Рішення № 33425752, 10.09.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.09.2013 Справа № 901/1942/13за позовом підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Джерело»

(вул. м. Грушевського, 41, Малиновський район, м. Одеса, 65031)

в особі Кримської філії підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Джерело»

(вул. Вузлова, буд. 20, м. Сімферополь, АР Крим, 95047)

до фізичної особи - підприємця Жарікової Нелі Василівни

(вул. Садова, буд. 26, с. Красносільське, Чорноморський район, АР Крим, 96444)

про стягнення 14 513,72 грн.

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники:

Від позивача: Блудов Дмитро Віталійович, представник, довіреність № 4041 від 14.05.2013, підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Джерело» в особі Кримської філії;

Від відповідача: не з'явився, ФОП Жарікова Н.В.;

Суть спору: підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Джерело» в особі Кримської філії підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Джерело» звернулося до господарського суду АР Крим із позовною заявою до фізичної особи - підприємця Жарікової Н.В. та просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 10 958.41 грн., інфляційні втрати у розмірі 10.64 грн., 3 % річних у розмірі 509.11 грн., пеню у розмірі 843.87 грн. та штраф у розмірі 2 191.69 грн..

У зв'язку із відпусткою судді Соколової І.О. за розпорядженням заступника голови господарського суду АР Крим Калініченко А.А. від 22 липня 2013 року № 411 справу № 901/1942/13 передано до провадження судді господарського суду АР Крим Радвановської Ю.А..

Ухвалою господарського суду АР Крим від 23 липня 2013 року справу № 901/1942/13 прийнято до розгляду суддею Радвановською Ю.А. та призначено її до розгляду.

Позовні вимоги вмотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки товару в частині своєчасної та повної оплати його вартості.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача явку у судове засідання не забезпечив, надіслав на адресу суду телеграму, в якій просив суд відкласти розгляд справи на один місяць (а.с. 100).

Однак, з огляду на обмеженість строків розгляду справи та наявністю в матеріалах справи документів, які в достатній мірі характеризують правовідносини між сторонами, суд відмовив у задоволенні вказаного клопотання відповідача.

Зважаючи на вказані обставини, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України представнику позивча роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представника позивача, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ним російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

встановив:

14 березня 2011 року між підприємством у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Джерело» в особі Кримської філії підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Джерело» (постачальник) та фізичною особою - підприємцем Жаріковою Нелею Василівною (покупець) укладений договір поставки № R000001415, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язався передати покупцю у власність товар протягом строку дії договору в асортименті, зазначеному в замовленні покупця, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах даного договору (а.с. 11-12).

Відповідно до пункту 2.1 договору постачальник виконує поставку товару на підставі замовлень покупця, за наявності у останнього ліцензії на право торгівлі алкогольними напоями та інших дозвільних документів, необхідних для здійснення торгівлі.

Згідно з пунктом 2.4 договору право власності на товар, що поставляється, переходить від постачальника до покупця з моменту фактичної передачі товару. Датою поставки товару вважається дата підписання накладної. З цього ж моменту до покупця переходить право власності на товар, а також ризик втрати або пошкодження товару. Передача товару здійснюється за згодою сторін на складі постачальника або покупця.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що оплата поставленого товару здійснюється протягом 14 календарних днів з дня поставки.

Відповідно до пункту 4.1 договору за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, передбачених пунктом 3.2 даного договору покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який стягується пеня, від суми несплаченого товару, за кожний день прострочки платежу.

У випадку прострочки виконання грошових зобов'язань, передбачених пунктом 3.2 даного договору, понад 21 календарний день, покупець сплачує постачальнику окрім пені штраф в розмірі 20 % від суми несплаченого товару (пункт 4.2 договору).

За прострочку платежу за поставлений товар покупець сплачує постачальнику 3 % річних, а також суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції (пункт 4.3 договору).

Відповідно до пункту 8.1 даний договір укладений на невизначений строк. Кожній стороні надано право розірвати даний договір, попередньо підписавши акт звірки та погасивши усі заборгованості за договором, попередивши іншу сторону про розірвання договору за два тижня.

На виконання умов зазначеного договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 10 958.41 грн., що підтверджується товарно - транспортними накладними № 7000029503 від 27 вересня 2011 року на суму 8 703.98 грн., № 7000030215 від 04 жовтня 2011 року (а.с. 16-17), який був оплачений відповідачем часктково.

Позивач претензією звернувся до відповідача з вимогою про сплату боргу (а.с. 13), яка була залишена відповідачем поза увагою.

Так, як стверджує позивач, заборгованість відповідача перед ним становить 10 958.41 грн., яка до теперішнього часу не оплачена.

Вказане з'явилося підставою для звернення підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Джерело» в особі Кримської філії підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Джерело» із даною позовною заявою до господарського суду АР Крим.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

За своєю правовою природою спірний договір є договором поставки, який укладено відповідно до вимог статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), якій здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним за договором № R000001415 від 14 березня 2011 року було поставлено відповідачу товар, який був оплачений останнім не в повному обсязі, в результаті чого за ним утворилася заборгованість у сумі 10 958.41 грн..

Факт поставки товару відповідачу підтверджується товарно - транспортними накладними № 7000029503 від 27 вересня 2011 року на суму 8 703.98 грн., № 7000030215 від 04 жовтня 2011 року (а.с. 16-17), які були підписані працівником відповідача Іванченко.

Представником позивача були надані пояснення, згідно з якими товар за звичаєм приймався продавцями відповідача.

Достовірність вказаних пояснень підтверджується матеріалами, що містяться у справі.

Так, товарно - транспортна накладна № 7000024315 від 16 серпня 2011 на суму 3375.12 грн. також підписана Іванченко та оплачена відповідачем, що підтверджується платіжним дорученням № 170_56_К від 27 вересня 2011 року (а.с. 33).

Таким чином, враховуючи викладене, суд робить висновок, що Іванченко є представником відповідача, уповноваженим на прийняття товару.

Отже, судом було встановлено, що залишок вартості несплаченого товару, поставленого позивачем на підставі вищевказаних накладних складає 10 958.41 грн..

Відповідачем не надано суду доказів оплати товару в повному обсязі.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд визнає доводи позивача про наявність у відповідача обов'язку оплатити вартість отриманого товару в розмірі 10 958.41 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просив стягнути з відповідача пеню у сумі 843.87 грн. та штраф в сумі 2191.69 грн., інфляційні витрати в розмірі 10.64 грн. та 3 % річних 509.11 грн., нарахованих на суму заборгованості.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Під неустойкою (штрафом або пенею), відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

При цьому, чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень щодо передбачення умовами договору одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Таку правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 по справі № 06/5026/1052/2011 (№ 3-24гс12), а також Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-06/908/2012 від 13 липня 2012 року.

Враховуючи викладене, суд погоджується із наявністю правових підстав для стягнення з відповідача пені та штрафу.

Відповідно до пункту 4.1 договору за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, передбачених пунктом 3.2 даного договору покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який стягується пеня, від суми несплаченого товару, за кожний день прострочки платежу.

У випадку прострочки виконання грошових зобов'язань, передбачених пунктом 3.2 даного договору, понад 21 календарний день, покупець сплачує постачальнику, окрім пені, штраф в розмірі 20 % від суми несплаченого товару (пункт 4.2 договору).

При перевірці судом розрахунку пені, проведеного позивачем, судом встановлено, що він здійснений із порушенням приписів пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України, тобто пеня нарахована понад 6 місяців, у зв'язку з чим судом було перераховано пеню за період з 19 жовтня 2011 року по 16 квітня 2012 року, та встановлено, що розмір пені складає 876.48 грн. (а.с. 104), однак, оскільки суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог стягненню з відповідача підлягає пеня в сумі 843.87 грн..

Також, перевіривши розрахунок 20% штрафу, проведений позивачем, суд встановив, що він розрахований вірно, складає 2191.69 грн., а отже саме в цій сумі підлягає стягненню з відповідача.

Одночасно, позивач просив стягнути з відповідача інфляційні витрати в розмірі 10.64 грн. та 3 % річних в сумі 509.11 грн., нарахованих на суму заборгованості за період з 19 жовтня 2011 року по 19 квітня 2013 року, визначений ним в позовній заяві (а.с. 6).

Так, позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 509.11 грн., нарахованих на суму заборгованості за вказаний період.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом був перевірений розрахунок, складений позивачем, та встановлено, що розмір 3 % за період, вказаний у позові, складає 506.81 грн., що підтверджується розрахунком, складеним судом (а.с. 105-106), отже саме в цій сумі підлягає стягненню з відповідача. В стягненні 2,30 грн. інфляційних втрат слід відмовити.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 10.64 грн. за період з 19 жовтня 2011 року по 19 квітня 2013 року.

Судом був перевірений розрахунок, складений позивачем, та встановлено, що розмір інфляційних втрат за період, вказаний у позові, складає 22.92 грн., що підтверджується розрахунком, складеним судом (а.с. 107-108), однак, оскільки суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог, стягненню з відповідача підлягає визначена позивачем сума інфляційних втрат в розмірі 10.64 грн..

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України оплата судового збору, у зв'язку із частковим задоволенням позову, покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повне рішення складено 12 вересня 2013 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 75, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця Жарікової Нелі Василівни (вул. Садова, буд. 26, с. Красносільське, Чорноморський район, АР Крим, 96444, вндентифікаційний номер 1515901784) на користь підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Джерело» (вул. м. Грушевського, 41, Малиновський район, м. Одеса, 65031, ідентифікаційний код 25029967) в особі Кримської філії підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Джерело» (вул. Вузлова, буд. 20, м. Сімферополь, АР Крим, 95047, ідентифікаційний код 37280944) заборгованість в сумі 10 958.41 грн., пеню в сумі 843.87 грн., штраф в сумі 2 191.69 грн., інфляційні витрати в сумі 10.64 грн., 3 % річних в розмірі 506.81 грн. та 1720.23 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В стягненні з фізичної особи - підприємця Жарікової Нелі Василівни на користь підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Джерело» в особі Кримської філії підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Джерело» 3 % річних в сумі 2.30- відмовити.

Суддя Ю.А. Радвановська