Рішення № 33424346, 10.09.2013, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 1512/13902/2012

Провадження № 2/520/1781/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2013 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Васильків О.В.

при секретарі - Ганєві А.Е.

розглянувши в судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та процентів за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним правочину та визнання правовідносин припиненими, суд, -

в с т а н о в и в :

17.10.2012 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просить стягнути з відповідача суму позики в розмірі 543430 доларів США та проценти за користування позикою за період з 01.10.2010 року по 01.10.2012 року в сумі 391269,60 доларів США (543430,00 доларів США х (24х3%), а всього 934699,70 доларів США, що еквівалентно 7477357,60 грн. При цьому позивач посилається на те, що 01.11.2009 року вона позичила відповідачу гроші у розмірі 3201194 грн., що еквівалентно 400650 доларів США, які він зобов'язався повернути 31.12.2009 року. Але гроші вчасно відповідач ОСОБА_2 не повернув, обіцяв повернути пізніше, про що неодноразово писав розписки від 25.01.2010 року, 19.05.2010 року, 15.07.2010 року та 01.10.2010 року. В зв'язку з тим, що до теперішнього часу відповідач не повернув борг, позивач змушена звернутись до суду за захистом своїх прав.

29.01.2013 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, в якому просить визнати недійсними відносно ОСОБА_2 правочин позики коштів з ОСОБА_1 та розписки від 01.11.2009 року. від 25.01.2010 року, від 19.05.2010 року, від 15.07.2010 року, від 01.10.2010 року, складені на ім'я ОСОБА_1, а також визнати припиненими правовідносини з повернення грошових коштів, які випливають з факту надання коштів у сумі 300000 доларів США за усним правочином позики між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 і складення розписок від 01.11.2009 року, від 25.01.2010 року, від 19.05.2010 року, від 15.07.2010 року, від 01.10.2010 року на ім'я ОСОБА_1. При цьому відповідач ОСОБА_2 посилається на те, що ОСОБА_2 договору позики з ОСОБА_1 не укладав, з нею не знайомий та коштів від неї не отримував. З 2007 року кошти надавались ОСОБА_4 за усним договором між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, які між собою товаришували, а розписку за дорученням ОСОБА_3, з яким ОСОБА_2 вів спільний бізнес, за текстом і змістом ОСОБА_5 (син відповідача ОСОБА_4) зі згадуванням ОСОБА_1 була написана ОСОБА_2 Відповідач був впевнений, що складення розписок замість позичальника ОСОБА_3 за його проханням не несе для нього правових наслідків з особистого обов'язкового повернення коштів, оскільки усний правочин позики укладався між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Крім того відповідач ОСОБА_2 посилається на те, що правовідносини з повернення коштів є припиненими, оскільки в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 була передана піч для випалення скла (власність ПП «Ламін») шляхом заміни одноособового засновника ПП «Ламін» ОСОБА_6 на ОСОБА_1, яка зазначена у спірних розписках.

Ухвалою суду від 07.02.2013 року зустрічний позов об'єднано з первісним в одне провадження.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_7 позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала, просить їх задовольнити, письмові заперечення на зустрічний позов підтримала, в його задоволенні просить відмовити.

Відповідач ОСОБА_2 до судового засідання не з'явився.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_8 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, просить в їх задоволенні відмовити, підтримав зустрічний позов ОСОБА_2, який просить задовольнити.

Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_3 до судового засідання не з'явився, повідомлений належним чином, 22.04.2013 року надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, 17.06.2013 року надав до суду заяву про розгляд справи за участю його представника, просив заяву від 22.04.2013 року не враховувати.

Представник відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_3 - ОСОБА_9 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги ОСОБА_2 не визнав, надав письмові заперечення на зустрічну позовну заяву, просить в її задоволенні відмовити.

Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_4 до судового засідання не з'явився, 16.04.2013 року надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_2 не визнає.

Вислухавши представника позивача ОСОБА_7, представника відповідача ОСОБА_8 та представника відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_3 - ОСОБА_9, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як встановлено у судовому засіданні, згідно з розпискою від 01.11.2009 року ОСОБА_2 засвідчив факт отримання грошей в сумі 3201194 грн., що є еквівалентом 400650 доларів США по курсу 1 долар США=7,99 грн., від громадянки ОСОБА_1 та зобов'язався щомісячно 1 числа наступного місяця виплачувати ОСОБА_1 суму в обсязі 2% в місяць від загальної суми, що перебуває в його розпорядженні. Також ОСОБА_2 зобов'язався суму, що перебуває в його розпорядженні, повернути 31.12.2009 року. У випадку прострочення строку повернення зобов'язався виплачувати штрафну пеню в розмірі 3% в місяць від суми, що належить повернути та залишену в його розпорядженні, за кожний день прострочення в пропорціональному розрахунку /а.с.5/.

Судом також досліджено розписки ОСОБА_2 від 01.11.2009 року /а.с.5/, від 25.01.2010 року /а.с.6/, від 19.05.2010 року /а.с.7/, від 15.07.2010 року /а.с.8/ та від 01.10.2010 року /а.с.9/, з яких вбачається, що ОСОБА_2 грошові кошти не сплачував та щоразу переносив кінцевий термін повернення боргу.

З останньої розписки від 01.10.2010 року вбачається, що ОСОБА_2 зобов'язується в строк до 30.12.2010 року повернути ОСОБА_1 взяту у неї суму коштів, яка в цілому на 01.10.2010 року складає 543430 доларів США. При цьому зобов'язується щомісячно виплачувати ОСОБА_1 суму в розмірі 3% від загальної суму, що перебуває в його розпорядженні.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Частиною 2 ст. 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

В судовому засіданні встановлено, що розписки ОСОБА_2 були написані власноручно, без будь-яких спонукань та тиску з боку ОСОБА_1 та третіх осіб, про що зазначено в кожній розписці. Посилання представника відповідача ОСОБА_2 на те, що правочин позики був усний та укладався між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, є безпідставними, оскільки суду не надано будь-яких доказів на підтвердження даних тверджень, відповідачі за зустрічним позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_3 вимоги ОСОБА_2 не визнали, крім того, такий договір відповідно до чинного законодавства повинен бути укладений в письмовій формі.

На підтвердження доводів відповідача ОСОБА_2 стосовно того, що в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед ОСОБА_4 була передана піч для випалення скла, яка належала ПП «Ламін», вартістю 500000 доларів США, представником відповідача суду надано Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /а.с.38-39/, з якого вбачається, що засновником ПП «Ламін» є ОСОБА_1 Також суду надано договір купівлі-продажу обладнання від 27.10.2010 року /а.с.59-60/, згідно з яким ПНПП «Стройстекло» продало, а ПП «Ламін» прийняло та оплатило обладнання: піч для випалення скла, а також податкові накладні та фінансові звіти ПП «Ламін». Однак будь-яких доказів на підтвердження того, що зазначена піч була передана в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2, немає.

Відповідно до ч. 2 ст. 545 ЦК України якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.

З урахуванням того факту, що боргові розписки до теперішнього часу знаходяться у позивача ОСОБА_1, суд приходить до висновку про невиконання ОСОБА_2 зобов'язання повернути грошові кошти на даний час.

Посилання представника відповідача на те, що внутрішня воля ОСОБА_2 не була направлена саме на укладання правочину позики, що він помилився стосовно природи правочину, прав та обов'язків сторін, суд не приймає до уваги, оскільки стороною відповідача не доведено, що така помилка дійсно мала місце та має істотне значення.

В ході судового розгляду справи представник ОСОБА_3 - ОСОБА_9 пояснив, що дійсно ОСОБА_3 та ОСОБА_2 були партнерами по бізнесу, однак ОСОБА_3 будь-якого відношення до правовідносин ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по договору позики не має. Зустрічний позов вважає безпідставним, вимоги та пояснення представника ОСОБА_2 в судовому засіданні вважає припущенням та тлумаченням подій на свою користь, наголошує на тому, що належних доказів про виконання боргового зобов'язання ОСОБА_2 по поверненню ОСОБА_1 коштів суду не надано.

Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню у повному обсязі, так як обґрунтована та доведена, а зустрічний позов ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження його вимог.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст. 526, 533, 625, 1046-1050 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 7477357,60 грн. /сім мільйонів чотириста сімдесят сім тисяч триста п'ятдесят сім гривень 60 копійок/, що еквівалентно 934699,70 доларів США /дев'ятистам тридцяти чотирьом тисячам шістсот дев'яноста дев'яти доларам США 70 центів/, з яких: сума позики - 543430 доларів США /п'ятсот сорок три тисячі чотириста тридцять доларів США 00 центів/; проценти за користування позикою за період з 01.10.2010 року по 01.10.2012 року - 391269,60 доларів США /триста дев'яносто один долар США 60 центів/.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним правочину та визнання правовідносин припиненими, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення або протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення особами, які не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення.

Суддя Васильків О. В.