Рішення № 33425868, 29.08.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2013 р. Справа № 5015/1945/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва, при секретарі судового засідання М.Скірі, розглянув матеріали справи

за позовом: Першого заступника прокурора м. Львова в інтересах держави в особі

позивача: Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал», м. Львів;

до відповідача: Комунального підприємства «Городоцьке Водопровідно-каналізаційне господарство», м. Городок Львівської області;

про: стягнення 3 487 489 грн. 44 коп.

У судовому засіданні взяли участь представники:

прокуратури: Леонтьєва Н.Т. - прокурор прокуратури м. Львова;

позивача: Бегей Н.В.- представник на підставі довіреності;

відповідача: Бабич Т.Б. - представник на підставі довіреності.

Обставини розгляду справи: Ухвалою господарського суду від 18.05.2012 року прийнято до розгляду позовну заву та порушено провадження у справі за позовом Першого заступника прокурора м. Львова в інтересах держави в особі Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» до Комунального підприємства «Городоцьке Водопровідно-каналізаційне господарство» про стягнення 3 487 489 грн. 44 коп. Розгляд справи призначено на 18.06.2012 року.

Ухвалами суду від 18.06.2012 року, 02.07.2012 року розгляд справи відкладався з підстав, зазначених у текстах наведених ухвал.

В судових засіданнях 05.07.2012 року, 09.07.2012 року судом оголошувалась перерва у судовому засіданні.

Ухвалою суду від 11.07.2012 року зупинено провадження до вирішення господарським судом Львівської області пов'язаної з даною справи № 5015/2827/12.

Ухвалою господарського суду від 24.12.2012 року поновлено провадження у справі за позовом Першого заступника прокурора м. Львова в інтересах держави в особі Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» до Комунального підприємства «Городоцьке Водопровідно-каналізаційне господарство» про стягнення 3 487 489 грн. 44 коп. Розгляд справи призначено на 17.01.2013 року.

Ухвалами суду від 17.01.2013 року, 04.02.2013 року розгляд справи відкладався з підстав, зазначених у текстах наведених ухвал.

В судовому засіданні 20.02.2013 року судом оголошено перерву до 04.03.2013 року.

Ухвалою суду від 04.03.2013 року зупинено провадження до вирішення Вищим господарським судом України пов'язаної з даною справи № 5015/2827/12.

Ухвалою господарського суду від 27.05.2013 року поновлено провадження у справі за позовом Першого заступника прокурора м. Львова в інтересах держави в особі Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» до Комунального підприємства «Городоцьке Водопровідно-каналізаційне господарство» про стягнення 3 487 489 грн. 44 коп., з огляду на винесення Вищим господарським судом постанови від 13.03.2013 року у справі № 5015/2827/12. Розгляд справи призначено на 19.06.2013 року.

В судовому засіданні 19.06.2013 року за клопотанням представників сторін розгляд справи відкладено на 03.07.2013 року.

В судовому засіданні 03.07.2013 року позивачем позовні вимоги підтримано. Представник відповідача позов заперечив. Крім цього, в судовому засіданні 03.07.2013 року представники сторін подали клопотання про продовження строку розгляду справи з огляду на можливість мирного врегулювання спору. Судом продовжено строк розгляду справи на 15 днів та відкладено розгляд справи на 14.08.2013 року.

В судових засіданнях 14.08.2013 року, 21.08.2013 року судом оголошувалась перерва.

В судовому засіданні 27.08.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задоволити. Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 16.08.2013 року. Судом оголошено перерву в судовому засіданні до 29.08.2013 року.

Від фіксації судового процесу технічними засобами представники сторін відмовилися.

Представникам сторін, що брали участь у судовому засіданні, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо їхніх прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

У судовому засіданні 29.08.2013 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору. Спір між сторонами виник у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору стосовно оплати наданих послуг. Перший заступник прокурора м. Львова звернувся до суду в інтересах держави в особі Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» (надалі по тексту рішення - позивач, Львівводоканал) з позовом до Комунального підприємства «Городоцьке Водопровідно-каналізаційне господарство» (надалі по тексту рішення - відповідач, абонент) про стягнення 3 487 489 грн. 44 коп., з яких 2 324 515 грн. 80 коп. основний борг, 167 812 грн. 52 коп. пеня, 766 643 грн. 38 коп. інфляційні втрати та 228 517 грн. 74 коп. 3 % річних.

Як зазначено в позовній заяві та не заперечується представниками сторін, 17.01.2006 року між Львівським міським комунальним підприємством «Львівводоканал» (позивачем у справі) та Комунальним підприємством «Городоцьке Водопровідно-каналізаційне господарство» (відповідачем у справі, абонентом згідно договору) було укладено договір № 201920 на подачу води з комунального водопроводу.

Позивач наголошує, що на виконання умов договору позивач надавав відповідачу послуги з подачі води, за які останній розрахувався не в повному обсязі, що стало підставою його звернення до суду з позовом про стягнення 2324515 грн. 80 коп. боргу.

Ухвалами від 01.07.2012 року та 04.03.2013 року суд зупиняв провадження у даній справі до вирішення спору у справі № 5015/2827/12 за позовом Комунального підприємства «Городоцьке водопровідно-каналізаційне господарство» до Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» про визнання незаконним включення Львівводоканалом індивідуальних технічних нормативів використання питної води до витрат операційної та фінансової діяльності при розрахунку та формуванні тарифів для відповідача та зобов'язання Львівводоканалу провести перерахунок тарифів на подачу води з комунального водопроводу.

Рішенням від 23.10.2012 року господарський суд відмовив позивачу в задоволенні позовних вимог у справі № 5015/2827/12, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.12.2012 року. Постановою Вищого господарського суду України від 13.03.2013 року рішення господарського суду Львівської області від 23.0.2012 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.12.2012 року у справі № 5015/2728/12 залишено без змін.

Відповідач позовні вимоги про стягнення з нього боргу за водопостачання та водовідведення в розмірі 3487489 грн. 44 коп. частково заперечив, посилаючись на здійснену ним оплату в сумі 579500 грн. та неправильне нарахування інфляційних втрат та 3 % річних. Також, заперечуючи позовні вимоги, відповідач наголошує на тому, що нарахування втрат від інфляції та трьох процентів річних не передбачено умовами укладеного між сторонами договору.

У процесі розгляду справи суд встановив: 17 січня 2006 року мiж сторонами було укладено договір на подачу води з комунального водопроводу № 201920 (надалі по тексту рішення - договір).

Згідно з п. 1.1. договору Львівводоканал надає послуги у забезпеченні питною водою та прийманні стічних вод, а абонент користується послугами: здійснює забір води з водопроводу і сплачує вартість наданих послуг на умовах, які визначені договором та чинним законодавством України.

Відповідно до п. 3.1 кількість води, що використовується абонентом, визначається за показниками водо лічильників. П. 3.4 передбачено, що нарахування плати абоненту за надані послуги здійснюється Львіводоканалом згідно з правилами користування з часу фактичного користування послугами водопостачання та водовідведення. Згідно з п. 3.5 договору оплата за послуги водопостачання проводиться абонентом відповідно до діючих тарифів шляхом перерахування шляхом перерахування на рахунок Львівводоканалу коштів до 25 числа поточного місяця. При цьому у першу чергу погашається заборгованість абонента.

Як встановлено судом і не заперечується відповідачем, позивачем належним чином виконувались зобов'язання, визначені договором, і, як встановлено судом і не заперечується сторонами, відповідач заборгував позивачу 2367286 грн. 64 коп., про що сторони підписали акт звірки розрахунків за водопостачання та водовідведення станом на 16.06.2012 року.

Відповідачем у процесі розгляду справи подано докази часткової оплати боргу в розмірі 514 600 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями за березень-липень, вересень 2012 року. Позивач здійснену оплату не заперечує.

Із врахуванням викладеного судом встановлено факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 1 809 915 грн. 80 коп., яка виникла на підставі договору № 201920 на подачу води з комунального водопроводу від 17.01.2006 року.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне:

Відповідно до п. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлено судом вище, сторони уклали договір на подачу води з комунального водопроводу № 201920 від 17.01.2006 року, який став підставою виникнення цивільних прав та обов'язків між сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України. Нормами ст. 525 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Норма ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Такий строк визначений умовами договору - до 25 числа поточного місяця.

Як встановлено судом, станом на момент звернення до суду з позовом (16.05.2012 року) у відповідача існує заборгованість перед позивачем у розмірі 2 137 515 грн. 80 коп., із врахуванням підтвердженого платіжними дорученнями від 12.03.2012-16.05.2012 року часткового погашення боргу.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (п. п. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

При цьому, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі, як зазначено частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України.

Договором (п. 4.2) сторони передбачили, що у разі повної або часткової несплати вартості наданих послуг, абоненту на несплачену суму, починаючи з першого числа наступного за звітним місяця, за кожен день протермінування нараховується пеня в розмірі 0,1 %.

Щодо розрахунку пені, поданого позивачем, суд виходив із наступного.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Згідно з положеннями ч. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» у вирішенні питань, пов'язаних із застосуванням частини шостої статті 232 ГК України, господарським судам слід враховувати викладене в пункті 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 № 01-06/1624/2011 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" та, що нарахування неустойки за прострочення виконання зобов'язання за шість місяців, що передують моменту звернення з позовом, можливе лише в тому випадку, якщо період нарахування неустойки не перевищує одного року від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що заборгованість у відповідача виникла з січня 2007 року. Керуючись наведеними положеннями, нарахування пені за період 01.10.2011-01.03.2012 років здійснюватися не може. Розрахунок пені здійснюється з моменту виникнення заборгованості.

Із врахуванням викладеного, згідно здійсненого судом перерахунку розмір пені складає 131 229 грн. 48 коп.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки розрахунок інфляційних втрат та 3% річних також здійснюється з моменту виникнення заборгованості, судом здійснено їх перерахунок у результаті чого стягненню підлягає 675 801 грн. 77 коп. інфляційних втрат та 227 383 грн. 96 коп. 3% річних,

Щодо заперечення відповідача проти нарахованих інфляційних втрат та 3% річних, оскільки таке не передбачено укладеним між сторонами договором, то суд вважає його безпідставним з огляду на наступне.

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання. Відповідальність боржника за порушення грошових зобов'язань настає незалежно від його вини, оскільки гроші завжди є в цивільному та господарському обороті. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання, суд не приймає до уваги неможливість виконання зобов'язання боржником (стаття 607 Цивільного кодексу України), або відсутність вини боржника (стаття 614 Цивільного кодексу України чи стаття 218 Господарського кодексу України).

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Відтак нарахування втрат від інфляції та 3% річних не ставляться в залежність від їх письмової форми у вигляді укладеного між сторонами договору.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Цивільного кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Положеннями частини першої статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Встановивши причини невиконання відповідачем грошового зобов'язання, а саме надавши належну оцінку тій обставині, що абонентом є комунальне підприємство, а також неприбутковість господарської діяльності відповідача у зв'язку з наявністю значної заборгованості споживачів відповідачу, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені на 50 % на підставі статті 233 Господарського кодексу України та пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України. Внаслідок зменшення пені з відповідача слід стягнути пеню в розмірі 65 614 грн. 74 коп.

Із врахування викладеного, задовольняючи позов частково, суд виходив з часткової сплати боргу в розмірі 187 000 грн. 00 коп. до моменту звернення позивача до суду з позовом та 327 600 грн. 00 коп. після порушення провадження у даній справі, що вплинуло і на нарахування 3 % річних.

Враховуючи часткову сплату відповідачем основного боргу в сумі 327 600 грн. 00 коп. після звернення з позовною заявою до суду, провадження в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, п. 3 ст. 83, ст. 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Городоцьке Водопровідно-каналізаційне господарство» (81500, вул. Комарнівська, 68, м. Городок Львівської області, код ЄДРПОУ 22344616) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» (79017, вул. Зелена, 64, м. Львів, код ЄДРПОУ 03348471) 1 809 915 грн. 80 коп. основного боргу, 65 614 грн. 74 коп. пені, 227 383 грн. 96 коп. 3 % річних, 675 801 грн. 77 коп. інфляційних втрат.

Відмовити в задоволенні позовних вимог у частині стягнення 187 000 грн. 00 коп. основного боргу, 36 583 грн. 04 коп. пені, 1 133 грн. 78 коп. 3 % річних, 90 841 грн. 00 коп. інфляційних втрат.

Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення основного боргу у розмірі 327 600 грн. 00 коп.

Стягнути з Комунального підприємства «Городоцьке Водопровідно-каналізаційне господарство» (81500, вул. Комарнівська, 68, м. Городок Львівської області, код ЄДРПОУ 22344616) в доход державного бюджету 15345 грн. 00 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 04.09.2013 року.

Суддя Р.Матвіїв