Рішення № 33425839, 06.09.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2013 р. Справа № 911/2660/13

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега», м. Київ

до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта», Київська обл., м. Вишгород

про стягнення 24990,00 грн.

за участю представників:

від позивача: Різунов Р.С. (дов. № 5/ЗОВ від 24.12.2012 р.);

від відповідача: не з'явився;

Обставини справи:

приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Омега» (далі-позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» (далі-відповідач) про стягнення 24990,00 грн.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що 12.11.2007 р. на автодорозі Бориспіль-Запоріжжя відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Тойота», державний реєстраційний номер ВІ 4158 АМ, під керуванням Карпука В.І., та автомобіля марки «Опель», державний реєстраційний номер СА 7110 АА, під керування Сушка В.С., в результаті якої було пошкоджено автомобіль «Тойота», державний реєстраційний номер ВІ 4158 АМ, що належить Карпуку В.І. Враховуючи те, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Тойота» була застрахована позивачем за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів № 092-07-0518-11 від 11.07.2007 р., позивач здійснив страхове відшкодування власнику автомобіля «Тойота» Карпуку В.І. у сумі 104399,70 грн. Оскільки винними у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 12.11.2007 р., було визнано гр. Карпука В.І. та гр. Сушка В.С., цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем згідно полісу № ВА/1277206, позивач просить стягнути з відповідача в порядку регресу 24990,00 грн. виплаченого страхового відшкодування.

09.07.2013 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про відновлення строку позовної давності, в якій позивач зазначив, що АСК «Омега» пропустила строк для звернення до суду з поважних причин, оскільки станом на дату спливу строку позовної давності винна у настанні ДТП особа не була встановлена. За твердженням позивача, встановлення вини Сушка В.С. відбулося лише 12.02.2013 р. шляхом винесення постанови Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області у кримінальній справі.

27.08.2013 р. до господарського суду Київської області надійшла заява про застосування позовної давності від відповідача, в якій він просить суд відмовити у задоволенні позову в зв'язку зі спливом строку позовної давності.

29.08.2013 р. до господарського суду Київської області надійшли додаткові пояснення від позивача, в яких він зазначив, що постанову Золотоніського міськрайонного суду про встановлення вини учасників ДТП відповідачем було отримано лише 17.06.2013 р., при вирішенні питання про залучення АСК «Омега» в якості співвідповідача, а тому станом на дату спливу строку позовної давності АСК «Омега» не могла належним чином захистити свої права в зв'язку з відсутністю доказів.

В судовому засіданні 27.08.2013 р. було оголошено перерву до 06.09.2013 р.

Представник позивача в судових засіданнях 25.07.2013 р., 27.08.2013 р. та 06.09.2013 р. підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні 27.08.2013 р. проти позову заперечував з підстав, викладених у заяві про застосування позовної давності. Представник відповідача в судові засідання 25.07.2013 р. та 06.09.2013 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату і місце судових засідань відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 38233163 та підписом представника відповідача на бланку про перерву у судовому засіданні на 06.09.2013 р.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

11.07.2007 р. між закритим акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «Омега», яке змінило найменування на приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Омега», (страховик) та Карпуком Володимиром Івановичем (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 092-07-0518-11, відповідно до якого застраховано автомобіль «Тойота», державний реєстраційний номер ВІ 4158 АМ, 2007 р. випуску, номер кузову JTEBL29J975063405 (пункт 1 договору).

Відповідно до п. 2.4. договору загальна страхова сума за договором становить 232200,00 грн.

Пунктом 3.9. договору встановлено, що договір набуває чинності 12.07.2007 р. та діє до 11.07.2008 р.

12.11.2007 р. на автодорозі Бориспіль-Запоріжжя відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Тойота», державний реєстраційний номер ВІ 4158 АМ, під керуванням Карпука В.І., та автомобіля марки «Опель», державний реєстраційний номер СА 7110 АА, під керування Сушка В.С., що підтверджується довідкою УМВС України у Черкаській області № б/н від 27.05.2008 р.

По факту зазначеної дорожньо-транспортної пригоди було порушено кримінальну справу № 3800700238 за ч. 2 ст. 285 КК України.

12.11.2007 р. Карпук В.І. звернувся до позивача з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

Відповідно до звіту № 278 від 07.05.2008 р. про оцінку майна, складеного Ковтуном В.І. (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ № 5570 від 15.12.2007 р.), вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Тойота», державний реєстраційний номер ВІ 4158 АМ, складає 104399,70 грн.

02.07.2008 р. ПрАТ «АСК «Омега» на підставі висновку № 278 від 07.05.2008 р. складено страховий акт № 1246-Т, відповідно до якого прийнято рішення про проведення страхового відшкодування на суму 104399,70 грн.

Зі змісту вказаного страхового акта вбачається, що на момент прийняття позивачем рішення про проведення страхового відшкодування особи, винні в настанні страхового випадку, встановлювалися.

За період з 02.07.2008 р. по 03.07.2008 р. позивачем було здійснено страхове відшкодування за застрахований автомобіль «Тойота», державний реєстраційний номер ВІ 4158 АМ, на суму 104399,70 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 3294 від 02.07.2008 р. та № 3313 від 03.07.2008 р.

Постановою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 12.02.2013 р. у справі № 2306/4375/12 гр. Сушка В.С. та гр. Карпука В.І. звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. «е» ч. 1 ст. 1 та п. «г» ч. 1 ст. 1 Закону України «Про амністію» відповідно, провадження у кримінальній справі закрито.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що порушення водієм автомобіля «Опель» Сушком В.С. вимог п.п. 2.3. б), 12.3. Правил дорожнього руху України, та водієм автомобіля «Тойота» Карпуком В.І. вимог п.п. 2.3. б), 10.1. Правил дорожнього руху України знаходяться в причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 12.11.2007 р.

Частинами 1, 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Враховуючи те, що постановою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 12.02.2013 р. у справі № 2306/4375/12 гр. Сушка В.С. та гр. Карпука В.І. було визнано винними у виникненні дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 12.11.2007 р., то відповідно до положень ст. 1188 ЦК України вони несуть відповідальність за завдану шкоду у рівній частці.

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

В силу ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

З матеріалів справи вбачається, що на момент вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «Опель», державний реєстраційний номер СА 7110 АА, Сушка В.С. була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» (відповідач) за полісом № ВА/1277206 від 01.08.2007 р.

Згідно ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що особою, відповідальною за збиток у сумі 52199,85 грн. (104399,70 грн./2), завданий Сушком В.С., є відповідач, а отже позивач має право вимагати від відповідача виконання обов'язку з відшкодування шкоди, завданої Карпуку В.І. внаслідок ДТП.

Оскільки відповідно до п. 2 полісу № ВА/1277206 від 01.08.2007 р. ліміт відповідальності відповідача за шкоду, завдану майну, становить 25500,00 грн., а франшиза - 510,00 грн., то позивач просить суд стягнути з відповідача 24990,00 грн. відшкодування матеріальної шкоди.

В матеріалах справи міститься заява відповідача про застосування позовної давності, яка подана до суду 27.08.2013 р.

Відповідно до вимог ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

В силу ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За приписами ч. ч. 1, 6 ст. 261 Цивільного кодексу України за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

В абзаці 4 пункту 8 постанови пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду цивільних справ про відшкодування шкоди» роз`яснено, що регресна вимога може бути пред`явлена протягом трьох років, з дня виконання зобов`язання про відшкодування шкоди (відшкодування в натурі, виплати суми періодичних платежів, тощо).

У відповідності з ч. ч. 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З огляду на те, що виплата страхового відшкодування за застрахований автомобіль «Тойота», державний реєстраційний номер ВІ 4158 АМ, що належить Карпуку В.І., у сумі 104399,70 грн. була здійснена позивачем 03.07.2008 р., то саме з цього дня почався перебіг позовної давності тривалістю у три роки, який закінчився 03.07.2011 р.

Як вбачається з матеріалів справи, ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «Омега» звернулося до господарського суду Київської області з позовною заявою про відшкодування 24990,00 грн. матеріальної шкоди в порядку регресу лише 06.07.2013 р., тобто позивачем пропущено передбачену ст. 257 ЦК України позовну давність.

Згідно з ч. 5 ст. 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як зазначено в п. 2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Закон не визначає, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропущення позовної давності поважними. Як правило, це здійснюється за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем з метою обґрунтування поважності причин пропуску позовної давності було подано заяву про відновлення позовної давності та додаткові пояснення у справі, в яких позивач просив суд визнати причини пропуску строку позовної давності поважними, обґрунтовуючи неможливість звернення до суду в межах строку позовної давності тим, що вина Сушка В.С. у настанні ДТП була встановлена лише 12.02.2013 р. постановою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області у справі № 2306/4375/12, яка була отримана позивачем 17.06.2013 р., що підтверджується відбитком штемпеля ПрАТ «АСК «Омега» на супровідному листі Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області № 5956 від 10.06.2013 р. Таким чином, станом на дату спливу строку позовної давності ПрАТ «АСК «Омега» не могло належним чином захистити свої права, в зв'язку з відсутністю доказів.

Як вже зазначалось, на момент прийняття позивачем рішення про проведення страхового відшкодування Карпуку В.І. у сумі 104399,70 грн. особи, винні в настанні страхового випадку, не були встановлені.

Враховуючи те, що доведення вини власника джерела підвищеної небезпеки при заподіянні шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки є передумовою для покладення на таку особу обов'язку з відшкодування шкоди, завданої потерпілим, та те, що в даному випадку доказом вини гр. Сушка В.С. в заподіянні шкоди, завданої внаслідок ДПТ, являється саме постанова Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 12.02.2013 р. у справі № 2306/4375/12, яка була отримана позивачем лише 17.06.2013 р., то господарський суд дійшов висновку про поважність причин пропуску позивачем позовної давності, з огляду на наявність об'єктивних обставин, які виникли всупереч волі позивача, та перешкодили йому звернутися до суду з даним позовом в межах трирічного строку позовної давності.

На підставі викладеного, враховуючи те, що до позивача відповідно до ст. 27 ЗУ «Про страхування» та ст. 993 ЦК України, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу перейшло право вимоги до ТзДВ «Страхова компанія «Провіта» на відшкодування збитків, як до особи, відповідальної за заподіяний збиток, відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВА/1277206 від 01.08.2007 р.), то вимога позивача про стягнення з відповідача 24990,00 грн. страхового відшкодування підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на відповідача.

Керуючись статтею 124 Конституції України, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» (07300, Київська обл., Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Набережна, буд. 7, код 31704186) на користь приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега» (04053, м. Київ, Шевченківський район, вул. Обсерваторна, буд. 17А, код 21626809) 24990,00 грн. (двадцять чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто грн. 00 коп.) страхового відшкодування та 1720,50 грн. (одну тисячу сімсот двадцять грн. 50 коп.) судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Рябцева О.О.

Рішення підписане 12.09.2013 р.