Рішення № 33425866, 12.09.2013, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 вересня 2013 р. Справа № 903/684/13

Господарський суд Волинської області у складі судді Кравчука Віктора Оксентійовича, розглянувши позов Прокурора міста Луцька в інтересах держави в особі Державного комунального підприємства «Луцьктепло», м.Луцьк

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Луцьк

про стягнення 9 381, 7 грн., у т.ч. 4 657, 95 грн. основного боргу, 3, 89 грн. інфляційних втрат, 61, 91 грн. 3 % річних, 4 657, 95 грн. пені, за договором № 2-32 від 01.10.2006 р. про надання послуги з централізованого постачання гарячої води та умов оплати втрат тепла від транзитних стояків системи централізованого опалення

За участю представників:

від Прокуратури міста Луцька - Коваль І.А. (прокурор відділу представництва інтересів громадян і держави в судах);

від позивача - Петрук І.В. (юрисконсульт, довіреність від 27.12.2012 р. № 7194/01 у матеріалах справи);

від відповідача - ОСОБА_1 (підприємець)

Прокурору та представникам сторін роз"яснено їх права й обов"язки, передбачені ст.ст.22, 29 ГПК України. Заяв про відвід судді не поступало.

За відсутності клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу як від прокурора, так і від жодної зі сторін у судовому засіданні не забезпечується повне фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

05.07.2013 р. Прокурор міста Луцька звернувся з позовом до Господарського суду Волинської області в інтересах держави в особі Державного комунального підприємства «Луцьктепло» про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 9 381, 7 грн., у т.ч. 4 657, 95 грн. основного боргу, 3, 89 грн. інфляційних втрат, 61, 91 грн. 3 % річних, 4 657, 95 грн. пені, за договором № 2-32 від 01.10.2006 р. про надання послуги з централізованого постачання гарячої води та умов оплати втрат тепла від транзитних стояків системи централізованого опалення.

Підставою позовних вимог прокурором визначено невиконання відповідачем зобов»язання в частині оплати за надані послуги.

У відзиві на позовну заяву відповідач визнає суму основного боргу в розмірі 4 657,95 грн. шляхом його повного погашення, про що долучено до матеріалів справи платіжні доручення № 579 від 31.05.2013 р., № 608 від 30.08.2013 р., а також просить зменшити розмір пені на 99 % до 46, 57 грн. у зв»язку з важким соціальним становищем, через перебування на його утриманні 2 неповнолітніх дітей, а також погашенням кредиту.

Прокурор заперечив проти його задоволення.

Думка позивача щодо заявленого клопотання - на розсуд суду, це є його компетенція.

Розглянувши дане клопотання суд відмовив у його задоволенні за необґрунтованістю.

Господарським судом встановлено, що 1 жовтня 2006 року між Державним комунальним підприємством «Луцьктепло» (позивач у справі) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач у справі) був укладений договір № 2-32 про надання послуги з централізованого постачання гарячої води та умов оплати втрат тепла від транзитних стояків системи централізованого опалення (далі - договір) (а.с.15).

Пунктом 5.3 договору передбачено, що останній діє до 31.12.2006 р., а по закінченню строку його дії він вважається продовженим на наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору не надійшла заява однієї зі сторін про його перегляд або відмову від нього.

За відсутності в матеріалах справи подібних заяв договір пролонгований.

Згідно з п.3.3 договору відповідач зобов»язується оплачувати позивачу вартість послуги з централізованого постачання гарячої води та втрати теплової енергії від транзитних стояків системи централізованого опалення до 1 числа місяця, наступного за розрахунковим.

За період жовтень 2012 року - травень 2013 року Державним комунальним підприємством «Луцьктепло» виставлено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 рахунки про оплату на загальну суму 34 139, 12 грн. (а.с.7-14).

У цих рахунках зафіксовано, що вони є актами надання послуг за відповідний місяць.

При поданні позову позивачем визначено суму основного боргу в розмірі 4 657, 95 грн., що є його правом.

Розглянувши позовну заяву, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, Господарський суд Волинської області вважає, що позов у справі № 903/684/13 слід задоволити частково, а саме: провадження щодо позовної вимоги про стягнення 3 801, 63 грн. основного боргу припинити на підставі п.11 ч.1 ст.80 ГПК України, в задоволенні решти суми основного боргу (856, 32 грн.) відмовити; стягнути з відповідача на користь позивача 3, 89 грн. інфляційних втрат, 61, 91 грн. 3 % річних, 4 657, 95 грн. пені, за договором № 2-32 від 01.10.2006 р. про надання послуги з централізованого постачання гарячої води та умов оплати втрат тепла від транзитних стояків системи централізованого опалення.

При цьому суд виходив з наступного.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Даючи правову оцінку наданим відповідачем платіжним документам, суд розмежовує моменти сплати заборгованості (до порушення провадження у справі, так і після нього), що має значення для вчинення відповідних процесуальних дій.

Так, до порушення провадження у справі (08.07.2013 р.) фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 сплачено 856, 32 грн. грн. (платіжне доручення № 579 від 31.05.2013 р.), що слугує підставою для відмови в стягненні даної суми основного боргу, а після порушення провадження у справі - 3 801, 63 грн. (платіжне доручення № 608 від 30.08.2013 р.), що є підставою для припинення у справі провадження щодо цієї суми заборгованості на підставі п.11 ч.1 ст.80 ГПК України за відсутністю предмета спору.

Що стосується позовних вимог про стягнення 3, 89 грн. інфляційних втрат, 61, 91 грн. 3 % річних на підставі ст.625 ЦК України, то слід зазначити наступне.

Відповідно до розрахунку позовних вимог (а.с.5) періодом нарахування інфляційних втрат прокурором визначено жовтень 2012 року - травень 2013 року.

Величини

індексів інфляції у 2012 році за даними

Державного комітету статистики України

Жовтень100,0-Листопад99,9 -Грудень100,29, 31 грн.Величини

індексів інфляції у 2013 році за даними

Державного комітету статистики України

Січень100,2 9, 31 грн.Лютий99, 9-Березень100,0-Квітень100,0-Травень100,14, 66 грн.Оскільки в жовтні-листопаді 2012 року, лютому-квітні 2013 року мала місце дефляція, то при розрахунку інфляційних втрат дані місяці не братимуться до уваги.

Після перевірки судом розрахунку позовної вимоги про стягнення інфляційних втрат сума останніх становить 23, 28 грн., яка є значно більшою, ніж та, яка заявлена при поданні позову (3, 89 грн.).

У розрахунку позовних вимог (а.с.5) періодом нарахування 3 % річних прокурором визначено 01.10.2012 р.-31.05.2013 р. (термін прострочення - 243 дні).

Після перерахунку судом 3 % річних сума останніх становить 93, 03 грн.

Прокурором пред»явлено суму 3 % річних у розмірі 61, 91 грн.

Враховуючи диспозитивність судового процесу, господарський суд не може вийти за межі позовних вимог, тому до стягнення підлягає 3, 89 грн. інфляційних втрат і 61, 91 грн. 3 % річних, які і просив прокурор стягнути в позовній заяві.

Що стосується позовної вимоги про стягнення 4 657, 95 грн. пені, нарахованої згідно з розрахунком позовних вимог за період 01.10.2012 р.-31.05.2013 р. (а.с.5), то слід зазначити наступне.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розгляду справ Верховним Судом України" від 20.10.2011 р. № 3932-VI, який набрав чинності 13.11.2011 р., частину 3 статті 82 ГПК України доповнено реченням такого змісту: "Обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 11116 цього Кодексу.

Закон України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" від 20.05.1999 р. № 686-XIV (далі - Закон № 686-ХІУ) є спеціальним законом, який регулює відносини, що виникають при несвоєчасному внесенні плати за спожиті комунальні послуги, про що і зазначено в преамбулі цього Закону.

Згідно з ч.1 ст.111 28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим, зокрема, для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Прокурор обґрунтовує розмір пені приписами ч.1 ст.1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" від 20.05.1999 р. № 686-XIV (далі - Закон № 686-ХІУ), відповідно до якої суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Аналогічний розмір пені встановлений і в п.4.1 договору.

Отже, в даному випадку прокурором дотримано норми спеціального закону при нарахуванні пені, положення якого застосовуються при виникненні подібних правовідносин, про що і зазначено в постанові Верховного Суду України від 16.04.2013 р. у справі № 18/957/12, прийнятій за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.11116 цього Кодексу.

Таким чином, позов у частині стягнення 4 657, 95 грн. пені підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч.4 ст.49 ГПК України в редакції Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 р. № 3674-VI, який набрав чинності 01.11.2011 р. (далі - Закон № 3674-УІ), стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Приймаючи рішення зі справи, провадження у якій порушено за заявою прокурора а також у випадках, коли позивач звільнений від сплати судового збору, господарський суд повинен виходити з такого.

Якщо позов залишено без задоволення, судовий збір не стягується. У разі задоволення позову повністю або частково судовий збір стягується до державного бюджету України з відповідача, якщо він не звільнений від його сплати (п.п.4.5-4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу УІ Господарського процесуального кодексу України»).

У зв»язку з частковим задоволенням позову господарським судом здійснено розподіл судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.49, п.11 ч.1 ст.80, ст.ст.82-85 ГПК України, Господарський суд Волинської області

В И Р І Ш И В:

Позов у справі № 903/684/13 задоволити частково.

Провадження щодо позовної вимоги про стягнення 3 801, 63 грн. основного боргу припинити.

У задоволенні решти суми основного боргу (856, 32 грн.) відмовити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Державного комунального підприємства «Луцьктепло» (43007, м.Луцьк, вул.Гулака-Артемовського, 20; ідентифікаційний код 30391925) 4 723, 75 грн., у т.ч. 3, 89 грн. інфляційних втрат, 61, 91 грн. 3 % річних, 4 657, 95 грн. пені, за договором № 2-32 від 01.10.2006 р.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (отримувач - Управління державної казначейської служби України у м.Луцьку Волинської області; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38009628, банк отримувача - Головне управління державної казначейської служби України у Волинській області, код банку отримувача (МФО) - 803014, розрахунковий рахунок № 31219206783002, найменування суду - Господарський суд Волинської області) 854, 29 грн. судового збору.

Повний текст рішення складено

12.09.13

Суддя В. О. Кравчук