопад 2008 року. Крім того, на виконання умов договору № НОМЕР_2 від 23.10.2006р. відповідачем щомісячно нараховувались відсотки на суму залишків на вказаному рахунку, в результаті чого, станом на момент розгляду даної справи сума відсотків, нарахованих до виплати ОСОБА_3, складає 27 965,71 грн.

Проте, як встановлено прокурором в процесі проведення перевірки, ОСОБА_3 звернулась до управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси із заявою про призначення їй пенсії за вислугу років відповідно до п. „е" ст. 55 Закону України „Про пенсійне забезпечення", до якої було додано копію трудової книжки, копію паспорту та довідку про особливий характер роботи або умов праці, що необхідні для призначення пільгової пенсії. В свою чергу, під час перевірки достовірності відомостей та інформації, що були надані пенсіонером ОСОБА_3 для призначення пенсії, було встановлено, що остання не працювала на посаді старшої медсестри в Одеській обласній психіатричній лікарні № 1, у зв'язку з чим, було встановлено факт подання пенсіонером недостовірних відомостей, які слугували підставою для призначення їх пенсії.

У зв'язку із виявленням факту подання ОСОБА_3 недостовірних відомостей в органи пенсійного фонду, за результатом розгляду яких останній було призначено до виплати пенсію, прокурор звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовом в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси до ОСОБА_3 про повернення надмірно виплаченої пенсії в сумі 37 516,57 грн. Під час розгляду даної справи судом за результатами проведеної судової почеркознавчої експертизи було встановлено, що підписи та почерк на заяві про призначення/перерахунок пенсії від 08.08.2006р. та на зворотній стороні вказаної заяви, на анкеті відомостей про пенсіонера від 11.10.2006р., на договорі на відкриття та обслуговування банківського рахунку (поточного) в національній валюті фізичної особи - пенсіонера № НОМЕР_2 від 23.10.2006р., на Тарифах на обслуговування банківських рахунків з використанням платіжних карток Національної системи масових електронних платежів (НСМЕП), на додатку № 1 до договору без номеру без дати Правил користування пластиковою платіжною карткою НСМЕП виконані не ОСОБА_3, а іншою особою з наслідуванням її підпису. У зв'язку з викладеним, рішенням Київського районного суду м. Одеси від 18.02.2013р. по справі № 2-6234/11 у задоволенні позовних вимог прокурору було відмовлено.

З огляду на викладені обставини, з метою захисту інтересів держави в особі управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси щодо повернення суми безпідставно виплаченої ОСОБА_3 пенсії, прокурор був змушений звернутись до суду із даними позовними вимогами про визнання недійсним договору на відкриття та обслуговування банківського рахунку (поточного) в національній валюті фізичної особи - пенсіонера № НОМЕР_2 від 23.10.2006р., укладеного між ПАТ „Імексбанк" та ОСОБА_3, та про зобов'язання ПАТ „Імексбанк" повернути державі в особі позивача грошові кошти в сумі 62 869,04 грн.

Приймаючи до уваги зміст спірних правовідносин, що виникли між сторонами по справі, при вирішенні питання про обґрунтованість заявленого прокурором позову господарський суд вважає за необхідне, перш за все, надати правову оцінку договору на відкриття та обслуговування банківського рахунку (поточного) в національній валюті фізичної особи - пенсіонера № НОМЕР_2 від 23.10.2006р., на предмет його відповідності положенням чинного законодавства.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В силу положень ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Положеннями ст. 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. У письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу (п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України).

У відповідності до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з п.п. 2.1, 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 11 „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. У господарських відносинах правочин (договір), як правило, вчиняється шляхом складання документа (документів), що визначає (визначають) його зміст і підписується безпосередньо особою, від імені якої він вчинений, або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах.

Таким чином, з огляду на наведені положення чинного законодавства, господарський суд зазначає, що правочин між фізичною та юридичною особою слід обов'язково вчиняти у письмовій формі, дотримання якої потребує зокрема підписання такого договору особисто стороною-фізичною особою або її повноважним представником. Факт підписання договору за загальним правилом підтверджує факт вчинення правочину та фіксує волевиявлення сторони на настання для неї юридичних наслідків, обумовлених цією угодою.

В свою чергу, рішенням Київського районного суду м. Одеси від 18.02.2013р. по справі № 2-6234/11, яке на теперішній час є чинним, було встановлено, що підпис на договорі на відкриття та обслуговування банківського рахунку (поточного) в національній валюті фізичної особи - пенсіонера № НОМЕР_2 від 23.10.2006р. було виконано не ОСОБА_3, а іншою особою із наслідуванням підпису останньої.

Згідно з ч. 4 ст. 35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Таким чином, факт непідписання ОСОБА_3 договору на відкриття та обслуговування банківського рахунку (поточного) в національній валюті фізичної особи - пенсіонера № НОМЕР_2 від 23.10.2006р. в силу ч. 3 ст. 35 ГПК України є преюдиціальним для даної справи, оскільки був встановлений рішенням суду із цивільної справи, яке набрало законної сили. У зв'язку з викладеним, суд зазначає, що вказаний договір є таким, що суперечить положенням чинного законодавства, оскільки не підписувався однією із його сторін - ОСОБА_3 та, відповідно, не вчинявся цією особою.

Вирішуючи питання про наявність підстав для визнання цього договору недійсним за вимогою особи, яка не є стороною оспорюваного правочину, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009р. № 9 наголошено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Таким чином, особа, яка не є стороною договору, вправі вимагати визнання його недійсним у випадку, якщо в результаті вчинення цього правочину були порушені її права та охоронювані законом інтереси. Наведене цілком кореспондується із положеннями ст. 1 ГПК України, якими визначено право особи на судовий захист саме своїх порушених прав.

Досліджуючи питання про наявність порушення інтересів держави в особі управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси в результаті вчинення оспорюваного договору на відкриття та обслуговування банківського рахунку (поточного) в національній валюті фізичної особи - пенсіонера № НОМЕР_2 від 23.10.2006р., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі ст.ст. 8, 10 Закону України „Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року N 1788-XII (з наступними змінами та доповненнями; в редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору) виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України. Пенсійний фонд України є самостійною фінансово-банківською системою, не входить до складу державного бюджету України, формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України. Положення про Пенсійний фонд України затверджується Кабінетом Міністрів України. Фінансування витрат на виплату пенсій провадиться по всій території України щомісячно незалежно від надходжень коштів та соціально-економічного стану конкретних регіонів за рахунок перерозподілу коштів Пенсійного фонду України в межах країни. Забороняється розрив у строках фінансування витрат на виплату пенсій у різних адміністративно-територіальних одиницях. Пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Відповідно до п.п. 6, 9 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 р. N 1596 (з наступними змінами та доповненнями; в редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору) одержувачі пенсій та грошової допомоги самостійно обирають уповноважений банк, де відкривають поточний рахунок. Між уповноваженим банком і одержувачем пенсії та грошової допомоги укладається договір і одержувачу видається ощадна книжка, в якій обов'язково зазначаються прізвище, ім'я та по батькові, номер поточного рахунка та реквізити установи уповноваженого банку або платіжна картка. Положення договору не можуть погіршувати умови виплати пенсій та грошової допомоги, встановлені цим Порядком. Умови договору повинні передбачати можливість його розірвання за ініціативою однієї із сторін.

В силу положень п.п. 18, 19 вказаного Порядку на підставі одержаних документів органи Пенсійного фонду або органи праці та соціального захисту населення проводять перерахування відповідній установі уповноваженого банку коштів, необхідних для виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки одержувачів. Зарахування відповідних сум пенсій та грошової допомоги установами уповноважених банків на поточні рахунки здійснюється не пізніше наступного операційного дня після надходження зазначених сум від органів Пенсійного фонду України, органів праці та соціального захисту населення.

Таким чином, з огляду на наведені положення законодавства, чинні на час укладення договору на відкриття та обслуговування банківського рахунку (поточного) в національній валюті фізичної особи - пенсіонера № НОМЕР_2 від 23.10.2006р., господарський суд дійшов висновку, що в результаті укладення цієї угоди порушуються права держави в особі управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси, оскільки вчинення цього правочину слугувало однією із передбачених законодавством підстав для виплати позивачем через банківську установу - ПАТ „Імексбанк" грошових коштів за рахунок Пенсійного фонду у вигляді пенсії, яка була призначена ОСОБА_3

У зв'язку із викладеним, суд дійшов висновку, що в результаті вчинення договору на відкриття та обслуговування банківського рахунку (поточного) в національній валюті фізичної особи - пенсіонера № НОМЕР_2 від 23.10.2006р., факт невідповідності якого положенням закону було встановлено за наслідком вирішення цього спору, були порушені права держави в особі управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси, що наділяє останнє правом на звернення до суду з вимогами про визнання цього договору, укладеного між відповідачем та ОСОБА_3, недійсним.

Підсумовуючи вищевикладені обставини, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання недійсним договору на відкриття та обслуговування банківського рахунку (поточного) в національній валюті фізичної особи - пенсіонера № НОМЕР_2 від 23.10.2006р., укладеного між ПАТ „Імексбанк" та ОСОБА_3, у зв'язку з чим, позовні вимоги у названій частині підлягають задоволенню.

В обґрунтування позовних вимог про зобов'язання ПАТ „Імексбанк" повернути державі в особі позивача грошові кошти в сумі 62 869,04 грн. шляхом їх списання із поточного рахунку № НОМЕР_1 прокурор та позивач посилались на необхідність застосування наслідків недійсності вищезазначеного договору на відкриття та обслуговування банківського рахунку (поточного) в національній валюті фізичної особи - пенсіонера № НОМЕР_2 від 23.10.2006р., укладеного між відповідачем та ОСОБА_3 З цього приводу господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

У п. 2.15 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 11 „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" передбачено, що наслідки недійсності правочину підлягають застосуванню лише стосовно сторін даного правочину, тому на особу, яка не брала участі в правочині, не може бути покладено обов'язок повернення майна за цим правочином.

Таким чином, юридичні наслідки недійсності правочину у вигляді реституції може застосовуватись виключно щодо сторін цієї угоди, в результаті чого останні зобов'язані повернути одна одній все те, що вони отримали в результаті виконання недійсного договору. Особа, яка не є стороною правочину, не наділена правом вимагати застосування відносно неї реституції та повернення їй того, що одна із сторін отримала в результаті виконання недійсного договору.

У зв'язку з викладеним, судом визнаються помилковими посилання позивача та прокурора на необхідність зобов'язання ПАТ „Імексбанк" повернути державі грошові кошти в сумі 62 869,04 грн., які обліковуються на рахунку № НОМЕР_1, відкритому на їм'я ОСОБА_3, із застосуванням правового механізму реституції як наслідку недійсності договору на відкриття та обслуговування банківського рахунку (поточного) в національній валюті фізичної особи - пенсіонера № НОМЕР_2 від 23.10.2006р.

Відповідно до ст.ст. 1212, 1213 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

За переконанням суду, наведені законодавчі норми свідчать про те, що грошові кошти в сумі 37 516,57 грн., які надходили від управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси в якості пенсії протягом періоду з листопада 2006 року по листопад 2008 року на рахунок № НОМЕР_1, відкритий у ПАТ „Імексбанк" на їм'я ОСОБА_3, слід кваліфікувати як кошти, безпідставно набуті відповідачем, оскільки, як встановлено судом, ОСОБА_3 відповідний договір на відкриття цього рахунку не підписувався та не укладався.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для покладення на ПАТ „Імексбанк" обов'язку здійснити повернення грошових коштів, виплачених в якості пенсії, в сумі 37 516,57 грн., які на теперішній час обілковуються на рахунку № НОМЕР_1, відкритому на їм'я ОСОБА_3, на користь держави в особі управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси.

Що стосується відсотків в розмірі 27 965,71 грн., частина яких в сумі 25 352,47 грн., заявлена до стягнення в межах даної справи, які були нараховані відповідачем на суму залишку грошових коштів, що перебували на рахунку № НОМЕР_1, відкритому на їм'я ОСОБА_3, то вказані кошти не підлягають поверненню на користь позивача з огляду на наступне. Так, по-перше, нарахування відсотків на суму залишку коштів на пенсійному рахунку здійснюється внаслідок виникнення відповідних правовідносин виключно між банком та пенсіонером, до яких органи Пенсійного фонду України не мають ніякого відношення.

По-друге, відсотки, що нараховуються банком на суму залишку на рахунку фізичної особи-пенсіонера слід кваліфікувати як дохід, який виплачується банком пенсіонерові за користування його грошовими коштами. У зв'язку з викладеним, оскільки в результаті вирішення даного спору судом було визнано недійсним договір на відкриття та обслуговування банківського рахунку (поточного) в національній валюті фізичної особи - пенсіонера № НОМЕР_2 від 23.10.2006р., укладений між відповідачем та ОСОБА_3, то сума відсотків, яка була нарахована до виплати ОСОБА_3 на залишок грошових коштів, що обліковувались на рахунку № НОМЕР_1, в результаті застосування механізму реституції підлягає поверненню на користь ПАТ „Імексбанк".

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зобов'язання ПАТ „Імексбанк" повернути державі в особі управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси грошові кошти в сумі 37 516,57 грн. шляхом їх списання із поточного рахунку № НОМЕР_1, відкритому на ім'я ОСОБА_3, у зв'язку з чим, позовні вимоги прокурора у названій частині підлягають частковому задоволенню.

Підсумовуючи все вищенаведене, позов прокурора, поданий в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси підлягає частковому задоволенню, у зв'язку з чим, договір на відкриття та обслуговування банківського рахунку (поточного) в національній валюті фізичної особи - пенсіонера № НОМЕР_2 від 23.10.2006р., укладений між ПАТ „Імексбанк" та ОСОБА_3, слід визнати недійсним та зобов'язати ПАТ „Імексбанк" повернути державі в особі управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси грошові кошти в сумі 37 516,57 грн. шляхом їх списання із поточного рахунку № НОМЕР_1, відкритому на ім'я ОСОБА_3, відповідно до ст.ст. 202, 203, 205, 207, 208, 215, 216, 1212, 1213 ЦК України, ст.ст. 8, 10 Закону України „Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року N 1788-XII (з наступними змінами та доповненнями), до п.п. 6, 9, 18, 19 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 р. N 1596 (з наступними змінами та доповненнями).

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 202, 203, 205, 207, 208, 215, 216, 1212, 1213 ЦК України, ст.ст. 8, 10 Закону України „Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року N 1788-XII (з наступними змінами та доповненнями), до п.п. 6, 9, 18, 19 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 р. N 1596 (з наступними змінами та доповненнями), ст.ст. 32, 33, 35, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним договір на відкриття та обслуговування банківського рахунку (поточного) в національній валюті фізичної особи - пенсіонера № НОМЕР_2 від 23.10.2006р., укладений між публічним акціонерним товариством „Імексбанк" та ОСОБА_3.

3. Зобов'язати публічне акціонерне товариство „Імексбанк" /65039, м. Одеса, просп. Гагаріна, 12-А, код ЄДРПОУ 20971504/ повернути державі в особі управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси /65003, м. Одеси, вул. Чорноморського козацтва, 95, код ЄДРПОУ 26302738, р/р 256013043704 в ВАТ „Держаний ощадний банк України" МФО 328845/ грошові кошти в сумі 37 516 грн. 57 коп. /тридцять сім тисяч п'ятсот шістнадцять грн. 57 коп./ шляхом їх списання із поточного рахунку № НОМЕР_1, відкритому на ім'я ОСОБА_3. Наказ видати.

4. В решті позову відмовити.

5. Стягнути з публічного акціонерного товариства „Імексбанк" /65039, м. Одеса, просп. Гагаріна, 12-А, код ЄДРПОУ 20971504/ до державного бюджету України по коду бюджетної класифікації 22030001, рахунок №31210206783008, отримувач - ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 37607526, банк отримувача - ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997, через Державну податкову інспекцію у Приморському районі м. Одеси судовий збір в сумі 1 147 грн. 00 коп. /одна тисяча сто сорок сім грн. 00 коп./. Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення складений 11.09.2013р.

Суддя С.П. Желєзна